Павлiк Морозов (збiрник) Лесь Подерв’янський Лесь Подерв’янський – скандально вiдомий украiнський письменник i художник. Його епатажнi п’еси, що були спочатку записанi на аудiокасетах i CD-дисках, принесли йому велику популярнiсть. Тепер з його творами можна познайомитися на сторiнках цiеi збiрки. Читаючи цю книжку, ви вiдкриете для себе, що героi Леся Подерв’янського, на жаль, не такi вже нереальнi, як це може здатися на перший погляд, а тонка iронiя та гумор автора дозволять вам ще i ще раз посмiхнутися над трагiкомiзмом нашого життя. Лесь Подерв'янський Павлiк Морозов Збiрник Павлiк Морозов Епiчна трагедiя Всьо смешалось в доме Яблонскiх.     Генерал А. Лебедь ДІЙОВІ ОСОБИ Павлiк Морозов, пiонер, атлетичний юнак, нордична краса i гiтлерюгендiвська зачiска, одягнутий просто i зi смаком в бiлу сорочку i короткi шкiрянi штанцi. З рiзних бокiв Павлiк Морозов перетягнутий мiлiтарними шкiряними ремiнцями. Савва Морозов, батько Павлiка Морозова, скупий i хтивий куркуль. Щукiн, друг Савви, такий же мудак, як i вiн. Пелагея Нилiвна, жiнка Савви Морозова, мати Павлiка Морозова, гарна, ще нестара жiнка, схожа на Мать-Батькiвщину з вiдомого плакату. Павел Власов, побочний син Пелагеi Нилiвни, здоровенний, схожий на Кiнг-Конга мужик, сильний i неймовiрно тупий. Генерал Власов, полюбовник Пелагеi Нилiвни, батько Павла Власова, фашистський перевертень i таемний агент Канарiса. Канарiс, шеф абверу Третього рейху, в трагедii не з'являеться. Фiлiн, здоровенна i жирна сова, виконуе обов'язки агента генерала Власова. Учитель атеiзму, плюгавий мужчiна в бухгалтерських нарукавниках. Альонушка i Іванушка, фольклорнi потвори, iснуючi в нашiй пiдсвiдомостi. Зевс, божественний вождь i вчитель, в трагедii не з'являеться. Сфiнкс, кровожерна, пiдступна i хтива мiфологiчна потвора, з пазурами, крилами, цицьками i пиздою. Микола Островський, слiпий пророк храма Аполлона. Сука i Блядь, кровожернi хiмери помсти, богинi гiвна, мух i менструацii, так званi Ерiнii. Клiмакс, вiсник богiв, насилаемий на Суку i Блядь. А також пiонери, куркулi, фашисти, блядi, примари, чорти, дракони, горгони i медузи. Дiя вiдбуваеться в глухiй сибiрськiй тайзi пiд час Другоi свiтовоi вiйни. ДІЯ ПЕРША Величний хвойний лiс з мхами, лiанами, ялинами i кедрами. Де-по-де до них самiтньо тулиться берiзка. Чути пiонерський горн. Через чащобу пробираеться пiонерський загiн. Сховавшись за сосною, на загiн зловiсно уха здоровенний фiлiн. Фiлiн. Угу-угу-угу-угу… Павлiк Морозов (пiдходить до Учителя атеiзму, який веде загiн). Я знаю, це фашист угука на соснi, Склада вiн карти наших болотiв, Щоб переслати iх Гудерiану. Фiлiн. Угу-угу-угу… Учитель атеiзму. От падло, Шкода, маузер свiй дома я забув! Фiлiн (iронiчно). Угу… Павлiк Морозов. Узнать вiн хоче тайни пiонерськi, А потiм побiжить i закладе Гудерiану всi секрети нашi. Учитель атеiзму. Ти перебiльшуеш, Павлуша, як завжди. Скорiш за все, ексгiбiцiонiст забрався на сосну. Дiвчаток недозрiлих наших хоче вiн Злякать з сосни зненацька видом хуя. Чого робити там фашисту, не пойму я? Фiлiн. Угу… Павлiк Морозов. Це знають ще у яслах малi дiти, Шо лучше перебдiть, нiж недобдiти. Катаймо на сосну, стягнем його за яйця І спитаем документа. А як не покаже, То почнемо пиздить. Ото натiшимся! Я пиздити люблю! Людей, також жiнок, Курей, свиней, собак… Особенно Я кошенят люблю топити. Як приемно! Сидиш собi спокiйно на вiдрi i палиш люльку, А воно, маленьке i дурне, все тичеться у сраку. Так хороше, шо пiсню заспiваеш, а потiм iх лопатою порубиш на шматочки Та й викинеш к хуям. Нет, всьо-такi природу я люблю! І Родiну, берьозку i рябiну. Люблю я куст ракiти над рекой… Фiлiн (з дерева). Край родной, на век любiмий, Где найдьош ещьо такой?… Учитель атеiзму. От бачиш – нашi там. А ти – кругом шпiони. Ето снайпер, молодой боец. Павлiк Морозов(бере в руку здоровенну ломаку). А як шпiон, тада ему пiздец! Павлiк кида снаряд фiлiну в голову, фiлiн пада з страшним стуком, як мiшок з гамном. Павлiк бере фiлiна за ноги. Павлiк Морозов(передражнюе вожатого). Снайпер! Молодой боец!.. А как же, Прямо ворошиловський стрiлок! Павлiк з розмаху пиздить важким фiлiном об берiзку, якiй зовсiм недавно признавався в любвi. Берiзка ламаеться. Учитель атеiзму (до дiтей). Детi, сейчас ми хором плюнем На цього Фiлiна. Раз-два-три!.. Дiти хором плюють i сразу же запевают весьолу пiсню про кузнечiка. Обряд очищенiя на цьому закiнчуеться, i загiн, ламаючи на своему путi дерева, суне в тайгу, залишаючи за собою дохлого фiлiна, поламану берiзку, бички, консервнi банки i гандони. М'якою, тигристою ходою входить генерал Власов. На ньому красивi синi галiфе, шашка i папаха. Генерал Власов (помiча Фiлiна). От блядь, таки мудак нарвавсь! І знов я без связного залишився. А йобаний Канарiс, мудодзвон, Пиздить в своiй iбучiй шифрограмi, Шо Фiлiну залiзного хреста присвоiв фюрер. Мабуть, вже посмертно… Власов пiднiма фiлiна за ноги. Ну шо, падлюка, ще не охладел? Фiлiн (одкрива одне око). Канарiс не пiздел? Генерал Власов. Шоб ти сказивсь, ушастий долбойоб! Так налякав, шоя ледь неусравсь В своi красивi новi галiфе І нову вещь красиву чуть не спортiв. Докладувай мерщiй! Фiлiн. Я узнав маршрути Тих наглих пацанiв в коротких штанях, Шо об берiзку пиздили мене. Вони iдуть на дальнii болота, В яких усяка водиться гидота, Учитель атеiзму iх веде, Щоб донести, шо все це предрассудки, Шо чорт– це видумки, вампiри – п'янi шутки, А прiвiденiя – безстиднi проститутки, Якi за руб залiзуть в склеп сiмейний. Їм поiбать, шо там жмури лежать, — Безнравственнi падорви! Генерал Власов. Ну-ну, вже розпиздiвсь, пташиний гуманiст, Жан Жак Руссо… Асам передавив І виiбав усе, шо в лiсi менш за тебе! Диви, яка пустиня навкруги: Нi зайчика, нi мишки, нi бiлочки! Фiлiн. Зато гадюки есть i кровожерна рись. Жить стало лучше, стало веселее, Теперь жить стало просто заiбiсь! Генерал Власов. Ходiм, ушаста блядь, за цими мудаками! Вони шукають те, чого нема, Шоб довести, шо його не iснуе. Так часто мiстики, доведенi до краю Шуканням чорта, думають, Що раз його нема, то й нема i бога. А пiсля цього сруть у алтарi І в дароносицю. Аж тут приходить чорт У синiх галiфе, i саме час задуматись, Шо раз вiн появивсь, то i бог десь рядом ходить. Люди, люди, цi дурнi казли!.. Як остопиздили менi мiстичнi блядi, Обвiшанi восточною хуйнею, Шо перед тим, як взяти хуя в рота, Повинна привести себе у резонанс З ефiром свiтовим. Кiстлявi атеiстки, Шо лекцii читають кугутам про Марс І iншу поiбень, а кугути Їбуть iх довгими сумними вечорами Десь пiд коморою, а та тiки сопить, А крикнути стiсняеться, падлюка, Бо з города приiхала в костюмi І дулю накрутила в головi, Совсем не в кайф iбать таку колоду Безчувственну! Та i клiкуши тоже хороши — Стоять на цвинтарi, простягши загрiбайла, А як не даш iм грошей, то сiчас обматюкають І плюнуть на пальто, шо i хiмчистка Потiм не почистить! Куди не кину оком стомленим — Кругом хуйня. Заябують мене питання сучi: Шо лучше – бездуховнiсть, розпатлана самиця злоiбуча, Шо верхи на скаженiм бугаi Шаленим чвалом мчить в пампасах предранкових У нiкуда? Або духовнiсть смирна, шо перстами, Покрученими вiд полiартрiту, Показуе нам, де дорога к храму? В храмi тiм залiзо ржаве лежить у рiзних позах І гнила картопля… О, блядський смисл життя, якщо ти есть!.. Фiлiн. Ти тоже розпиздiвся на весь лiс, Начальник, ну просто романтизмом Повiяло i Байроном набздiло трохи… Шо ж ти не пiшов в поети, А подавсь в шпiони? Генерал Власов. Справа в тому, шо поети Разлiчними стiхами нам об'ясняли свiт, Но основна задача в тому состоiт, Шоб свiт сей переделалi шпiони!.. Голос з лiсу. Ау-ау!.. Генерал Власов. То Пелагея. Вона у лiс по ягоди пiшла. Втiкла iз дома, шоб синок не пиздив. Вiн iх обох пиздячить – маму й тата. Хiба це жизнь? Щодень приходить п'яний І батька з матiр'ю халявами по пицi виховуе… Фiлiн. Та отруiти нада! Генерал Власов. Ха, Його труiли ми неоднократно. Та вся отрута в його органiзмi Вмить перетворюеться на шмурдяк молдавський. Гiвно, яке вiн iсть, у ту же мить Утворюеться бiлоснiжним салом. Входить Пелагея Нилiвна Мать з великоi букви – ум, честь i совiсть нашоi епохи, з слiдами билой краси на лiце i теле. Пелагея Нилiвна(ридаючи, до генерала). Мiй любчику, яка хуйова жизнь!!! Хотiлося б, усе в пизду пославши, Вдвох милуватися у банi на полицi, І вiничком любовно пиздитись, i сьорбати чайок. А замiсть цього у тебя разведка, Фiлiн, Пиздобол Канарiс, а у мене — Мiй чоловiк, алкаш i бабник, І два сини – епiческiх героя, Бодай би iх побили метастази!.. Фiлiн. Я знаю, храм стоiть серед болота, А в храмi – домовина на цепу. Про це не знае жодная сволота, Шов домовинi тiй слiпий пророк живе. Зовуть його Микола. За життя Хуйнi вiн рiзноi навигрiбав довкола Так дохуя, шо свiтлий Аполлон, Якому поiбать обично на страждання Припездяного нашого народу, Раптово зглянувся i швидко ослiпив Миколу стрiлами, шоб той не бачив Бiльш пиздоватiзму i не страждав Безсмисленно, як ми усi страждаем. Ходiм до нього, вiн скаже, як нам жити. Бо нема нiякого терпiння. Так дальше жить нiззя, скрiзь долбойоби!.. Навiщо, мамо мудрая сова, мене ти народила?! Фiлiн б'еться головою об сосну. Сосна ламаеться. Генерал Власов. Ну-ну, майн лiбер Совушка, не плач! Прийде Гудерiан i з ним дядько Канарiс, Мiшок смачних засмажених мишей Вони тобi подарять… Чути страшне рипiння дерев. На галявину, ламаючи дерева, виходить Павел Власов – здоровенний, схожий на Кiнг-Конга мужик, з сокирою на поясi. Павел Власов пиздить себе обома руками в груди, якi iздають звук, нiби в зонi пиздять по рельсу. Всi ховаються. Павел Власов (страшно ричить). Мать! Мать! Мать! Генерал Власов. Ну, бля, пiздец!.. Пелагея Нилiвна. Тихiше, помовчiть! Бо як побачить, То зiсть усiх, а Фiлiном закусить! Генерал Власов (з гордiстю). А всьо-такi, синок на мене схож. Його би в ПТУ, чи в iнститута… А так – немае смисла нiкакого, Шо вiн пиздячить лiс i розривае Навпiл шатунiв, i греблi рве… Дiяльнiсть пиздувата! Фiлiн (здогадався). Ха, вiн – лишняя людина!.. Павел Власов меланхолiйно лама об колiно вiковiчнi сосни. Раптово помiчае нашу компанiю i iздае страшне кiнг-конпвське гарчання. Наляканi радiхони разом з жирною совою безпорадно бiгають у монстра мiж нiг i вiд жаху страшно кричать. Причому пiдступний Власов-батько, вiдступаючи, заманюе синка до оркестровоi ями. Зi звуком скинутого з дзвiницi дзвона Павел Власов валиться в яму на фаготнi контрабаси. ДІЯ ДРУГА Гидке болото з отруйними випарами i сюрреалiстичними мiражами. В центрi болота стоiть вдало вкомпонований в пейзаж храм Аполлона. Храм представляе собою древнегрецький дорiческий ордер, з капiтелямi, пропiлеямi i всiею положеною поiбенню, тiльки зроблений, на вiдмiну вiд грецького, з дерева росiйським способом «в лапу». Знизу храм Аполлона опираеться на двi гидкi, жовтi i бруднi курячi лапи. На краю болота в позi мисливцiв на привалi художника Перова сидять два розпиздяi: Савва Морозов i його друг Щукiн Обидва тримають в правiй руцi гранчаки з горiлкою, а в лiвiй – блядей. Савва Морозов (показуе гранчаком горiлки на болото). Дивись, ну где ещо така краса? То Русь могучая, всього в нiй до хуя — Лiсов, полей i рек, болот, пустинь i тундри, А также i тайги в нiй сильно до хуя!.. І всюди Руссю пахнет! Человек Здесь вольно нюхает тот запах до опиздiнiння… Щукiн (саркастично). І шо, нанюхався, а потiм сам насре, Щоб iншi нюхали? І шо характерно, Нiколи сам не убере гавно, А так лежать полишить. Необразований, неграмотний мужик! Нет, всьо-такi нам до Європи Срать i срать ещьо. Савва Морозов. А нравственне начало? Мужик хоча й дурний, але святий. Його iбуть, а вiн внiманiя на те не обраща, І хоч полезного не робить нiхуя, Но i не злобиться. І любить все кругом: Растенiя, звiрят i пташенят, Також дiтей, людей, дiвчаток, молодиць І бога! Щукiн. Бога не чiпай. Сидиш собi в болотi iз блядями Та ящиком горiлки, кiряеш, як мудак, І лупиш комарiв на товстiй пицi. Не можна говорити Про бога в такому положенii! Та крiм того, навiщо богу здався ти — Неграмотний казьол, шо тiки вмiе, Шо кiрять та жiнку пиздити? Якби отут сiчас з'явився бог Чи, може, якийсь святий, шо б ти сказав йому? Нiчого б ти не видумав, окрiм: «Сiдай, давай кiрнем». Мудилоти! Савва Морозов(повчально). Якби з'явивсь щас свiтлий Аполлон, То не пришлося б нам пиздiть багато. Вiн пiздюлей би нам понакидав фiгурних, Горiлку вiн розбив би, а блядей Повикидав в болото, i правильно б зробив. О, як би я Хотiв пiти на прощу в гидке болото, Де бовванiе храм святий серед лiлей та жаб! Покаявся б i гiрко заридав би, Бо наробив у жизнi я багато Хуйнi усякоi!.. Щукiн. Чого ж не йдеш? Савва Морозов. Боюся! Там страшна випь регоче по ночах, І сом живе, шо давить бугаi, А люди так ковта. Альонушка сидить на камнi там, Уся зелена, пазурi в кровi, А посмiшка, як в Берii. Когось чека, блядюга, І дивиться у воду, мов дурна… Їбав я там ходити! Щукiн. Якщо вiриш, То тiки побажай, i храм прийде І стане на левадi. Не треба буде лiзти у болото І бздiти, мов шпiон в тилу врага. Давай гукнем його, ви, блядi, теж гукайте! Всi хором. Еге-ге-гей, iзбушка пацавата! Катай сюда i з нами третей будь, Бо ми удвох, а блядi в счьот не йдуть! Обидва розпиздяi разом з блядями бiгають i кричать, утворюючи на краю болота базар. Раптом храм Аполлона з жахливим рипiнням робить поворота i на жовтих курячих ногах пиздуе прямо на п'яних шакалiв. Обидва вiд жаху падають мармизами в болотнi незабудки. Храм отряхуе з нiг болотне гiвно, водорослi i жаби. Храм. Ви звали, я прийшов! Щукiн. Пi-пi-пiздец. Дверi храма з грюкотом падають в болотне гiвно, у проломi дверей видно, як усерединi на ланцюгах агресивно гойдаеться кришталева домовина. Амплiтуда гойдання возраста, ланцюги лопаються, i гроб невидимою силою випльовуеться з храма на леваду. Кришталева кришка вiдлiтае нахуй, iз зручноi приемноi домовини пiднiмаеться пророк Микола – слiпий прорщатель храма Аполлона, вдягнутий в шинель, iз залисинами на лобi, i гранчаком у руцi, i з маузером i шашкою на поясi. Пророк Микола. Ви звали? Я прийшов. Налийте, пiдараси, Бо щас пiздюлей вам понакладу! Шо лежите, як вшивие матраси? Савва Морозов. Ха, то ти iз домовини? Навiщо ж там тобi пiстоль i шашка, Та ще стакан, гранений, як алмаз? І лаешся, до того ж, як скажений, На всякого, шо вiн е пiдарас. Ти сам такий! Шо бiльма залупаеш? Недаром, мабуть, повилазило тобi. Пиздять, шо ти пророк, – пророчествуй, шо знаеш, Або уйобуй! Шось одно iз двух. Таких гандонiв часто бачив я, Шо всiм пиздять: я гуру, я учитель, Несiть менi усi по три рубля, І мудростi я дам вам дохуя. А сам читать умiе по складам І голосно пердить в кампаньi дам… Не бажаючи далi слухати цей поток пiдсвiдомостi, пророк Микола смачно пиздить Савву маузером по мармизi, той пада. Пророк Микола (до Щукiна). Ти тоже попиздiти хочеш? Щукiн. Не, я не. Роздратований Микола хряпае маузером i Щукiна тоже. Попиздженi Щукiн i Морозов лазять рака, потроху критикуя пророка. Пророк Микола миттю хуяре гранчак горiлки. Руба закуску, мимоходом запиздячуе шашкою блядь. Потiм скида чоботи i портянки i з насолодою виколупуе бруд помiж пальцiв. Друга блядь з жаху сховалася в домовину i неприемно там усцялась. З домовини рiденькими струмочками тече рудувата сеча. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (http://www.litres.ru/les-poderv-yanskiy/pavlik-morozov-zb-rnik/?lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.