Легкий спосiб кинути курити Аллен Карр Усе, що вам потрiбно для того, щоб кинути курити, – це книга, яку ви тримаете в руках! Вам нема чого боятися, ви не наберете вагу i не вiдчуете, нiби вам чогось бракуе, – ви навiть можете продовжувати палити, поки ii читаете. «Легкий спосiб кинути курити» – дiйсно ефективний метод, який набув широкоi популярностi та мае величезний успiх у багатьох краiнах свiту. Прочитавши цю книгу, ви позбудетеся згубноi звички та вiдчуете незвичайну свободу. Починайте негайно! Переваги методики Аллена Карра: • Простота: не потребуе замiнникiв нiкотину або допомiжних засобiв. • Зручнiсть: жодних мук вiдвикання та дискомфорту. • Унiверсальнiсть: пiдходить навiть запеклим курцям та не вимагае надмiрних зусиль. • Ефективнiсть: клiнiки Аллена Карра успiшно працюють в усьому свiтi. • Результат: 95 % курцiв кидають курити назавжди! Аллен Карр Легкий спосiб кинути курити Вiдгуки фахiвцiв та лiкарiв про метод Аллена Карра Поза сумнiвом, книжки Аллена Карра допомагають кинути курити. Багато клiнiк, що iхня дiяльнiсть спрямована на лiкування залежностi, успiшно використовують його методи та прийоми.     Джудiт Маккей, професор, експерт Азiатськоi консультативноi ради з контролю над тютюном та Всесвiтньоi органiзацii охорони здоров’я, Консультативна група з питань тютюну та здоров’я Дивовижно, що Аллен Карр, будучи, за його власним визнанням, непрофесiоналом в галузi психотерапii, досяг успiху там, де зазнали поразки незлiченнi психологи та психiатри з високими науковими ступенями, i розробив дiйсно ПРОСТИЙ та ЕФЕКТИВНИЙ спосiб кинути курити.     Д-р Вiльям Грiн, завiдувач психiатричного вiддiлення лiкарнi Матiльди, Гонконг Я глибоко вражений методом Аллена Карра. Незважаючи на успiх та визнання, у ньому не було нiяких трюкiв та хитрощiв, а професiоналiзм Аллена Карра гiдний поваги. Я залюбки рекомендую його метод будь-якому курцю.     Д-р П. М. Брей Я неодноразово спостерiгав «Легкий спосiб кинути курити» Аллена Карра. Вважаю, це дуже успiшний метод. Цiлком пiдтримую його як ефективний спосiб позбавитись тютюнозалежностi.     Д-р Анiл Вiсрам, Лондонська Королiвська Лiкарня, Велика Британiя Про автора Головна думка, що червоною ниткою проходить через усi книжки Аллена Карра, – це викорiнювання страху. Дiйсно, його талант i зусилля як письменника й терапевта спрямованi на те, щоб допомогти кожному впоратися зi страхами та тривогами, якi заважають жити повноцiнним життям i насолоджуватися ним. Це яскраво демонструють книжки Аллена Карра, що стали бестселерами: «Легкий спосiб кинути курити», «Єдиний спосiб кинути курити назавжди», «Легкий спосiб скинути вагу», «Як допомогти вашiй дитинi кинути курити», «Легкий спосiб насолоджуватися авiаперельотами» та iн. У минулому успiшний бухгалтер, Аллен Карр був затятим курцем i викурював по сто цигарок на день. Ця згубна залежнiсть вже доводила його до розпачу, доки 1983 року, пiсля незлiченних та безуспiшних спроб кинути курити, Карр нарештi не вiдкрив те, на що чекав увесь свiт, – легкий спосiб позбутись тютюновоi залежностi. Вiн створив всесвiтню мережу клiнiк i досяг шаленого успiху, допомагаючи курцям. Книжки Аллена Карра виданi бiльш нiж двадцятьма мовами у рiзних краiнах свiту. Крiм того, всi, кого цiкавлять його працi, можуть придбати версii методу на вiдео-, аудiокасетах та CD-дисках. Тисячi людей звернулись по допомогу в клiнiки Карра, у яких даеться 95-вiдсоткова гарантiя ефективностi позбавлення вiд нiкотиновоi залежностi, а в разi невдачi грошi повертаються. Повний перелiк лiкарень поданий у кiнцi книжки. Якщо вам знадобиться будь-яка допомога, звертайтеся до найближчого фахiвця. У деяких iз цих клiнiк також проводяться сеанси з контролю над зайвою вагою. Доступне повне корпоративне обслуговування, що допоможе компанiям просто й ефективно впровадити полiтику некурiння. Усi листи та запити щодо iнформацii про КНИЖКИ, ВІДЕО-, АУДІОКАСЕТИ та CD-ДИСКИ АЛЛЕНА КАРРА адресуйте у лондонську клiнiку. Усiм курцям, яких я не змiг зцiлити, – сподiваюсь, що ця книжка допоможе iм позбутись залежностi; Сiду Саттону; але бiльш за всiх – Джойс Передмова Нарештi знайдено чудодiйний засiб, на який чекали всi курцi: • Миттевий. • Однаково ефективний для затятих курцiв. • Без тяжких мук вiдвикання. • Не вимагае сили волi. • Без шокотерапii. • Не потребуе допомiжних засобiв або хитромудрих вивертiв. • Не призведе до набирання зайвоi ваги. • Довготривалий. Якщо ви курець, то все, що маете зробити, – це прочитати. Якщо ви некурець та купуете цю книжку для своiх близьких, то необхiдно лише переконати iх прочитати ii. Якщо не зможете умовити, то прочитайте самi, а в останньому роздiлi знайдете поради, як можна донести до курцiв основну iдею книжки, а також допомогти вашим дiтям уникнути тютюновоi залежностi. Не обманюйтеся тим, що зараз iм не подобаються цигарки. Усi дiти ненавидять курiння, доки не захопляться ним. У видавництвi Penguin опублiковано мою книжку «Як допомогти вашiй дитинi кинути курити». Попередження Може бути, ви сповненi побоювань щодо читання цiеi книжки. Можливо, лише думка про те, щоб кинути курити, жахае вас, як i бiльшiсть курцiв, i хоча маете намiр одного дня позбутись тютюновоi залежностi, але це – не сьогоднi. Якщо ви очiкуете, що я розповiдатиму про жахливi ризики для здоров’я, на якi наражаються курцi, або про те, що на цигарки витрачають цiлi статки протягом довгих рокiв, або про те, що курiння е непристойною, огидною звичкою, а ви – дурна, м’якотiла та безвольна людина, то я маю розчарувати вас. Така тактика жодного разу не допомогла менi кинути курити, та якби вона змогла дати вам раду, ви б уже давно це зробили. Мiй метод, який надалi називатиму «ЛЕГКИЙ СПОСIБ», працюе по-iншому. Можливо, вам буде важко повiрити в деякi речi, про якi я говоритиму. Однак до того часу, коли закiнчите читати, не лише повiрите, але й будете дивуватись, як вам могли вставити клепку так, що ви думали iнакше. Існуе загальна помилкова думка, що ми самi вибираемо, курити чи нi. Курцi тут вирiшують не бiльш, нiж алкоголiки – стати алкоголiками чи залежнi вiд героiну наркомани – наркоманами. Це правда, що ми за власним бажанням пробуемо своi першi цигарки. Час вiд часу я можу пiти в кiно, але напевно не ухвалюю рiшення провести все життя в кiнотеатрi. Будь ласка, подивiться на свое життя. Ви коли-небудь свiдомо вирiшували, що в певнi моменти не отримаете задоволення вiд обiду чи соцiальноi подii, не закуривши, або не зможете зосередитись чи впоратись зi стресом без нiкотину? На якому етапi життя ви дiйшли висновку, що потребуете цигарки не лише для соцiальних подiй, але вам необхiдно постiйно мати iх при собi, iнакше вiдчуватимете себе невпевнено i навiть панiкуватимете? Як будь-яку iншу тютюнозалежну людину, вас заманили у найзловiснiшу й найхитромудрiшу пастку, винайдену разом людиною i природою. На планетi немае жодного батька, неважливо, курця чи некурця, якому сподобаеться навiть думка про те, що його дiти курять. Це означае, що всi любителi цигарок шкодують про те, що колись почали курити. Дiйсно, перш нiж стати залежним вiд цiеi звички, нiхто не потребував цигарки, щоб отримати задоволення вiд iжi або впоратись зi стресом. Незважаючи на це, усi курцi курять i далi. Зрештою, нiхто не може примусити нас закурити. Кожен сам ухвалюе рiшення, i не мае значення, чи це вiдбуваеться свiдомо, чи несвiдомо. Якби iснувала чарiвна кнопка, натиснувши на яку людина могла би прокинутись уранцi, наче вона нiколи не закурювала свою першу цигарку, единими курцями того ранку залишились би юнаки, що досi перебувають у стадii експерименту. Головне, що заважае нам позбутись тютюнозалежностi, – це СТРАХ! Страх перед тим, що, якщо стати вiльними, нам доведеться пережити невизначено довгий перiод страждань, позбавлень i невдоволених бажань. Страх перед тим, що без цигарки нi обiд, нi будь-яка суспiльна подiя вже нiколи не будуть приемними. Страх перед тим, що без цiеi маленькоi опори ми вже нiколи не зможемо зосередитись, впоратись зi стресом чи бути впевненими у собi. Страх перед тим, що наша особистiсть i характер змiняться. Але бiльш за все це страх перед тим, що якщо ви курець, то курець назавжди i нiколи не будете цiлком вiльними та проживете решту життя, мрiючи про випадкову цигарку. Якщо ви, так само як i я, вже випробували всi загальноприйнятi (традицiйнi) методи кинути курити та зазнали страждань того, що я називаю методом сили волi, ви будете перебувати не лише пiд упливом цього страху, але й будете переконанi в тому, що нiколи не зможете припинити курити. Якщо ви сповненi побоювань i охопленi панiкою або вважаете, що час для того, щоб кинути курити, не дуже вдалий, дозвольте менi запевнити вас, що подiбнi емоцii виникають внаслiдок цього страху. Цигарки не позбавляють його, а, навпаки, створюють. Ви не вирiшували потрапити в нiкотинову пастку. Однак, як i всi пастки, вона заздалегiдь розроблена з намiром, щоб ви постiйно залишались в нiй. Запитайте себе: коли були закуренi тi першi пробнi цигарки, чи вирiшили ви лишитись курцем упродовж усього цього часу? Отже, коли збираетесь кинути курити? Завтра? Наступного року? Не дурiть себе! Пастка призначена для того, щоб утримувати вас усе життя. Чому ж, вважаете, всi курцi не кидають курити, доки курiння не вб’е iх? Ця книжка вперше була опублiкована видавництвом Penguin десять рокiв тому i вiдтодi лишалась бестселером щороку. На сьогоднi у мене е думки, якими дiлились читачi впродовж усього цього часу. Як виявилося, ефективнiсть мого методу перевищила навiть найоптимiстичнiшi очiкування. Крiм того, були вiдкритi два аспекти ЛЕГКОГО СПОСОБУ, що завдали менi чимало клопоту. Про другий я говоритиму пiзнiше, а перший виник з отриманих листiв. Хочу навести три типовi приклади: • Я не повiрив вашим заявам, тому перепрошую за те, що мав сумнiви. Усе пройшло саме так легко i приемно, як ви i говорили. Я роздав примiрники книжки всiм своiм друзям та родичам, якi курять, але нiяк не можу зрозумiти, чому вони ii не читають. • «ЛЕГКИЙ СПОСIБ» дав менi вiсiм рокiв тому мiй приятель – колишнiй курець, але я щойно розпочав читати. Єдине, за чим шкодую, – це те, що змарнував вiсiм рокiв. • Я щойно закiнчила читати вашу книжку. Знаю, що минуло лише чотири днi, але почуваюся чудово. Упевнена, що менi вже нiколи не потрiбнi будуть цигарки. Уперше я вiдкрила ваш ЛЕГКИЙ СПОСIБ п’ять рокiв тому, дiйшла до половини та запанiкувала. Знала, що якби продовжила читати, то мала б кинути курити. Чи не дурною я була? Нi, саме ця панночка не була дурною. Книжка працюе як чарiвна кнопка, про яку я вже згадував. Отже, дозвольте це пояснити: ЛЕГКИЙ СПОСIБ – не чаклунство, але для мене та сотень тисяч колишнiх курцiв, що змогли позбутись тютюновоi залежностi з легкiстю i задоволенням, мабуть, так i е! Ось попередження. Ми маемо ситуацiю з куркою та яйцем. Кожен курець хоче кинути курити i може досягти мети з легкiстю та задоволенням. Тiльки страх заважае зробити цей крок. Тому звiльнення вiд подiбного почуття буде лише на користь. Проте ви не позбудетесь хвилювання, доки не закiнчите книжку. Навпаки, як у ситуацii з панночкою у третьому прикладi, цей страх може посилитись та перешкодити дiйти до кiнця. Ви не вирiшували потрапляти в пастку, але маете усвiдомити, що не врятуетесь, якщо не ухвалите тверде рiшення. Можливо, ви вже рветеся до бою, щоб кинути курити. З iншого боку, можете бути сповненi побоювань. Будь ласка, в обох випадках майте на увазi: ВАМ АБСОЛЮТНО НЕМА ЧОГО ВТРАЧАТИ! Якщо в кiнцi читання вирiшите, що хочете й надалi курити, нiщо не заважатиме вам це робити. Навiть не мусите скорочувати чи припиняти курiння пiд час читання. Та пам’ятайте, що немае нiякоi шокотерапii. Навпаки, я маю для вас лише гарнi новини. Чи можете ви уявити, як почувався граф Монте Крiсто, коли втiк iз в’язницi? Саме такi вiдчуття були й у мене, коли врятувався з нiкотиновоi пастки. У аналогiчному станi перебували мiльйони колишнiх курцiв, якi скористалися моiм методом. САМЕ ТАК ВИ ПОЧУВАТИМЕТЕ СЕБЕ наприкiнцi книжки! ПРАГНІТЬ ЦЬОГО! Вступ «Я збираюся зцiлити вiд курiння весь свiт». Розмовляв iз дружиною. Вона подумала, що я з’iхав з глузду. Це зрозумiло, зважаючи на те, що вона була свiдком усiх моiх численних невдалих намiрiв кинути курити. Два роки тому вiдбулась остання спроба, пiд час якоi я пережив справжне пекло, перш нiж врештi-решт зламався та закурив цигарку. Менi не соромно визнати, що я плакав, як мала дитина, бо знав, що приречений курити все життя. Я доклав так багато зусиль до тiеi спроби i зазнав стiльки страждань, що дiйсно вже нiколи б не знайшов сил, щоб знову пройти через це тяжке випробування. Не вважаю себе жорстокою людиною, але якби в той момент якийсь турботливий некурець був настiльки дурним, щоб сказати менi про те, що кожен здатен кинути курити з легкiстю, негайно та назавжди, я б не вiдповiдав за своi дii. Однак впевнений, що будь-яка колегiя присяжних у свiтi, що складаеться лише з курцiв, помилувала б мене, виправдавши скоене мною вбивство. Мабуть, вам теж здаеться неймовiрним, що будь-хто може дуже легко позбутись нiкотиновоi залежностi. Якщо це так, я благаю вас не викидати цю книжку на смiтник. Будь ласка, довiртеся менi. Запевняю: навiть ви можете повiрити, що кинути курити легко. У кожному разi, за два роки, щойно погасивши, як менi здавало- ся, свою останню цигарку, я повiдомив дружину, що не тiльки кинув курити, але й збираюсь зцiлити весь свiт. Вiдверто кажучи, у тi часи мене трохи дратував ii скептицизм. Проте це аж нiяк не послабило мое вiдчуття захоплення. Вважаю, пожвавлення з приводу того, що я став щасливим некурцем, трохи перекрутило мою перспективу. Озираючись у минуле, я зараз розумiю ставлення жiнки, а також причину, з якоi Джойс та моi близькi друзi й родичi вважали, що я на шляху до божевiльнi. Згадую свое попередне життя, i менi здаеться, що все iснування було пiдготовкою до розв’язання проблеми курiння. Навiть усi тi ненависнi роки навчання та працi бухгалтера стали безцiнними, оскiльки допомогли менi розгадати таемницi пастки курiння. Кажуть, що неможливо постiйно обдурювати всiх людей, але я думаю, що тютюновi компанii робили саме це впродовж довгих рокiв. Також упевнений, що я перший, хто дiйсно зрозумiв пастку залежностi вiд цигарок. Якщо створюю враження дуже зухвалоi людини, покваплюсь додати, що це була не моя заслуга, усе вiдбулося лише завдяки життевим обставинам. Важливим для мене днем було 15 липня 1983 року. Я не втiк iз замку Іф, але, гадаю, втiкачi мали таке ж саме почуття полегшення та пожвавлення, як i я, коли загасив останню цигарку. Стало зрозумiло, що я вiдкрив те, на що дуже довго чекав кожен курець: легкий спосiб кинути курити. Перевiривши ефективнiсть методу на своiх тютюнозалежних друзях та родичах, я кинув бухгалтерiю i став консультантом, присвятивши весь час допомозi iншим курцям у пошуках свободи. Перша версiя цiеi книжки була написана 1985 року. Джерелом натхнення стала одна з моiх невдач, а саме чоловiк, про якого я розказуватиму в роздiлi 25. Вiн двiчi приходив до мене на прийом, i кожного разу ми обидва змушенi були плакати. Пацiент був настiльки збуджений, що взагалi не мiг розслабитись, щоб засвоiти те, про що йшлося. Тому я сподiвався, що, якщо все це напишу, чоловiк зможе ознайомитись з методом у зручний час стiльки разiв, скiльки вважае за потрiбне, i це допоможе йому сприйняти основну думку. Я анiтрохи не сумнiвався, що мiй пiдхiд працюватиме так само ефективно для iнших курцiв, як i для мене. Однак коли зiбрався викласти свiй метод у книжцi, то дещо злякався. Провiв власне маркетингове дослiдження та побачив, що коментарi були не дуже заохочувальними: «Як книжка може допомогти менi кинути курити? Чого я потребую – так це сили волi!» «Як книжка зможе допомогти уникнути жахливих мук вiдвикання?» На додаток до цих песимiстичних коментарiв в мене були власнi сумнiви. Часто у клiнiках ставало очевидним, що клiент неправильно розумiв суть того, про що йшлося, але я мiг одразу виправити ситуацiю. А як книжка зможе це зробити? Одразу ж згадав часи навчання на бухгалтера, коли, не розумiючи або не погоджуючись iз певними моментами, вiдчував розчарування та незадоволення через те, що не мiг попросити книжку щось пояснити. Я також добре усвiдомлював, що в добу телебачення та вiдео багато людей не звикли читати. Але був один сумнiв, який затьмарював усi iншi. Я не був письменником i дуже добре розумiв своi обмеження в цiй царинi. Був упевнений, що можу сiсти вiч-на-вiч iз курцем та переконати його в тому, що для нього набагато приемнiшими стануть суспiльнi подii, набагато краще вiн зможе зосередитись та впоратись зi стресом, будучи некурцем, а також що сам процес кидання може бути легким та приемним. Але чи вдалося б перенести цю здатнiсть у книжку? Навiть сумнiвався щодо права перенести «ЛЕГКИЙ СПОСIБ» у книжкову форму, розмiрковував, чи не варто було найняти професiйного письменника. Аж нiяк я не був упевненим, що цей намiр матиме успiх. На щастя, боги виявилися прихильними до мене. Було отримано безлiч подячних листiв iз такими коментарями: «Це найвидатнiша книжка з будь-коли написаних». «Ви мiй гуру». «Ви генiй». «Вам мае бути присвоено лицарське звання». «Ви маете бути прем’ер-мiнiстром». «Ви святий». Сподiваюсь, що не дозволив таким словам закрутити менi голову. Я цiлком i повнiстю усвiдомлюю, що це було висловлено не для того, щоб зробити комплiмент з приводу моiх лiтературних здiбностей, а скорiше, всупереч iхнiй вiдсутностi. Просто система «ЛЕГКИЙ СПОСIБ» (чи звертаетесь ви до клiнiки, чи самостiйно читаете) працюе! Сьогоднi ми не тiльки маемо всесвiтню мережу клiнiк «ЛЕГКИЙ СПОСIБ», але й переклад цiеi книжки бiльш нiж двадцятьма мовами. Майже через рiк керування лiкарнями для тих, хто хоче кинути курити, я гадав, що дiзнався про все, чим можна допомогти пацiентам. Дивовижно, але впродовж чотирнадцяти рокiв, що минули з часу вiдкриття методу, дiзнаюсь про щось нове практично щодня. Цей факт викликав деяке занепокоення, коли мене попросили переглянути перше видання книжки через шiсть рокiв пiсля ii публiкацii. Я побоювався, що змушений буду змiнити чи викреслити практично все, що написав. Але хвилювання виявилось марним. Основнi принципи «ЛЕГКОГО СПОСОБА» так само чиннi сьогоднi, як i тодi, коли я вiдкрив його. Як завжди, iстина полягае в тому, що КИНУТИ КУРИТИ – ЛЕГКО! Це очевидний факт. Єдина складнiсть – переконати в цьому кожного курця. І тут допомагають знання, здобутi мною бiльш нiж за чотирнадцять рокiв. У клiнiках намагаемось досягти абсолютного результату. Кожна невдача дуже засмучуе, бо ми знаемо, що будь-хто здатен iз легкiстю позбутись тютюновоi залежностi. Коли курцi зазнають поразки, вони схильнi розглядати ii як свою власну. Ми ж розцiнюемо це як наш провал, вважаючи, що не змогли переконати людину в тому, наскiльки просто та приемно кинути курити. Перше видання книжки я присвятив тим, кого не змiг зцiлити. У разi невдачi ми повертаемо пацiенту його грошi, а ефективнiсть своеi роботи оцiнюемо за цим показником. Сьогоднi кiлькiсть невдач у мережi клiнiк у всьому свiтi менша за 5 %. Це означае, що рiвень ефективностi методу перевищуе 95 %. Хоч я був упевнений, що вiдкрив дещо дивовижне, нiколи, навiть у найсмiливiших мрiях, не очiкував, що досягну такого результату. Ви можете заперечити тому, що якби я щиро вiрив у те, що зцiлю весь свiт вiд курiння, то мав би очiкувати досягнення 100 %-го рiвня. Нi, у мене нiколи не було подiбних думок. Колись найпопулярнiшою формою нiкотиновоi залежностi було нюхання тютюну, доки ця звичка не стала антисоцiальною та не вiдмерла. Однак досi е диваки, якi цим займаються, i, ймовiрно, вони будуть завжди. Цiкаво, що одним з останнiх бастiонiв нюхання тютюну е англiйський парламент. А втiм, це недивно, якщо згадати про те, що полiтики, як правило, вiдстають вiд свого часу приблизно на сто рокiв. Отже завжди iснуватимуть диваки, якi продовжуватимуть курити. Певна рiч, я нiколи не думав, що особисто зможу зцiлити кожного. Менi здавалося, що пiсля того, як я розкрию таемницi пастки курiння та розвiю такi iлюзii, як: • курцi насолоджуються курiнням; • курцi ухвалюють свiдоме рiшення курити; • курiння полегшуе нудьгу та стрес; • курiння допомагае зосередитись та розслабитись; • курiння – це звичка; • щоб кинути курити, потрiбна сила волi; • почавши курити колись, неможливо кинути вже нiколи; • якщо постiйно нагадувати курцю, що курiння вбивае його, це допоможе йому кинути курити; • замiнники, зокрема сурогати нiкотину, допомагають кинути курити; та коли розвiю помилкове уявлення про те, що позбутись тютюновоi залежностi – важко, а щоб зробити це, необхiдно пережити перехiдний перiод страждань, то весь свiт, як я наiвно вважав, повiрить та прийме мiй метод. Своiм головним супротивником я вважав тютюнову iндустрiю. Дивовижно, але основним каменем спотикання були саме тi заклади, якi, здавалося б, мали стати моiми союзниками: засоби масовоi iнформацii, уряд, органiзацii, такi як ASH, QUIT, та офiцiйна медицина. Ви, напевно, бачили фiльм «Сестра Кеннi». Подii цiеi картини вiдбуваються в тi часи, коли дитячий паралiч, або полiомiелiт, був лихом для маленьких дiтей. Я дуже добре пам’ятаю, що цi слова викликали в мене такий самий страх, як сьогоднi викликае рак. Наслiдком полiомiелiту був не лише паралiч рук i нiг, але й скривлення кiнцiвок. Щоб цьому запобiгти, офiцiйне лiкування передбачало закування цих частин тiла в кайдани. У результатi дитина залишалася паралiзованою на все життя. Сестра Кеннi вважала, що ланцюги заважають одужанню, та безлiч разiв довела, що м’язи можна вiдновити, а дитину – навчити знову ходити. Однак вона була не лiкарем, а лише медичною сестрою. Як посмiла вона втручатись в галузь, приступну тiльки для квалiфiкованих фахiвцiв? Той факт, що сестра Кеннi знайшла вирiшення проблеми i довела його ефективнiсть на практицi, не мав ваги. Дiти, яких вона лiкувала, разом iз батьками знали, що медсестра мала рацiю, однак офiцiйна наука не тiльки вiдмовлялась приймати ii методи, але й перешкоджала практикувати. Минуло двадцять рокiв, перш нiж визнали очевидне. Уперше я побачив цей фiльм ще до того, як вiдкрив «ЛЕГКИЙ СПОСІБ». Стрiчка була дуже цiкава i, безсумнiвно, мiстила в собi частку iстини. Проте очевидно, що Голiвуд дозволив собi поетичну вольнiсть. Неможливо, щоб сестра Кеннi вiдкрила те, чого не змогла медична наука. Напевно, офiцiйнi фахiвцi не були такими чудовиськами, як iх зобразили. Крiм того, як прийняття ними настiльки очевидних фактiв могло тривати аж двадцять рокiв? Кажуть, що дiйснiсть дивнiша за вигадку. Я перепрошую творцiв фiльму «Сестра Кеннi» за звинувачення в застосуваннi гiперболи. Навiть у цю так звану добу сучасних комунiкацiй, маючи доступ до рiзних засобiв зв’язку, менi не вдалося донести до громадськостi свою iдею за чотирнадцять рокiв. Я довiв свою точку зору. Єдина причина, чому ви зараз тримаете цю книжку, – це тому, що ще один колишнiй курець порадив ii прочитати. Пам’ятайте, у мене немае потужноi фiнансовоi сили, яку мають такi заклади, як BMA, ASH або QUIT. Так само як сестра Кеннi, я самотня людина, а вiдомим став тому, що система ефективно працюе. Мене вже вважають видатним гуру, який допомагае курцям позбутись залежностi. Як сестра Кеннi, я довiв свою точку зору. А героiня фiльму – свою. Але що в цьому доброго, коли весь свiт досi приймае та застосовуе методи, що е прямою протилежнiстю тому, якими вони мають бути? Останне речення цiеi книжки таке саме, як в оригiнальному рукописi: «У суспiльствi вiе вiтер змiн. Снiжка рушила. І я сподiваюсь, що ця книжка допоможе перетворити цю маленьку снiжку на лавину». Можливо, з наведених висловiв ви зробили висновок, що я не поважаю медицину. Це аж нiяк не може бути правдою. Один з моiх синiв – лiкар, i менi не вiдома професiя, шляхетнiша за цю. Насправдi ми отримуемо бiльше рекомендацiй для клiнiк вiд медикiв, нiж iз будь-якого iншого джерела. І це може здатися дивним, але серед наших клiентiв лiкарiв набагато бiльше, нiж представникiв iнших професiй. У першi роки фахiвцi здебiльшого вважали мене шарлатаном чи знахарем. У серпнi 1997 року я мав честь бути присутнiм на лекцii на Десятiй всесвiтнiй конференцii «Тютюн i здоров’я», що проводилася в Пекiнi. Думаю, що став першим неквалiфiкованим лiкарем, кого удостоiли такоi шани. Крiм того, саме запрошення е вимiром мого досягнення. Проте з таким самим успiхом я мiг би читати лекцiю стiнi. Оскiльки нiкотинова гумка та пластир не стали рiшенням проблеми курiння, здаеться, самi курцi вже усвiдомили та визнали той факт, що неможливо вилiкуватись вiд наркотичноi залежностi, приймаючи той самий наркотик. Це рiвнозначно тому, якби ви сказали наркоману щось подiбне: «Не курiть героiн – це небезпечно, спробуйте ввести його в вену (тiльки не намагайтесь вводити нiкотин в вену; це негайно вб’е вас!)». Оскiльки офiцiйна медицина та засоби масовоi iнформацii анi в зуб ногою в тому, як допомогти курцям, вони зосереджують своi зусилля на тому, щоб говорити те, що дуже добре вiдомо: курiння – це шкiдлива, непристойна й огидна, антисоцiальна та дорога звичка. Але iм нiколи не спадае на думку, що люди не курять з причин, з яких вони не мають курити. Реальна проблема полягае в тому, що необхiдно усунути пiдстави, якi призводять до тютюновоi залежностi. У нацiональнi днi боротьби з курiнням медики кажуть щось на кшталт цього: «Сьогоднi день, коли кожен курець намагаеться кинути курити!» Але всi прихильники цигарок знають, що це единий день на рiк, коли бiльша частина з них курить удвiчi бiльше, нiж звичайно, та вдвiчi галасливiше, тому що курцям не подобаеться, коли iм кажуть, що робити, а особливо тi, хто вважае тютюнозалежних людей справжнiми дурнями та не знають, чому вони курять. Оскiльки цi фахiвцi повнiстю не розумiють нi самих курцiв, нi як зробити так, щоб iз легкiстю можна було кинути курити, iхня позицiя така: «Спробуйте цей метод. Якщо не допоможе, вдайтеся до iншого». Уявiть, якби iснувало десять рiзних способiв видалення апендикса. Якщо дев’ять iз них допомагають 10 % хворих, це означае смерть для 90 %, а десятий метод лiкуе 95 %. А тепер уявiть, що останнiй спосiб був вiдомий впродовж чотирнадцяти рокiв, але переважна бiльшiсть медикiв досi рекомендуе iншi дев’ять. На конференцii один з лiкарiв поставив дуже доречне питання, яке не спадало менi на думку. Вiн зазначив, що, ймовiрно, фахiвцi мають пiдлягати юридичнiй вiдповiдальностi через недбалiсть, не рекомендуючи своiм пацiентам найкращий спосiб кинути курити. Іронiя в тому, що цей медик був затятим прихильником лiкування нiкотиновими замiнниками (гумки, пластирi тощо). Дуже не хочу бути мстивим, але, сподiваюсь, вiн стане першою жертвою своеi пропозицii. Поки я пишу цю книжку, англiйський уряд витратив два з половиною мiльйони фунтiв стерлiнгiв на шокову телевiзiйну кампанiю з намiром запобiгти пiдлiткам та юнакам стати залежними вiд цигарок. Було б доречнiшим, якби чиновники витратили цi грошi на те, щоб довести, що мотоцикли вбивають. Хiба урядовцi не усвiдомлюють, що пiдлiтки знають: одна цигарка не вб’е iх i жоден нiколи не сподiваеться стати залежним? Зв’язок мiж курiнням i раком легенiв був установлений понад сорок рокiв тому. Незважаючи на це, сьогоднi все бiльше юнакiв стають тютюнозалежними. Молодi не треба дивитися жахи про курiння по телебаченню, бо курцi в будь-якому разi iгнорують такi програми. У нашiй краiнi практично кожний юнак був свiдком трагiчних подiй, спричинених курiнням, у власнiй родинi. Сам бачив, як моi батько з сестрою вбивали себе, але це не завадило менi потрапити в пастку. Я взяв участь у нацiональнiй телевiзiйнiй програмi разом iз лiкарем з органiзацii ASH. Ця жiнка нiколи в життi не курила та нiкого не вилiкувала, але категорично заявляла на всю краiну, що кампанiя завадить пiдлiткам i юнакам стати залежними вiд тютюну. Якби уряд мав здоровий глузд i дав цi два з половиною мiльйони фунтiв стерлiнгiв менi, я змiг би профiнансувати таку акцiю, яка б гарантовано поклала край нiкотиновiй залежностi за кiлька рокiв. Я щиро вiрю в те, що снiжка вже стала розмiром iз футбольний м’яч. Проте i через чотирнадцять рокiв це краплина в морi. Дуже вдячний тисячам колишнiх курцiв, якi були на прийомi в моiх клiнiках, прочитали моi книжки, переглянули моi вiдео та порадили «ЛЕГКИЙ СПОСIБ» своiм друзям, родичам i всiм, хто прислухався до них, i я дуже сподiваюсь, що ви будете i далi це робити. Однак снiжка не переросте в лавину, доки офiцiйна медицина та засоби масовоi iнформацii не припинять рекомендувати методи, що ускладнюють процес кидання курити, i не визнають, що «ЛЕГКИЙ СПОСIБ» – не тiльки iнший засiб, але ЄДИНИЙ РОЗУМНИЙ МЕТОД! Я не очiкую, що ви повiрите менi на цьому етапi, але коли закiнчите читати книжку, ви зрозумiете. Навiть порiвняно незначна кiлькiсть людей, яким не вдалося кинути курити, кажуть щось подiбне до цього: «У мене ще не вийшло, але ваш спосiб кращий за будь-який вiдомий менi». Якщо, прочитавши книжку, ви вiдчуете, що маете подякувати менi, то краще зробiть щось бiльше за це. Не лише рекомендуйте «ЛЕГКИЙ СПОСIБ» вашим друзям, але, якщо побачите програму по телебаченню чи натрапите на статтю в газетi, де пропагують iншi методи, напишiть або зателефонуйте iм та запитайте, чому вони не розповiдають про «ЛЕГКИЙ СПОСIБ». Це стане початком лавини. І якщо я побачу це за життя, то помру щасливою людиною. Мета третього видання «ЛЕГКОГО СПОСОБУ» – показати вам сучаснi досягнення цього методу. У вас виникло почуття глибокого суму i неухильностi долi? Забудьте! У своему життi я досягнув багатьох чудових результатiв, проте найграндiознiшим була втеча з рабства нiкотиновоi залежностi. Менi вдалося врятуватись понад чотирнадцять рокiв тому, але досi не можу звикнути до радiсного вiдчуття свободи. Немае потреби впадати в депресiю, не вiдбуваеться нiчого жахливого – навпаки, незабаром ви отримуете те, що хотiв би мати будь-який курець на планетi: СВОБОДУ! Роздiл 1 Найважчий випадок нiкотиновоi залежностi, на який я будь-коли натрапляв Мабуть, слiд почати з опису своеi компетенцii. Нi, я не лiкар i не психiатр, але у важливiй для нас галузi мене можна вважати професiоналом. Тридцять три роки свого життя я прожив як затятий курець. У останнi роки, перш нiж позбутись нiкотиновоi залежностi, викурював не менше за шiстдесят цигарок на день, а в особливо важкi перiоди – майже сто. За свое життя я зробив багато спроб кинути курити. Одного разу навiть не курив протягом шести мiсяцiв, але i далi лiз на стiну, усе ще перебував поблизу курцiв, намагаючись спiймати запах тютюну, подорожував у вагонах, де можна курити. З погляду здоров’я для бiльшостi людей проблема полягае в цьому: «Я кину курити, перш нiж це вiдбудеться зi мною». Я вже досягнув тiеi стадii, коли впевнився, що курiння вбивае. Мене повсякчас мучив головний бiль, що супроводжувався кашлем. Вiдчувалась безперервна пульсацiя у венi, яка проходить вертикально в центрi лоба, i щиро вiрилось, що в будь-яку мить у головi лопнуть судини i я помру вiд крововиливу в мозок. Це непокоiло мене, але не зупиняло. Я досягнув стадii, коли припинив навiть спроби кинути курити. Не через те, що отримував таке вже задоволення вiд курiння. Протягом певного часу бiльшiсть курцiв страждае вiд iлюзii, що втiшаються випадковою цигаркою, проте я нiколи не впадав у цю оману. Завжди ненавидiв смак та запах тютюну, але вважав, що цигарка допомагае розслабитись. Вона надавала мужностi та впевненостi, i завжди, коли я намагався кинути курити, то ставав нещасним i не мiг уявити життя, повне насолоди, без цигарки. Зрештою дружина послала мене до гiпнотерапевта. Маю зiзнатися, що дуже скептично ставився до гiпнозу, нiчого на той час про нього не знаючи та уявляючи людину, подiбну до Свенгалi,[1 - Свенгалi – гiпнотизер, герой роману «Трiлбi» Джорджа дю Мор’е.] iз проникливим поглядом i маятником. У мене були всi тi звичайнi iлюзii про курiння, що е в кожного курця, за винятком однiеi: я знав, що не безвольна людина. Контролював усi аспекти свого життя, але цигарки панували надi мною. Вважав, що гiпноз мiстить насильство над волею, i хоча й не опирався (як бiльшiсть курцiв, я дiйсно хотiв кинути), але вважав, що нiкому не вдасться ошукати мене i довести, що я не маю потреби курити. Сеанс виявився марнуванням часу. Гiпнотерапевт намагався примусити мене здiйняти руки i зробити iншi рiзноманiтнi речi. Виявилось, що нiчого не виходило як слiд: я не втратив свiдомiсть, не упав у транс чи принаймнi не думав, що це вiдбулося. Але все-таки пiсля того сеансу я не тiльки кинув курити, але й отримав задоволення вiд цього процесу навiть пiд час перiоду вiдвикання. Тепер, перш нiж ви помчите до гiпнотерапевта, дозвольте дещо пояснити. Гiпнотерапiя – це засiб зв’язку. Отримавши неправильне послання, ви не кинете курити. Не хочу критикувати лiкаря, до якого я звернувся за консультацiею, бо якби не вiн, то був би вже мертвим. Але все вiдбулося всупереч, а не завдяки йому. Я також не хочу чiплятись до гiпнотерапii. Навпаки, використовую ii як частину моiх власних консультацiй. Гiпнотерапiя – це сила навiювання, причому могутня, i може як допомогти, так i зашкодити. Нiколи не звертайтеся до гiпнотерапевта, якщо вiн не був рекомендований вам кимось, кого ви поважаете та кому довiряете. Упродовж усiх тих жахливих рокiв, коли я був курцем, менi здавалося, що життя залежить вiд цигарок. Був ладен скорiше померти, нiж обiйтися без них. Сьогоднi люди запитують, чи бувають у мене дивнi напади гострого болю. Вiдповiдаю: «Нiколи, нiколи, нiколи!» Зовсiм протилежне: я живу чудовим життям. Якби помер через курiння, то, звiсно, не скаржився б. Я був дуже щасливим, хоча найдивовижнiша рiч, що трапилася зi мною, – це визволення вiд цього кошмару, вiд рабськоi залежностi, що спонукала йти по життю, систематично руйнуючи свое тiло i сплачуючи шаленi грошi за цей привiлей. Дозвольте менi з самого початку все роз’яснити: я не мiстична фiгура. Не вiрю в чаклунiв або фей. У мене цiлком скептичний склад розуму, тому не мiг сприйняти те, що здалося менi чарами. Почав спецiально вивчати все, що стосуеться гiпнозу i курiння. Здавалося, що нiчого з прочитаного мною не може пояснити чудо, що трапилось. Чому цього разу було настiльки легко кинути курити, хоча ранiше це супроводжувалось тижнями чорноi депресii? Я витратив багато часу на те, щоб все це розв’язати, переважно тому, що мiй пiдхiд до справи був неправильним. Намагався з’ясувати, чому кинути курити було так легко, тодi як головна проблема полягала в тому, щоб спробувати пояснити причину, з якоi курцям важко кинути курити. Пацiенти розповiдають про жахливi муки вiдвикання, але коли я обертаюсь назад i намагаюсь згадати своi страждання, то пересвiдчуюсь, що iх не було. У мене не було фiзичного болю. Усе вiдбувалось лише в свiдомостi. Зараз я постiйно зайнятий, допомагаючи iншим людям позбутися цiеi шкiдливоi звички. І менi це дуже добре вдаеться: зцiлились вже тисячi пацiентiв. Дозвольте одразу пiдкреслити головне: невиправних курцiв не iснуе. Досi я нiкого не зустрiчав, хто б так сильно захоплювався цигарками (чи, скорiше, вважав, що в нього така ж сильна залежнiсть), як я. Будь-яка людина здатна не тiльки кинути курити, але й переконатися в тому, що зробити це дуже легко. Головним чином страх змушуе нас курити: побоювання, що без цигарок життя вже нiколи не буде таким приемним, i страх вiдчути себе позбавленим чогось. Насправдi це аж нiяк не може бути правдою. Без нiкотину життя не тiльки добре, але й нескiнченно приемнiше у багатьох вiдношеннях. А мiцне здоров’я, енергiя i достаток – лише найменшi з переваг. Усi курцi можуть перевiрити, що позбутись тютюновоi залежностi легко, – навiть ви! Усе, що маете зробити, – це прочитати решту книжки без упередженостi. Чим бiльше ви зможете сприйняти, тим легше ви в цьому переконаетесь. Навiть якщо чогось не зрозумiете, то за умови дотримування iнструкцiй у вас усе вийде. І найголовнiше те, що бiльше не будете йти по життю, мрiючи про цигарки або почуваючи себе прикро. Коли ви кинете курити, то вже буде важко зрозумiти, чому не зробили цього ранiше. А тепер дозвольте попередити. Мiй метод передбачае лише двi причини можливоi невдачi. 1. Нездатнiсть виконати вказiвки. Декого дратуе моя категоричнiсть стосовно певних рекомендацiй. Наприклад, я прошу, щоб ви не намагалися скоротити курiння чи користуватися замiнниками (цукерки, гумка тощо, особливо все, що мiстить нiкотин). Причина моеi безапеляцiйностi полягае в тому, що я знаю свiй предмет. Не заперечую, е багато людей, яким вдалося кинути курити, використовуючи подiбнi хитрощi, але вони зробили це, незважаючи на замiнники, а не завдяки iм. Є люди, котрi можуть кохатися, стоячи в гамаку, але це не найпростiший спосiб. Усе, що я вам кажу, мае едину мету: вiдмовитись вiд курiння легко i, таким чином, забезпечити успiх. 2. Нездатнiсть зрозумiти. Не берiть усе на вiру. У питаннях, пов’язаних iз курiнням, пiддавайте сумнiвам не тiльки моi слова, але й своi власнi погляди, i те, чого навчило вас суспiльство. Наприклад, тим, хто вважае курiння звичкою, слiд запитати себе, чому легко позбутися iнших навичок, навiть приемних, а вiд цiеi, яка мае огидний смак, дуже багато коштуе i, нарештi, вбивае нас, дуже важко вiдмовитись. Роздiл 2 Легкий спосiб Мета цiеi книжки – створити у вас такий настрiй, за якого замiсть звичайних методiв кинути курити, коли починаете з вiдчуття, нiби пiдiймаетесь на Еверест, i впродовж наступних декiлькох тижнiв бажаете викурити цигарку i заздрите iншим курцям, ви одразу вiдчуваете пiднесення, нiби вже зцiлилися вiд жахливоi хвороби. Згодом, чим далi йтимете по життю, тим бiльше ви будете дивитись на цигарки i дивуватись, як ви взагалi могли iх курити. Замiсть того щоб заздрити курцям, будете iх жалiти. Дуже важливо продовжувати курити, доки не прочитаете всю книжку повнiстю, хiба що ви некурець або колишнiй курець. Ця умова може здатися суперечливою, але пiзнiше я обов’язково поясню, що цигарки абсолютно нiчого вам не дають. По сутi, однiею з численних головоломок, пов’язаних з курiнням, е те, що коли ми куримо цигарку, то дивимось на неi та цiкавимось, чому це робимо. Цигарки стають цiнними тiльки тодi, коли ми iх позбавленi. Однак, подобаеться це чи нi, давайте визнаемо, що ви впевненi у своiй залежностi вiд курiння. І коли це усвiдомлюеш, то взагалi не можеш повнiстю розслабитись та як слiд зосередитись. Тому не намагайтесь кинути курити, доки не прочитаете всю книжку. Ваше бажання курити саме собою поступово буде слабшати. Тiльки не кваптесь – не починайте дiяти дуже рано, оскiльки це може стати фатальним. Пам’ятайте: все, що ви маете робити, – дотримуватись вказiвок. Вiдгуки читачiв, отриманi за дванадцять рокiв з часу першоi публiкацii «Легкого способа», свiдчать про те, що це прохання – продовжувати курити, доки не прочитаете всю книжку, – стало причиною бiльшого розчарування, нiж будь-яке iнше. Коли я вперше кинув курити, багато хто з моiх родичiв i друзiв теж позбувся цiеi звички лише тому, що це зробив я. Вони подумали: «Якщо йому це вдалося, то зможе i будь-хто». Протягом багатьох рокiв за допомогою нескладних прийомiв я переконав багато людей, хто ще не кинув курити, як чудово бути вiльним! Пiсля першоi публiкацii книжки роздав декiлька примiрникiв затятим курцям. Я був упевнений, що, навiть якщо це найнуднiший твiр у свiтi, вони все-таки прочитають його, хоча б тому, що вiн написаний iхнiм другом. Кiлька мiсяцiв потому я був здивований та дуже прикро вражений, дiзнавшись, що вони навiть не потурбувалися вiдкрити книжку. Навiть бiльше: виявилося, що той, кого я на той час вважав своiм найкращим другом i якому пiдписав та подарував примiрник, не тiльки не прочитав книжку, але й вiддав комусь iншому. Тодi мене це дуже засмутило, але я легковажно поставився до того жахливого страху, який рабська залежнiсть поступово вселяе в кожного курця. Вiн сильнiший за дружбу. Через нього я майже спровокував розлучення. Моя мати якось сказала дружинi: «Чому ти не погрозиш пiти вiд нього, якщо вiн не кине курити?» На що жiнка вiдповiла: «Тому що, якщо я це зроблю, вiн покине мене». Дуже соромно визнавати, але думаю, що вона була права: таким е страх, який створюе курiння. Тепер уже зрозумiло, що багато людей не читають книжку до кiнця, бо знають, що iм доведеться кинути курити по ii закiнченнi. Дехто навмисно долае по одному рядку на день з метою вiдстрочити страшну дату. Зараз я цiлком усвiдомлюю, що в багатьох курцiв зв’язанi руки, бо прочитати «Легкий спосiб» iх примушують люди, яких вони люблять. Погляньте на ситуацiю з iншого боку: що ви втрачаете? Якщо, дочитавши до кiнця книжку, не кинете курити, вам не стане гiрше, нiж зараз. АБСОЛЮТНО НЕМА ЧОГО ВТРАЧАТИ, А ЗДОБУТИ МОЖНА ТАК БАГАТО! До речi, якщо ви не курили протягом декiлькох днiв чи тижнiв, але ще не впевненi, хто ви – курець, колишнiй курець чи некурець, то, читаючи, не берiть цигарок до рук. Насправдi ви вже позбавленi нiкотиновоi залежностi. Усе, що маете зробити, – це дати лад вашому мозку та тiлу. Наприкiнцi книжки станете щасливим некурцем. Мiй метод, головним чином, е цiлковитою протилежнiстю традицiйним способам кинути курити. Звичайний пiдхiд полягае у створеннi перелiку значних негативних сторiн курiння та переконаннi себе ось у чому: «Якщо тiльки я протримаюсь без цигарки досить довго, бажання курити мине. Тодi можна знову насолоджуватися життям, будучи вiльним вiд нiкотиновоi залежностi». Це логiчний спосiб покласти край курiнню, i щодня тисячi людей кидають курити, використовуючи рiзновиди даного методу. Однак досягти успiху, застосовуючи цей пiдхiд, дуже важко з таких причин: 1. Справжня проблема – не проблема кидання курити. Щоразу, коли ви гасите цигарку, то вже це робите. Одного дня ви можете навести переконливi аргументи та сказати: «Я бiльше не хочу курити». Кожен курець мае такi мiркування у будь-який день життя, i вони набагато вагомiшi, нiж можна уявити. Справжня проблема полягае в тому, що другого, десятого чи десятитисячного дня, у мить слабкостi, трiумфу або просто в станi сп’янiння, ви викурюете одну цигарку, та оскiльки курiння якоюсь мiрою е наркотичною залежнiстю, то хочете взяти другу, а потiм ще одну i раптом знов стаете курцем. 2. Пiклування про власне здоров’я мае нас зупинити. Розум пiдказуе: «Кинь курити, дурню!» Насправдi в результатi зробити це стае навiть складнiше. Ми куримо, наприклад, коли нервуемо. Скажiть курцю, що тютюн вбивае його, i перше, що вiн зробить, – це закурить цигарку. На територii The Royal Marsden Hospital, найголовнiшого онкологiчного центру у Великiй Британii, можна побачити набагато бiльше недокуркiв, нiж бiля будь-якоi iншоi лiкарнi. 3. Насправдi всi доводи ускладнюють вiдмову вiд цигарок з двох причин. По-перше, створюеться вiдчуття жертвопринесення, бо нас завжди змушують позбутись нашого «маленького друга», чи опори, чи невеликоi вади, чи втiхи – залежно вiд того, як це розцiнюе курець. По-друге, надiвають на нас шори. Причини, з яких ми куримо, вiдрiзняються вiд тих, через якi маемо кинути курити. Ось як звучить головне питання: «Чому е потреба в цигарках?» Легкий спосiб позбутись залежностi полягае в наступному: спочатку треба забути про пiдстави, через якi ми хотiли б кинути курити, та поставити собi такi питання: 1. Що дае менi курiння? 2. Чи справдi я отримую задоволення вiд цигарок? 3. Чи дiйсно хочу йти по життю, сплачуючи шаленi грошi лише за те, щоб задихатися, засовуючи цi штукенцii в рот? Правда в тому, що курiння абсолютно нiчого вам не дае. Дозвольте пояснити. Я не кажу про те, що вади курiння перевищують його переваги. Усi курцi дуже добре про це знають. Маеться на увазi, що курiння не мае жодноi переваги. Єдиною колись вважався так званий соцiальний плюс. Проте сьогоднi навiть самi курцi визнають курiння антисоцiальною звичкою. Бiльшiсть людей вважають за потрiбне дати рацiональне пояснення своему курiнню, але кожний аргумент – омана й iлюзiя. Отже, перше, що ми зробимо, – розвiнчаемо цi примари. Ви усвiдомите, що власне нема вiд чого вiдмовлятись. Не тiльки не iснуе того, що доведеться кинути курити, але, бiльш того, у тому, щоб стати некурцем, багато очевидних вигод (грошi та здоров’я – лише двi з них). Щойно ви розвiнчаете iлюзiю про те, що без цигарки життя вже нiколи не буде приемним, як колись, щойно ви зрозумiете, що iснування без тютюну не лише так само приемне, але й набагато приемнiше, щойно ви звiльнитесь вiд чуття позбавлення або втрати – ми повернемось до здоров’я та грошей, а також до iнших численних причин вiдмови вiд курiння. Це розумiння стане вам додатковою пiдтримкою та допоможе досягти того, чого ви дiйсно бажаете, – насолоджуватися життям, вiльним вiд рабськоi нiкотиновоi залежностi. Роздiл 3 Чому важко кинути курити? Я зацiкавився цiею темою, як вже пояснював ранiше, через свою власну залежнiсть вiд курiння. Те, що менi врештi-решт вдалося позбутись ii, – диво. Ранiше всi спроби супроводжувалися тижнями чорноi депресii. Траплялися й такi перiоди, коли я був вiдносно веселим, але наступного дня пригнiчення поверталося. Мiй стан був схожий на спробу вилiзти зi слизькоi ями, коли вiдчуваеш, що ти вже нагорi, бачиш сонячне свiтло, а потiм раптом знов зсуваешся донизу, на дно. Врештi-решт ви прикурюете цигарку – на смак вона жахлива – та намагаетесь розiбратися, чому змушенi це робити. Ось одне з питань, що його я завжди ставлю пацiентам до початку консультацii: «Ви хочете кинути курити?» У якомусь розумiннi це дурницi. Усi курцi (разом з членами органiзацii FOREST) залюбки позбавилися б вiд шкiдливоi звички. Якщо ви спитаете найзатятiшого курця: «Якби ви змогли повернутись в той час, коли ще не стали залежати вiд цигарок, але з тим знанням, що маете зараз, чи почали б тодi курити?», «Звичайно ж, нi», – вiдповiсть будь-хто. Дiзнайтеся у найбiльш затятого курця – кого-небудь, хто не вважае, що курiння шкодить його здоров’ю, кого не турбуе громадський осуд i хто може собi це дозволити (а таких людей сьогоднi не так вже й багато): «Ви заохочуете своiх дiтей курити?» «Звичайно ж, нi», – вiдповiсть будь-хто. Усi курцi вiдчувають, що ними володiе щось диявольське. На самому початку курiння це твердження: «Я кину, але не сьогоднi, а завтра». У результатi ми досягаемо тiеi фази, коли вважаемо, що не маемо сили волi або що в цигарцi е дещо необхiдне для того, щоб насолоджуватися життям. Як я вже казав, проблема полягае не в тому, щоб пояснити, чому кинути курити легко, а в тому, щоб зрозумiти, чому це важко. Насправдi реальна проблема – це усвiдомити, чому бiльшiсть людей взагалi починають курити або чому в певнi моменти часу понад 60 % населення свiту було курцями. Увесь процес курiння – це надзвичайна загадка. Єдина причина, чому ми взагалi беремо в ньому участь, – тисячi людей, що вже втягнутi у цей процес. При цьому кожен iз них шкодуе, що взагалi почав курити, та переконаний у тому, що курiння е марнуванням часу й грошей. Проте, дивлячись на курцiв, нам важко повiрити, що вони не отримують задоволення вiд тютюну. Ми пов’язуемо курiння зi свiтом дорослих i тому старанно трудимось, щоб захопитись ним. Потiм все життя розповiдаемо дiтям, що курити не треба, а самi намагаемось позбутися цiеi шкiдливоi звички. Почавши курити, ми постiйно сплачуемо шаленi грошi. Пересiчна особа, яка викурюе 20 цигарок на день, за життя витрачае на них п’ятдесят тисяч фунтiв стерлiнгiв. Що ми робимо з цими грошима? (Не було б дуже погано, якби спустили iх у каналiзацiю.) Використовуемо iх для систематичного заповнювання власних легень канцерогенними смолами, поступово забиваючи та отруюючи своi кровоноснi судини. Щодня спонукаемо кожний м’яз i орган нашого тiла зазнавати кисневого голодування, стаючи дедалi бiльш млявими. Довiчно засуджуемо себе до огидного сморiдного подиху, потемнiлих зубiв, прокуреного одягу, смердючих попiльниць i затхлого запаху тютюну. Це одвiчне рабство. Половина життя тривае в обставинах, коли суспiльство забороняе нам курити (церкви, лiкарнi, школи, вагони метро, театри тощо) або коли намагаемось скоротити кiлькiсть цигарок чи кинути курити, почуваючи себе позбавленими чогось. Інша половина iснування тривае в обставинах, в яких нам дозволено курити, але ми б самi дуже хотiли, щоб було заборонено. Дуже дивне хобi: займаючись ним, ви хочете припинити, а коли не займаетесь – мрiете про нього. Це – життя, коли половина суспiльства ставиться до вас як до прокаженого, та жахливiшим за все е те, що подiбне iснування вибирае розумна та рацiональна людина. Курець зневажае себе кожного загальнонацiонального дня боротьби з курiнням, щоразу, коли вiн випадково читае попередження Мiнiстерства охорони здоров’я, коли проходять кампанii боротьби з раком або неприемним подихом, щоразу, коли в нього знов заболить десь у грудях, щоразу, коли виявляеться единим курцем у компанii некурцiв. Змушений завжди жити зi свiдомiстю, затьмареною почуттям провини та страху, що вiн отримуе натомiсть? АБСОЛЮТНО НІЧОГО! Задоволення? Насолоду? Розрядку? Пiдтримку? Усе це – омани, якщо ви тiльки не вважаете приемним носiння тiсного взуття, аби отримати задоволення, коли його знiмете! Як я вже зазначав, головна проблема – спробувати зрозумiти не тiльки те, чому курцям важко кинути курити, але й чому людина взагалi курить. Можливо, ви скажете: «Добре, менi все це вiдомо, але коли захоплюешся, вiдвикнути стае дуже важко». Та чому позбавитись такоi шкiдливоi звички так непросто i чому ми маемо кинути курити? Курцi шукають вiдповiдь на цi запитання все свое життя. Дехто вважае, що процес вiдвикання вiд нiкотину супроводжуеться нестерпними муками. Насправдi, самi по собi фiзичнi страждання настiльки слабкi (див. роздiл 6), що бiльшiсть курцiв прожили життя та померли, навiть не усвiдомлюючи, що вони – наркомани. Дехто впевнений, що цигарки роблять iм приемнiсть. Неправда. Вони бруднi й огиднi. Спитайте будь-якого курця, який вважае, що курить тiльки тому, що отримуе задоволення вiд тютюну: якби вiн не змiг купити свою звичну марку цигарок, а дiстав би лише тi, якi зазвичай вважае огидними, – вiн кинув курити? Курцi скорiше куритимуть стару мотузку, нiж зовсiм не куритимуть! Та задоволення не мае нiчого спiльного з цим. Менi подобаються омари, але я не вважаю за потрiбне постiйно мати при собi двадцять штук. У життi багато справ, якi приносять нам задоволення, але ми не вiдчуваемо себе позбавленими чогось або нещасними, коли не займаемось ними. Іншi шукають психологiчнi причини – «фрейдистський синдром», «дитина бiля материнських грудей». Щоправда, все навпаки. Зазвичай починаемо курити, демонструючи, що виросли та змужнiли. Але якби нам довелося смоктати на публiцi соску, то ми померли б вiд сорому. Дехто, навпаки, бачить образ мачо, який видихае дим чи вогонь крiзь нiздрi. Цей аргумент також нiчим не обгрунтований. Цигарка, що горить у вусi, здасться смiшною. Але вдихання канцерогенних смол у своi легенi набагато смiшнiше. Дехто каже: «Це лише те, чим я займаю руки!» Але тодi навiщо закурювати цигарку? «Це лише смакове задоволення». Навiщо закурювати цигарку? «Це приемне вiдчуття диму в легенях». Але то жахливе вiдчуття – воно називаеться задухою. Багато хто вважае, що курiння знiмае нудьгу. Це теж iлюзiя. Нудьга – це емоцiйний настрiй, а в тютюнi немае нiчого втiшного. Для мене приводом для курiння протягом тридцяти трьох рокiв було власне переконання в тому, що цигарка розслаблюе, надае впевненостi та мужностi. При цьому я знав, що вона вбивае мене i коштуе цiлого статку. Чому ж не пiшов до лiкаря i не попросив його виписати iнший засiб, що допомiг би розслабитися, надав би впевненостi та мужностi? Я не звернувся до фахiвця, оскiльки знав, що вiн обов’язково запропонуе дiйсно альтернативний засiб. А те, що вважалось причиною курiння, було лише виправданням. Деякi курцi стверджують, що курять тiльки тому, що так роблять iхнi друзi. Чи дiйсно ви настiльки дурнi? Якщо так, то молiться, аби вашi друзi не почали вiдрiзати собi голови, щоб зцiлитися вiд головного болю! Бiльшiсть людей, що замислюються про це, врештi-решт доходять висновку, що курiння – просто звичка. Це не е справжнiм поясненням, але, якщо не брати до уваги всi звичнi рацiональнi аргументи, воно здаеться единим, та, на жаль, однаково нелогiчним. У своему життi ми щодня змiнюемо звички, хоча деякi приносять нам задоволення. Просто наш мозок добре промитий, щоб ми повiрили в те, що курiння е навичкою, а вiдмовитись вiд неi дуже складно. Чи дiйсно важко позбутися звикання? У Великiй Британii прийнято водити машину з лiвого боку дороги. Проте в Європi або Сполучених Штатах ми одразу перелаштовуемось без будь-яких великих проблем. Твердження, що звiльнитися вiд звичок важко, – очевидна омана. Насправдi, ми щодня набуваемо навичок та позбуваемось iх. Отже, чому вважаеться, що нелегко вiдмовитись вiд того, що мае жахливий смак, вбивае нас, коштуе цiлий статок, е мерзенним та огидним, чого ми б залюбки позбулися, i все, що потрiбно, – припинити робити це? Вiдповiдь проста: курiння – не звичка, а НІКОТИНОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ! Тому нам здаеться, що позбутись ii дуже складно. Можливо, ви думаете, що дане твердження допомагае зрозумiти, чому кинути курити важко. Але це пояснюе, чому бiльшiсть курцiв так вважае. Рiч у тiм, що вони не розумiють природу наркоманii. Основна причина полягае в тому, що тютюнозалежнi люди переконанi в тому, що вони отримують справжне задоволення або пiдтримку вiд курiння, та вважають, що принесуть справжню жертву, якщо кинуть курити. У мене е добрi новини: як тiльки ви зрозумiете нiкотинову залежнiсть та справжнi ii причини, то кинете курити «на рахунок три». Через три тижнi ви будете дивуватись, чому курили так довго i чому не можете переконати iнших курцiв у тому, ЯК ЧУДОВО БУТИ НЕКУРЦЕМ! Роздiл 4 Пiдступна пастка Курiння – це найпiдступнiша та найбiльш зловiсна пастка, що була створена спiльними зусиллями людини та природи. Що пiдштовхуе нас до неi в першу чергу? Тисячi дорослих, якi вже курять. Вони навiть попереджають нас, що курiння е мерзенною й огидною звичкою, котра врештi-решт руйнуе наш органiзм та коштуе цiлий статок, але ми не можемо повiрити в те, що вони не отримують задоволення вiд цигарок. Одним iз багатьох жалюгiдних аспектiв курiння е те, що ми маемо докласти зусиль для того, аби захопитися ним. Це едина пастка в природi, у якiй немае нiякоi приманки, навiть маленького шматочка сиру. Пастка захлопуеться не через те, що смак тютюну чудовий, а тому, що вiн огидний. Якби перша цигарка була приемна, то пролунав би тривожний попереджальний дзвоник, i, як розумнi iстоти, ми б зрозумiли, чому половина дорослого населення систематично сплачуе шаленi грошi за те, що отруюе сама себе. Але оскiльки та перша цигарка була огидною на смак, наш юнацький розум був цiлком заспокоеним з приводу того, що нiколи не захопимося цим, i ми думали, що, якщо не отримуемо вiд курiння нiякого задоволення, зможемо його кинути, коли захочемо. Це единий наркотик у природi, який завадить вам досягти своеi мети. Хлопцi зазвичай починають курити, бо хочуть виглядати круто – як герой Клiнта Іствуда. Останне, що вiдчуваеться вiд першоi цигарки, – що ви крутi. Не насмiлюетесь затягнутись як слiд, якщо ж робите занадто багато затяжок, у вас починаеться запаморочення, а потiм нудота. У цю мить бiльш за все хочеться втекти вiд iнших хлопцiв та викинути цi мерзотнi цигарки. Дiвчата намагаються бути сучасними та витонченими. Усi ми бачили, як вони робили короткi затяжки i при цьому мали абсолютно смiшний вигляд. До того часу коли хлопцi стануть крутими, а дiвчата – витонченими та досвiдченими, вони пошкодують, що колись почали курити. Цiкаво знати, чи дiйсно курiння надае жiнкам витонченостi або це образ, створений рекламою цигарок. Решта життя мине у спробах пояснити собi, чому ми куримо, у розповiдях дiтям, як не потрапити в пастку, i намаганнях час вiд часу покiнчити з курiнням. Пастка сконструйована таким чином, що ми намагаемось позбутись залежностi тiльки тодi, коли зазнаемо сильного стресу, пов’язаного зi здоров’ям, нестачею грошей або тим, що нас змусили вiдчути себе прокаженим. Кинувши курити, ми пiдлягаемо пiд ще бiльшi тортури (жахливi муки вiдвикання вiд нiкотину), цього разу намагаючись обходитись без того, на що покладались для зняття стресу (наша опора – цигарка). Через кiлька днiв ми ухвалюемо рiшення, що обрали неслушний час. Потрiбно дочекатися тiеi митi, коли психiка прийде до ладу. Але як тiльки цей момент наступае, привiд кинути курити повнiстю зникае. Очевидно, цей час нiколи не настане, бо насамперед ми думаемо, що життя мае тенденцiю ставати дедалi напруженiшим. Щойно ми вилiтаемо з-пiд батькiвського крила, починаеться природний процес створювання оселi, накопичення боргiв, народження дiтей, кар’ерне зростання тощо. Це також iлюзiя. Крiм того, вiдомо, що найбiльш складнi перiоди в життi кожноi людини – ранне дитинство та юнiсть. Ми плутаемо вiдповiдальнiсть i стрес. Існування курця автоматично стае дедалi напруженiшим, бо тютюн не дозволяе розслабитись i не знiмае стрес, як спонукае повiрити суспiльство. Усе вiдбуваеться зовсiм навпаки: насправдi курiння призводить до того, що ми почуваемо себе щодалi бiльш знервованими та напруженими. Навiть тi курцi, яким принаймнi одного разу вдаеться позбутися звички, можуть бути щасливими, доки знов не потраплять у цю пастку. Весь процес курiння схожий на блукання в гiгантському лабiринтi. Щойно ми входимо до нього, наш розум затуманюеться i залишок життя минае у спробах вибратися. Багатьом це врештi-решт вдаеться, але лише для того, щоб знову потрапити в пастку. Я тридцять три роки намагався вибратися з цього лабiринту. Як i всi курцi, не розумiв цього. Однак завдяки поеднанню незвичайних обставин (жодна з яких не робить менi честi) з’явилось бажання дiзнатися, чому ранiше менi було так вiдчайдушно важко кинути курити, а успiшна спроба стала не лише легкою, але й приемною. З того моменту, як я перестав курити, моiм хобi, а потiм i професiею стало розв’язування багатьох задач, пов’язаних iз нiкотиновою залежнiстю. Це дуже складна та захоплива крутиголовка, яку, як i кубик Рубiка, практично неможливо розгадати. Проте, як i у випадку бiльшостi важких завдань, якщо рiшення вам вiдоме, це легко! Я знаю, як кинути курити з легкiстю, i виведу вас iз цього лабiринту. Ручаюсь, що ви вже нiколи до нього не забредете. Усе, що треба робити, – це дотримуватись вказiвок. Якщо повернете не туди, усi подальшi поради будуть безглуздими. Дозвольте особливо пiдкреслити: виявити, що кинути курити – легко, здатний будь-хто, але спочатку необхiдно встановити всi факти. Нi, я не маю на увазi аспекти, що викликають страх. Знаю, що ви вже усвiдомили шкiдливiсть курiння. Існуе достатньо iнформацii про це. Якби вона зупиняла, ви б давно кинули. Я маю на увазi розумiння причин, з яких ми вважаемо, що позбавитись вiд нiкотиновоi залежностi – важко. Щоб вiдповiсти на це питання, необхiдно встановити iстиннi мотиви того, чому ми досi куримо. Роздiл 5 Чому ми i далi куримо? Усi починають курити з безглуздих причин, зазвичай пiд тиском оточення або пiд час суспiльних подiй. Але коли ми вiдчуваемо, що починаемо звикати, чому i далi куримо? Жодний регулярний курець не знае, чому вiн це робить. Якби люди знали справжню причину, вони б позбулись своеi звички. Пiд час консультацiй я ставив це питання тисячам курцiв. Правильна вiдповiдь однакова для всiх, але рiзноманiтнiсть отриманих варiантiв нескiнченна. Здаеться, що ця частина моiх консультацiй е найкумеднiшою, але водночас найжалiснiшою. У глибинi душi курцi знають, що вони бовдури. До того як потрапити у залежнiсть вiд цигарок, вони знали, що не мають потреби курити. Бiльшiсть можуть згадати огидний смак своеi першоi цигарки i те, що iм довелося добряче потрудитись, перш нiж з’явилось захоплення. Найбiльш прикрим у цьому е те, що такi люди розумiють: некурцi не тiльки нiчого не втрачають, але й смiються з курцiв (важко не смiятись у Budget day). Однак курцi – розумнi та рацiональнi. Вони усвiдомлюють, що наражають власне здоров’я на великий ризик та за все життя витрачають на цигарки цiлий статок. Тому для виправдання своеi звички iм потрiбно мати логiчне пояснення. Справжня причина, чому курцi продовжують курити, – поеднання факторiв, якi я детально розбиратиму в наступних двох роздiлах. 1. НІКОТИНОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ. 2. ПРОМИВАННЯ МIЗКIВ. Роздiл 6 Нiкотинова залежнiсть Нiкотин – безбарвна олiiста речовина, що мiститься в тютюнi i викликае залежнiсть. До цього наркотику звикають найшвидше зi всiх вiдомих людству: щоб захопитися ним, може вистачити лише однiеi цигарки. Кожна затяжка постачае крiзь легенi в мозок невелику дозу нiкотину, яка дiе набагато швидше, нiж, наприклад, героiн, що його вводять у вену. Якщо зараз ви робите двадцять затяжок, то отримуете двадцять доз наркотику з однiеi цигарки. Нiкотин дiе швидко, i рiвень його вмiсту в кровi падае приблизно вдвiчi протягом тридцяти хвилин i майже до однiеi чвертi через годину пiсля викурювання цигарки. Це пояснюе те, чому людина в середньому викурюе iх двадцять штук на день. Щойно ви гасите цигарку, починаеться швидке виведення наркотику з органiзму i виникають муки вiдвикання. Зараз я маю розвiяти вiдому оману щодо цих страждань, поширену серед курцiв. Вони думають, що бiль, пов’язаний iз вiдвиканням, е жахливою травмою, якоi можна зазнати, коли самостiйно або вимушено намагаешся кинути курити. Але в основному цi муки вiдбуваються на рiвнi психiки; людина вiдчувае, що позбавляеться задоволення чи опори. Пiзнiше я поясню це детальнiше. Насправдi бiль, викликаний вiдвиканням вiд нiкотину, настiльки незначний, що бiльшiсть курцiв живуть все життя та помирають, навiть не усвiдомивши, що вони наркомани. Коли ми використовуемо термiн «нiкотинозалежний», то думаемо, що лише придбали звичку. Бiльшiсть курцiв жахаються наркотикiв, по сутi будучи наркоманами. На щастя, вiд нiкотину дуже легко вiдмовитись, але перш за все ви маете визнати, що стали залежними. Вiдвикання вiд цигарок не супроводжуеться фiзичним болем. Це просто тривожне вiдчуття спустошеностi, почуття, що чогось не вистачае. Багато курцiв вважають, що подiбний стан якось пов’язаний з iхнiми руками. Якщо цi емоцii тривають, курець стае знервованим, невпевненим, схвильованим i дратiвливим. Спрага цiеi отрути, НІКОТИНУ, схожа на голод. Через сiм секунд пiсля закурювання цигарки в кров надходить свiжий нiкотин i потяг до нього закiнчуеться, залишаючи вiдчуття розслаблення та впевненостi. У юностi, коли ми вперше закурюемо, бiль вiдвикання та полегшення настiльки слабкi, що навiть не здогадуешся, що вони взагалi iснують. Коли починаемо курити регулярно, то пояснюемо це насолодою або придбаною звичкою. Правда ж полягае в тому, що ми вже стали залежними вiд нiкотину, не усвiдомлюючи того, що це маленьке чудовисько вже оселилося в нашому шлунку i ми вимушенi його годувати. Усi курцi починають курити з безглуздих причин. Адже нiкого не примушують. Єдиною причиною, з якоi люди i далi курять (байдуже, чи вони затятi курцi, чи роблять це час вiд часу), е бажання нагодувати свое маленьке чудовисько. Весь процес, пов’язаний з курiнням, становить серiю крутиголовок. У глибинi душi всi курцi знають, що вони через власну дурiсть потрапили в зловiсну пастку. Однак я думаю, що найсумнiшим аспектом курiння е те, що насолода, яку людина отримуе вiд цигарки, – це задоволення вiд спроби повернутися в стан спокою, порядку та впевненостi, в якому перебувало тiло ще до того, як з’явилася залежнiсть вiд нiкотину. Вам знайоме почуття, коли охоронна сигналiзацiя сусiди завивала цiлий день або довго мучив iнший гамiр? Потiм шум раптом припиняеться i ви вiдчуваете спокiй. Але насправдi це лише закiнчення шуму. Ще до початку наркотичноi ланцюговоi реакцii наше тiло е довершеним. Потiм ми вганяемо у свiй органiзм нiкотин, а коли гасимо цигарку, вiн починае полишати тiло i настае бiль вiдвикання – не фiзичнi страждання, а лише вiдчуття спустошеностi. Ми навiть не здогадуемося про його iснування, але вiн дiе всерединi, як кран, що пiдтiкае. Рацiональний розум не сприймае це, бо в тому немае потреби. Усе, що ми знаемо, – це те, що хочемо цигарку, а коли прикурюемо ii, потяг зникае i на якийсь час вiдчуваемо задоволення та впевненiсть у собi, стаючи такими, якими були ще до того, як захопились курiнням. Однак тепер цi почуття лише тимчасовi, оскiльки, щоб позбутись потреби в тютюнi, ми маемо вводити в органiзм дедалi бiльшу кiлькiсть нiкотину. Тiльки ви загасите цигарку, потреба виникае знову i ланцюгова реакцiя тривае. Це ланцюг на все життя, ЯКЩО ВИ НЕ РОЗІРВЕТЕ ЙОГО. Весь процес курiння схожий на носiння тiсного взуття лише для того, щоб вiдчути задоволення, коли скинете його. Існуе три основнi причини, чому курцi не розглядають ситуацiю з цього боку: 1. Вiд народження ми пiддаемося масовому промиванню мiзкiв, чуючи про те, що курцi отримують надзвичайне задоволення вiд цигарок або знаходять в них опору. Чому б не повiрити тим, хто це каже? Навiщо ж вони тодi витрачають великi грошi та наражають себе на такий жахливий ризик? 2. Оскiльки фiзичне вiдвикання вiд нiкотину насправдi не викликае болю, а лише призводить до вiдчуття спустошеностi й непевностi, яким супроводжуеться голод або звичайний стрес, та через те, що саме в такому станi ми за звичаем закурюемо цигарку, у нас виникае тенденцiя вважати це вiдчуття нормальним. 3. Однак основна причина того, що курцям не вдаеться подивитись на курiння в справжньому свiтлi, полягае в тому, що механiзм залежностi працюе задом наперед. Ми почуваемося спустошеними тiльки тодi, коли не куримо. Через те, що на самому початку процес звикання до нiкотину дуже тонкий i послiдовний, розцiнюемо це почуття як нормальне та не пов’язуемо iз щойно викуреною цигаркою. Закуривши, ви одразу вiдчуваете приплив сил, кайф, розслаблюетеся, i цигарка знову виправдовуе вашу довiру. Саме такий вишуканий процес робить вiдмову вiд усiх наркотикiв важкою. Уявiть панiку героiнiста, у якого закiнчився героiн, а потiм – радiсть, коли вiн нарештi зробив собi iн’екцiю. А чи можете ви згадати кого-небудь, хто дiйсно отримуе задоволення вiд дози, чи навiть думка про це жахае вас? Люди, залежнi не вiд героiну, не зазнають подiбного почуття страху. Цей наркотик не знiмае його, а навпаки, створюе. Некурцям невiдоме вiдчуття спустошеностi чи потреби в нiкотинi, вони не починають панiкувати, коли цигарки закiнчуються. Некурцi не розумiють, як курцi можуть отримувати задоволення вiд того, що засовують цi огиднi штукенцii до рота, закурюють iх i затягуються, заповнюючи власнi легенi гидотою. Чи знаете ви, що дiйсно цiкаво? Курцi також не знають, чому вони це роблять. Ми вже говорили про поширену оману, що курiння розслаблюе i надае задоволення. Але цього потребують тiльки тi, хто чогось позбавлений. Чому ж тодi некурцi не зазнають подiбного стану спустошення та пiсля iжi, коли некурцi повнiстю спокiйнi, курцi не можуть розслабитись, поки не задовольнять свое маленьке нiкотинове чудовисько? Я вважаю, що потрiбно розiбрати цю тему детальнiше. Курцi впевненi, що, вiдмовляючись вiд цигарки, вони позбавляють себе справжнього задоволення або мiцноi опори. Через це кинути курити дуже непросто. Але важливо зрозумiти, що, перестаючи курити, ви нi вiд чого не вiдмовляетесь. Найкращий спосiб зрозумiти всi тонкощi нiкотиновоi пастки – це порiвняти ii з iжею. Якщо ми звикли регулярно харчуватись, то не усвiдомлюемо голод мiж прийомами iжi. Тiльки у разi запiзнення вiдчуваемо його, але зовсiм не зазнаемо фiзичного болю, а лише почуття спустошеностi та непевностi, вiдоме як «менi треба поiсти». Та процес тамування голоду – дуже приемне проведення часу. У випадку з курiнням вiдбуваеться майже те саме. Внутрiшне вiдчуття, вiдоме нам як «бажання або потреба в цигарцi», схоже на голод, хоча тут нiкотин не задовольняе курця. Так само, як i з необхiднiстю поiсти, фiзичного болю немае, а дискомфорт настiльки непомiтний, що ми навiть не пам’ятаемо про нього у перервах мiж цигарками. Починаемо усвiдомлювати його тiльки тодi, коли хочемо закурити, а нам забороняють. І лише закуривши, почуваемо себе вдоволеними. Саме ця схожiсть iз прийомом iжi допомагае обдурювати курцiв, спонукаючи iх вiрити в те, що вони дiйсно отримують велике задоволення. Деяким людям важко усвiдомити, що курiння не приносить радостi та не надае пiдтримки. Дехто заперечуе: «Як можна стверджувати, що курiння не пiдтримуе мене? Адже ви згоднi, що закурюючи, я почуваю себе менш знервованим, нiж до цього». Незважаючи на те, що прийом iжi та курiння здаються схожими, насправдi цi процеси цiлком протилежнi: 1. Ви iсте, щоб вижити та продовжити життя, а курiння скорочуе його. 2. Їжа дiйсно приемна на смак. Харчування – справдi чудовий процес, яким можна насолоджуватися протягом всього життя. А курiння передбачае вдихання у своi легенi мерзенного та отруйного диму. 3. Прийом iжi не викликае голод, а полегшуе його; перша ж цигарка розпочинае потяг до нiкотину, а кожна наступна зовсiм не послаблюе його, а гарантуе, що ви страждатимете вiд нього решту свого життя. Зараз дуже зручний момент, щоб розвiяти iнший загальновiдомий мiф про курiння, – мiф про те, що курiння е звичкою. Чи прийом iжi е звичкою? Якщо ви так думаете, спробуйте вiдмовитись вiд неi назавжди. Нi, описувати процес харчування – це те ж саме, що називати навичкою дихання. Обидва мають iстотне значення для виживання. Звичайно, рiзнi люди задовольняють свiй голод неоднаково. Але по сутi прийом iжi не е звичкою. Так само i курiння. Єдина причина, з якоi курець закурюе, – спроба покласти край вiдчуттю спустошеностi та непевностi, викликаному попередньою цигаркою. Звичайно, рiзнi люди мають звичку полегшувати свiй стан в рiзний час, але курiння саме по собi не е навичкою. Суспiльство часто визначае курiння як шкiдливу звичку, тому в цiй книжцi для зручностi я також називаю його «звичкою». Однак постiйно пам’ятайте про те, що курiння – це не звичка, а НАРКОТИЧНА ЗАЛЕЖНІСТЬ. Почавши курити, ми повиннi навчитись поводитись з цигарками. Перш нiж усвiдомимо це, то вже не тiльки купуемо iх регулярно, але й змушенi мати при собi постiйно. Якщо ми не робимо цього, то вдаемося до панiки та з часом куримо дедалi бiльше. Так вiдбуваеться з будь-яким iншим наркотиком: наш органiзм прагне захиститись вiд впливу нiкотину, а водночас потреба в ньому зростае. Пiсля короткого перiоду курiння цигарка перестае повнiстю полегшувати дискомфорт, який сама ж викликала. Тому, закурюючи, ви почуваете себе краще, нiж мить тому, але насправдi стаете знервованiшим та напруженiшим навiть пiд час курiння, нiж якби ви взагалi не були курцем. Ця звичка ще бiльш безглузда за манеру носити тiсне взуття, тому що з часом вiдчуття дискомфорту, що дедалi посилюеться, зберiгаеться навiть тодi, коли взуття вже знято. Становище навiть ще гiрше, бо як тiльки цигарка погашена, починаеться швидке виведення нiкотину з органiзму. Це пояснюе те, чому пiд час стресових ситуацiй курцi мають звичку курити одну цигарку за одною. Як я вже казав, «звички» не iснуе. Справжня причина, з якоi людина продовжуе курити, полягае в тому самому чудовиську, що живе всерединi. Час вiд часу кожний курець мае його годувати. Вiн сам вирiшуе, коли зробити це, але, як правило, вiдбуваеться це в чотирьох типах випадкiв або iхнiх комбiнацiях. НУДЬГА / ЗОСЕРЕДЖЕНІСТЬ – цiлковитi протилежностi! СТРЕС / РОЗСЛАБЛЕННЯ – також цiлковитi протилежностi! Який магiчний засiб може раптом змiнити дiю, яку сам же спровокував двадцять хвилин тому? Помiркуйте, якi ще iснують типи ситуацiй у нашому життi, окрiм сну? Правда полягае в тому, що курiння нiколи не полегшуе стрес або нудьгу та зовсiм не сприяе зосередженостi або розслабленню. Усе це – iлюзii. Крiм того, що нiкотин – наркотик, це сильнодiюча речовина, яка входить до складу iнсектицидiв (подивiться це слово у словнику). Доза нiкотину, що мiститься лише в однiй цигарцi, якщо ввести ii безпосередньо у вену, вб’е вас. До того ж тютюн мiстить багато отрут, разом з чадним газом, а сама рослина належить до того роду, що й беладонна. Якщо ви маете намiр перейти на люльку або сигари, хочу нагадати, що змiст цiеi книжки стосуеться всiх видiв тютюну та будь-яких речовин, якi мiстять нiкотин, разом з жувальними гумками, пластирами, спреями та iнгаляторами. Людський органiзм е найскладнiшим об’ектом на нашiй планетi. Жоден бiологiчний вид, навiть найнижчi – амеби й черв’яки, не виживе, не знаючи рiзницi мiж iжею й отрутою. Протягом тисяч рокiв пiд час природного добору наш розум та тiло сформували вмiння розрiзняти iжу та отруту, а також надiйнi методи, як позбуватися останньоi. Усi люди вiдчувають вiдразу до запаху та смаку тютюну, поки не стануть залежними вiд нього. Якщо ви видихнете дим в обличчя дитинi до того, як у неi з’явилася нiкотинова залежнiсть, вона почне кашляти та чхати. Коли ми курили своi першi цигарки, це призводило до нападу кашлю або, якщо викурювали занадто багато, до запаморочення та справжнього фiзичного нездужання. Наше тiло кричало: «ТИ ГОДУЄШ МЕНЕ ОТРУТОЮ. ПРИПИНИ». На цiй стадii часто визначаеться, чи станемо ми курцями. Вважати, що ними стають фiзично слабкi та психiчно хитливi люди, – помилка. Тим, у кого перша цигарка викликала вiдразу, чиi легенi фiзично не змогли впоратися з нею, пощастило: вони зцiленi вiд курiння на все життя. Говорячи iнакше, не готовi проходити крiзь жорстокий процес навчання, щоб навчитися курити без кашлю. Саме ця обставина здаеться менi найтрагiчнiшою. Ми дуже старанно працюемо над тим, аби потрапити в залежнiсть. Ось чому так важко зупинити пiдлiткiв. Вони все ще вчаться курити, вважають цигарки огидними на смак i тому думають, що зможуть кинути, коли захочуть. Чому дiти не вчаться на нашому прикладi? Чому ми нiчого не навчилися в наших батькiв? Багато курцiв вважають, що вони отримують задоволення вiд смаку та запаху тютюну. Це iлюзiя. Коли ми починаемо курити, то привчаемо органiзм ставати несприйнятливим до огидного запаху та смаку, так само як героiнiсти впевненi, що iм подобаеться колотись. Бiль вiдвикання вiд наркотику набагато жорстокiший, i все, що iм насправдi подобаеться, – це ритуал позбавлення цього болю. Курець навчае власний розум заплющувати очi на огидний запах та смак, щоб отримати свою «дозу». Запитайте у будь-кого, хто вважае, що вiн курить тiльки тому, що насолоджуеться смаком та запахом тютюну: «Якщо ви не зможете купити своi звичайнi цигарки i дiстанете лише тi, чий смак здаеться вам огидним, чи кинете ви курити?» Звичайно ж, нi. Курець скорiше куритиме стару мотузку, i байдуже, чи перейдете ви на самокрутки, цигарки з ментолом, сигари або люльку; спочатку ще будете вiдчувати цей огидний смак, але, продовжуючи курити, навчитесь любити його. Курцi i далi курять навiть пiд час застуди, грипу, ангiни, бронхiту та емфiземи. Отримання задоволення не мае нiчого спiльного з цим. Якби воно було, нiхто б не викурював бiльше однiеi цигарки. Є навiть тисячi колишнiх курцiв, якi захопилися огидною нiкотиновою жувальною гумкою, що ii пропонують лiкарi, та багато хто з них досi курить. У ходi моiх консультацiй деякi пацiенти бояться усвiдомити, що вони наркомани, i вважають, що подiбне знання робить процес кидання курити складнiшим. Насправдi я думаю, що цi новини добрi, з двох важливих причин: 1. Причина, з якоi бiльшiсть людей продовжуе курити, полягае в тому, що всi добре знають, що вади курiння перевищують його переваги, ми вiримо, що цигарка надае задоволення та пiдтримку. Вiдчуваемо, що, пiсля того як кинемо курити, утвориться якась порожнеча i певнi життевi ситуацii вже не будуть такими, як колись. Це iлюзiя. Істина полягае в тому, що цигарка нiчого вам не дае; вона лише позбавляе, а потiм частково повертае тiльки для того, щоб створити оману. У наступному роздiлi я поясню це детальнiше. 2. Хоча нiкотин найсильнiший наркотик у свiтi, через швидкiсть, з якою до нього звикають, ви нiколи не будете залежати дуже сильно. Оскiльки це швидкодiюча отрута, то, щоб вивести з органiзму 99 % нiкотину, потрiбно лише три тижнi, а справжнi муки вiдвикання настiльки слабкi, що бiльшiсть курцiв прожили життя та померли, навiть не усвiдомивши, що вони iх зазнавали. Цiлком справедливим е питання про те, чому бiльшостi людей так важко кинути курити, чому вони проходять крiзь мiсяцi тортур та живуть далi, час вiд часу нудьгуючи за цигаркою. І вiдповiдь – це друга причина, з якоi ми куримо, а саме промивання мiзкiв. Із хiмiчною залежнiстю легко впоратися. Бiльшiсть курцiв обходяться без цигарок всю нiч. Жахи вiдвикання навiть не будять iх. Багато хто залишае спальню перед тим, як закурити, i навiть снiдае. Дехто утримуеться вiд курiння до приiзду на роботу. Курцi здатнi протриматись без цигарки протягом десяти годин. Але якби вони спробували зробити це впродовж десяти годин на день, то стали б дерти на собi волосся. Купивши нову машину, бiльшiсть може утриматись вiд курiння в нiй. Не зазнаючи надмiрних незручностей, курцi вiдвiдують супермаркети, театри, лiкарiв, лiкарнi, стоматологiв тощо. Багато хто не курить в компанii некурцiв. Навiть на станцiях метро дотримуються правил громадського порядку. Курцi, можна сказати, радi, коли хтось спонукае iх позбутися своеi звички. Сьогоднi бiльшiсть людей автоматично не курять в примiщеннях або просто в компанii некурцiв, зазнаючи при цьому лише невеликого дискомфорту. По сутi, у багатьох курцiв були тривалi перiоди, протягом яких вони утримувались вiд курiння без зайвих зусиль. Навiть я, будучи настiльки затятим курцем, мiг цiлком щасливо розслаблюватися впродовж цiлого вечора без цигарки. Інодi з нетерпiнням очiкував, коли зможу припинити душити самого себе (яка безглузда «звичка»). Із хiмiчною залежнiстю легко впоратися, навiть якщо у вас досi е потреба в нiкотинi, та iснують тисячi людей, якi протягом всього життя залишаються нерегулярними курцями. Але вони залежнi так само, як i затятi любителi цигарок. Дехто, позбувшись «звички», покурюе випадкову цигарку, зберiгаючи таким чином свою прихильнiсть. Як я вже казав, нiкотинова залежнiсть – не головна проблема. Вона просто дiе як каталiзатор, збиваючи з пантелику наш розум стосовно реальноi проблеми промивання мiзкiв. Для затятих курцiв буде розрадою дiзнатися, що вони можуть позбутися своеi звички так само легко, як i нерегулярнi курцi. У певному сенсi, це навiть простiше. Чим довше ви житимете зi своею згубною прихильнiстю, тим бiльше руйнувань вона спричинить i тим вагомiшими будуть надбання, коли ви кинете курити. Можливо, вам також буде приемно дiзнатися, що плiтки, якi час вiд часу розповсюджуються («Аби ця зараза покинула ваше тiло, потрiбно вiсiм рокiв» або «Кожна викурена цигарка скорочуе ваше життя на п’ять хвилин»), – неправда. Не думайте, що шкiдливий вплив курiння перебiльшений. Вiн, скорiше, недооцiнений. Очевидно, що правило «п’яти хвилин» е попередньою оцiнкою, яка може бути застосована тiльки в тих випадках, якщо ви пiдхопили одну зi смертельних хвороб чи отруiли себе. «Зараза» насправдi нiколи повнiстю не виводиться з органiзму. Якщо поблизу курять, то нiкотин мiститься у повiтрi i невеликий вiдсоток отримують навiть некурцi. Однак нашi тiла – неймовiрнi пристроi; вони мають величезнi сили вiдновлення, за умови що ви не привели в рух одне з необоротних захворювань. Якщо ви кинете курити зараз, то органiзм вiдновиться протягом кiлькох тижнiв, до того ж так, нiби ви нiколи не були курцем. Як уже зазначалось, позбутись залежностi нiколи не пiзно. Я допомiг вилiкуватись багатьом пацiентам, старшим шiстдесяти рокiв, i навiть кiльком сiмдесяти-вiсiмдесятирiчним людям. Мою клiнiку вiдвiдала дев’яностодев’ятирiчна жiнка зi своiм шiстдесятишестирiчним сином. На запитання, чому вона вирiшила кинути курити, вiдповiла: «Щоб стати для нього прикладом». Через шiсть мiсяцiв написала менi, що знову почуваеться молодою. Чим бiльше курiння руйнуе вас, тим бiльшим буде вiдчуття свободи. Коли я нарештi позбувся своеi звички, то скотився з викурювання ста цигарок на день одразу до нуля i в мене не виникло анiяких захворювань. Навпаки, процес кидання був дiйсно приемним, навiть в перiод вiдвикання. Але спочатку ми повиннi позбутися промивання мiзкiв. Роздiл 7 Промивання мiзкiв i «дрiмаючий партнер» Як i чому ми починаемо курити? Щоб повнiстю це зрозумiти, ви маете вивчити потужний вплив пiдсвiдомостi, або, як я ii називаю, «дрiмаючого партнера». Кожен iз нас схильний вважати себе розумною людиною, що контролюе себе та визначае власний життевий шлях. Насправдi наша поведiнка на 99 % вiдповiдае певнiй моделi. Ми продукт суспiльства, що виховало нас: одяг, який носимо, будинки, в яких мешкаемо, моделi поведiнки, яких дотримуемося. Це стосуеться навiть питань, в яких ми за звичаем розрiзняемося, – наприклад, кому вiддаемо перевагу: лейбористам чи консерваторам. Не випадково прихильники перших частiше за все е представниками робiтничого класу, а других – iз середнього або вищих верств суспiльства. Пiдсвiдомiсть робить надзвичайно потужний вплив на наше життя. Мiльйони людей можна ввести в оману не тiльки в iхнiх переконаннях, але навiть стосовно простих фактiв буття. До того як Колумб здiйснив навколосвiтне плавання, бiльшiсть людей вважали, що Земля пласка. Сьогоднi ми знаемо, що вона кругла. Якби я написав багато книжок, намагаючись переконати вас у тому, що Земля пласка, менi навряд чи вдалось би це зробити, проте чи багато хто з нас був у космосi та на власнi очi бачив земну кулю? Навiть якщо ви здiйснили навколосвiтню подорож на лiтаку або пароплавi, чи можете бути впевненi, що пересувалися поверхнею кулi, а не рухалися всерединi кола, перебуваючи на площинi? Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (http://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=21112903&lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом. notes Примечания 1 Свенгалi – гiпнотизер, герой роману «Трiлбi» Джорджа дю Мор’е.