Полюби себе. Як пiдвищити самооцiнку та прийняти себе Камаль Равiкант Зазвичай ми себе не любимо. Бо так звикли: принести себе в жертву – добре, любити себе – погано. А потiм – порожнеча. І на що тепер ти здатен, почуваючись спустошеним, наче вичавлений лимон? Любити iнших? Але як? Ти ж не годен шанувати власне «Я». Знаеш, колись я так само не вмiв цього. Днями апатично лежав, втрачаючи друзiв, роботу та сенс життя. Я висiв над урвищем, знехтувавши собою. А потiм зрозумiв: допомогти менi може тiльки любов до себе. Самоповага, на яку заслуговуе кожен iз нас. Я хочу, щоб твоя самооцiнка стала дiйсно твоею. Без резюмувань та очiкувань навколишнiх. Самооцiнка, якоi гiдний найпрекраснiший, найталановитiший i найуспiшнiший ти. Зазирни в себе й полюби того, ким ти е. Коли розпочнеш цей шлях, побачиш – це не важко. А я допоможу тобi, бо свого часу менi не вистачало такоi пiдтримки. Камаль Равiкант Полюби себе Як пiдвищити самооцiнку та прийняти себе Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля» Жодну з частин цього видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва Published by arrangement with HarperOne, an imprint of HarperCollins Publishers Перекладено за виданням: Ravikant K. Love Yourself Like Your Life Depends on It / Kamal Ravikant. – HarperCollins Publishers, 2020. – 240 p. Переклад з англiйськоi Свiтлани Мальованоi Дизайнер обкладинки Анастасiя Попова © Kamal Ravikant, 2020 © Depositphotos.com / ursus@zdeneksasek.com, обкладинка, 2021 © Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2021 © Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2021 * * * Для Джеймса, Крiстiн, Саджида, Сал, Сiднi та Гiдеона. Ця книжка створена завдяки вам. Дякую Навiщо читати цю книжку? Я не опублiкував «Полюби себе так, неначе вiд цього залежить твое життя». Я був нажаханий. Ось я, генеральний директор, що зламався духовно пiсля того, як моя компанiя зiйшла нанiвець, пишу книжку про те, як мене врятувала любов до себе. Гадав, що стану посмiховиськом i настане кiнець моiй кар’ерi. Однак я опанував себе й подiлився своею правдою зi свiтом. Ця книжка поширилася мережею. Чудовi люди в усьому свiтi дiлилися нею онлайн та в соцiальних мережах. Вони купували примiрники для друзiв i сiм’i. Вони писали щирi вiдгуки. Комусь ця книжка буквально врятувала життя. А хтось вперше полюбив себе. Подумати лишень – я ледь не спасував перед своiми страхами. Важливий життевий урок. Багато читачiв прагнули спiлкуватися зi мною та розповiдали, як вони застосовували мою книгу в життi. Вони ставили менi запитання. Я усвiдомив, що того, чим я подiлився, було замало, попри успiх книжки. Щоб закрiпити досягнуте, менi треба зануритися глибше й повiдомити значно бiльше. Це був мiй обов’язок перед книжкою. Це був мiй обов’язок перед кожним, хто ii читатиме. Тож ось вона – сiм рокiв по тому, як вона вийшла друком. Усi запитання, поставленi менi, розв’язанi. За моiм задумом, людина, яка закiнчила читати книжку, не тiльки захоче полюбити себе, але й напевно знатиме, як це зробити. І найважливiше – знатиме, як зробити так, щоб ця любов була тривалою. Частина І – «Присяга» – початкова, але вже розширена версiя, яку я хотiв би мати, коли сам опинився на краю прiрви. Без «водички», без нiсенiтниць. Лише безпосередня практична правда. Ти можеш прочитати ii та змiнити свое життя. Частина ІІ – «Посiбник» – нова. Вона описуе процес любови до себе, що я вдосконалював протягом багатьох рокiв. Згодом у нiй iдеться, як пiднести це знання на новий рiвень. Тут усе просто й ефективно. Якщо стисло, то це покроковий путiвник до того, як полюбити себе. Це ще одна рiч, яку я хотiв би мати ранiше. Частина ІІІ – «Урок» – теж нова. Вона мiстить запис тих часiв, коли я зазнав цiлковитого краху. У нiй показано, як я застосував усе написане для того, щоби зцiлитися й згодом зiпнутися на ноги. Ти побачиш моi зовнiшню й внутрiшню мандрiвки. Зможеш вiдстежити все, що я робив правильно, i всi помилки, яких я припустився. Я роздiляю свое життя на двi частини: до того, як присягнув любити себе, i пiсля. Не можу уявити кращого способу жити. Прошу, спробуй. Це працюе. Частина I Присяга Як усе починалось У груднi 2011 року я був учасником Ренесанс-вiкенду у Чарльстонi, Пiвденна Каролiна. Це було не те, про що ти подумав, – без лицарiв у поединках i чарiвних ледi. Натомiсть конференцiю вiдвiдали генеральнi директори Кремнiевоi долини та Нью-Йорку, голлiвудськi панове з Лос-Анджелеса, а також полiтики та iхнi прибiчники з Вашингтона. Це щось на кшталт конференцii TED, але кожен бере участь у групових обговореннях або виступае з промовою. В анкетi йшлося про нагороди чи отриманi дипломи. Як приклад наводили Нобелiвську премiю. Без жартiв. У мене немае нагород. Чи квалiфiкацiй. Немае позначки Голдман Сакс чи Морган Стенлi на моiй вiзитiвцi. Коли засновник заходу вiдрекомендовував мене авдиторii, перед якою я мав виступати (менi призначили тему – «Якби я мiг зробити що завгодно…»), вiн сказав: «Камаль не може всидiти на мiсцi. Вiн завжди рухаеться: чи то як пiхотинець армii США, чи то сходячи на Гiмалаi, чи то проходячи Іспанiю за маршрутом стародавнього паломництва». Вiн добре виконав свое домашне завдання. Я не пам’ятаю подальшоi його промови, натомiсть пригадую останне речення з неi: «Певен, вiн подiлиться з нами чимось цiкавим». Я мав двi хвилини, аби, стоячи на трибунi, звернутися до вчених, службовцiв Пентагону, полiтикiв та генеральних директорiв – до всiх тих, хто значно компетентнiший вiд мене говорити про будь-що взагалi. Промовець передi мною був наймолодшим випускником Массачусетського технологiчного унiверситету. З усiма вiдзнаками, певна рiч. Цiкаво спостерiгати за тим, що вiдбуваеться в такi моменти у тебе в головi. Час сповiльнюеться, так. Але це вже майже клiше. Є тiльки подiум i мiкрофон. Ти на нього сходиш. Авдиторiя стае розмитою, несфокусованою. Вiдлiк починаеться. І потiм я збагнув, що менi робити. Я дам те, чого нiхто не зможе запропонувати. Свою правду. Щось таке, що я вивчив суто зi свого досвiду, щось, що мене врятувало. Авдиторiя сфокусувалася. «Якби я мiг зробити будь-що, – звернувся я у мiкрофон, – я подiлився б секретом життя зi свiтом». Авдиторiею прошелестiв смiшок. «Але я додумався до цього лише кiлька мiсяцiв тому». Наступнi двi хвилини я розповiдав про те, як був дуже хворий, практично прикутий до лiжка. Компанiя, яку я розбудував з нуля чотири роки тому, збанкрутувала. Пiсля припинення стосункiв померла подруга, яку я любив. «Сказати, що я був у депресii, – мовив я, – то сказати, що я мав гарний день». Я розповiв iм про нiч, коли не спав, а гортав Facebook, переглядаючи свiтлини подруги, яка померла, i плакав, нещасний, побиваючись за нею. Я зiзнався про те, як наступного ранку прокинувся, не бажаючи бiльше тримати в собi горе, заприсягнувся собi, i це змiнило все. За кiлька днiв я вже почувався краще. Фiзично, емоцiйно. Та мене здивувало те, що життя полiпшилося саме собою. Упродовж мiсяця воно змiнилося. Непорушними залишилися лише моя присяга та ii дотримання. Згодом, та й упродовж усiеi конференцii, люди пiдходили до мене поспiлкуватися й запевняли, наскiльки важливою для них була та iнформацiя, якою я подiлився. Одна жiнка сказала менi, що, сидячи в авдиторii та слухаючи мене, вона усвiдомила, що прийшла сюди саме за цим. А все, що я зробив, – просто подiлився правдою, яку засвоiв. Мiсяць по тому мiй друг переживав скрутнi часи, тож я хутенько записав, чим зарадив собi того лiта, i надiслав йому. Це дуже йому допомогло. Ще за мiсяць я подiлився цим в електронному листi з моiм дорогим другом i найулюбленiшим блогером – Джеймсом Альтучером. Вiн вiдповiв пропозицiею оприлюднити це у своему блозi як публiкацiю вiд гостя. Звiсно, я вiдмовився. Щиро кажучи, я запанiкував. Багато моiх друзiв читають той блог. Я пiдприемець у Кремнiевiй долинi, а тому менi цiлком нормально писати про стартапи. Але про це? «Ти повинен, – вiдповiв менi Джеймс. – Це едине суттеве послання». Я розповiв йому про своi переживання: «Якоi думки будуть люди?» Його вiдповiдь я нiколи не забуду та буду довiчно за неi вдячний: «Зараз я не оприлюднюю публiкацiй, якщо вони не змушують мене перейматись тим, якоi думки про мене люди». Тож я уклав з ним домовленiсть. Я зберiгатиму всi записки про те, чого навчився, про практику, про те, що менi вдалося, а де я зазнав поразки. Я складу те все докупи в книжку й надiшлю йому. Якщо йому сподобаеться – вiн усе те опублiкуе. І ось так ми опинилися тут. Про що це все? Про любов до себе. Про те саме, що вам говорила матуся, про те саме, що у книжках iз самодопомоги йшлося багато разiв, щоб перетворити це на клiше. Це не пустопорожня балаканина. Це не пiдхiд штибу «вистрiлив i забув». Це те, що я вивчив у собi, те, що, я певен, урятувало мене. Ба бiльше, це про те, у який спосiб я це робив. Бiльшiсть речей надзвичайно простi. Але в простотi – правда. У простотi – сила. Це збiрник всiх думок про те, що я засвоiв, що спрацювало, а що – нi, починаючи вiд записок, що я iх надiслав своему друговi. Я зазначав собi те, де я мав успiх, а де – нi, i так щодня. На думку мого мудрого друга, це – практика. Ти не вiдвiдаеш спортзалу один раз, уважаючи, що впоравсь. Тут те саме. Медитацiя – це практика. Тренування – це практика. Любов до себе – це практика, либонь, одна з найважливiших. Правда в тому, щоби любити себе з такою самою силою, яку ти доклав би, щоб пiдтягнути себе нагору з урвища, над яким звисаеш, тримаючись лишень пальцями. Так, наче твое життя вiд цього залежало б. Щойно ти розпочнеш, то побачиш – це можливо. Потрiбна тiльки самовiддача, i я розкажу, як я це зробив. Це змiнило мое життя. І я вiрю, що воно змiнить твое. Початок Я почувався дуже кепсько. Страшенно нещасний. Траплялися днi, коли я лежав у лiжку, а вiкна було зашторено. Ранок заступала нiч, i знову наставав ранок, а я просто не хотiв мати справ. Зi своiми думками. Зi своею хворобою. Зi своiм розбитим серцем. Зi своею компанiею, що банкрутувала. Зi… своiм… життям. Ось що мене врятувало. Я дiстався своеi межi. Я добре це пам’ятаю. Я не мiг уже це все терпiти. Годi. Досить цього всього. Досить нещастя, болю, гнiву. Досить, що все це е частиною мене. Остобiсiло це все, годi. Годi! Годi! Годi! У такому станi я залишив лiжко, доплентався до свого столу, розгорнув записника й нашкрябав: «Сьогоднi я собi присягаюся любити себе, ставитися до себе, як до того, кого я люблю насправжки i щиро – у своiх думках, у своiх дiях, у тому, що обираю, у тому, що зi мною трапляеться. Кожноi свiдомоi митi я обираю ЛЮБИТИ СЕБЕ». Бiльше нiчого не потрiбно було зазначати. Як довго я це писав? Менш нiж хвилину. Але ж iнтенсивнiсть зашкалювала. Здавалось, я викарбовував тi слова на паперi, крiзь стiл. Менi було огидно iз самого себе – я мiг любити когось. А як щодо себе? Вiдтепер я сконцентруюсь лише на цiй думцi. Для себе. Я не знав, як полюбити себе. Я тiльки знав, що присягнув, i це е вагомiшим, нiж тiльки бажання чи прагнення, вагомiшим, нiж «Я хотiв би» чи «Було б добре це мати». Присяга. Я повинен був повнiстю заглибитись у неi або зруйнувати себе у спробi. Середини не iснувало. У темрявi своеi спальнi, на вiдстанi вiд галасливого мiста, що й гадки не мало про мое рiшення, я розпочав любити себе. Те, як я це зробив, було найпростiшим, до чого я мiг додуматись. І найважливiше – я мiг це робити, попри те, як погано почувався. Я почав запевняти себе: «Я себе люблю». Думка, що ii повторював знову й знову. Спочатку лежачи в лiжку й годинами повторюючи: «Я себе люблю. Я себе люблю. Я себе люблю. Я себе люблю. Я себе люблю…» Звiсно, розум починав блукати, ховатися, та я помiтив, що я починав уже звично повторювати: «Я себе люблю. Я себе люблю. Я себе люблю. Я себе люблю». І це тривало. Спочатку в лiжку, потiм – у д?шi, згодом – коли я був онлайн, далi – подумки пiд час розмови з кимсь. «Я себе люблю. Я себе люблю. Я себе люблю. Я себе люблю». Це стало моiм якорем, единою iстиною. Потiм я додавав до цього все, що могло б спрацювати. І якщо воно спрацьовувало, я його залишав, якщо нi – вiдкидав. Перш нiж я це усвiдомив, виявилося, що створив простеньку практику, яка пiднесла мою любов до себе на зовсiм iнший рiвень. Я повнiстю занурився. Вороття не було. Менi стало лiпше. Мое тiло почало зцiлюватися швидше. Мiй душевний стан ставав яснiшим. Але одного я навiть не очiкував i не уявляв – життя налагоджувалося. Воно полiпшувалося, до того ж трапились подii, що були фантастично поза межами моеi досяжностi, речi, про якi я й мрiяти не мiг. Наче саме життя менi говорило: «Ну нарештi, дурнику. Гайда за мною, я тобi покажу, що ти ухвалив правильне рiшення». У мое життя прийшли люди, з’явилися можливостi, я усвiдомив, що почав застосовувати слово «магiя» для того, щоб описати все те, що почало зi мною вiдбуватися. І пiд час цього всього я повторював собi: «Я себе люблю. Я себе люблю. Я себе люблю. Я себе люблю». Я продовжував це практикувати. Менш нiж за мiсяць я вже був здоровий, знову пiдтягнутий, щасливий i почав усмiхатися. У мое життя приходили надзвичайнi люди, самi собою розв’язувалися ситуацii. І повсякчас – чи то я був за комп’ютером, чи то на зустрiчi – прокручував подумки: «Я себе люблю». Вiдверто кажучи, я не вiрив спочатку, що люблю себе. Та й хто iз нас вiрить? Одначе це було несуттево. Мало значення те, що я продовжував це робити в найпростiший спосiб, на який тiльки був здатен, концентруючись на однiй i тiй саме думцi знову й знову, допоки вона почала частiше з’являтися в головi. Уяви таке. Уяви, що спiймав себе на любови до себе, не докладаючи зусиль. Це як краем ока спiймати захiд сонця. Таке спонукае тебе зупинитися. Чому саме любов? Чому не: «Я собi подобаюся»? Чи: «Я приймаю себе»? Чому, ой, ну чому-чому це мае бути саме любов? Ось моя теорiя. Будучи дитиною, ти вiдчував любов. Розум знае любов на початковому, навiть первiсному рiвнi. Тож, на вiдмiну вiд решти слiв, любов здатна прослизати повз нашу свiдомiсть у пiдсвiдомiсть, туди, де дива трапляються. Як бути, коли ти не вiриш, що себе любиш? Це несуттево. Твое завдання: прокладати дорiжки, цеглина за цеглиною впотужнювати зв’язки мiж нейронами. Розум уже мае потужну схильнiсть до любови. Тiло також з нею ознайомлене. Воно знае, що любов лелiе, любов пестить, любов приймае. Воно знае, що любов зцiлюе. Ти не маеш робити все написане вище, а повнiстю любити себе. Насправжки й глибоко. Вiдчувати любов. Знову й знову. Зроби ii своiм цiлеспрямованим осереддям. Розум й тiло зреагують автоматично. У них немае вибору. Ось найцiкавiша частина. Вона змушуе мене посмiхатись, коли я це пишу. Якщо ти любиш себе, життя любить тебе у вiдповiдь. Сумнiваюся, що воно також мае вибiр. Не можу пояснити, як це працюе, але я знаю це достеменно. Коли ти почнеш вживати слово «магiя» для того, щоб описати свое життя, то знатимеш, про що я говорю. Практика Я намагався розкласти на частини саме те, що сам робив i що спрацювало. І пояснив, як ти можеш це вiдтворити. Усе зводиться до чотирьох вправ, про якi я розкажу. 1. Думка-шаблон. 2. Медитацiя. 3. «Дзеркало». 4. Одне запитання. Цi вправи лагiдно повертають мене до самолюбови. У цьому й уся краса цiеi практики. Вона простенька, практична, а результати значно плiднiшi, нiж можеш уявити. Урештi-решт, якби ти себе насправжки й глибоко любив, чи обмежував би свое життя до того, що, за твоiми попереднiми переконаннями, було можливим? Нi. Та ти ошелешив би себе своiми ж можливостями. Є лиш одна вимога – маеш полюбити себе. Цього, я припускаю, пропустити не можна. А раптом ти не вiриш, що любиш, або, гай-гай, навiть не подобаешся собi? Несуттево. Якщо тобi слiд попрацювати над цим, байдуже. Цi вправи дiють так само, як наш розум, призначений функцiонувати. Розум не мае вибору, окрiм як пристосуватися й вiдреагувати. Просто залишайся вiдкритим до можливостi полюбити себе. Решта – нiщо. Вiкно Темрява – це вiдсутнiсть свiтла. Якщо пам’ятатимеш про це, змiниш свое життя. Змiнило мое. Саме на такiй iдеi грунтуеться ця практика. Будь-якi негативнi думки – це темрява. Як ii усунути? Чи варто боротися зi страхом i тривогою? Або вiдштовхувати й притлумлювати сум та бiль? Це не спрацюе. Натомiсть уяви, що ти в темнiй кiмнатi, а на вулицi свiтло. Твое завдання: пiдiйти до вiкна, дiстати ганчiрку й почати його мити. Просто мий. І незабаром свiтло з’явиться саме собою, забираючи темряву. Ось так це просто. Щоразу, коли розум захоче перейти до темноти – страху, тривоги, болю, чого завгодно, – щойно ти це помiтиш, починай мити вiкно. І свiтло заструмуе всередину. 1. Думка-шаблон Я сиджу за своiм столом. Сан-Франциско просочуеться крiзь великi вiкна спальнi. Знак «Кока-Кола» тьмянiе, потiм запалюеться по лiтерi водночас. Я бачу автiвки на Маркет-стрiт, червонi фари. Вiдому вежу над Твiн Пiксом поглинае нiч, ховае в туманi. Якби ти мав змогу прочитати моi думки цiеi митi, то мимоволi протягнув би пiвденною вимовою: «А може, цей хлопчина геть позбавлений уяви?» Лиш одна думка обертаеться в моiй головi: «Я себе люблю. Я себе люблю. Я себе люблю». Вiдколи я собi заприсягся, день за днем лише це було центром моеi уваги. Інодi як шепiт, iнодi безслiвно. Мугикаю, чистячи зуби. Промовляю вголос, приймаючи душ. Безперервно: «Я себе люблю. Я себе люблю. Я себе люблю». Менi немае чого втрачати. Лише тiльки це iснуе. «Я себе люблю, я себе люблю!» – i по цимбалах менi решта, адже я себе люблю. Колись був почув таке трактування мислення: «Ми, як люди, лише вважаемо, що думаемо». Це неправда. Здебiльшого ми пригадуемо. Ми проживаемо знову нашi спогади. У нашiй головi працюють уже вiдомi нам штампи та шаблони. Страхи, сподiвання, мрii, прагнення. Ми маемо схеми для них усiх. Ми постiйно прокручуемо тi самi шаблони, а вони, у вiдповiдь, спонукають нашi почуття. Це стае настiльки автоматичним процесом, що ми починаемо вiрити у вiдсутнiсть вибору. Але ж це неправда. Уявляй шаблон iз думки отак: стежина, витоптана постiйним ходiнням по нiй. Як виiмка, що утворилась на каменi вiд води. Доста часу, доста потуги – i маете рiчку. Якби думка з’являлася лише раз, то не мала б сили над тобою. Та повторюй ii знову, з особливою емоцiйною iнтенсивнiстю, вiдчуваючи ii, i тодi з часом матимеш рiвчаки, мисленневу рiчку. Вона потiм тебе контролюватиме. І саме тому сконцентрований мисленневий шаблон е розгадкою. Вiзьми цю одну думку: «Я себе люблю». Додай емоцiйного навантаження, адже це посилюе виiмку швидше, нiж будь-що. Вiдчуй думку. Прокручуй ii знову й знову. Вiдчуй ii. Прокручуй ii. Вiриш ти в неi чи нi – несуттево, лишень сконцентруйся на цiй единiй думцi. Зроби ii своею iстиною. Метою тут е створення заглиблень, бiльших, нiж тi, що були прокладенi роками i породжували в тебе занепалий дух. На них також потрiбен був час. Про деякi з них ми пам’ятали з дитинства. Саме тому це потребуе сфокусованого зобов’язання. Саме тому це мае стати практикою. Облиш нищити путiвцi минулого. Ти створиш таку глибоку й потужну нову проточину, що твоi думки будуть автоматично ринути саме по нiй. На це необхiдний час, звiсно. Менi знадобився один мiсяць перейти вiд страждань до магii. Та ти помiтиш змiни, перетворення своiх вiдчуттiв, надзвичайнi випадки у своему життi. Очiкуй на них. Їх буде дедалi бiльше, аж поки сонячноi днини ти йтимеш вулицею, почуваючись гарно, люблячи себе i життя, що також тебе любить, i зупинишся, аби усвiдомити, що тепер це твiй нормальний стан. Чи можеш придумати кращий спосiб iснування? 2. Медитацiя Будь ласка, роби медитацiю, навiть якщо не виконуеш решти вправ. Вона мае значення. Щодня я медитую по сiм хвилин. Чому сiм? Тому що я вмикаю музику, яка менi подобаеться. Це пiанiно з флейтою. Музика заспокiйлива й тиха. З цiею музикою в мене виникають гарнi вiдчуття. Так уже сталося, що вона тривалiстю саме сiм хвилин. Я сиджу, зiпершись об стiну, надягаю навушники, слухаю цей аудiозапис, уявляю галактики, зорi та Всесвiт надi мною, уявляю, як усе свiтло космосу ллеться крiзь мою голову й далi по тiлу, прямуючи туди, куди йому треба. Я дихаю повiльно, природно. Коли я вдихаю, подумки повторюю: «Я себе люблю». Потiм я видихаю й випускаю всю реакцiю моiх розуму й тiла незалежно вiд того – е вона чи немае. Ось i все. Просто. Вдих: «Я себе люблю». Видих: видихати все, що пiднiмаеться. Вдих, видих, вдих, видих. Природно. Музика ллеться. Розум починае блукати, така його природа. Щоразу, як вiн це робить, я лише зосереджуюся на своему диханнi. Якщо я вдихаю в цей час, то повторюю: «Я себе люблю». Якщо видихаю, то вивiльняю все, що е в головi i тiлi. Час вiд часу я перемикаю свою увагу на свiтло, що струменить згори. Інодi я роблю так щоразу, коли вдихаю. Непомiтно сiм хвилин минають, i медитацiя закiнчуеться. Щось у цьому е – у думцi про свiтло, що тече в мою голову з галактик i зiр. У власне iдеi свiтла. Пiдсвiдомiсть мае гарнi асоцiацii зi свiтлом, так само як iз любов’ю. Рослини тягнуться до свiтла. Ми, люди, бажаемо свiтла. Схiд i захiд сонця, яскравий мiсяць – усе це здаеться нам прекрасним i заспокiйливим. І знову: не варто свiдомо створювати зцiлення чи щось позитивне. Пiдсвiдомiсть сама про це подбае. Потрiбно тiльки дати iй картинку – у цьому випадку свiтло, дати iй думку – любов до себе. Решту вона сама зробить. Це натужна практика, бо вона зосереджена. Але чи вiдчуеться вона як натужна? Нi, насправдi вона досить спокiйна. Я вважаю, що це i е справжня емоцiйна iнтенсивнiсть – та, яка створюе мир, любов i зростання. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=65936670&lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.