Викинь мотлох iз життя! Мистецтво прибирання, яке змiнить вас назавжди Марi Кондо Чи бувало таке, що ви цiлий день невтомно прибирали, а невдовзi побачили, що ваше помешкання чи робоче мiсце знову захаращене непотребом? Якщо так, дозвольте подiлитися своiм секретом успiху. У цiй книжцi я зробила висновок, як навести лад у вашому просторi так, щоб це змiнило ваше життя назавжди. Гадаете, це неможливо? Це звична реакцiя – i не дивно, адже майже кожен iз нас переживав «ефект зворотноi дii» хоча б раз, якщо не кiлька разiв, пiсля прибирання дому. Метод КонМарi – простий, розумний, ефективний спосiб позбутися безладу назавжди. Почнiть викидати непотрiб. Тодi органiзуйте свiй простiр – ретельно, повнiстю, за один раз. Марi Кондо Викинь мотлох iз життя! Мистецтво прибирання, яке змiнить вас назавжди © Marie Kondo, 2011 © Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2016 © Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2016 Передмова Чи бувало таке, що ви цiлий день невтомно прибирали, а невдовзi побачили, що ваше помешкання чи робоче мiсце знову захаращене непотребом? Якщо так, дозвольте подiлитися своiм секретом успiху. У цiй книжцi я зробила висновок, як навести лад у вашому просторi так, щоб це змiнило ваше життя назавжди. Гадаете, це неможливо? Це звична реакцiя – i не дивно, адже майже кожен iз нас переживав «ефект зворотноi дii» хоча б раз, якщо не кiлька разiв, пiсля прибирання дому. Метод КонМарi – простий, розумний, ефективний спосiб позбутися безладу назавжди. Почнiть викидати непотрiб. Тодi органiзуйте свiй простiр – ретельно, повнiстю, за один раз. Якщо ви засвоiте цю стратегiю, то бiльше нiколи не повернетеся до безладу. Хоча цей пiдхiд суперечить загальноприйнятiй думцi, кожен, хто дотримуеться методу КонМарi, успiшно тримае свiй будинок у порядку – та ще й iз несподiваними результатами. Порядок удома позитивно впливае й на iншi аспекти життя, враховуючи роботу та сiм’ю. Присвятивши 80 вiдсоткiв свого життя цiй темi, я справдi знаю, що прибирання може змiнити й ваше життя. Вам усе ще здаеться, що це не може бути правдою? Якщо ваш метод прибирання полягае в тому, що ви викидаете одну непотрiбну рiч щодня i потроху прибираете свою кiмнату, тодi ви маете рацiю. Це суттево не вплине на ваше життя. Однак, якщо ви змiните свiй пiдхiд, прибирання може мати неймовiрний ефект. По сутi, саме це й означае привести свiй дiм до ладу. Я почала читати журнали для домогосподарок у вiцi п’яти рокiв, i саме це надихнуло мене, уже в п’ятнадцятирiчному вiцi, серйозно взятися за пошук ефективного методу прибирання. Так я винайшла метод КонМарi (КонМарi – це мiй псевдонiм, утворений з перших складiв мого iменi та прiзвища). Зараз я працюю консультантом i бiльшiсть свого часу проводжу, вiдвiдуючи помешкання та офiси, даючи практичнi поради людям, яким важко вдаеться прибирання, або якi страждають на «ефект зворотноi дii», або якi просто не знають, з чого почати. Кiлькiсть речей, яких позбулися моi клiенти, – вiд предметiв одягу та спiдньоi бiлизни до фотографiй, ручок, вирiзок iз журналiв та пробноi косметики – уже давно перевищила позначку мiльйон. І це не перебiльшення. Я консультувала клiентiв, якi викидали двiстi 45-лiтрових мiшкiв смiття за один раз. Зi свого величезного досвiду дослiдження мистецтва органiзацii простору та допомоги незiбраним людям стати акуратними я можу з упевненiстю сказати одну рiч: кардинальна реорганiзацiя вашого дому спричиняе такi ж кардинальнi змiни в стилi вашого життя та свiтогляду. Вона змiнюе ваше життя. Я серйозно. Ось декiлька вiдгукiв, якi я отримую щодня вiд своiх клiентiв: «Пiсля вашого курсу я покинула свою роботу, вiдкрила власний бiзнес i тепер займаюся тим, про що мрiяла з самого дитинства». «Завдяки вашому курсу я зрозумiла, що справдi менi потрiбне, а що нi. Тому я розлучилася зi своiм чоловiком. Тепер почуваюся набагато щасливiшою». «Нещодавно менi зателефонувала людина, iз якою я так хотiла познайомитися». «Із радiстю повiдомляю, що пiсля того, як я суттево прибрала у квартирi, моi продажi пiшли вгору». «Тепер ми з чоловiком набагато краще ладнаемо». «Викинувши весь непотрiб, я здивувалася, як змiнилася сама». «Нарештi я скинула три кiлограми». Моi клiенти почуваються такими щасливими, а результати показують, що прибирання змiнило iхнiй спосiб мислення та пiдхiд до життя. По сутi, воно змiнило iхне майбутне. Чому? Детальнiшу вiдповiдь на це запитання ви прочитаете в моiй книжцi, але в основному, коли приводите свiй дiм до ладу, ви також впорядковуете своi справи та свое минуле. У результатi ви чiтко бачите, що вам потрiбне в життi, а чого слiд позбутися, чим варто займатися, а чим нi. Зараз я пропоную курс занять для клiентiв у них удома, а для власникiв компанiй – у iхнiх офiсах. Це приватнi заняття, якi проходять вiч-на-вiч iз клiентом, але кiлькiсть охочих дедалi зростае. Сьогоднi мiй список клiентiв розписаний на три мiсяцi наперед, i щодня до мене звертаються люди, яким про мене розповiли колишнi клiенти або ж якi почули про моi курси вiд когось iншого. Я iжджу з одного кiнця Японii до iншого, часом буваю за кордоном. Квитки на одну з моiх лекцiй для домогосподарок та матерiв були розпроданi за одну нiч. Було складено список очiкування не лише на випадок вiдмови вiд моiх занять, але й список охочих просто потрапити до списку очiкування. Жоден iз клiентiв не звернувся до мене бiльш нiж один раз. З бiзнесовоi точки зору це може здатися фатальним недолiком. А що, коли саме в цьому й полягае секрет популярностi мого пiдходу? Я вже згадувала на початку, що люди, якi використовують метод КонМарi, нiколи не повертаються до безладу знову. Через те, що вони тримають свiй простiр у порядку, iм не потрiбно знову проходити моi заняття. Часом я навiдуюсь до тих, хто закiнчив курс, i цiкавлюся, як iхнi справи. Майже в усiх випадках будинки та офiси моiх клiентiв приведенi до ладу. До того ж вони продовжують вдосконалювати органiзацiю свого простору. Фотографii, якi вони менi надсилають, свiдчать про те, що зараз у них ще менше речей, нiж було пiсля закiнчення курсу, i вони придбали новi штори та меблi. Їх оточують лише тi речi, якi вони справдi люблять. Чому мiй курс змiнюе людей? Тому що мiй пiдхiд не просто технiчний прийом. Процес прибирання складаеться з низки простих дiй, у результатi яких речi перемiщуються з одного мiсця в iнше. Це означае класти речi на своi мiсця. Здаеться, усе настiльки просто, що навiть шестирiчна дитина могла б це зробити. А втiм, бiльшiсть людей не можуть впоратися з цим завданням. Невдовзi пiсля прибирання iхнiй простiр знову перетворюеться на хаотичний безлад. Причина полягае не у вiдсутностi навичок, а у вiдсутностi розумiння та здатностi прибирати ефективно. Інакше кажучи, корiнь проблеми у свiдомостi. Успiх на 90 вiдсоткiв залежить вiд нашого умонастрою. Лише невелика кiлькiсть людей володiе природним хистом до органiзацii простору, а для решти, якщо ми не вiзьмемося за це питання, «ефект зворотноi дii» неминучий, незалежно вiд того, скiльки речей вони викинули та як продумано розмiстили iншi. Отже, як же досягти цього правильного умонастрою? Вам допоможе лише один спосiб, i, як би парадоксально це не звучало, вiн полягае в застосуваннi правильного методу. Пам’ятайте: метод КонМарi, який описано в цiй книжцi, не зводиться лише до набору правил, як сортувати, впорядковувати та зберiгати речi. Мiй метод – це iнструкцiя з досягнення правильного способу мислення, який допоможе вам стати охайною людиною, а також пiдтримувати порядок. Звичайно, я не можу стверджувати, що всi моi учнi вдосконалили мистецтво прибирання. На жаль, дехто так i не завершив курс iз тоi чи iншоi причини. А деякi учнi покинули моi заняття, сподiваючись, що я виконуватиму роботу замiсть них. Як прихильник i професiонал з органiзацii, можу вас запевнити: як би сильно я не намагалася впорядкувати чийсь простiр, яку б iдеальну систему зберiгання не застосовувала, я нiколи не зможу навести лад у чиемусь будинку в прямому значеннi цього слова. Чому? Тому що розумiння та усвiдомлення свого способу життя е набагато важливiшими, нiж будь-якi вмiння в сортуваннi, зберiганнi чи ще чомусь. Порядок залежить вiд особистих цiнностей, якi визначають спосiб життя людини. Бiльшiсть людей мрiе жити в охайному та чистому домi. Кожен, хто приводив свiй дiм до ладу хоча б раз, хоче, щоб порядок залишався завжди. Але багатьом це здаеться неможливим. Вони випробовують рiзнi пiдходи, а в результатi все повертаеться до «норми». Однак я абсолютно переконана, що кожен може тримати свiй простiр у порядку. Задля цього потрiбно ретельно переглянути своi звички та погляди на прибирання. Може здатися, що це величезна робота, але не хвилюйтеся. Пiсля прочитання моеi книжки ви будете готовi та охочi це зробити. Люди часто менi кажуть: «Я неохайна людина вiд природи. Я не зможу цього зробити» або ж: «У мене немае на це часу». Але неохайнiсть – не спадкове поняття i до браку часу не мае жодного стосунку. Вона бiльше пов’язана з накопиченням помилкових уявлень про прибирання, таких як «краще прибирати по однiй кiмнатi», «краще потроху прибирати щодня» або ж «зберiгання речей мае вiдбуватися за вiдповiдним планом». У Японii люди вiрять, що чистота вдома приносить удачу, але, якщо ваш дiм захаращений, ефекту вiд прибирання буде мало. Те саме стосуеться й мистецтва фен-шуй. Лише пiсля того, як ви наведете лад у домi, вашi меблi та предмети декору сяятимуть життям. Коли ви приведете свiй дiм до порядку, ваше життя кардинально змiниться. Щойно ви вiдчуете, як це – жити у справдi охайному домi, ви побачите, наскiльки яскравiшим стало ваше життя. Ви бiльше нiколи не повернетеся до безладу. Саме це я називаю магiею прибирання. А ii результат просто дивовижний. Ви не тiльки забудете про безлад назавжди, а й розпочнете новий етап вашого життя. Це та магiя, секретом якоi я хочу подiлитися з якомога бiльшою кiлькiстю людей. Роздiл 1. Чому менi не вдаеться пiдтримувати порядок у домi? Ви не вмiтимете прибирати, якщо не будете знати як Коли я кажу людям, що моя робота – вчити iнших прибирати, зазвичай на мене кидають здивованi погляди. «Ви справдi заробляете на цьому грошi?» – перше питання, яке вони менi ставлять. А пiсля нього майже завжди можна почути: «Невже людям потрiбнi уроки прибирання?» Так, iнструктори та школи пропонують найрiзноманiтнiшi курси, починаючи з куховарства та садiвництва й закiнчуючи йогою та медитацiею, але знайти уроки з прибирання не так легко. Існуе загальна думка, що вмiння прибирати – це природний хист, а не те, чого можна навчитися. Кулiнарнi здiбностi та рецепти передаються як сiмейнi традицii вiд матерi до доньки, однак iще нiхто не чув, щоб хтось передавав сiмейнi секрети прибирання, навiть у межах однiеi родини. Подумки повернiться у свое дитинство. Я впевнена, бiльшостi з нас добре перепадало за те, що ми не прибирали у своiх кiмнатах, але чи багато батькiв навчали своiх дiтей наводити лад у кiмнатi, усвiдомлюючи, що це частина виховання? Одне дослiдження з цього питання показало, що менш нiж 0,5 вiдсотка батькiв ствердно вiдповiли на питання: «Чи проходили ви коли-небудь формальну пiдготовку до прибирання?» Нашi батьки вимагали, щоб ми прибирали своi кiмнати, але ж iх також нiхто не вчив, як це робити. У цьому питаннi ми всi самоуки. Увага до практики прибирання не придiляеться не лише вдома, а й у школi. Курси з домоведення в Японii та в цiлому свiтi вчать дiтей, як готувати гамбургери на уроках з кулiнарii або як користуватися швейною машинкою, щоб пошити фартух; але, на вiдмiну вiд кулiнарii та шиття, темi прибирання часу майже не придiляеться. Їжа, одяг i дах над головою – основнi потреби людини, тому було б логiчно думати, що мiсце, де ми живемо, мае таке ж велике значення, як i те, що ми iмо та вдягаемо. Проте в бiльшостi суспiльств прибирання як працю, що робить дiм придатним для життя, геть iгнорують через помилкове уявлення, що основнi навички прибирання людина набувае з досвiдом i тому не потребуе спецiальноi пiдготовки. Чи справдi люди, якi займаються прибиранням уже декiлька рокiв, прибирають краще, нiж iншi? Нi. Двадцять п’ять вiдсоткiв моiх студентiв становлять жiнки, яким уже за п’ятдесят, i бiльшiсть була домогосподарками протягом тридцяти рокiв, тому iх можна вважати ветеранами в цiй справi. Але чи прибирають вони краще, нiж двадцятирiчнi дiвчата? Якраз навпаки. Багато з них змарнували стiльки рокiв свого життя на застосування неефективних традицiйних пiдходiв, що iхнi будинки зараз просто переповненi непотрiбними речами i вони намагаються покласти край безладу, вдаючись до безуспiшних методiв зберiгання. Як можна очiкувати, що вони знатимуть, як прибирати, якщо iх нiхто цього не навчив? Якщо ви також не знаете, як прибирати ефективно, не втрачайте надii. Саме зараз ви можете цього навчитися. Опанувавши та застосовуючи метод КонМарi, презентований у цiй книжцi, ви зможете уникнути зачарованого кола безладу. Прибирайте раз i робiть це правильно «Я наводжу порядок тодi, коли бачу, наскiльки брудним став мiй дiм, але майже одразу ж пiсля прибирання знову пануе безлад». Ми часто чуемо таку скаргу, а журнали зазвичай радять: «Не намагайтеся прибрати весь дiм за один раз. Цим ви лише досягнете “ефекту зворотноi дii”. Вiзьмiть собi за правило щоразу прибирати потроху». Уперше я натрапила на цю пораду, коли менi було п’ять рокiв. Як середня дитина в сiм’i, можу сказати, що свободи менi не бракувало. Моя мати придiляла майже весь час догляду за новонародженою молодшою сестрою, а мого брата, який був на два роки старший за мене, не можна було вiдiрвати вiд вiдеоiгор. Тому бiльшiсть часу вдома я проводила на самотi. Коли я пiдросла, моiм улюбленим заняттям було читати журнали для домогосподарок. Моя мама передплачувала «ESSE» – журнал з оглядом товарiв i статтями на тему декорування iнтер’еру та як зробити домашню роботу легшою. Як тiльки журнал надходив до нас, я його дiставала з поштовоi скриньки ще до того, як про це дiзнавалася мама, розкривала конверт i з головою поринала у змiст. Дорогою додому зi школи я любила заходити до книгарнi й гортати «Orange Page», вiдомий японський кулiнарний журнал. Тодi я ще не могла прочитати всi слова, але цi журнали з фотографiями смачноi iжi, чудовими порадами з видалення жирних плям та iдеями, як заощадити грошi, так мене захоплювали, як мого брата захоплювали iнструкцii з вiдеоiгор. Я загинала куточок сторiнки, на якiй знайшла щось цiкаве, i мрiяла випробувати цi поради на собi. Також я вигадала для себе кiлька iндивiдуальних «iгор». Наприклад, одного дня, прочитавши статтю про те, як заощадити грошi, я вигадала гру пiд назвою «економiя енергii»; я ходила по будинку й витягала з розеток пристроi, якi на той момент не працювали, хоча тодi я ще нiчого не знала про електричнi лiчильники. Прочитавши iншу статтю, я заповнювала пластиковi пляшки водою i клала iх у туалетний бачок в iндивiдуальному змаганнi з економii води. Статтi на тему зберiгання речей надихали мене перетворювати картоннi пакети вiд молока на шухлядки для столу й робити полички для листiв iз порожнiх коробок вiд вiдеокасет, якi я розмiщувала мiж меблями. У школi, поки iншi дiти грали в квача чи стрибали на скакалцi, я непомiтно йшла до класу i там приводила до порядку книжковi полицi чи перевiряла комiрчину зi швабрами, постiйно критикуючи неправильнi методи зберiгання: «Якби ж тут був S-подiбний гачок, усiм цим було б набагато легше користуватися». Але була одна проблема, яка, здавалося, не мала вирiшення: як би я старанно не прибирала, дуже скоро знову з’являвся безлад. Картоннi шухлядки мого столу незабаром переповнилися ручками. Поличка для листiв з коробки вiд вiдеокасет була настiльки наповнена листами та паперами, що вони висипалися на пiдлогу. Майстернiсть у кулiнарii та шиттi приходить iз практикою, проте, хоча прибирання – це також вид домашньоi роботи, я нiколи не намагалася вдосконалити своi вмiння, i, як би часто я не прибирала, ефект не залишався надовго. «Цьому не зарадиш, – втiшала я себе. – “Ефект зворотноi дii” неминучий. Якщо я робитиму всю роботу за один раз, я лише втрачу до неi бажання». Я читала такi слова в багатьох статтях про прибирання й думала, що це правда. Якби зараз у мене була машина часу, я б повернулася в минуле й сказала собi: «Це неправда. Якщо використовувати правильний пiдхiд, “ефект зворотноi дii” не спрацьовуватиме». У бiльшостi людей вислiв «ефект зворотноi дii» асоцiюеться з дiетою, але коли вiн уживаеться в контекстi прибирання, то не втрачае свого значення. Здаеться логiчним, що раптове й кардинальне зниження рiвня забрудненостi дому може мати такий самий ефект, як суттеве зменшення кiлькостi калорiй: спочатку настае покращення, проте воно тривае недовго. Але не ведiться на цей обман. З того моменту, коли ви починаете пересувати меблi й викидати непотрiб, ваша кiмната змiнюеться. Усе дуже просто. Якщо ви докладете гiгантських зусиль, аби привести свiй дiм до ладу, ви повнiстю його очистите. «Ефект зворотноi дii» трапляеться з тими людьми, якi притримуються помилковоi думки, що вони ретельно вичистили дiм, коли насправдi вони лише частково посортували речi й прибрали iх на зберiгання. Якщо ви правильно наведете порядок у домi, то зможете пiдтримувати його постiйно, навiть якщо ви лiнива чи неохайна людина. Прибирайте потроху щодня, i ваше прибирання триватиме вiчно Як щодо пропозицii, що ми повиннi прибирати щодня потроху? Хоча вона звучить переконливо, не варто одразу ж iй вiрити. Причина, чому вам здаеться, що прибирання нiколи не закiнчиться, полягае саме в тому, що ви прибираете потроху. Змiнити своi звички, яких ви набували протягом кiлькох рокiв, – не така вже й легка справа. Якщо вам нiколи не вдавалося навести лад у своему будинку, то для вас буде майже неможливо привчити себе прибирати потроху. Люди не можуть змiнити своi звички, не змiнивши способу мислення. Це не так легко! Адже контролювати своi думки дуже важко. Проте iснуе один спосiб змiнити свое ставлення до прибирання. Тема прибирання вперше привернула мою увагу, коли я навчалася у середнiх класах школи. Я натрапила на книжку Нагiса Тацумi «Мистецтво викидати непотрiб», що пояснювала, як важливо позбуватися непотрiбних речей. Я придбала цю книжку в магазинi, коли поверталася додому зi школи, зацiкавлена темою, iз якою ранiше не стикалася, i ще досi пам’ятаю те захоплення, яке я вiдчувала пiд час ii читання в поiздi. Я настiльки поринула в книжку, що ледь не пропустила свою зупинку. Коли я приiхала додому, то одразу пiшла у свою кiмнату, взявши з собою кiлька пакетiв для смiття, i провела там декiлька годин. Хоча моя кiмната була невеликою, поки я дочитала книжку, уже вiсiм пакетiв були наповненi рiзними речами – одягом, якого я нiколи не носила, пiдручниками з молодших класiв, iграшками, якими вже не бавилася, моiми колекцiями гумок та печаток. Я навiть забула, що цi речi iснують. Пiсля того я непорушно сидiла на пiдлозi цiлу годину, дивлячись на купу смiття i дивуючись: «Навiщо я взагалi зберiгаю цей непотрiб?» Однак найбiльше мене вразило те, як змiнилася моя кiмната. Лише кiлька годин потому я побачила тi частини своеi пiдлоги, якi завжди були захаращенi. Здавалося, моя кiмната так змiнилася, що навiть повiтря стало свiжiше, а моi думки яснiшi. Я усвiдомила: прибирання може мати набагато бiльший ефект, нiж я могла собi уявити. З того дня, приголомшена розмахом змiн, я перемкнула свою увагу з кулiнарii та шиття, якi вважала основними навичками домогосподарки, на мистецтво прибирання. Прибирання дае помiтнi результати. Прибирання нiколи не обманюе. Істинний секрет успiху полягае ось у чому: якщо прибирати все за один раз, а не потроху, ви можете кардинально змiнити свiй спосiб мислення. У результатi така глибока змiна вплине на ваш емоцiйний стан i на життевi звички. Моi клiенти не беруть собi за правило прибирати поступово. Усi вони позбулися безладу з того часу, як розпочали марафон прибирання. Із таким пiдходом ви уникнете «ефекту зворотноi дii». Якщо люди повертаються до безладу, у такiй ситуацii виннi не iхнi кiмнати чи речi, а спосiб мислення. Навiть якщо вони спочатку вiдчувають натхнення, то потiм мотивацiя починае згасати, а iхнi зусилля зводяться нанiвець. Головна причина полягае в тому, що вони не бачать чи не вiдчувають результату. Саме тому успiх залежить вiд можливостi одразу ж вiдчути реальний ефект. Якщо ви застосовуете правильний метод i зосереджуете всi своi зусилля на спробах позбутися непотребу раз i назавжди за короткий перiод часу, ви побачите миттевий результат, що надихатиме вас пiдтримувати порядок вдома. Усi, хто проходить через цей процес, ким би вони не були, дають собi клятву нiколи не повертатися до безладу знову. Прагнiть до досконалостi «Не ставте собi за мету досягти досконалостi. Починайте з малого й викидайте одну рiч щодня». Якi приемнi слова, що заспокоюють серця тих, кому бракуе впевненостi у своiй здатностi прибирати або хто вважае, що не мае достатньо часу, аби успiшно впоратися з цiею роботою. Я натрапила на цю пораду в той перiод, коли з головою поринала у всi книжки про прибирання, опублiкованi в Японii, i попалася на гачок. Інерцiя, яка з’явилася внаслiдок мого прозрiння щодо можливостей прибирання, почала зникати, а я почувалася розчарованою через вiдсутнiсть стабiльного результату. Менi здавалося, що цi слова мають велике значення, адже не так просто прагнути до iдеалу з самого початку. Викидаючи одну рiч щодня, я могла б позбутися трьохсот п’ятдесяти шести речей до кiнця року! Переконана, що вiдкрила для себе дуже практичний метод, я одразу ж почала дотримуватися iнструкцiй iз цiеi книжки. Уранцi я вiдчинила дверцята шафи, роздумуючи над тим, що сьогоднi викинути. Побачивши футболку, яку я вже не носила, поклала ii у смiттевий пакет. Наступного вечора перед сном я висунула шухляду стола й побачила блокнот, який, здавалося, був надто дитячий для мене. Я також кинула його у смiттевий пакет. Помiтивши у тiй шухлядi записник, я подумала: «Ой, вiн менi вже не потрiбний». Але, коли я збиралася взяти його й кинути у смiтник, мене зупинила ще одна думка: «Я можу викинути його завтра». Тому я почекала до наступного ранку. День по тому я зовсiм забула, що потрiбно щось викидати, i позбувалася двох речей через день. Чесно кажучи, це тривало не бiльш як два тижнi. Я не належу до того типу людей, якi старанно працюють над чимось, досягаючи мети крок за кроком. Для людей мого типу, якi беруться за виконання роботи за день до крайнього термiну, цей пiдхiд просто не спрацьовуе. До того ж, викидаючи одну рiч щодня, я не врахувала того факту, що щоразу, коли ходила по магазинах, я купувала декiлька речей. У результатi темпу, з яким я викидала речi, не перевищував темпу, з яким я купувала новi, i менi довелося зiштовхнутися з неприемним фактом, що мiй простiр знову заповнювався непотребом. Через деякий час я перестала керуватися правилом викидати одну рiч щодня. Тому можу сказати з власного досвiду, що ви нiколи не наведете порядок у своему домi, якщо докладете лише половину зусиль. Якщо ви, як i я, не е старанною та наполегливою людиною, раджу вам вiдразу прагнути досконалостi. Багато людей можуть не погоджуватися зi словом «досконалiсть», стверджуючи, що така мета нездiйсненна. Але не хвилюйтеся. Зрештою, прибирання – це лише фiзична робота. Вона включае два види дiй: вирiшити викидати чи нi певну рiч, а потiм вирiшити, де ii розмiстити. Якщо ви виконаете цi двi дii, ви справдi зможете досягти досконалостi. Речi можна порахувати. Вам лише потрiбно подивитися на певний предмет i вирiшити, чи залишити його та де покласти. Саме це потрiбно зробити, аби виконати таке завдання. Провести iдеальне та цiлковите прибирання за один раз не так важко. По сутi, кожен на це здатен. Якщо ви хочете уникнути «ефекту зворотноi дii», це единий спосiб, аби досягнути такоi мети. Щойно ви почнете прибирати, як ваше життя «перезавантажиться» Чи бувало таке, що вночi перед iспитом ви нiяк не могли сiсти за науку й починали шалено прибирати? Зiзнаюся: зi мною таке траплялося. Правду кажучи, для мене це було звичною справою. Я збирали всi папери, що переповнювали мiй стiл, i викидала iх у смiтник. Тодi, не маючи сил зупинитися, збирала всi пiдручники та зошити, якими була заповнена моя кiмната, i починала розставляти iх на полицях. Нарештi, я вiдчиняла шухляду столу й упорядковувала своi ручки та олiвцi. Не встигала я й озирнутися, як годинник показував пiв на третю ночi. Зморена сном, я зривалася з лiжка о п’ятiй ранку й панiчно бралася за науку. Я думала, що така потреба в прибираннi перед iспитами була моею особливiстю, але я зустрiчала багато людей iз подiбною проблемою i тодi зрозумiла, що таке явище – не рiдкiсть. Багато людей вiдчувають потребу прибирати пiд час стресу, наприклад перед iспитом. Але ця потреба не виникае через те, що вони хочуть прибрати у своiй кiмнатi. Вона з’являеться через бажання привести до порядку ще щось. Насправдi iхнiй мозок готовий до навчання, але, коли вiн помiчае неохайний простiр, увага перемiщуеться на «менi потрiбно прибрати у своiй кiмнатi». Той факт, що потреба в прибираннi зникае, коли вирiшуеться кризова ситуацiя, лише пiдтверджуе цю теорiю. Як тiльки iспит складено, енергiя, яку ви вклали минулоi ночi у прибирання, розсiюеться i життя повертаеться до норми. Пам’ять людини стирае всi думки про прибирання. Чому? Тому що проблему вирiшено, тобто «прибрано» потребу в навчання перед iспитом. Це не означае, що, прибравши в кiмнатi, ви заспокоiте свiй збуджений мозок. Хоча це допоможе вам на деякий час вiдчути полегшення, ефект триватиме недовго, тому що ви не звернули уваги на справжню причину занепокоення. Якщо ви дозволите обманювати себе, досягаючи прибиранням лише тимчасового полегшення, ви нiколи не вiдчуете потреби очистити свiй психологiчний простiр. Так було зi мною. Прибирання кiмнати забирало стiльки часу, що я завжди пiзно сiдала за навчання, а моi оцiнки в результатi були жахливими. Уявiмо собi захаращену кiмнату. Безлад у нiй не утворюеться сам собою. Ви, людина, яка живе у нiй, утворюете безлад. Є навiть такий вислiв: «Безлад у кiмнатi – безлад у головi». Ось що я про це думаю. Коли кiмната забруднюеться, причина цього – не лише фiзична. Вiзуальний безлад вiдволiкае нас вiд iстинноi причини непорядку. Насправдi безлад – це результат iнстинктивного рефлексу, який вiдволiкае нашу увагу вiд сутi проблеми. Якщо ви не можете розслабитися у чистiй та прибранiй кiмнатi, спробуйте впоратися зi своiм вiдчуттям занепокоеностi. Це може пролити свiтло на те, що справдi вас хвилюе. Коли ваша кiмната чиста й охайна, у вас не залишаеться iншого вибору, як проаналiзувати свiй внутрiшнiй стан. Ви зможете побачити тi проблеми, яких уникали, i будете змушенi вирiшити iх. Як тiльки ви почнете прибирати, ви «перезавантажите» свое життя. У результатi воно почне змiнюватися. Саме тому завдання прибирати свiй будинок мае бути виконане швидко. Це допоможе вам зайнятися справдi важливими питаннями. Прибирання – це лише iнструмент, а не пункт призначення. Справжньою метою мае бути дотримання такого способу життя, який вам найбiльше подобаеться, – вiдразу ж пiсля того, як ви наведете лад у домi. Експерти зi зберiгання речей – скнари Яка перша проблема, пов’язана з прибиранням, спадае вам на думку? Для багатьох – це проблема зберiгання речей. Моi клiенти хочуть, аби я навчила iх, куди що класти. Повiрте, я можу це зробити, але, на жаль, справжня проблема полягае не в цьому. Пастка криеться в словi «зберiгання». Статтi про те, як органiзувати i зберiгати вашi речi та продукти, завжди супроводжуються шаблонними фразами, завдяки яким така справа видаеться простою, наприклад: «Органiзуйте свiй простiр миттево» або «Прибирайте швидко та легко». Люди за своею природою схильнi обирати легший шлях, i бiльшiсть iз них купуеться на методи зберiгання, якi пропонують швидкi та зручнi способи позбутися видимого безладу. Зiзнаюся: був час, коли я також вiрила у мiф про зберiгання. Як шалений прихильник журналiв для домогосподарок ще з самого дитинства, щоразу, коли я читала статтю про те, куди прибирати речi, я одразу ж хотiла випробувати всi пропозицii. Я робила шухлядки з коробок для серветок i брала грошi зi своеi скарбнички, аби придбати кориснi речi для зберiгання. Коли я була старшокласницею, дорогою додому заходила в магазин «Зроби сам» та оглядала журнальний стенд, шукаючи найновiшi видання. Одного разу я навiть зателефонувала виробниковi якогось дуже цiкавого предмета й докучала адмiнiстраторовi проханнями розповiсти менi iсторiю його створення. Я свiдомо використовувала цi предмети для зберiгання, аби впорядкувати своi речi. Тодi я стояла й милувалася своiми виробами, радiючи з того, наскiльки зручним став свiт. Із цього досвiду я можу чесно заявити: методи зберiгання не вирiшують проблеми, як позбутися непотребу. Зрештою, вони е лише побiжним рiшенням. Зрозумiвши це, я побачила, що моя кiмната все ще була неприбраною, хоча в нiй було багато журнальних стелажiв, книжкових полиць, шухляд та предметiв, призначених для зберiгання. «Чому моя кiмната ще досi виглядае захаращеною, адже я так старалася впорядкувати та прибрати своi речi?» – дивувалася я. Впавши у вiдчай, я передивилася вмiст кожного предмета для зберiгання й усвiдомила: бiльшiсть цих речей були менi непотрiбнi. Хоча я i думала, що наводжу лад у своiй кiмнатi, насправдi я лише марнувала час, забираючи з поля зору те, що менi було непотрiбно. Ховаючи речi, ви лише створюете iлюзiю того, що проблема безладу вирiшена. Але рано чи пiзно всi предмети для зберiгання заповнюються речами, кiмната знову перетворюеться на хаотичний безлад, i ви шукаете новi та «простi» методи зберiгання, рухаючись по негативнiй спiралi. Саме тому прибирання мае починатися з вiдкидання непотрiбних речей. Нам потрiбно вдатися до самоконтролю й вiдкидати речi, поки не вирiшимо, що справдi варто зберiгати. Сортуйте за категорiями, а не за мiсцем розташування Я серйозно зацiкавилася прибиранням у молодших класах i вiдтодi постiйно його практикувала. Щодня я прибирала одне мiсце – свою кiмнату, кiмнату брата, кiмнату сестри, ванну кiмнату. Щодня я планувала, де прибиратиму, i займалася «кампанiями», якi нагадували розпродаж: «П’яте число кожного мiсяця – день вiтальнi», «Сьогоднi – день прибирання комiрчини», «Завтра я повоюю з шафками у ваннiй кiмнатi». Я дотримувалася цiеi традицii, навiть коли була старшокласницею. Коли я приходила додому, то одразу ж прямувала до кiмнати, яку вирiшила прибрати, навiть не знiмаючи шкiльноi форми. Якщо моею метою були пластиковi контейнери у ваннiй шафцi, я вiдчиняла дверцята, висипала вмiст одного з контейнерiв, включаючи косметику, мило, зубнi щiтки та бритви. Тодi я сортувала iх за категорiями, помiщала в коробки й ставила назад у шафку. Нарештi, я захоплено дивилася на охайно впорядкованi речi та приступала до наступного контейнера. Я годинами сидiла на пiдлозi, сортуючи речi в шафi, поки моя мама не кликала мене вечеряти. Одного дня, коли я сортувала речi з одноi шухляди в шафi у передпокоi, я завмерла вiд подиву. «Я ж прибирала в цiй шухлядi вчора», – подумала я. Насправдi це була iнша шухляда, але всi речi, що лежали всерединi, були однаковi – косметика, мило, зубнi щiтки та бритви. Як i день перед тим, я посортувала iх за категорiями, розмiстила в коробки й поставила назад у шафу. Саме цiеi митi мене осяяла думка: сортувати речi за мiсцем розташування – фатальна помилка. Шкода, що я зрозумiла це аж через три роки. Багато людей дивуються, що такий начебто практичний пiдхiд насправдi е поширеною пасткою. Суть проблеми полягае в тому, що люди часто зберiгають речi одного виду в рiзних мiсцях. Коли ми прибираемо кожну кiмнату окремо, ми не помiчаемо, що повторюемо ту саму роботу в рiзних мiсцях, i замикаемося у безперервному колi прибирання. Аби уникнути його, я рекомендую здiйснювати прибирання за категорiями. Наприклад, замiсть того, щоб вирiшувати, яку кiмнату сьогоднi прибрати, поставте за мету, як-от: «Сьогоднi одяг, завтра книжки». Однiею з головних причин, чому стiльком iз нас не вдавалося успiшно прибрати дiм, е те, що ми зберiгаемо надто багато речей. Такий надлишок е результатом того, що ми просто не знаемо, скiльки речей зберiгаеться в нашому домi. Якщо зберiгати однотипнi речi по всьому дому й прибирати за один раз лише одне мiсце, ми нiколи не охопимо всього об’ему й тому прибирання триватиме вiчно. Аби уникнути такоi негативноi спiралi, прибирайте за категорiями, а не за мiсцем розташування. Не шукайте методу, який пiдiйшов би саме вам Автори книжок про прибирання часто стверджують, що причини безладу залежать вiд самоi людини, i тому нам потрiбно знайти той метод, який би найкраще пiдходив нашому типу особистостi. На перший погляд цей аргумент видаеться переконливим. «Ось чому я не можу привести свiй простiр до ладу, – думаемо ми. – Метод, який я використовую, не вiдповiдае моему характеру». Ми можемо навiть перевiрити таблицi, що показують, який метод спрацьовуе для лiнивих, зайнятих, вимогливих чи невимогливих людей, i обрати той, що нам пiдходить найкраще. У певний момент я цiкавилася iдеею класифiкувати методи прибирання вiдповiдно до типу особистостi. Я читала книжки з психологii, питала своiх клiентiв, яка в них група кровi, який характер у iхнiх батькiв i т. iн., i навiть звертала увагу на дати iхнього народження. Упродовж п’яти рокiв я займалася пошуком загальних принципiв, якi визначали б найкращий метод для кожного типу особистостi. Натомiсть я зрозумiла, що немае сенсу змiнювати пiдхiд, який би вiдповiдав вашому характеру. Коли йдеться про прибирання, бiльшiсть людей надто лiнивi та зайнятi для нього. Щодо вимогливостi, то кожен мае свою думку стосовно певних речей, але не всiх. Коли я вивчала запропонованi категорii особистостей, то усвiдомила, що мiй характер пiдходить до всiх типiв. Отже, за якими стандартами я мала класифiкувати причини, унаслiдок яких утворюеться безлад? Я маю звичку все класифiкувати. Мабуть, причина в тому, що в мене пiшло стiльки часу на роздуми про органiзацiю простору. Коли я починала свою кар’еру консультанта, то наполегливо працювала, намагаючись класифiкувати своiх клiентiв та адаптувати змiст мого курсу до кожного типу особистостi. Проте зараз, озираючись назад, я бачу, що мною керував прихований мотив. Якимсь чином менi здавалося, що завдяки комплексу пiдходiв, до якого входили б рiзнi методи для кожного типу особистостi, я виглядатиму бiльш професiонально. Однак пiсля ретельного обмiркування я зробила висновок, що розумнiше класифiкувати людей за iхнiми вчинками, а не за якимись узагальненими рисами характеру. Дотримуючись такого пiдходу, ми можемо подiлити людей, якi не вмiють пiдтримувати порядок, на три групи: тi, якi не можуть викинути речi; тi, якi не вмiють ставити речi на мiсце; i тi, якi об’еднують риси двох перших груп. Дивлячись на своiх клiентiв, я зрозумiла, що 90 вiдсоткiв з них належать до третьоi групи – люди, якi не вмiють викидати речi чи ставити iх на мiсце. Решту 10 вiдсоткiв становлять люди, якi не ставлять речi на мiсце. Я ще не зустрiчала людей, якi б повнiстю репрезентували перший тип, мабуть, через те, що в тих, хто не викидае речей, накопичуеться стiльки непотребу, що вiн переповнюе увесь простiр. Щодо тих десяти вiдсоткiв, якi можуть викидати речi, але не вмiють ставити iх на мiсце, коли ми серйозно беремося за прибирання, то стае очевидно, що вони могли б викидати набагато бiльше, оскiльки вони легко назбирують 30 смiттевих пакетiв непотребу. Я веду до того, що ми повиннi починати прибирання з викидання речей незалежно вiд нашого типу особистостi. Поки моi клiенти розумiють цей принцип, немае необхiдностi змiнювати курс, аби пристосувати його до певноi людини. Усi вчать один i той самий пiдхiд. Звичайно, те, як я його подаю i як кожен клiент застосовуе його на практицi, вiдбуваеться по-рiзному, оскiльки кожна людина така ж унiкальна, як i розстановка меблiв у ii домi. Отже, ефективне прибирання передбачае двi важливi дii: викидання непотребу та вирiшення, де зберiгати речi. Спочатку нам необхiдно викинути непотрiбнi речi. Принцип не змiнюеться. Решта залежить вiд рiвня чистоти, якого ви хочете досягти. Прибирання – особлива подiя Я починаю свiй курс iз таких слiв: «Прибирання – особлива подiя. Не перетворюйте його на щоденну рутину». Зазвичай моi слова викликають здивоване мовчання. Однак я повторюю: «Прибирати потрiбно лише раз». Або, точнiше кажучи, прибирати слiд один раз за певний перiод часу. Якщо ви гадаете, що прибирання – це нескiнченний домашнiй обов’язок, то ви глибоко помиляетеся. Існуе два види цiеi роботи: «щоденне прибирання» та «прибирання як особлива подiя». Щоденне прибирання, у ходi якого ми беремо рiч та ставимо ii на мiсце, завжди залишатиметься частиною нашого життя, поки в нас буде потреба користуватися одягом, книжками, письмовим приладдям i т. iн. Але мета цiеi книжки – надихнути вас перетворити прибирання на особливу подiю якомога швидше. Виконавши один раз таке завдання успiшно, ви досягнете того способу життя, до якого прагнули, i зможете милуватися чистим та охайним простором за вашим вибором. Чи можете ви покласти руку на серце й присягтися, що почуваетеся щасливими серед усiх тих речей, про iснування яких уже й забули? Бiльшiсть людей вiдчайдушно намагаються привести свiй дiм до ладу. На жаль, бiльшостi з них не вдаеться пiдiйти до цього завдання як до особливоi подii, натомiсть вони живуть у кiмнатах, якi нагадують склади. Прибираючи щодня, ви можете потратити десятилiття на спроби пiдтримати порядок удома. Повiрте менi: поки ви за один раз не виконаете завдання навести лад у своему домi, усi вашi щоденнi спроби зробити це будуть приреченi на невдачу. І навпаки: навiвши один раз порядок у домi, ваше завдання зведеться до мiнiмуму – класти речi на iхне мiсце. Насправдi це стане вашою пiдсвiдомою звичкою. Я використовую термiн «особлива подiя», тому що важливо здiйснити цю роботу за короткий перiод часу, поки ви ще не втратили до неi натхнення та iнтересу. Вас може тривожити думка, що пiсля завершення подii ваш простiр знову перетвориться на безлад. Можливо, ви часто робите покупки й тому вважаете, що новi речi знову загромадять ваш дiм. Я розумiю, що в це важко повiрити, якщо ви нiколи не пробували, але якщо ви органiзуете кардинальне прибирання, то потiм не буде жодних проблем з такими запитаннями: як класти речi на своi мiсця чи де зберiгати новi. Неймовiрно, але вам необхiдно вiдчути стан iдеального порядку, аби надалi його пiдтримувати. Усе, що вам слiд зробити, – сiсти й оцiнити кожну вашу рiч, вирiшити – зберегти ii чи викинути, i обрати мiсце для тих речей, якi ви залишаете. Чи говорили ви собi: «Я просто не вмiю прибирати» або «Немае сенсу прибирати: я вiд природи неохайна людина»? Багато людей роками пiдтримують таке негативне уявлення про себе, але воно зникае одразу ж, коли вони опиняються у своему бездоганно чистому просторi. Така кардинальна змiна думки про себе, вiра в свою здатнiсть досягнути всього, якщо правильно налаштувати себе, трансформують нашу поведiнку та стиль життя. Ось чому моi учнi не потребують повторних занять. Як тiльки ви вiдчуете той могутнiй вплив, що справляе iдеально впорядкований простiр, вам також не захочеться повертатися до безладу. Так, я маю на увазi саме вас! Вам може здаватися, що це надто складно, але можу чесно сказати – все досить просто. Пiд час прибирання ви маете справу з предметами. Ви легко можете викинути предмети або поставити iх у iнше мiсце. Усi це можуть. Ваша мета очевидна. Розставивши все по своiх мiсцях, ви перетинаете фiнiшну лiнiю. На вiдмiну вiд роботи, навчання чи спорту, вам не потрiбно порiвнювати свою успiшнiсть у прибираннi з iншими. Ви – це i е стандарт. Крiм того, едина рiч, яка для бiльшостi видаеться найважчою, – надалi пiдтримувати лад – виявляеться абсолютно непотрiбною. Вам лише слiд вирiшити, куди класти речi, раз i назавжди. Я нiколи не займаюся прибиранням свого дому. Чому? Тому що вiн уже чистий. Я прибираю лише раз, часом два рази на рiк, i на це в мене йде приблизно година. Зараз менi не вiриться, що колись я потратила стiльки днiв на прибирання, яке не принесло постiйних результатiв. Тепер я почуваюся щасливою та задоволеною. У мене достатньо часу, аби вiдчувати блаженство у своему спокiйному просторi, де навiть повiтря здаеться свiжiшим та чистiшим; у мене достатньо часу, аби посидiти, попиваючи трав’яний чай, та згадати свiй день. Коли я озираюся довкола, мiй погляд зупиняеться на придбанiй за кордоном картинi, яка менi особливо подобаеться, i на вазi зi свiжими квiтами, що стоiть у кутi. Хоча простiр, у якому я живу, невеликий, вiн наповнений тими речами, якi милують мое око. Мiй спосiб життя приносить менi радiсть. Хiба ви б не хотiли жити так само? Це просто, якщо ви знаете, як справдi навести лад у своему домi. Роздiл 2. Спочатку позбудьтесь непотребу Позбудьтесь непотребу – раз i назавжди Ви думаете, що навели iдеальний порядок у домi, але через декiлька днiв помiчаете, що ваша кiмната знову перетворюеться на безлад. З плином часу ви накопичуете дедалi бiльше речей – i не встигаете озирнутися, як ваш простiр знову повернувся до попереднього стану. Такий «ефект зворотноi дii» вiдбуваеться через безуспiшнi методи, якi допомагають у прибираннi лише наполовину. Як я вже згадувала, iснуе лише один спосiб уникнути негативноi спiралi – ефективно прибравши все за один раз та зробивши це якомога швидше, ви створите бездоганно чисте довкiлля. Але як саме це сприяе правильному умонастрою? Повнiстю прибравши свiй простiр, ви змiнюете обстановку довкола себе. Змiна настiльки суттева, що вам здаватиметься, нiби ви живете в зовсiм iншому свiтi. Вона глибоко впливае на ваше сприйняття i викликае огиду до стану повного безладу. Головний секрет – зробити цю змiну такою раптовою, щоб ви вiдчули душевний переворот. Такого ефекту досягнути неможливо, якщо здiйснювати цей процес поступово. Вам необхiдно застосовувати найефективнiшi методи прибирання для досягнення такоi раптовоi змiни. В iншому разi ви не встигнете помiтити, як день мине, а ви не просунулися вперед нi на крок. Що бiльше часу ви витрачаете на прибирання, то дужче втомлюетеся i е бiльша ймовiрнiсть того, що опустите руки на пiвшляху. Коли речi знову накопичаться, вашi зусилля зiйдуть нанiвець. Зi свого досвiду можу сказати, що «швидко» – це приблизно пiвроку. Може здатися, що це досить довгий промiжок часу, але це лише шiсть мiсяцiв iз вашого життя. Тiльки-но ви закiнчите цей процес i вiдчуете, що означае жити в чистому домi, ви назавжди вiдкинете помилкову думку, що прибирання – це не ваша стихiя. Аби досягнути найкращих результатiв, прошу вас дотримуватися такого правила: прибирайте згiдно з правильним порядком. Як уже згадувалося, прибирання передбачае двi дii – викинути непотрiбне та вирiшити, де зберiгати необхiдне. Лише двi дii, але починати потрiбно з викидання. Упевнiться, що ви успiшно виконали перше завдання перед тим, як переходити до наступного. Навiть не думайте вiдкладати речi, поки не закiнчите процесу викидання. Недотримання такого порядку – едина причина, чому людям не вдаеться досягти стабiльного прогресу. Не закiнчивши процесу вiдкидання, вони починають думати, куди поставити речi. І щойно з’являеться думка: «Цiкаво, чи помiститься ця рiч у цю шухляду?», – як робота з вiдкидання непотребу зупиняеться. Ви можете думати про те, куди поставити речi, тiльки тодi, як позбулися всього непотрiбного. Пiдсумок: секрет успiху полягае в тому, що прибирати потрiбно один раз якомога швидше, починаючи з вiдкидання непотребу. Перед початком уявiть свою мету Тепер ви вже розумiете, чому так важливо спочатку викинути увесь непотрiб, а потiм думати про мiсце розташування необхiдних речей. Але почати позбуватися речей, не продумавши все ретельно наперед, означае приректи себе на невдачу ще до початку роботи. Отже, розпочнiть iз визначення своеi мети. Мае бути причина, чому ви обрали саме цю книжку для прочитання. Що в першу чергу мотивувало вас до прибирання? Чого ви хочете досягти, прибираючи свiй дiм? Перед тим як почати викидати речi, вiдведiть деякий час на ретельне обдумування. Уявiть свiй iдеальний спосiб життя, про який ви мрiете. Якщо ви пропустите цей крок, це не тiльки затримае увесь процес, а й збiльшить ризик «ефекту зворотноi дii». Такi цiлi, як «я не хочу жити в безладi» чи «я хочу навчитися викидати речi», надто загальнi. Вам потрiбно мислити набагато глибше. Думайте бiльш конкретними поняттями, i тодi ви зможете чiтко уявити, що означае жити в чистому домi. Одна моя клiентка, якiй було двадцять iз гаком, визначила свою мрiю як «бiльш жiночний спосiб життя». Вона жила в захаращенiй кiмнатi розмiром 3х4 метри з вмонтованою в стiну шафою та трьома стелажами рiзного розмiру. Здавалося, у кiмнатi було достатньо мiсця для зберiгання речей, але, куди б я не глянула, всюди панував безлад. Шафа була така заповнена, що дверцята не зачинялися, а одяг ледь не випадав з полиць. На карнизi над вiкном висiло стiльки одягу, що штори вже були непотрiбнi. Пiдлога та лiжко були заповненi кошиками й пакетами з журналами та документами. Коли моя клiентка лягала спати, вона скидала всi речi з лiжка на пiдлогу, а коли вона прокидалася, знову клала iх на лiжко, аби прокласти дорогу до дверей i мати змогу пiти на роботу. Їi спосiб життя не можна було назвати «жiночним», хоч би якi зусилля ми не докладали. «Що для тебе означае “жiночний спосiб життя”?» – запитала я ii. Перш нiж вiдповiсти, вона довго мовчала. «Я хочу повертатися з роботи й бачити, що пiдлога не захаращена, а моя кiмната така чиста, як номер у готелi, де все милувало б мое око. Я хочу, щоб мое лiжко було вкрите рожевим покривалом, а бiля нього стояла лампа в античному стилi. Перед тим як лягати спати, я б приймала ванни, насолоджувалася запахами ароматичних олiй i слухала б класичну музику в супроводi пiанiно чи скрипки, займалася б йогою i пила трав’яний чай. Я б засинала з вiдчуттям неквапливого привiлля». Вона так описувала свою кiмнату, нiби вже там жила. Важливо досягнути такого рiвня деталiзацii, уявляючи свiй iдеальний спосiб життя, i записати його. Якщо вам це важко вдаеться i ви не можете уявити те життя, яким хотiли би жити, спробуйте знайти цiкавi для вас фотографii в журналах з декорування iнтер’еру. Вiдвiдайте декiлька виставкових центрiв; вони допоможуть вам виробити власний смак. До речi, клiентка, про яку я писала, тепер насолоджуеться аромотерапiею, класичною музикою та йогою. Звiльнившись вiд безладу, вона знайшла той жiночний спосiб життя, до якого так прагнула. Тепер, коли ви можете уявити спосiб життя своеi мрii, може, настав час для викидання речей? Ще нi. Я розумiю вашу нетерплячiсть, але для того, щоб уникнути «ефекту зворотноi дii», важливо рухатися вперед правильно, крок за кроком поринаючи в цю незабутню подiю. Наступний крок – визначити, чому ви хочете жити саме в такий спосiб. Ще раз перегляньте своi записи про спосiб життя вашоi мрii i помiркуйте. Чому вам так хочеться подихати ароматичними олiями перед тим, як лягти спати? Чому пiд час йоги вам хочеться слухати класичну музику? Якщо вiдповiдь звучить так: «Я хочу розслабитися перед сном» чи «Я хочу займатися йогою, аби скинути вагу», – тодi запитайте себе, чому ви хочете розслабитися та скинути вагу. Можливо, ви вiдповiсте: «Я не хочу бути втомленою, коли завтра йтиму на роботу» чи «Я хочу харчуватися рацiонально, щоб виглядати бiльш привабливо». Ставте запитання «чому?» до кожноi вiдповiдi. Повторюйте таку схему три-п’ять разiв для кожноi теми. Дослiджуючи причини, якi схиляють вас саме до такого способу життя, ви дiйдете до простого усвiдомлення: сенс того, аби викидати та зберiгати речi, полягае в тому, щоб ви були щасливi. Можливо, це очевидно, але важливо вiдчути таке усвiдомлення та закрiпити його у своему серцi. Перед початком прибирання подумайте про спосiб життя, до якого ви прагнете, i запитати себе: «Чому я хочу прибирати?» Коли знайдете вiдповiдь, ви будете готовi перейти до наступного кроку – перегляду тих речей, якими володiете. Вибираемо за критерiем, чи дае ця рiч радiсть За яким критерiем ви вирiшуете, що викидати? Коли мова йде про викидання речей, iснуе декiлька моделей поведiнки. Одна полягае в тому, що ви викидаете тi речi, якi перестали виконувати своi функцii, наприклад коли щось ламаеться i не пiддаеться ремонту або коли ламаеться частина якогось комплекту. Інша модель поведiнки – викидати застарiлi речi, наприклад одяг, що вийшов iз моди, або предмети, якi стосуються давньоi подii. Позбутися речей легко, коли на це е очевидна причина. Набагато важче щось викинути, якщо немае вагомоi причини. Експерти пропонують рiзнi критерii для викидання речей, з якими людям важко розлучатися. До таких критерiiв належать: «викидайте все, що не використовували протягом року» чи «якщо не можете вирiшити, покладiть цi речi в коробку i перегляньте iх через пiвроку». Однак вiд моменту, коли ви починаете зосереджувати увагу на тому, як вибрати, що викинути, ви iстотно вiдхиляетеся вiд курсу. Продовжувати прибирання за таких умов – надзвичайно ризиковано. У певний момент свого життя я майже перетворилася на «пристрiй для утилiзацii вiдходiв». Коли в п’ятнадцять рокiв я вiдкрила для себе книжку «Мистецтво викидати непотрiб», я зосередилася на викиданнi речей, а моi дослiдницькi зусилля зросли. Я завжди шукала мiсця для практики, це були або кiмнати моiх сестри та брата, або шафка для зберiгання речей у школi. Мою голову переповнювали поради щодо прибирання, i я вiдчувала повну, хоч i помилкову, впевненiсть, що можу прибрати будь-яке мiсце. Моею метою на той момент було позбутися якомога бiльшоi кiлькостi речей. Я застосовувала всi критерii, якi були описанi в книжках на тему позбавлення речей. Я намагалася позбутися одягу, який не носила вже два роки, викидати одну рiч, коли купувала щось нове, i викидати все, у чому я не була впевнена. За один мiсяць я назбирала тридцять смiттевих пакетiв непотребу. Але хоч би як старанно я не викидала речi, мiй дiм не виглядав чистiшим. Бiльш того, я зрозумiла, що купую речi, аби зняти стрес, i тому всi моi зусилля скоротити загальну кiлькiсть речей зводились нанiвець. Удома я вiдчувала постiйний дискомфорт i шукала зайвi речi, якi можна було б викинути. Знайшовши якийсь непрактичний предмет, я мстиво накидалася на нього й викидала на смiтник. Не дивно, що я стала дратiвливою i напруженою та не могла розслабитися навiть у власному домi. Одного дня пiсля школи я вiдчинила дверi своеi кiмнати i, як зазвичай, планувала там прибрати. Але, коли я побачила такий неохайний простiр, мiй терпець урвався. «Не хочу бiльше прибирати», – крикнула я. Я сiла на пiдлозi посерединi кiмнати й почала мiркувати. Три роки я прибирала та викидала речi, а моя кiмната все ще була захаращеною. «Будь ласка, скажiть, чому в моiй кiмнатi ще досi пануе безлад? Я ж так важко працювала!» Хоч я i не вимовила цих слiв, моя душа кричала. У той момент я почула голос: «Придивись уважнiше до своiх речей». «Що ти маеш на увазi? Щодня я так уважно дивлюся на своi речi, що могла б своiм поглядом просвердлити дiру». Із цiею думкою я заснула прямо на пiдлозi. Якби я була трохи розумнiшою, то збагнула б ще до того, як стала такою нервовою, що, зосередившись виключно на викиданнi речей, я робила себе нещасною. Чому? Тому що нам потрiбно вирiшити, що залишити, а не чого варто позбутися. Прокинувшись, я одразу ж зрозумiла, що означав той голос у моiй головi. «Придивись уважнiше до своiх речей». Я настiльки зосередила свою увагу на тому, якi речi викидати, що зовсiм забула цiнувати те, що любила, i те, що хотiла зберегти. Завдяки цьому досвiду я зробила висновок, що найкращий спосiб вирiшити, що залишати, а що викидати, – взяти кожну рiч у руку й запитати себе: «Чи дае вона менi радiсть?» Якщо дае – залишайте ii. Якщо нi – викидайте. Цей критерiй вiдбору речей не тiльки надзвичайно простий, а й дуже точний. Ви можете сумнiватися в ефективностi такого критерiю, але секрет полягае в тому, аби потримати в руках кожну рiч. Вам потрiбно не лише вiдчинити шафу i, швидко перебiгши поглядом, вирiшити, що весь одяг дае вам радiсть. Ви маете взяти кожну рiч у руку. Коли ви торкаетеся одягу, ваше тiло реагуе. Його реакцiя на кожну одежину – рiзна. Повiрте менi та спробуйте так зробити. Я обрала цей принцип не просто так. У чому полягае сенс прибирання? Якщо вiн полягае не в тому, щоб наш простiр i нашi речi давали нам радiсть, тодi, я вважаю, що iншого сенсу немае. Саме тому найкращий критерiй для вiдбору речей, якi варто залишити, а якi слiд викинути, – визначити, чи дае ця рiч вам радiсть. Чи подобаеться вам носити неприемний одяг? Чи радiете ви з того, що навколо вас купа непрочитаних книжок, якi не беруть вас за серце? Чи думаете ви, що аксесуари, яких ви нiколи не носитимете, дадуть вам вiдчуття щастя? Очевидно, вiдповiдь на цi запитання – «нi». А тепер уявiть, що ви живете в домi, у якому тiльки тi речi, якi дають вам радiсть. Хiба не про таке життя ви завжди мрiяли? Збережiть лише тi речi, якi припадають вам до душi. А потiм рiшуче викиньте решту. У такий спосiб ви «перезавантажите» свое життя i в ньому розпочнеться новий перiод. Одна категорiя за один раз Вирiшити, якi речi залишити, керуючись принципом, чи дають вони вам радiсть, – найважливiший крок у прибираннi. Але яких iще конкретних заходiв необхiдно вжити, аби позбутися надлишку предметiв? Я почну з того, що розкажу вам, чого не варто робити. Не розпочинайте процес вiдбору та викидання речей, керуючись мiсцем iхнього розташування. Не думайте: «Спочатку я приберу спальню, а тодi вiзьмуся за вiтальню» або «Я перегляну всi своi шухлядки одна за одною». Такий пiдхiд помилковий. Чому? Тому що, як ми вже довiдалися, бiльшiсть людей не замислюються над тим, щоб зберiгати однаковi речi в одному мiсцi. У бiльшостi домах речi, якi належать до однiеi категорii, зберiгаються у двох або бiльше мiсцях по всьому будинку. Скажiмо, ви починаете прибирати в шафi чи в комодi спальнi. Пiсля того як ви закiнчите сортувати одяг i викинете непотрiбний, ви неодмiнно натрапите на такий же одяг, що лежить в iншiй шафi чи висить на крiслi. Тодi вам доведеться повторити весь процес вiдбору речей на зберiгання; це забере велику кiлькiсть часу та зусиль, а ви так i не зможете дати точну оцiнку тому, що вам хочеться залишити, а що необхiдно викинути. Повторення й марнування зусиль можуть убити мотивацiю, тому слiд цього уникати. Саме з цiеi причини я рекомендую вам завжди керуватися принципом категорii, а не мiсця розташування. Перед тим як вирiшити, що залишити, зберiть усi речi, що належать до однiеi категорii. Вiзьмiть кожнiсiньку рiч i покладiть усе в одному мiсцi. Аби продемонструвати такий пiдхiд, повернiмося до попереднього прикладу з одягом. Починаючи прибирання, спочатку твердо вирiшiть, що хочете органiзувати свiй гардероб. Наступний крок – обшукайте кожну кiмнату вашого дому. Зберiть весь одяг в одному мiсцi та розкладiть його на пiдлозi. Тодi берiть у руки кожну одежину й подумайте, чи дае вона вам радiсть. Лише такi речi потрiбно зберiгати. Застосовуйте такий метод до кожноi категорii. Якщо одягу надто багато, подiлiть його на пiдкатегорii: верхнiй одяг, штани, шкарпетки тощо – i оцiнюйте одну пiдкатегорiю за один раз. Дуже важливо зiбрати всi речi в одному мiсцi, тому що так ви зможете точно оцiнити iхню кiлькiсть. Бiльшiсть людей шокованi об’емом своiх речей, що зазвичай перевищуе iхнi очiкування вдвiчi. Зiбравши за один раз речi однiеi категорii, ви також зможете порiвняти предмети, якi мають схожий дизайн, а це допоможе вирiшити, чи хочете ви iх зберегти. Я знаю ще одну причину, чому потрiбно зiбрати всi речi однiеi категорii з шухлядок, шаф та комодiв i розкласти iх на пiдлозi. Речi, якi зберiгаються не на видному мiсцi, – це «бездiяльнi» речi. Через це дуже важко вирiшити, чи дають вони вам радiсть. Але, виставивши iх на денне свiтло i, так би мовити, ожививши iх, ви здивуетеся, з якою легкiстю вам вдасться вирiшити, чи до вподоби вони вам. Упорядковуючи одну категорiю за певний промiжок часу, ви пришвидшуете процес прибирання. Тому не полiнуйтеся зiбрати кожну рiч, що належить до тоi категорii, над якою ви працюете. Нiщо не мае залишитися без вашоi уваги. Розпочинайте правильно З початку дня ви загоряетеся бажанням прибирати, але не встигаете озирнутися, як сонце вже заходить, а ви так i не навели лад. Глянувши на годинник, ви потопаете в докорах сумлiння та вiдчаi. А що ви тримаете в руках? Найiмовiрнiше – один iз ваших улюблених журналiв, альбом чи iншу рiч, що викликае приемнi спогади. Моя порада розпочинати прибирання не з певноi кiмнати, а з певноi категорii, речi якоi потрiбно зiбрати разом, це означае, що можна обирати будь-яку категорiю на ваш розсуд. Рiвень складностi процесу, пiд час якого ви вирiшуете, що викинути, а що зберегти, бувае дуже рiзним залежно вiд категорii. Причина, iз якоi багато людей зупиняються на пiвшляху, полягае в тому, що вони починають iз тих речей, стосовно яких важко прийняти рiшення. Не варто починати з предметiв, якi оживляють спогади, наприклад iз фотографiй. Обсяг речей таких категорiй зазвичай бiльший, нiж iнших. До того ж вирiшити, чи залишити цi речi, чи позбутися iх, набагато складнiше. Окрiм фiзичноi цiнностi таких предметiв, iснуе ще три чинники, якi надають iм особливого значення: функцiональнiсть, iнформацiя та емоцiйна прив’язанiсть. Коли додаеться ще й елемент унiкальностi, вибiр стае важчим у декiлька разiв. Людям складно викинути речi, якими вони ще досi користуються (функцiональна цiннiсть), якi зберiгають корисну iнформацiю (iнформацiйна цiннiсть) та з якими пов’язанi сентиментальнi вiдчуття (емоцiйна цiннiсть). Коли такi речi важко придбати або замiнити (елемент унiкальностi), позбутися iх стае ще важче. Процес вiдбору того, що залишити, а що викинути, вiдбуватиметься плавнiше, якщо ви розпочнете з речей, стосовно яких легше зробити вибiр. А поступово наближаючись до важчих категорiй, ви вдосконалите свое вмiння ухвалювати рiшення. Категорiя одягу – найлегша, оскiльки елемент унiкальностi в нiй дуже незначний. Натомiсть фотографii та листи мають не лише високу емоцiйну цiннiсть. Вони единi у своему родi, тому за них потрiбно братися наприкiнцi. Особливо це стосуеться фотографiй, тому що зазвичай ми знаходимо iх випадково, коли сортуемо iншi категорii, та в зовсiм неочiкуваних мiсцях, наприклад мiж книжками чи документами. Найкращий порядок це: спочатку – одяг, потiм – книжки, документи, категорiя «рiзне» (комоно) i наостанок – милi речi та подарунки на згадку. Доведено, що такий порядок найефективнiший, враховуючи рiвень складностi завдання щодо зберiгання. Нарештi, дотримання такого порядку загострюе нашi iнтуiтивнi вiдчуття щодо того, якi саме речi викликають радiсть. Якщо ви можете суттево пришвидшити процес прийняття рiшень, просто змiнивши порядок викидання речей, то хiба не варто спробувати? Не дозволяйте сiм’i пiдглядати Марафон прибирання створюе купи смiття. На цiй стадii едина катастрофа, яка може призвести до гiрших наслiдкiв, нiж землетрус, – це поява експерта з переробки смiття, якого називають «мама». Одна з моiх клiенток (назву ii «М») жила з батьками та сестрою. Вони поселилися у своему будинку п’ятнадцять рокiв тому, коли М ще була в початковiй школi. Вона не тiльки любила купувати одяг, а й зберiгала тi речi, якi мали для неi емоцiйну цiннiсть, наприклад шкiльну форму чи футболки, пов’язанi з рiзними подiями. Вона зберiгала iх у коробках, якi розставляла на пiдлозi, поки там не стало мiсця. Сортування та органiзацiя цих речей зайняли п’ять годин. До кiнця того дня вона назбирала п’ятнадцять пакетiв непотребу, враховуючи вiсiм пакетiв з одягом, двiстi книжок, рiзнi iграшки та вироби, зробленi своiми руками в школi. Ми акуратно поставили всi пакети бiля дверей на пiдлозi, яку, нарештi, було добре видно, i я саме збиралася пояснити один дуже важливий момент. – Є один секрет, як позбутися всього цього непотребу, i ти повинна його знати, – почала я, та раптом вiдчинилися дверi i в кiмнату зайшла мама, тримаючи тацю з чаем. «О, нi!» – подумала я. Їi мама поставила тацю на стiл. – Я така вдячна за те, що ви допомагаете моiй доньцi, – сказала вона й уже збиралася пiти. У той момент ii погляд зупинився на пакетах бiля дверей. – О, ви збираетеся це викинути? – запитала вона, показуючи на рожевий килимок для йоги, що лежав зверху. – Я не користуюся ним уже два роки. – Справдi? Тодi, може, я буду ним користуватися. – Вона почала ритися в пакетах. – О, це я також вiзьму. Мама дiвчинки забрала з собою не тiльки килимок для йоги, а також три спiдницi, двi блузки, два пiджаки та деяке канцелярське приладдя. Коли в кiмнатi знову стало тихо, я вiдпила чаю i запитала в М: – Як часто твоя мама займаеться йогою? – Я нiколи не бачила, щоб вона нею займалася. Ось що я збиралася сказати, перед тим як у кiмнату зайшла ii мама: «Не дозволяй своiй сiм’i бачити, що ти викидаеш. Якщо е можливiсть, винось пакети зi смiттям сама. Твоiй сiм’i не обов’язково знати, чого ти позбуваешся». Я рекомендую своiм клiентам не показувати батькам та iншим членам родини речi, якi ви збираетеся викинути. Справа не в тому, що вам е чого соромитися. У прибираннi немае нiчого поганого. Але бачити, як дiти щось викидають, – це великий стрес для батькiв. Об’ем смiття може викликати в батькiв стурбованiсть, чи зможуть iхнi дiти прожити з тим, що залишилося. До того ж замiсть того, щоб радiти незалежностi та зрiлостi своiх дiтей, часто батьки боляче сприймають те, що одяг, iграшки та подарунки на згадку опиняються в смiттевих пакетах, особливо якщо дiти отримали цi речi вiд них. Не показувати тi речi, що ви хочете викинути, – прояв тактовностi. Також ви захищаете своiх рiдних вiд накопичення бiльшоi кiлькостi речей, нiж iм потрiбно. До цього моменту вашi родичi були повнiстю задоволенi тим, що мали. Коли вони бачать, чого ви вирiшили позбутися, то можуть вiдчути провину за таке явне марнотратство, але тi речi, якi вони витягають назад зi смiттевих пакетiв, лише збiльшують тягар непотребу у вашому домi. І нам мае бути соромно за те, що ми змушуемо iх нести такий тягар. У бiльшостi випадкiв саме матерi повертають одяг своiх доньок назад, хоча майже нiколи його не носять. Жiнки, з якими я працюю i яким приблизно п’ятдесят-шiстдесят рокiв, зрештою викидають тi речi, якi iм вiддали iхнi доньки, так жодного разу й не надягнувши iх. Думаю, нам варто уникати таких ситуацiй, де любов матерiв до iхнiх доньок перетворюеться на тягар. Звичайно, немае нiчого поганого в тому, що члени сiм’i користуються речами, якi вам непотрiбнi. Якщо ви живете зi своiми рiдними, то можете iх спитати: «Чи е якiсь необхiднi вам речi, якi ви плануете придбати?» – перед тим, як почати прибирання, i тодi, якщо ви натрапите саме на те, чого вони потребують, подаруйте iм цю рiч. Якщо ви не ладите зi своею сiм’ею, причиною може бути ваша кiмната «Навiть якщо я прибираю, iншi члени моеi сiм’i знову створюють безлад». «Мiй чоловiк – скнара. Як менi переконати його викинути непотрiб?» Те, що ваша сiм’я не пiдтримуе ваших спроб створити «бездоганний» дiм, може дуже дратувати. У минулому я проходила через це багато разiв. Був час, коли я настiльки захопилася прибиранням, що однiеi своеi кiмнати менi було недостатньо. Я охоче бралася за кiмнати своiх брата й сестри та за iншi примiщення будинку. І щоразу мене розчаровувала моя неохайна сiм’я. Головною причиною розчарування була шафа, яка стояла посерединi дому. Як на мене, бiльшу частину цiеi шафи займав непотрiбний мотлох. Плiчка були обвiшанi одягом, який моя мама нiколи не носила, та костюмами мого тата, якi вже давно вийшли з моди. Коробки з комiксами, що належали моему братовi, загромадили всю пiдлогу. Я чекала зручного моменту, аби поставити власниковi цих речей таке питання: «Тобi ж це бiльше не потрiбне, так?» Але у вiдповiдь звучало: «Нi, потрiбне» або «Я сам потiм це викину», – проте нiхто цього так i не робив. Щоразу, дивлячись на цю шафу, я важко зiтхала й нарiкала: «Чому всi продовжують накопичувати речi? Хiба вони не бачать, як я стараюся пiдтримувати порядок у домi?» Чудово розумiючи, що в планi прибирання я була «бiлою вороною», я не збиралася здаватися. Коли мое розчарування досягло критичноi точки, я вирiшила застосувати хитру тактику. Я визначала речi, якi вже не використовувалися роками, судячи з iхнього дизайну, кiлькостi пилу на них та iхнього запаху. Я пересунула цi речi в найвiддаленiшу частину шафи й чекала, що станеться. Якщо нiхто не помiчав, що деякi речi зникли, я позбувалася iх – по однiй речi за раз, нiби прорiджувала грядку. Застосовуючи таку стратегiю впродовж трьох мiсяцiв, я викинула десять пакетiв мотлоху! У бiльшостi випадкiв нiхто нiчого не помiчав i життя текло у звичному руслi. Але коли об’ем викинутого досяг певноi точки, моi рiднi стали помiчати, що бракуе деяких речей. Коли вони тицяли в мене пальцем, я не вiдчувала за собою провини. Моею головною стратегiею було вдавати, нiби я нiчого не знаю: – Слухай, ти не знаеш, куди подiлася моя куртка? – Нi. Якщо вони й далi на мене тиснули, моiм наступним кроком було заперечення. – Марi, ти впевнена, що не викидала ii? – Так, я впевнена. – Тодi цiкаво, куди ж вона подiлася… Якщо вони на цьому зупинялися, я робила висновок, що, якою б ця рiч не була, ii не варто було зберiгати. Але коли вони вже не пiддавалися моему обману, я все одно тримала позицiю. – Я знаю, що вона була тут, Марi. Я бачила ii на власнi очi два мiсяцi тому. Однак замiсть того, щоб вибачитися за те, що викинула якусь рiч без дозволу, я вiдповiдала: – Я викинула ii замiсть тебе, тому що сама ти б цього не зробила. Озираючись назад, я мушу визнати, що була досить зверхньою. Коли моi хитрощi викрились, на мене полилися докори та протести, i, зрештою, менi заборонили прибирати всюди, крiм своеi кiмнати. Якби я могла, я б повернулася в минуле, дала б собi добрячого прочухана й бiльше нiколи б не робила таких смiховинних прибирань. Викидати чужi речi без дозволу – це брак здорового глузду. Хоча моя хитра тактика зазвичай була успiшною й викинутих речей нiхто не помiчав, ризик втратити довiру своеi сiм’i, якщо тебе зловлять на гарячому, надто великий. До того ж так робити неправильно. Якщо ви дiйсно хочете, щоб вашi рiднi стали охайнiшими, е простiший спосiб це зробити. Пiсля того як менi заборонили прибирати всюди, крiм своеi кiмнати, я уважно ii оглянула й мене здивував один факт. У нiй було стiльки речей, яких потрiбно було позбутися, але я не помiчала iх ранiше: сорочка в шафi, яку я нiколи не носила, спiдниця, яка вийшла з моди, книжки на полицi, якi я знала, що вже не читатиму. Я гiрко усвiдомила, що мене треба звинуватити в тому, у чому я звинувачувала своiх рiдних. Зрозумiвши, що не маю права критикувати iнших, я взяла смiттевi пакети й зосередилася на прибираннi свого простору. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (http://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=22623461&lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.