Жiноче тiло у традицiйнiй культурi украiнцiв Ірина Ігнатенко Що знала про власне тiло, його будову i функцii украiнська сiльська жiнка середини ХІХ – початку ХХ столiття? Як розвивалась i розкривалась ii сексуальнiсть? Чи могла вона самостiйно обирати шлюбного партнера? Чи здатна була регулювати народжуванiсть? Якою була доля дiвчини, яка втратила цноту до шлюбу й народила позашлюбну дитину? Кому належало тiло жiнки в украiнськiй традицiйнiй культурi? За допомогою яких механiзмiв контролю над жiночим тiлом та сексуальнiстю закрiплювалася жiноча пiдлеглiсть у суспiльствi? Як подвiйнi моральнi стандарти та норми щодо жiночоi поведiнки розкривають патрiархальнiсть украiнськоi культури? У цiй книжцi, Шановний Читачу, ти знайдеш вiдповiдi на поставленi запитання та отримаеш поживу для роздумiв: що ж таки змiнилося в царинi приватного та iнтимного життя украiнки за понад сто рокiв? Ірина Ігнатенко Ірина Ігнатенко Жiноче тiло у традицiйнiй культурi украiнцiв Жодну з частин цього видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва © Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2016 © Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2016 * * * Жiнкам-украiнкам – нашим прабабусям, якi знали солодкий та гiркий смак любовi, пишалися плодами свого кохання або вимушено iх позбавлялися, зазнавали втiх матерi або страждань покритки. Зрештою, просто жили…     присвячуеться Що знала про власне тiло, його будову i функцii украiнська сiльська жiнка середини ХІХ – початку ХХ столiття? Як розвивалась i розкривалась ii сексуальнiсть? Чи могла вона самостiйно обирати шлюбного партнера? Чи здатна була регулювати народжуванiсть? Якою була доля дiвчини, яка втратила цноту до шлюбу й народила позашлюбну дитину? Кому належало тiло жiнки в украiнськiй традицiйнiй культурi? За допомогою яких механiзмiв контролю над жiночим тiлом та сексуальнiстю закрiплювалася жiноча пiдлеглiсть у суспiльствi? Як подвiйнi моральнi стандарти та норми щодо жiночоi поведiнки розкривають патрiархальнiсть украiнськоi культури? У цiй книжцi, Шановний Читачу, ти знайдеш вiдповiдi на поставленi запитання та отримаеш поживу для роздумiв: що ж таки змiнилося в царинi приватного та iнтимного життя украiнки за понад сто рокiв?     Ірина Ігнатенко Передмова У сiчнi 2013 року побачив свiт перший наклад моеi книжки «Жiноче тiло у традицiйнiй культурi украiнцiв», який через декiлька мiсяцiв розiйшовся, пiсля чого був надрукований другий, а в 2014 роцi – третiй. Книжка неодноразово була названа етнографiчним бестселером року[1 - Докладнiше див. додаток.]. Я мала багато презентацiй, вiдкритих лекцiй, зустрiчей iз читачами; давала iнтерв’ю у пресi, на радiо, телебаченнi. Новi знайомства та спiлкування дали тверде переконання в тому, що серед украiнцiв iснуе неабиякий iнтерес до нашоi культури, звичаiв, традицiй, обрядiв нашого давнього та славного народу. Це не може не радувати. Натомiсть, мушу визнати, професiйнi етнологи не зовсiм встигають за запитами украiнцiв: фаховi науковi працi якщо й видаються, то мiзерними тиражами, тож за коло вузькоспецiалiзованих фахiвцiв майже не виходять. Утворюеться вакуум, який заповнюе сумнiвна, псевдонаукова лiтература. До того ж, на превеликий жаль, етнографи не публiчнi люди й досить рiдко «виходять в народ» з лекцiйною та просвiтницькою дiяльнiстю, що, на мое глибоке переконання, теж суттево гальмуе популяризацiю духовноi культури серед широкого загалу украiнцiв. Я намагалася зробити цю книжку не тiльки цiкавою змiстовно, а й максимально iлюстративною, аби читач мав змогу наблизитися до описаноi у виданнi епохи, вiдчути красу та велич жiнок того часу. Текст рясно проiлюстрований свiтлинами та поштовими листiвками середини ХІХ – початку ХХ столiть. Моя увага в цiй книзi, насамперед, сфокусована на тому, як природнi фiзiологiчнi особливостi жiночого органiзму впливали на повсякденне, обрядове, ритуальне життя жiнки ХІХ – початку ХХ столiть. Як жiнка традицiйного суспiльства ставала заручницею свого тiла i з якими безпiдставними мiфами, утисками, стереотипами iй доводилося жити. Проте в цiй роботi я не розглядаю весь комплекс тiлесностi: символiку та мiфологiю окремих частин тiла, його реакцii (чихання, потягування, гикавка), стандарти традицiйних уявлень про красу тощо, залишаючи цей важливий напрям на подальше доопрацювання. Структура пропонованоi роботи вiдповiдна до перiодiв людського життя: вiд дорослiшання до старостi, вiд розквiту до згасання. Основний акцент зроблено на ключових аспектах природноi жiночоi фiзiологii або iх «конструюваннi» за допомогою обрядових ритуалiв. У монографii розглядаються основнi етапи еволюцii жiночого тiла: початок мiсячних (перетворення дiвчинки на дiвчину), статеве дозрiвання i перший статевий акт; статеве життя та зачаття дитини; вагiтнiсть i пологи; вживання контрацептивiв i здiйснення абортiв (як девiантна поведiнка, протилежна «правильнiй» стратегii материнства); «жiночi» хвороби i клiмактеричний перiод; завершення репродуктивного перiоду розвитку жiночого органiзму. Хронологiчнi рамки дослiдження охоплюють класичний для етнографii перiод: ХІХ – початок ХХ столiть, тобто останнiй перiод побутування традицiйноi, аграрноi культури в доiндустрiальну епоху. Територiальнi межi – Украiна. Щоправда, в зазначений час украiнськi етнiчнi землi були у складi рiзних держав: Галичина, Буковина i Закарпаття в ХІХ столiттi перебували у складi Австрii та Австро-Угорськоi iмперii. Правобережна Украiна i Волинь (або як його ще називали, Пiвденно-Захiдний край) пiсля передiлу Польщi вiдiйшли до Росiйськоi iмперii. Лiвобережна Украiна (Малоросiя) перебувала у складi Росiйськоi iмперii з XVII–XVIII столiття. З огляду на це, певнi традицii були характерними лише для окремих територiй (наприклад, обряд комори, традицiя спiльного спання молодi на вечорницях тощо), тому перiодично наша увага зосереджуватиметься на тому чи iншому конкретному регiонi, що буде зазначено у вiдповiдному роздiлi разом iз окресленням географiчних меж побутування того чи iншого явища. Специфiка монографii полягае в об’емному цитуваннi першоджерел (докладний огляд джерельноi бази цього дослiдження див. нижче). Такий пiдхiд е свiдомим, бiльше того – навмисним. Обгрунтую його детальнiше. Чи не найперше цю методику запропонувала професор Марина Гримич. Вона застосувала такий пiдхiд у своiй монографii про звичаеве право, пояснюючи це прагненням бiльшоi об’ективностi та реалiстичнiшого висвiтлення теми, слушно зауваживши, що першоджерела «не терплять переказу i довiльних iнтерпретацiй». Саме така методика, на думку автора, дае змогу «вести фахову дискусiю з попередниками, з колегами, лише таким чином можна виявити свою повагу до першоджерел». Нарештi, такий пiдхiд дае «читачевi можливiсть вiдчути «дух», «ауру» селянського середовища»[2 - Гримич М. В. Звичаеве цивiльне право украiнцiв ХІХ – початку ХХ столiття. – К., 2006. – С. 7.]. Абсолютно подiляючи таку наукову позицiю, я використала ii у своему дослiдженнi. Водночас бачимо необхiднiсть пояснити застосування цiеi методики щодо безпосередньо обраноi науковоi тематики. Отже, а) запропонована тема мае своерiдну специфiку, яка полягае насамперед у ii iнтимностi, прихованостi, «низовостi». Саме тому вона передбачае делiкатнiсть i обережнiсть у авторських iнтерпретацiях джерел та поданнi матерiалу. Щоб уникнути неправильного переказу, навмисно та свiдомо виводяться на перший план джерела, що дае iм можливiсть «говорити самим за себе» (з огляду на це всi цитати подано мовою оригiналу); б) бiльшiсть джерел, витяги з яких систематизовано у книзi тематично i логiчно, розпорошенi по рiзноманiтних виданнях, архiвах, польових матерiалах, якi, своею чергою, зберiгаються у рiзноманiтних установах Украiни. Через це вони е важкодоступними не лише для пересiчних громадян, а й – досить часто – для етнографiв-професiоналiв, про що свiдчить повна вiдсутнiсть дослiджень з низки тем, яких торкаемося у пропонованiй монографii. Саме тому вирiшено не приховувати такi цiннi джерела; навпаки, на мое глибоке переконання, прийшов час вивести iх «на свiтло», ознайомити з ними громадськiсть i ввести у науковий обiг. На вiдмiну вiд загальноприйнятого у вiтчизнянiй етнологii звичаю переказування джерел дослiдниками (або ж iх скороченого цитування), цi оригiнальнi джерела навмисно подано в текстi, адже красномовнiше, нiж вони, не скаже жоден дослiдник. Безумовно, всi процитованi в монографii джерела – етнографiчнi польовi матерiали, зiбранi професiоналами-етнографами та аматорами середини ХІХ – початку ХХ столiття, – не е бездоганно об’ективними. До них теж може бути багато зауважень: чи насправдi наявнi матерiали вiдбивають свiтогляд тогочасних людей, чи це певна iнтерпретацiя збирачiв етнографiчного матерiалу; чи не «редагували» останнi (пiд кутом свого бачення) зiбранi записи, залишаючи, примiром, те, що вважали значущим; чи не надавали прiоритету дослiдники власним уявленням (або уявленням тогочасного суспiльства), проводячи селекцiю емпiричного матерiалу; чи точно вiдтворювали чоловiки-етнографи жiночий свiт тощо[3 - Щиро дякую панi Оксанi Кiсь за те, що звернула мою увагу на проблематику джерел, та надану можливiсть скористатися ii польовими матерiалами.]. Не останню роль в об’ективностi етнографiчних джерел вiдiграе й контекст здiйснення запису: опис обставин запису, середовища, у якому цей запис зроблений, реакцiя та манери оповiдача тощо[4 - Брiцина О. Украiнська усна традицiйна проза: питання текстологii та виконавства. – К., 2006. – С. 146–153; Брiцина О., Головаха І. Прозовий фольклор села Плоске на Чернiгiвщинi: Тексти та розвiдки. – К., 2004. – С. 38–56.]. З упевненiстю сказати, за яких обставин зроблений той чи iнший запис та чи е вiн об’ективним вiдтворенням тогочасних свiтоглядних уявлень i повсякденних практик, складно. Але наявний матерiал дае змогу принаймнi зробити спробу реконструкцii свiтоглядних уявлень, вiрувань, пересторог, а також реальних практик, пов’язаних iз жiночою фiзiологiею та тiлеснiстю, не претендуючи на стовiдсотково достовiрне вiддзеркалення реальноi ситуацii в тогочасному суспiльствi. Джерела iз запропонованоi тематики е регiонально неоднорiдними, а часом i взагалi поодинокими (зокрема вiдомостi про «притулу» наявнi лише з Киiвщини); вiдтак важко зрозумiти, чи дослiдники з якоiсь причини не фiксували такого роду матерiал, чи просто такоi традицii не було. З огляду на це реконструйованi вiрування та свiтогляднi уявлення, пов’язанi з жiночою фiзiологiею та тiлеснiстю, слiд вважати скорiше припустимими, нiж безапеляцiйно ствердними. Хоча тон монографii, з описаних вище причин, задають джерела, iх коментування й аналiз здiйснено з урахуванням досягнень сучасноi вiтчизняноi етнологii та напрацювань попередникiв, з опорою як на фахову вiтчизняну етнографiчну (основний масив становить саме вона), фольклорну та iсторичну лiтературу, так i на роботи зарубiжних колег, насамперед росiйських i бiлоруських, та деякi працi американських (перш за все тi, якi стосуються дослiдження слов’янськоi етносексологii). Також застосовано запропонований ними теоретико-методологiчний iнструментарiй. З-помiж наукових пiдходiв найбiльш доцiльним для застосування у дослiдженнi виявився соцiобiологiчний пiдхiд, а саме: яким чином бiологiчнi iнстинкти утримувалися в рамках соцiальних норм. 1.1. На яких етнографiчних матерiалах написана книга, або джерельна база дослiдження Народна культура предметно й масово починае привертати увагу етнографiв та збирачiв-аматорiв у серединi ХІХ ст., що пов’язуеться з бурхливим розвитком украiнськоi етнологiчноi науки[5 - Насамперед, завдяки створенню у Киевi Пiвденно-Захiдного вiддiлу Росiйського географiчного товариства (1873-1876 рр.) та наполегливiй працi вчених, якi увiйшли до нього: В. Антонович, П. Чубинський, Ф. Вовк, М. Драгоманов та iн. Дет. див: Горленко В., Кирчiв Р. Історiя украiнськоi етнографii. – К., 2005. – С. 317–334; Капелюшний В. П., Казакевич Г. М., Чернищук Н.В. Украiнська етнологiя у европейському контекстi (друга половина ХІХ – 20-тi рр. ХХ ст.). – Вiнниця, 2013. – С. 26–46.], хоча пiдгрунтя ii формування було закладене ще в перiод Киiвськоi Русi – доби накопичення етнографiчного матерiалу[6 - Горленко В., Кирчiв Р. Історiя украiнськоi етнографii. – С. 111–112.]. Хоча зацiкавлення тогочасних етнографiв зводилося переважно до дослiдження родинноi (родильноi/весiльноi/поховальноi) обрядовостi, свiтоглядних уявлень та вiрувань, народноi медицини тощо, в опублiкованих джерелах i архiвних записах, помiж iншого, знаходимо й унiкальний першоджерельний матерiал, який прямо чи опосередковано стосуеться жiночоi тiлесностi, фiзiологii та сексуальностi. Саме завдяки йому сучаснi етнологи мають можливiсть реконструювати традицiйнi народнi уявлення про жiночу тiлеснiсть i фiзiологiю. Бiльшiсть опублiкованих розвiдок етнографiв ХІХ – початку ХХ ст. я свiдомо вирiшила вiднести не до iсторiографii, а до джерел, адже левова доля цих дослiджень складаеться з польових етнографiчних матерiалiв. Отже, першою групою джерел, на основi яких написана книжка, стали опублiкованi розвiдки етнографiв ХІХ – початку ХХ столiття. Чи не найбiльше докладноi iнформацii щодо вiрувань украiнцiв про жiночу тiлеснiсть, фiзiологiю та сексуальнiсть знаходимо в етнографiчних матерiалах, зiбраних священиком Марком Грушевським[7 - Докладнiше про Марка Грушевського див., примiром: Левчук Я. Про книжку та ii автора. Пiслямова до перевидання «Дитина у звичаях i вiруваннях украiнського народу» // Грушевський Марко. Дитина у звичаях i вiруваннях украiнського народу. – К, 2006. – С. 216–231.; Кучеренко М. Життепис Марка Грушевського // Грушевський Марко. Дитина у звичаях i вiруваннях украiнського народу. – 232–246.] та науково оброблених вiдомим вченим-етнологом Зеноном Кузелею[8 - Важливо пiдкреслити, що зiбранi Марком Грушевським етнографiчнi матерiали не тiльки детально прокоментованi Зеноном Кузелею, але ще й супроводжуються викладом iсторiографii проблеми. Докладнiше про життя й творчiсть Зенона Кузелi: Пацай Т. Зенон Кузеля: життя i народознавча дiяльнiсть. – Львiв, 2013. – 252 с.: iл.]. У дослiдженнi пiд назвою «Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народа. Матерiали з полудневоi Киiвщини» знаходимо унiкальнiй першоджерельний матерiал. Помiж iншого, натрапляемо на таке: народна термiнологiя на означення мiсячних, легенди, пов’язанi з iх виникненням, iнформацiя про заборони на статеве життя пiд час мiсячних, способи лiкування порушення циклу тощо; матерiали про спiльну ночiвлю молодi на вечорницях; народнi уявлення про статеве життя та як саме утворюеться й розвиваеться плiд у лонi жiнки; iнформацiя про те, «чому не хотять мати дiти», та в якi способи уникають вагiтностi, докладне описання методiв боротьби з небажаною вагiтнiстю; вiдомостi про народнi погляди на фiзiологiчнi змiни у жiнок похилого вiку, пов’язанi з цим вiрування, повсякденнi практики та багато-багато iншого[9 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народа. Матерiали з полудневоi Киiвщини / Обробив З. Кузеля // Матерiали до украiно-руськоi етнологii. – Т. 8. – Л., 1906. – 220 с.]. усалки. Т. Шевченко Без перебiльшення, згадане дослiдження е унiкальним комплексним джерелом для реконструкцii свiтоглядних вiрувань, уявлень щодо повсякденних практик, пов’язаних iз жiночим тiлом. Важливi вiдомостi про народнi погляди, вiрування, перестороги, пов’язанi з жiночою фiзiологiею та тiлеснiстю, знаходимо у працi медика й антрополога Юлiана Талька-Гринцевича «Народное акушерство в Южной Руси». Зокрема, серед ряду питань, пов’язаних iз акушерством, значну увагу придiлено народним поглядам на менструальний цикл, статеве життя, вагiтнiсть, пологи, контрацептивнi й абортивнi засоби тощо[10 - Талько-Грынцевич Ю. Д. Народное акушерство в Южной Руси. – Чернигов, 1889. – С. 18–23.]. Окрему публiкацiю (що у вiтчизнянiй етнографii траплялося не часто), присвячену особливостям жiночоi фiзiологii, подав етнограф-аматор Іван Беньковський, який зiбрав та систематизував народнi погляди украiнцiв на жiночу «нечистоту». Особливу увагу дослiдник придiлив заборонам, якi накладалися на жiнку в перiод менструацii[11 - Беньковский Ив. Народный взгляд на «нечистую» женщину // Киевская старина. – 1899. – № 6. – С. 128–131.]. Вiдомостi про дошлюбне iнтимне спiлкування украiнськоi молодi, традицiю спiльного спання, причини та наслiдки такоi традицii, насамперед для дiвчат, знаходимо в етнографiчних матерiалах, де йдеться про дозвiлля украiнськоi сiльськоi молодi, органiзацiю вечорниць та досвiток. Зокрема, один iз визначних етнографiв свого часу М. Сумцов[12 - Докладнiше про народознавчу дiяльнiсть вченого: Мандебура О. С. Проблеми украiнськоi етнографii в науковiй спадщинi Миколи Сумцова: автореф. дис… канд. iст. наук. – К., 1997. – 24 с.] у публiкацii «Досветки и посиделки», аналiзуючи та порiвнюючи украiнськi та росiйськi вечорницi, звертав увагу на високоморальну поведiнку молодi пiд час ночiвлi на таких зiбраннях, а прояви «разврату», якi iнколи мали мiсце, пов’язував iз негативним впливом мiста[13 - Сумцов Н. Досветки и посиделки. – К., 1886. – С. 1–24; Сумцов М. Ф. Слобожане. Історико-етнографiчна розвiдка. – Х., 2002. – С. 91.]. Так само й етнограф В. Боржковський, спираючись на польовий етнографiчний матерiал, зiбраний на Подiллi, наводить iнформацiю про високу моральнiсть поведiнки молодi як на вечорницях, так i пiд час спiльного спання[14 - Боржковський В. «Парубоцтво» как особая группа в малорусском сельском обществе // Киевская старина. – 1887. – № 18. – С. 765–776.]. Досить детальнi вiдомостi щодо органiзацii вечорниць i традицiй спiльного спання молодi знаходимо у публiкацii Володимира Яструбова, де автор придiляе увагу покаранню «нечесноi» дiвчини та причинам, якi змушували дiвчат замовчувати насильство над собою[15 - Ястребов В. Новые данные о союзах неженатой молодежи на юге России // Киевская старина. – 1896. – № 10-12. – С. 110–128.]. Цiнна ця розвiдка й тим, що вона насичена етнографiчним матерiалом, зiбраним на Пiвднi Украiни, передусiм на Херсонщинi. Дослiдження було опублiковане в «Киiвськiй старовинi» у скороченому варiантi – частину матерiалу про дошлюбнi стосунки було вилучено. Щоправда, вона не втрачена, оскiльки була перекладена французькою мовою й опублiкована Федором Вовком у виданнi соромiцького фольклору «Криптадii», редактором якого вiн був на той час[16 - Див.: Маерчик М. Дошлюбнi iнтимнi стосунки серед молодi в селах i мiстах Схiдноi та Центральноi Украiни на початку ХХ ст. // Украiна Модерна. – 2010. – № 6 (17). – С. 10.] («Криптадiя: збiрник документiв для дослiдження народних традицiй» видавався за кордоном, у Нiмеччинi та Францii з 1883 до 1911 року, де загалом вийшло друком дванадцять томiв[17 - Боряк О. Маерчик М. До iсторii етнографii статевого життя та записiв соромiцького фольклору (замiсть вступного слова) // Етнографiя статевого життя й тiлесностi: Збiрник статей / Уклад., наук. ред. О. Боряк, М. Маерчик. – К., 2013. – С. 10.]). У зазначеному збiрнику публiкували соромiцький фольклор народiв свiту, в тому числi слов’янський, зокрема украiнський, про що докладнiше згадаемо нижче. У публiкацiях Василя Милорадовича[18 - Милорадович В.П. Народные обряды и песни Лубенского уезда Полтавской губернии, записанные в 1888–1895 г. – Харьков, 1897. – С. 59–62.] та Олекси Рiпецького[19 - Рiпецький Олекса. Парубочi й дiвочi звичаi в с. Андрiяшiвцi на Полтавщинi // Матерiали до украiнськоi етнологii. – Л., 1918. – Т. 28. – С. 158.] вмiщено загальну iнформацiю як про украiнськi вечорницi, iх пiдготовку та проведення, так i способи, в якi молодь готувалася до спiльноi ночiвлi. Окремий блок опублiкованих джерел становить весiльна обрядовiсть украiнцiв – чи не найрозробленiша тема в украiнськiй етнографii, тож праць iз дослiдження цiеi царини духовноi культури чимало. Виокремимо найбiльшi, найсистемнiшi та найзмiстовнiшi, присвяченi саме весiльному обряду «комора» – перевiрцi нареченоi на цноту. Одним iз перших змалював весiльний обряд украiнцiв, у тому числi обряд «комори», французький iнженер, фортифiкатор i картограф Гiйом Левассер де Боплан в «Описi Украiни», вперше виданому в 1651 роцi. Згодом «Описи…» перевидавалися декiлька разiв, у тому числi й украiнською мовою[20 - Боплан, Гiйом Левассер де. Опис Украiни, кiлькох провiнцiй Королiвства Польського, що тягнуться вiд кордонiв Московii до границь Трансiльванii, разом з iхнiми звичаями, способом життя i ведення воен. Переклад з руанського видання 1660 року. – К., 2012. – 168 с.]. Спершу дослiдження було задумане як пояснення до «Украiнськоi географiчноi карти», яка складалася з дванадцяти частин i автором якоi був Боплан, але згодом цей опис став самостiйною працею[21 - Макарчук С. Писемнi джерела з iсторii Украiни: Курс лекцiй. – Львiв, 1999. – С. 152.]. За змiстом книга тематична i структурована за певними роздiлами. У контекстi нашого дослiдження окремi роздiли найбiльш цiкавi. Це, насамперед, «Як дiвчата залицяються до парубкiв», «Як селянин може одружитися з панночкою» та «Як вiдбуваеться весiлля». Власне, в останньому роздiлi знаходимо iнформацiю про обряд «комори». Зокрема, Боплан навiв свiдчення про суворий контроль з боку родичiв нареченого за «зближенням» молодих, перевiрку перед статевим актом (чи «нiде немае кровi, голки або захованого клаптика бавовни, насиченого червоним сиропом»), про рiзний розвиток весiльного сценарiю, якщо молода виявлялася чесною та нечесною тощо[22 - Боплан, Гiйом Левассер де. Опис Украiни. – С. 101–109.]. Загалом, «Опис Украiни…», створений очевидцем та сучасником, е цiнним та унiкальним джерелом свiдчень про тогочасну Украiну. Серед дослiджень весiльноi обрядовостi вирiзняються працi вiдомого етнографа й антрополога Федора Вовка[23 - Франко О.О. Наукова та суспiльнополiтична дiяльнiсть Федора Кiндратовича Вовка: автореф. дис… д-ра iст. наук. – Львiв, 2000. – 33 с.]. Надзвичайно важливими е етнографiчнi матерiали, залученi ним до власних аналiтичних розвiдок. Науковець, вивчаючи весiльний обряд, придiлив детальну увагу i його «соромiцьким» компонентам: приготуванню шлюбноi постелi, оголошенню та доказам дiвоцтва, символiцi дiвочоi цноти, весiльнiй оргii та соромiцьким пiсням тощо[24 - Вовк Ф. К. Студii з украiнськоi етнографii та антропологii. – К., 1995. – С. 276–307.]. Крiм того, як редактор семи перших томiв «Матерiалiв до украiнсько-руськоi етнологii» (1899–1904) Ф. Вовк умiстив у першому соромiцькi пiснi, записанi М. Максимовичем, та опис весiльного обряду з Полтавщини, не уникаючи i його «непристойних» компонентiв[25 - Соромiцькi весiльнi пiснi, записанi М. О. Максимовичем / Подав Ф. Вовк // Матерiали до украiнсько-руськоi етнологii. – Львiв, 1889. – Т.1. – С. 157–168.]. До того ж вчений був упорядником i спiвредактором 5-го та 8-го томiв збiрника соромiцького фольклору «Криптадiя», про який згадувалося вище. Це пiдтверджуеться фактом наявностi оригiналiв рукописiв, опублiкованих у «Криптадii», що зберiгаються в особовому архiвi Ф. Вовка в Інститутi археологii НАН Украiни[26 - Боряк О. Маерчик М. До iсторii етнографii статевого життя та записiв соромiцького фольклору. – С. 10.]. Досить детальний опис весiльного обряду (переважно полiського) знаходимо в етнографiчних матерiалах, зiбраних В. Кравченком – видатним етнологом, фольклористом та письменником. Серед iншого зустрiчаемо iнформацiю про обряд «комори», про те, як вiдбувалося весiлля, якщо наречена була «чесною», i навпаки. Важливо, що крiм опису подано й фольклорний матерiал – весiльнi пiснi[27 - Кравченко В. Г. Свадьба в селе Курзованах. – Житомир, 1902. – 34 с.; Кравченко В. Звичаi в с. Забрiддi та по деяких iнших, недалеких вiд цього села мiсцевостях Житомирського повiту на Волинi: Етнографiчнi матерiали. – Житомир, 1920. – 158 с.; Кравченко В. Пiснi, хрестини та весiлля: Етнографiчнi матерiали / зiбранi В.Кравченком, з передмовою М.Гладкого. – Житомир, 1920.– 200 с.]. Окремо слiд сказати про виданi етнографiчнi та фольклорнi матерiали з архiву В. Кравченка, що зберiгаються в Наукових архiвних фондах рукописiв та фонозаписiв ІМФЕ, зiбранi дослiдником та його кореспондентами – В. Лук’яновим та І. Бехом-Казчуком i В. Бехом-Казчуком у с. Бехи Коростенськоi округи[28 - Кравченко В. Зiбрання творiв та матерiали з архiвноi спадщини / Упоряд. О.Рубан; Наук. ред. Г. Довженок. – Т. 2. – К., 2009. – 640 с.]. Серед неймовiрного розмаiття матерiалiв привертають увагу роздiли «Родинний побут. Родиво. Родини. Хрестини», «Весiлле, як воно починаеться i проводиться в селi Бехах», «Про голе тiло, як магiчний засiб» та iн. Зiбранi В. Кравченком та його кореспондентами джерела, без перебiльшення, е унiкальними для реконструкцii та вiдтворення народних уявлень про жiноче тiло. Солiдну добiрку фольклорних та етнографiчних матерiалiв, у тому числi цiкавий нам обряд «комори», мiстить четвертий том «Трудов Этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край» за редакцiею П. Чубинського[29 - Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским Русским географическим обществом. Юго-западный отдел: Материалы и исследования, собранные П. П. Чубинским в 7 томах. (Далi – Труды этнографическо-статистической экспедиции…). – Т. IV: Обряды: родины, крестины, похороны. – СПб., 1877. – 713 с.]. Детальний опис обряду «комори» знаходимо в публiкацii етнографа, письменницi, громадськоi дiячки П. Литвиновоi-Бартош[30 - Про народознавчу дiяльнiсть дослiдницi див.: Борисенко В. Пелагея Литвинова-Бартош: доля народознавця // Украiнки в iсторii / за ред. В.К.Борисенко. – К, 2004. – С.62–66.] «Весiльнi обряди i звичаi у Чернiгiвщинi»[31 - Литвинова-Бартош П. Весiльнi обряди i звичаi у Чернiгiвщинi // Матерiали до украiно-руськоi етнологii. – Л., 1900. – Т. 3. – С. 70–173.]. Окрiм докладного етнографiчного опису весiльного обряду авторка подае фольклорнi джерела – пiснi, якi супроводжували зазначений обряд i були невiд’емною частиною украiнського весiлля. Багато уваги придiлено й опису обряду «комора» з усiма його компонентами та «непристойними» пiснями. Весiльному обряду майже повнiстю (десять iз чотирнадцяти статей) присвяченi 19-й та 20-й томи «Матерiалiв до украiнськоi етнологii» (Львiв, 1919), який видавала Етнографiчна комiсiя НТШ. Тут ми знаходимо важливi вiдомостi про першу шлюбну нiч в украiнцiв: стелення молодим шлюбноi постелi, традицiю вшановування «чесноi» молодоi та ii роду або ж, навпаки, його посоромлення, якщо молода «нечесна». У низцi публiкацiй етнографiчного характеру, серед iншого, можна знайти вiдомостi про весiльний обряд, у тому числi обряд «комори»[32 - Данильченко И. Этнографические сведения о Подольской губернии. – Каменец-Подольск, 1869. – С. 33; Милорадович В.П. Народные обряды и песни Лубенского уезда Полтавской губернии, записанные в 1888–1895 г. – Харьков, 1897. – С. 124.]. Варто згадати також i про публiкацiю в радянську добу найдавнiших описiв украiнського народного весiлля, зроблених Г. Л. де Бопланом, Г. Калиновським, І. Червiнським[33 - Описи iноземцiв про Украiну див.: Сiчинський В. Чужинцi про Украiну: вибiр з описiв подорожей по Украiнi та iнших писань чужинцiв про Украiну за десять столiть. – К., 1992. – 256 с.], а також етнографiчнi описи весiльних звичаiв другоi половини ХІХ – початку ХХ ст., виконанi тогочасними дослiдниками[34 - Весiлля. У 2 кн. – Кн. 1. – К., 1970. – 456 с.; Кн. 2. – К., 1970. – 481 с.], де серед iншого наведено опис обряду першоi шлюбноi ночi. Етнографiчнi вiдомостi про статеве життя, зачаття дитини, рекомендацii щодо формування бажаноi статi майбутньоi дитини, вагiтнiсть, пологи тощо зустрiчаемо в етнографiчних розвiдках А. Онищука[35 - Онищук А. З народного життя гуцулiв // Матерiали до украiнськоi етнологii. – Л., 1912. – Т. 15. – С. 91–96.], В. Шухевича[36 - Шухевич В. Гуцульщина. – Верховина, 2000. – Ч. 5. – С. 255.], П. Чубинського[37 - Труды этнографическо-статистической экспедиции… – С. 18; 206.], В. Бабенка[38 - Бабенко В. А. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края. – Екатеринослав, 1905. – С. 142.], А. Малинки[39 - Малинка А. Н. Сборник материалов по малорусскому фольклору. – Чернигов, 1902. – С. 251.], Петра Шекерика-Доникiва[40 - Шекерик-Доникiв П. Родини i хрестини на Гуцульщинi. Записав П. Шекерик-Доникiв в с. Головах i Красносiли Косiвського повiту // Матерiали до украiнськоi етнологii. – Л., 1918. – Т. 18. – С. 88.]. Інформацiю, яка стосуеться жiночоi фiзiологii та тiлесностi, знаходимо в етнографiчних розвiдках, якi стосуються народноi медицини. Це, насамперед, вiдомостi про лiкування порушень менструального циклу, «жiночих» i венеричних хвороб, фiзичнi абортивнi засоби й методи, до яких удавалися жiнки, щоб перервати небажану вагiтнiсть. Зокрема такi вiдомостi трапляються у публiкацiях Б. Грiнченка[41 - Гринченко Б. Д. Материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. – С. 320.], Г. Коваленка та І. Манжури[42 - Коваленко Г., Манжура И. К народной медицине малоруссов // Этнографическое обозрение. – 1891. – № 4. – С. 175.], М. Сумцова[43 - Сумцов Н. Очерки народного быта. – Харьков, 1902. – С. 52.], В. Милорадовича[44 - Милорадович В. П. Народная медицина в Лубенском уезде Полтавской губернии. – К., 1902. – С. 89.], В. Марковича[45 - Маркович В. В. Знахарки нового типа // Киевская старина. – 1891. – Т. 35. – С. 425.], В. Шухевича[46 - Шухевич В. Гуцульщина. – С. 255.], І. Трусевича[47 - Трусевич И. Зилле: Предания, поверья, пословицы и песни жителей Полесья //Киевлянин. – 1865. – № 107. – С. 423.] та П. Чубинського[48 - Труды этнографическо-статистической экспедиции… – С. 141.]. На особливу увагу заслуговуе праця лiкаря та iсторика народноi медицини В. Демича. Дослiдник придiлив детальну увагу народним назвам статевих та венеричних хвороб, вiруванням, пов’язаним iз iх виникненням, та способам лiкування[49 - Демич В. Сифилис, венерические и кожные болезни и их лечение у русского народа // Русский архив патологии, клинич. медицины и бактериологии. – СПб., 1901.– С. 337–455.]. Багату iнформацiю, яка стосуеться жiночоi тiлесностi та фiзiологii, мiстять i лiтературно-фольклорнi джерела, насамперед народнi легенди та пiснi, якими свого часу цiкавилися М. Грушевський[50 - Грушевський М. Історiя украiнськоi лiтератури. – К., 1925. – Т. 4. – С. 628– 635.], Ю. Яворський[51 - Яворский Ю. Духовный стих о грешной деве и легенда о нерожденных детях // Изборник киевский. – К., 1901. – С. 287–352.], К. Квiтка[52 - Квiтка К. Украiнськi пiснi про дiтозгубницю. – К., 1928. – 61 с.]. У всiх цих розвiдках йдеться про ставлення до материнства та однозначне засудження народною мораллю абортiв, ставлення до них як до протиприродноi дii, за яку жiнка обов’язково нестиме кару як на цьому, так i на «тому» свiтi. Серед публiкацiй соромiцького фольклору та дотичних до нього текстiв особливо видiляються фольклорнi записи та дослiдження визначного етнографа, iсторика, лiтературознавця та публiциста академiка В. Гнатюка[53 - Докладнiше про наукову дiяльнiсть вченого див.: Шеремета О. М. Володимир Гнатюк i украiнська етнографiчна наука кiнця XIX – початку XX столiття: Автореф. дис… канд. iст. наук. – Львiв, 2003. – 16 с.]. Вчений всiляко обстоював у наукових колах необхiднiсть такоi розвiдки, а також самотужки записував та професiйно дослiджував соромiцький фольклор[54 - Бiлий В. До характеристики акад. В. Гнатюка як збирача й дописувача. – С. 239.]. Так, в одному зi своiх листiв до Федора Вовка Володимир Гнатюк писав про власну збiрку колекцiй «порнографiчного фольклору»: «самих пiсень маю понад 1000, а оповiдань (анекдотiв i новель) понад 150»[55 - Цит. за Боряк О. Маерчик М. До iсторii етнографii статевого життя та записiв соромiцького фольклору. – С. 11.]. Цi записи Володимира Гнатюка, а також iнших записувачiв були оприлюдненi в додатках до наукового видання «Anthropophyteia» («Антропофiтея: щорiчник фольклористичних студiй та дослiджень з iсторii розвитку статевоi моралi»[56 - Гнатюк В. Про студii «Антропофiтеi». Переклад з нiмецькоi Василя Балушка // Етнографiя статевого життя й тiлесностi. – С. 32–39.]), який виходив з 1904 до 1914 року в Лейпцигу та загалом нараховуе десять серiйних видань[57 - Детальнiше про це видання див. у працi: Топорков А. Л. Малоизвестные источники по славянской этносексологии // Этнические стереотипы мужского и женского поведения. – СПб., 1991. – С. 307–318.]. Вчений був упорядником i редактором двох томiв «Додаткiв до Антропофiтеi» (всього, як i серiйних томiв, – десять), де було опублiковано понад 700 прозових фольклорних текстiв, у тому числi й соромiцьких[58 - Боряк О., Маерчик М. До питання етнографii статевого життя та записiв соромiцького фольклору. – С. 11.]. Так, у першому томi побачило свiт дослiдження пiд назвою «Статеве життя украiнських селян: фольклористичнi свiдчення з Малоросii» на матерiалах зi Слобожанщини в записах П. Тарасевського. Переклад i редагування здiйснив В. Гнатюк. У п’ятому випуску «Додаткiв до Антропофiтеi» були надрукованi фольклорнi записи iз Захiдноi Украiни «Статеве життя украiнських селян в Австро-Угорщинi: фольклористичнi свiдчення», куди увiйшли фольклорнi тексти рiзних дописувачiв, у тому числi й Володимира Гнатюка. Записи до цього тому були транскрибованi й супроводженi нiмецьким перекладом, здiйсненим І. Франком[59 - Боряк О., Маерчик М. До питання етнографii статевого життя та записiв соромiцького фольклору. – С. 12.]. На превеликий жаль, на сьогоднi «Антропофiтея» залишаеться раритетним i важкодоступним виданням, адже у 1913 роцi наклад двох перших томiв було офiцiйно конфiсковано через «грубо порнографiчний та позбавлений науковоi цiнностi характер». Окрiм того, видавця й редактора «Антропофiтеi» Ф. Крауса – одного з перших европейських дослiдникiв етнографii статевого життя – неодноразово притягували за це видання до суду. Краус навiть звертався до З. Фройда за письмовою пiдтримкою «Антропофiтеi», що той i зробив[60 - Боряк О., Маерчик М. До питання етнографii статевого життя та записiв соромiцького фольклору. – С. 13–14.]. Цiкаво, що на обкладинках «Антропофiтеi» зазначалося: «Не призначено для навчальних цiлей, видання заборонено розповсюджувати через книготоргiвлю. Продажа або розповсюдження каратиметься законом»[61 - Цитата за Боряк О., Маерчик М. До питання етнографii статевого життя та записiв соромiцького фольклору. – С. 11.]. У грунтовних дослiдженнях В. Гнатюка також знаходимо народнi легенди, вiрування, уявлення, пов’язанi як iз зачаттям дитини, так i з абортами, несприйняттям та забороною народною культурою останнiх. Окрiм того, натрапляемо й на зафiксованi народнi рецепти контрацептивних i абортивних засобiв[62 - Гнатюк В. Пiсня про покритку, що втопила дитину // Матерiали до украiнськоi етнологii. – Л., 1919. – Т. 19–20. – С. 249–389; Гнатюк В. Пiсня про неплiдну матiр i ненародженi дiти // Записки Наукового товариства iменi Шевченка. – Л., 1922. – Т. 133. – С. 173–224.]. Загалом, активна наукова позицiя В. Гнатюка, вiдстоювання власних публiкацiй i дослiджень соромiцьких текстiв дають сучасникам не лише чудовi аналiтичнi розвiдки та первiснi джерела, а й гiдний наслiдування приклад! Годi обiйти увагою аналiтичну публiкацiю визначноi украiнськоi етнологинi, культурологинi та соцiологинi К. Грушевськоi[63 - Про життя на наукову дiяльнiсть вченоi див.: Матяш І. Б. «Зiрка першоi величини». Життепис К. М. Грушевськоi. – К., 2002. – 231 с.: iл.] «З примiтивного господарства. Кiлька завважень про засоби жiночоi господарськоi магii у зв’язку з найстаршими формами жiночого господарства»[64 - Грушевська К. З примiтивного господарства. Кiлька завважень про засоби жiночоi господарськоi магii у зв’язку з найстаршими формами жiночого господарства // Первiсне громадянство та його пережитки на Украiнi. – Вип. 1-3. – К., 1927. – С. 9–44.]. Дослiдження грунтуеться на широкому етнографiчному матерiалi й присвячене «тiлеснiй магii» або «магii жiночого тiла». Власне, це була чи не перша цiлеспрямована розвiдка в напрямку дослiдження антропологii людського тiла. Вчена, аналiзуючи по крихтах зiбраний етнографiчний фактаж, звертаеться як до напрацювань вiтчизняних вчених, так i до захiдноевропейських дослiджень, що свiдчить про надзвичайну обiзнанiсть Катерини Михайлiвни у цiй темi, а також усвiдомлення нею необхiдностi грунтовного дослiдження саме цього напрямку. Без перебiльшення, це дослiдження та зiбранi в ньому по крихтах джерела стануть неоцiненною знахiдкою та прикладом для натхненноi працi кожному дослiднику антропологii тiлесностi. Завершуючи огляд цього блоку джерел, пiдкреслю, що завдяки плiднiй працi украiнських етнографiв середини ХІХ – початку ХХ столiття, а подекуди й науковiй смiливостi та наполегливостi ми отримали у спадок унiкальний першоджерельний матерiал, який дае змогу наблизитися до тiеi епохи та зрозумiти життя жiнок позаминулого столiття. Другою групою джерел, на пiдставi яких написана книжка, е неопублiкованi етнографiчнi матерiали, якi зберiгаються в архiвах Украiни. Насамперед, це матерiали з Наукових фондiв рукописiв та фонозаписiв Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнологii iм. М. Т. Рильського НАН Украiни (далi РФ ІМФЕ). Одним iз найцiннiших архiвних джерел у згаданому архiвi, у яких подаються вiдомостi про жiночу фiзiологiю, е рукописна праця лiкаря, професора Сергiя Верхратського «Украiнський медичний фольклор (Побутова медицина украiнського села до колгоспних часiв)» (1964). Дослiдження грунтуеться на багатому польовому матерiалi, зiбраному автором у селах Подiлля, Киiвщини, Днiпропетровщини[65 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор (Побутова медицина украiнського села до колгоспних часiв)» 1964 р. Машинопис. // Архiвнi науковi фонди рукописiв та фонозаписiв Ін-ту мистецтвознавства, фольклористики та етнологii iм. М. Т. Рильського НАН Украiни (далi РФ ІМФЕ), ф. 14–3, од. зб. 452.– 187 арк.]. Вчений наводить народнi погляди та вiрування, пов’язанi з «жiночою» кров’ю, статевим життям, подае народнi рецепти лiкування венеричних i статевих хвороб. При написаннi книги я використовувала також архiвнi матерiли рiзноi тематики, якi допомагали глибшому розкриттю заявленоi теми. Зокрема, фольклорнi легенди та перекази стали допомiжним та додатковим матерiалом при розглядi уявлень, пов’язаних iз ненародженими та абортованими дiтьми[66 - Петров В. Украiнськi варiанти легенди про неплiдну матiр та ненародженi дiти (Записи В.С. Виноградського та С.М. Терещенковоi). // РФ ІМФЕ, ф. 1, од. зб. 309, 10 арк.; Завмирання (перекази) // РФ ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 471, 90 арк.; Дмитрук Н. Завмирання в с. Дiдковичах Народицького р-ну // РФ ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 469, 62 арк; Терещенко С. М. Перекази про завмирання // РФ ІМФЕ, ф. 1-4, од. зб. 312, 43 арк.; Виноградський Ю. С. Вiдомостi по анкетi Етнографiчноi Комiсii Украiнськоi Академii Наук за ненародженi дiти // РФ ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 377, 24 арк.]. Матерiали з народноi медицини прислужилися при розглядi питань, що стосуються жiночоi фiзiологii та лiкування жiночих хвороб[67 - Малинка О. Народна медицина, повiр’я, прикмети, звичаi, обряди // РФ ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 431, 26 арк. Бiлозерський М. Гигиена и медицина. Замiтки, виписки з друкованих джерел про медичнi записи вiд хвороб // РФ ІМФЕ, ф. 3-7, од. зб. 590, 64 арк.; Бiлозерський М. Лiкування. Нотатки про народну медицину // РФ ІМФЕ, ф. 3-7, од. зб. 1009, 10 арк.; Бiлозерський М. Медицинские средства. Замiтки, виписки з друкованих джерел, друкованi матерiали // РФ ІМФЕ, ф. 3-7, од. зб. 589, 75 арк.; Бiлозерський М. Народна медицина. Замiтки, записи, виписки з друкованих джерел. // РФ ІМФЕ, ф. 3-7, од. зб. 591, 30 арк.; Бiлозерський М. Народна медицина (лiкарськi рослини i вживання iх при захворюваннях) // РФ ІМФЕ, ф. 3-7, од. зб. 593, 72 арк.; Бiлозерський М. Народна медицина. Нотатки про народнi засоби лiкування. Записи на Чернiгiвщинi // РФ ІМФЕ, ф. 3-7, од. зб. 588, 44 арк.; Бiлозерський М. Растения: Бiблiографiчний покажчик видiв рослин // РФ ІМФЕ, ф. 3-7, од. зб. 974, 34 арк.; Гурiн І. І. Постiйнi народнi порiвняння. Народна медицина. 1958 р. // РФ ІМФЕ, ф.14-3, од. зб. 210, 129 арк.; Корзонюк М. М. Волинське надбужжя (фольклорно-етнографiчний збiрник) в 2-х томах, 1986-1988 рр. // РФ ІМФЕ, ф. 14-3, од. зб. 1194, ч. 1, 491 арк.; Михайлюк В. К. Збiрник фольклорних та етнографiчних матерiалiв // РФ ІМФЕ, ф. 14-3, од. зб. 71, арк. 125 – 131.]. Окремий пласт джерел становлять матерiали з весiльноi обрядовостi, де, помiж iншим, детальну увагу придiлено й обряду «комори»[68 - Весiльний обряд i весiльнi пiснi записанi в рiзних мiсцевостях у 1861-1929 рр.// РФ ІМФЕ, ф. 1-дод., од. зб. 510, 209 арк.; Рудницький Є. Украiнське весiлля на Пiдляшьi // РФ ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 483, 161 арк; Павловський І. Весiльнi обряди Нiжинщини та iх змiни в ХХ ст. // РФ ІМФЕ, ф. 1-4, од. зб. 245, 43 арк.; Кравченко В. Г. Етнографiчнi матерiали. Сватання в с. Старий Дорогинь Христинiвськоi волостi, Овруцького пов. (1903 р.) // РФ ІМФЕ, ф. 1-4, од. зб. 325, 12 арк.; Михайлик Ф. Весiлля в Кобеляцькому р-нi Полтавськоi окр. // РФ ІМФЕ, ф. 1-4, од. зб. 328, 50 арк.; Етнографiчнi матерiали, зiбранi Гавриленко в с. Глiбовцi, Димерського р-ну на Киiвщинi // РФ ІМФЕ, ф. 1-2-дод., од. зб. 293, 17 арк; Весiльний обряд i весiльнi пiснi, записанi в рiзних мiсцевостях у 1861–1929 рр. // РФ ІМФЕ, ф. 1-дод., од. зб. 510, 209 арк.; Кудрицька А. Весiлля в с. Рогах Гуманськоi окр. // РФ ІМФЕ, ф. 1-4, од. зб. 323, 7 арк.; Мельничук М. Весiлля в с. Чаговi Оратiвського р-ну Гуманськоi окр. // РФ ІМФЕ, ф. 1-4, од. зб. 327, 21+7 арк.; Олексiева О. В. «Весилье» (свадебный обряд у крестьян). Записано на Чернiгiвщинi 1921 р. // РФ ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 392, 38 арк.; Парсунько В. До весiлля. Обряд та звичаi. Запис на Кiровоградщинi. 1927 р. // РФ ІМФЕ, ф. 1-дод., од. зб. 510; Постольнiков Х. В. Весiлля в м. Вовчi Харкiвськоi окр. // РФ ІМФЕ, ф. 1-4, од. зб. 328, 16 арк.; Ромашкевич Ф.К. Весiлля в с. Британах Борзенського п. Чернiгiвського г. // РФ ІМФЕ, ф. 1-4, од. зб. 324, 22 арк.; Рудницький Є. Украiнське весiлля на Пiдляшьi // РФ ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 483, 161 арк.]. Цiннi вiдомостi знаходимо в архiвi Інституту рукопису Нацiональноi бiблiотеки Украiни iм. В. Вернадського (Далi ІР НБУВ). Так, у деяких етнографiчних записах з родильноi обрядовостi знаходимо багатi вiдомостi про обряди, звичаi, традицii, пов’язанi з вагiтнiстю, народженням дитини та першими днями ii життя. Помiж iншого, натрапляемо на iнформацiю про народнi вiрування щодо можливостi уникнення вагiтностi породiллi в майбутньому[69 - Савченко Ф. Родини, хрестини й вивiд в с. Карабiiвцi. Записано вiд Домочки Михальчуковоi, 1897 р. // Архiвнi матерiали Інституту рукопису Нацiональноi бiблiотеки Украiни iм. В. Вернадського (Далi ІР НБУВ), ф. 10: Етнографiчна комiсiя, од. зб. 15256-15257, 7 арк; Доброчаев И. О народных обычаях при рождении и крестинах в селе Сачковичах, 1883 г. // ІР НБУВ, ф. 61: Фонд О. Ф. Кiстякiвський, од. зб. 542, 6 арк; Етнографiчнi записи, зробленi в рiзних мiсцевостях, рiзними особами // ІР НБУВ, ф. 1: Лiтературнi матерiали, од. зб. 1511, арк. 55; Милорадович В. П. Родины в Лубенском уезде, Полтавской губернии. Этнографический очерк. // ІР НБУВ, ф.1: Лiтературнi матерiали, од. зб. 1440, 10 арк.]. Унiкальнi вiдомостi знаходимо у 61-му фондi О. Ф. Кiстякiвського – вiдомого украiнського дослiдника народного права, професора Киiвського унiверситету[70 - Докладнiше про напрацювання вченого у царинi звичаевого права див.: Гримич М. Звичаеве право у дослiдженнях Олександра Кiстякiвського // Етнiчна iсторiя народiв Європи: Збiрник наукових праць. – Киiв, 2001. – Вип. 9. – С. 28–33.]. У матерiалах iз юридичного, звичаевого та кримiнального права, якi за розробленою вченим програмою збирали люди на мiсцях, знаходимо цiнну iнформацiю про обряд комори, сексуальне життя поза шлюбом, народнi погляди на аборти та ймовiрнi причини, якi спонукали до цього жiнок[71 - Белогриц-Котляревский А. Юридические обычаи и воззрения, записанные в м. Камышине Миргородского уезда 1878-1879 гг. // ІР НБУВ, ф. 61: О.Ф.Кiстякiвський. – Од. зб. 227–229, 20 арк.; Рутковский И.М. Ответы на вопросы изложенные в программе для собирания юридических обычаев и народных воззрений по уголовному праву // ІР НБУВ, Ф.61: Фонд О.Ф.Кiстякiвського, од. зб. 317-318, 10 арк.]. Особливу цiннiсть становить 20-аркушна рукописна стаття О. Кiстякiвського «До питання про цензуру нравiв у народа», написана у 70-х роках ХІХ столiття[72 - Кистякивский А. Ф. К вопросу о цензуре нравов у народа. Статья кон. 70х гг. ХІХ ст. // ІР НБУВ, ф. 61: Фонд О. Ф. Кiстякiвський, од. зб. 96. – 20 арк.], на аркушах якоi стоять написи «цензура». Дослiдник на пiдставi свiдчень «наблюдателей народних обычаев» детально розкривае весiльний обряд «комора», головним об’ектом якого виступае жiноче тiло, а особливо – дiвоча цнота. О. Кiстякiвський подае докладну iнформацiю про пiдготовку нареченоi до шлюбного ложа, описуе обряди, що мають на метi вшанування «чесноi» нареченоi та приниження «нечесноi» тощо. Недолiком рукопису можна вважати вiдсутнiсть iнформацii про те, де саме «наблюдателями» О. Кiстякiвського було зафiксовано подану iнформацiю. Єдиною прив’язкою до регiону побутування звичаю «комора» можна вважати зауваження професора, що «этот обычай не встречается на левом берегу Днепра»[73 - Кистякивский А. Ф. К вопросу о цензуре нравов у народа. – Арк. 11.]. Значна частина джерел, використаних мною пiд час написання роботи, зберiгаеться в науковому архiвi Інституту народознавства НАН Украiни (м. Львiв). (Далi ІН.) Це насамперед польовi матерiали к. i. н., старшого наукового спiвробiтника Інституту народознавства НАН Украiни О. Кiсь, зiбранi нею пiд час опрацювання теми «Жiнка в традицiйнiй украiнськiй культурi». Етнографiчнi експедицii були здiйсненi О. Кiсь у 1995–2001 рр. на Бойкiвщину, Волинь, Полтавщину i Полiсся. Третю групу джерел становлять польовi етнографiчнi матерiали, зiбранi мною особисто упродовж 2003–2007 та 2011–2013 рокiв[74 - Перерва у експедицiйних пошуках (2008-2010 рр.) пов’язана з народженням у 2009 роцi доньки Марii.]. Незважаючи на те що цi матерiали прямо не стосуються хронологiчних меж цього дослiдження, вони дуже важливi, адже дають змогу простежити тяглiсть традицii, з’ясувати, якi звичаi залишилося в минулому, а якi побутують i нинi, навiть зазнаючи прихованих форм. Зрештою, дають поживу для роздумiв: а що ж змiнилося в царинi приватного та iнтимного життя украiнки за останнi сто рокiв? Значну частину етнографiчних матерiалiв було зiбрано мною в одному з найархаiчнiших регiонiв Украiни – Середньому (Центральному) Полiссi, куди вiдносять пiвнiчнi райони Киiвськоi та бiльшу частину Житомирськоi i Рiвненськоi областей[75 - Глушко М. Етнографiчне районування Украiни: стан, проблеми, завдання (за матерiалами наукових дослiджень другоi половини XX – початку XXI ст.) // Вiсн. Львiв. ун-ту. – Л., 2009. – Вип. 44. – С. 179–214. – (Сер. «Історична»).] – зокрема, пiд час комплексних iсторико-етнографiчних експедицiй, органiзованих Державним науковим центром захисту культурноi спадщини вiд техногенних катастроф МНС (Далi ДНЦЗКСТК) у 2003–2006[76 - Записи здiйснювалися пiд дiвочим прiзвищем авторки – Колодюк.] та 2011 роках. Насамперед це iнтерв’ю з Житомирщини та Рiвненщини, записанi з розповiдей людей, переселених iз уражених внаслiдок аварii на Чорнобильськiй АЕС територiй, а також населення, що мешкае на екологiчно небезпечних територiях (села ІІ–IV Чорнобильських зон). Записи зберiгаються у науковому архiвi ДНЦЗКСТК. Повна назва колекцiй та перелiк дослiджених сiл подано в списку джерел та лiтератури. У пригодi стали й етнографiчнi записи, зробленi мною у 2003 р. в Зарiчницькому та Дубровицькому районах Рiвненськоi областi, пiд час експедицii з працiвниками Нацiонального музею народноi архiтектури та побуту Украiни – І. Несен та Л. Костенко. Були обстеженi села: Соломiiвка, Орв’яницi Дубровицького району, Іванчичи, Прикладники, Серники, Старi Конi, Вичiвка, Привiтiвка, Мульчицi Зарiчницького району. Для пiдготовки дослiдження також були використанi власнi польовi матерiали, зiбранi в 2003 р. в селах Козiiвка, Старосiльцi, Новогородецьке, Привороття Коростишiвського району Житомирськоi областi та м. Коростишiв[77 - Колодюк І. Рiвненщина 2003: Етнографiчнi матерiали з Рiвненщини (Зарiчнецький та Дубровицький р-ни), записанi у червнi 2003 р. // Архiв кафедри етнологii та краезнавства iсторичного факультету Киiвського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка (КЕКІФ). ф. 4, папка 6, од. зб. 105, 25 арк.; Колодюк І. Черкащина 2007: Канiвська польова практика 2007 р. // КЕКІФ. ф. 18, папка 3, од. зб. 3., 15 арк; Ігнатенко І. АР Крим 2012: Етнографiчна польова практика 2012 р. у с. Берегове Бахчисарайського р-ну АР Крим. // Архiв КЕКІФ ф. 16, папка 2, од. зб. 1- 10, 30 арк.], крiм того, записи з сiл Стайки та Трипiлля Кагарлицького району Киiвськоi обл. (2007 р.), що були здiйсненi разом зi старшим науковим спiвробiтником О. Брiциною. Прислужилися й етнографiчнi дослiдження з Черкащини (села Прохорiвка, Келеберда, Пекарi, Межирiч, Гамарня, Хмiльна, Кононча, Степанцi, Литвинець, Шевченкове, Медведiвка Канiвського р-ну (2007) та АР Крим (с. Берегове Бахчисарайського р-ну (2012). Матерiали були зiбранi пiд час етнографiчних практик магiстрiв кафедри етнологii та краезнавства iсторичного факультету Киiвського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка пiд керiвництвом авторки цiеi роботи. Матерiали експедицiй з Рiвненщини, Киiвщини, Черкащини та АР Крим зберiгаються у науковому архiвi кафедри етнологii та краезнавства iсторичного факультету Киiвського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка (Далi КЕКІФ)[78 - Правдюк О.А. Народне весiлля на Украiнi // Весiлля. У 2 кн. – Кн. 1. – К., 1970. – С. 29–31; Здоровега Н. І. Нариси народноi весiльноi обрядовостi на Украiнi. – К., 1974. – 160 с.; Борисенко В. Весiльнi обряди та звичаi на Украiнi: iсторико-етнографiчне дослiдження. – К., 1988. – 188 с.]. Глибше зрозумiти тему жiночоi фiзiологii та тiлесностi допомогли етнографiчнi записи з Пiвдня Украiни, зiбранi мною разом iз працiвниками Музею Івана Гончара у липнi 2013 року. Зокрема, були проведенi опитування на Херсонщинi (сс. Радинськ, Пiщанiвка, Костогризово та м. Цюрупинськ), Днiпропетровщинi (с. Капулiвка та м. Марганець Нiкопольського р-ну) та Миколаiвщинi (с. Галаганiвка Снiгурiвського р-ну). Розшифрованi матерiали зберiгаються в архiвних фондах музею. У працях етнографiв ХІХ – початку ХХ столiття знаходимо унiкальний першоджерельний матерiал, який дае змогу реконструювати свiтогляднi уявлення, народнi вiрування, магiчнi практики тощо, пов’язанi з жiночою фiзiологiею та тiлеснiстю. Цi вiдомостi мiстяться передусiм у працях з родинноi обрядовостi й народноi медицини та соромiцького фольклору. Чимало iнформацii зберiгають фольклорнi матерiали – легенди, перекази, духовнi вiршi, записанi й упорядкованi збирачами та науковцями означеного перiоду. Окрему цiннiсть становлять неопублiкованi архiвнi матерiали та сучаснi польовi дослiдження. Останнi дають змогу порiвняти тяглiсть традицii, з’ясувати, що втрачено, а що набуто протягом столiть, якi змiни вiдбулися в цiй царинi народноi культури. Весь цей комплекс джерел, як пазли, я збирала по краплинi понад п’ять рокiв i намагалася скласти в одну цiлiсну картину. Якою вона вийшла, Шановний Читачу, ти матимеш змогу дiзнатися, перейшовши до основного роздiлу книжки, а перед тим прошу поцiкавитись, хто з наших сучасникiв дослiджував жiноче тiло. 1.2. Історiографiя: хто й коли дослiджував жiноче тiло Чи не дотепер у вiтчизнянiй етнологii дослiдження жiночого тiла (зрештою, як i людського тiла загалом) не було сформовано в окрему проблему чи напрямок наукових зацiкавлень. Як видно з аналiзу опублiкованих етнографiчних джерел ХІХ – початку ХХ столiття, окресленого питання етнографи здебiльшого торкалися в контекстi iнших тем i лише за мiзерним винятком ставили за спецiальний предмет дослiдження. Проте впевнено можемо констатувати, що етнографiчнi матерiали, якi стосуються жiночого тiла, таки були представленi в етнографiчному дискурсi того часу, що вже мною було докладно проаналiзовано в попередньому роздiлi. У перiод радянськоi влади розгляд тем, пов’язаних iз жiночою тiлеснiстю та фiзiологiею, повнiстю випав з поля зору вiтчизняноi етнологii, вiдповiдно вони протягом сiмдесяти рокiв вважалися маргiнальними й неакадемiчними. Як наслiдок, сьогоднi констатуемо повну вiдсутнiсть дослiджень на цю тематику. Виняток становить лише весiльна обрядовiсть украiнцiв, пiд час дослiдження якоi етнографи хоч i побiжно, але торкалися питання спiльного спання на вечорницях та обряду «комори»[79 - Борисенко В. Весiльнi обряди та звичаi на Украiнi: iсторико-етнографiчне дослiдження. – С. 18–19.]. Окремо варто сказати про доробок професора В. Борисенко, яка у монографii «Весiльнi обряди та звичаi на Украiнi» не оминула увагою звичай спiльноi ночiвлi хлопцiв та дiвчат пiд час зимових вечорниць i право нареченого залишатися на нiч у дiвчини пiсля сватання. Вчена зазначае, що такий звичай побутував до 30-х рокiв ХХ столiття на всiй територii Лiвобережноi Украiни, а у Центральних районах було заведено, аби молодий пiсля «брання рушникiв» ходив ночувати кожного вечора аж до весiлля[80 - Борисенко В. Весiльнi обряди та звичаi на Украiнi: iсторико-етнографiчне дослiдження. – С. 120.]. Придiлила вчена увагу й обряду «комора», зазначаючи, що вiн символiчно тримався аж до 50-х рокiв ХХ столiття.[81 - Тiло в текстах культур / О. Боряк (упоряд.), М. Маерчик (упоряд.). – К., 2003. – 222 с.] Пiсля здобуття Украiною незалежностi й зняття «залiзноi завiси» вiтчизнянi етнологи, слiдом за американськими та европейськими науковцями, звернули увагу на проблематику жiночоi тiлесностi i сексуальностi. Одними з перших у вiтчизнянiй науцi взялися за цей недослiджений напрям етнологинi О. Боряк, М. Маерчик, О. Кiсь, М. Гримич. Зокрема, О. Боряк та М. Маерчик першими в Украiнi спробували привернути увагу до цього напряму, зазначаючи важливiсть i необхiднiсть вивчення всього комплексу народних вiрувань, обрядiв, повсякденних i магiчних практик, пов’язаних iз людським тiлом. Дослiдницi впорядкували два збiрники наукових праць «Тiло в текстах культур»[82 - Етнографiя статевого життя й тiлесностi: Збiрник статей / Уклад., наук. ред. О. Боряк, М. Маерчик. – К., 2013. – 288 с.; 10 iл.] i «Етнографiя статевого життя й тiлесностi»[83 - Боряк О., Маерчик М. Тiло в контекстi культурно-антропологiчних студiй: ретроспекцiя та сучаснi пiдходи // Тiло в текстах культур. – с. 7–18; Боряк О. Матка i плацента: жiноче тiло як вiдкрита емнiсть // Тiло в текстах культур. – С. 19–31; Боряк О., Маерчик М. До питання етнографii статевого життя та записiв соромiцького фольклору (замiсть вступного слова) // Етнографiя статевого життя й тiлесностi. – С. 9–16.], а також написали низку статей, присвячених людськiй тiлесностi[84 - Боряк О. Баба-повитуха в культурно-iсторичнiй традицii украiнцiв: мiж профанним i сакральним. – К., 2009. – С. 159–179.]. До того ж, як упорядницi, залучили до авторського колективу й iнших вiдомих етнологiв та фольклористiв: В. Балушка, О. Брiцину, О. Курочкiна, М. Чучка та iнших. Крiм того, етнологинi активно розвивають окреслений напрям самостiйно. Зокрема, О. Боряк у свiтлi опрацювання теми «Баба-повитуха в культурно-iсторичнiй традицii украiнцiв» чи не вперше у вiтчизнянiй етнологii (незважаючи на значний iсторiографiчний доробок з проблеми родинноi обрядовостi) придiляе детальну й грунтовну увагу жiночiй фiзiологii та тiлесностi, зокрема пiд час пологiв[85 - Маерчик М. «Як яка дiвчина з хлопцем не спить, то вона й не дiвчина зовсiм» (секс до шлюбу в украiнськiй традицii): до постановки проблеми // http://abyss111.livejournal.com/3431.html#cutid1; Маерчик М. Дошлюбнi iнтимнi стосунки серед молодi в селах i мiстах Схiдноi та Центральноi Украiни на початку ХХ ст. // Украiна Модерна. – 2010. – № 6 (17). – С. 101–112.]. У науковому доробку М Маерчик з’являються публiкацii, присвяченi дошлюбним iнтимним стосункам украiнськоi молодi[86 - Маерчик М. Ритуал i тiло: структурно-семантичний аналiз обрядiв украiнського родинного циклу. – К., 2011. – 328 с.]. Вчена вказуе на подвiйнi стандарти: з одного боку, всiляке заохочення, необхiднiсть, а iнколи навiть примус до спiльного спання дiвчини з хлопцем на вечорницях, з iншого – прославляння дiвочоi скромностi, «чистоти», «чесностi», культ дiвочоi цноти, а також робить спробу пояснити таку колiзiю. У 2011 роцi свiт побачило монографiчне дослiдження «Ритуал i тiло», над яким М. Маерчик працювала протягом багатьох рокiв. Дослiдження присвячено семiотицi тiлесностi в украiнськiй обрядовiй традицii. У другому роздiлi працi авторка придiляе увагу й еротичним мотивам конструювання тiла в обрядах родинного циклу[87 - Кiсь О. Дiвчина-покритка в украiнському селi кiнця ХІХ – початку ХХ ст. // Народозн. зошити. – 1998. – № 6. – С. 684–692; Кiсь О. Украiнська сiльська молодь у дзеркалi гендерних вiдмiнностей // Ї.??? – № 24 «Поколiння i субкультури». – Л., 2002. – С. 183–201; Кiсь О. Жiнка в традицiйнiй украiнськiй культурi. – Л., 2008. – С. 108–120;]. Знана дослiдниця О. Кiсь, у контекстi дослiдження ролi та статусу жiнки в украiнському традицiйному суспiльствi, придiлила значну увагу моральним аспектам поведiнки молодi на вечорницях, дошлюбним iнтимним стосункам, якi досить часто провокувалися парубками (вчена так само наголошуе на подвiйних стандартах «чесностi» з огляду на вимоги, якi висувалися до дiвчат) та iх життевим наслiдкам для дiвчини, яка втрачала цноту до шлюбу. У роботi зазначаеться, що з моменту «покривання» життя дiвчини змiнювалося: будучи покриткою, вона вже не мала права ходити на вечорницi та вдягатися як дiвчина, проте й не вважалася повноправною у станi жiноцтва, позаяк перейшла до нього «невдало» й «неправильно». Як доводить дослiдниця, покритка в соцiумi була загалом iзольованою та небажаною особою[88 - Гримич М. В. З дiвчини – в жiнку: перша шлюбна нiч украiнцiв // Народна культура украiнцiв: життевий цикл людини: iсторико-етнологiчне дослiдження у 5 т. / Наук. ред. М. Гримич. – Т. 3: Зрiлiсть: Жiноцтво. Жiноча субкультура. – К., 2012. – С. 176–191.]. О. Кiсь фактично вперше в украiнськiй етнологii розглянула особу дiвчини-покритки як предмет спецiального дослiдження. Попри досить грунтовну розробленiсть теми весiльноi обрядовостi украiнцiв, одного з ii найважливiших аспектiв – обряду «комори» – науковцi довгий час уникали або обмежувалися кiлькома загальними фразами. Цю традицiю докладно аналiзувала М. Гримич, яка у статтi «Перша шлюбна нiч в украiнцiв» довела, що комплекс обрядових дiй, який супроводжуе обряд комори, е надзвичайно важливим у всiй концепцii весiльного обряду украiнцiв, тому потребуе подальшого детального аналiзу та дослiдження[89 - Народна культура украiнцiв: життевий цикл людини: iсторико-етнологiчне дослiдження у 5 т. / Наук. ред. М. Гримич. – Т. 3: Зрiлiсть: Жiноцтво. Жiноча субкультура. – К., 2012. – 480 с.]. Окрiм того, М. Гримич е науковим редактором та видавцем фундаментального колективного п’ятитомного наукового етнологiчного видання «Народна культура украiнцiв: життевий цикл людини», третiй том якого був присвячений украiнському традицiйному колективному жiночому культурному досвiду в трудовiй/господарськiй дiяльностi, обрядовостi, матерiальнiй культурi, фольклорi, звичаевiй сферi, правовому статусi тощо. Значну увагу в збiрнику придiлено й питанням жiночоi тiлесностi та краси[90 - Несен І.І. Весiльний ритуал Центрального Полiсся: традицiйна структура та релiктовi форми (середина ХІХ – ХХ ст.). – К.,2004. – 280 с.]. Побiжно або опосередковано, у контекстi власних наукових зацiкавлень, теми антропологii жiночого тiла у своiх дослiдженнях торкалися етнологи І. Несен, Н. Гаврилюк, Я. Тарас, М. Чучко, А. Забловський та iн. Зокрема, етнологиня І. Несен на основi багаторiчних експедицiйних дослiджень видала монографiю про весiльний ритуал на Центральному Полiссi[91 - Гаврилюк Н. К. Мiфологiчнi формули на тему «походження» дiтей (досвiд систематизацii украiнських текстiв та iнослов’янськi паралелi) // Мистецтво, фольклор та етнографiя слов’янських народiв. – К., 1993. – С. 176–195.]. У книжцi, помiж iншого, знаходимо згадки про релiкти дошлюбного розпiзнання непорочностi нареченоi (обряд «дiжа») та привселюдноi перевiрки дiвчини на цноту (обряд «комора»). Вiдома дослiдниця родильноi обрядовостi Н. Гаврилюк дослiдила мiфологiчнi формули, якi застосовували украiнцi традицiйного суспiльства для позначення «утворення» дiтей[92 - Тарас Я. Золiння бiлизни, деякi аспекти гiгiени та пов’язанi з нею уявлення // Полiсся Украiни: Матерiали iсторико-етнографiчне дослiдження. Овруччина. – 1995. – Вип. 2. – Л., 1999. – С. 182.]. Львiвський етнолог Я. Тарас в однiй зi статей про золiння бiлизни та пов’язаного з ним посуду (жлукта), не оминув народнi погляди на «жiночу» кров та причини, що, як вiрили у народi, викликають порушення менструального циклу. Однiею з головних жiнки-iнформаторки називали спiльне прання «мiсячних» сорочок у тих самих ночвах[93 - Чучко М. К. «И възят Бога на помощь»: соцiально-релiгiйний чинник в життi православного населення пiвнiчних волостей Молдавського воеводства та австрiйськоi Буковини (епоха пiзнього середньовiччя та нового часу). – Чернiвцi, 2008. – С. 171–180.]. М. Чучко, науковець iз Чернiвцiв, у одному з роздiлiв своеi монографii, присвяченоi соцiорелiгiйному життю православного населення пiвнiчних волостей Молдавськоi землi та австрiйськоi Буковини, розглядае ставлення Церкви i мирян до позашлюбних сексуальних зв’язкiв i незаконнонароджених дiтей[94 - Забловський А. В. Соцiалiзацiя статево-вiкових груп у традицiйнiй культурi украiнцiв другоi половини ХІХ – початку ХХ ст.: Дис. … канд. iст. наук. – К., 2005. – С. 59–61.]. Певну iнформацiю щодо вiрувань та уявлень украiнцiв про зачаття дитини, часовi заборони, пов’язанi зi статевим актом, знаходимо у дисертацiйнiй роботi А. Забловського[95 - Маслiйчук В. Дiтозгубництво на Лiвобережнiй та Слобiдськiй Украiнi у другiй половинi XVIII cт. – Х., 2008. – С. 63.]. Етнологам у розробцi окресленоi тематики можуть стати в пригодi й працi зi спорiднених проблем. Зокрема, темi дiтозгубництва присвячене монографiчне дослiдження вiдомого харкiвського iсторика В. Маслiйчука, який на основi матерiалiв з Лiвобережноi та Слобiдськоi Украiни XVIII столiття спробував довести, що «потреба приховати блуд та уникнути осуду дуже часто виявлялася бiльш важливою, нiж цiннiсть новонародженого життя»[96 - Маслiйчук В. Девiантна поведiнка жiноцтва у 80–90-х рр. XVIII cт. (за матерiалами повiтових судiв Харкiвського намiсництва) // Провiнцiя на перехрестi культур: Дослiдження з iсторii Слобiдськоi Украiни XVII–XIX ст. – Х., 2007. – С. 304–338.]. Цiкавим у контекстi нашоi проблематики може бути один iз роздiлiв iншоi монографii вченого, присвячений девiантнiй поведiнцi жiноцтва у 80–90-х роках XVIII столiття. Робота написана на основi матерiалiв Харкiвського намiсництва[97 - Диса К. Історiя сексуальностi ранньомодерноi доби: уявлення i дискусii на зламi ХХ i ХХІ столiть // СОЦІУМ. Альманах соцiальноi iсторii. – К., 2010. – Вип. 9. – С. 392–401;Диса К. Прихована частина айсбергу: «грiх бестiальний» у Ковелi XVIII ст. в контекстi iсторii сексуальностi // Повсякдення ранньомодерноi Украiни. Історичнi студii в 2-х томах. Т.1: Практики, казуси та девiацii повсякдення / Вiд. ред. В. Горобець. – К., 2012. – С.245–252.]. Окремо необхiдно видiлити й публiкацii iсторика Катерини Дисоi, що стосуються iсторii дослiдження сексуальностi та деяких ii девiантних форм[98 - Горинь Г. Громадський побут сiльського населення Украiнських Карпат (XIX – 30-тi роки XX ст.). – К., 1993. – 199 с.]. Наразi етнологи й iсторики у дослiдженнях придiляють значну увагу правовому, майновому, сiмейному статусу жiнок у рiзнi iсторико-хронологiчнi перiоди, а також iхнiй ролi в iсторii та культурi Украiни. Серед численних праць – роботи етнологiв Ганни Горинь[99 - Гошко Ю. Г. Звичаеве право населення Украiнських Карпат та Прикарпаття XIV–XІХ ст. / НАН Украiни: Ін-т народознав. – Л., 1999. – 336 с.], Юрiя Гошка[100 - Чмелик Р. Мала украiнська селянська сiм’я другоi половини XIX – поч. XX ст. – Л., 1999. – 143 с.], Романа Чмелика[101 - Кривоший О. П. Жiнка в суспiльному життi Украiни за часiв козаччини: Історичнi розвiдки. – З., 1998. – 67 с.; Кривоший О. П. Материзна. Жiнка в правовiй культурi украiнського народу (Х – пер. пол. XVII ст.). – З., 2001. – 95 с.]. Серед iсторикiв привертають увагу роботи Марти Богачевськоi-Хомяк, Олександра Кривошия[102 - Маланчук-Рибак О. Украiнськi жiночi студii: iсторiографiя та iсторiософiя. – Л., 1999. – 54 с.], Оксани Маланчук-Рибак[103 - Старченко Н. П. Становище жiнки-шляхтянки на Волинi другоi половини XVI – початку XVII ст.: майновий та правовий аспекти: Автореф. дис…канд. iст. наук. – Львiв, 2002. – 19 с.], Наталii Старченко[104 - Стяжкiна О. В. Жiнки в iсторii украiнськоi культури другоi половини ХХ столiття. – Донецьк, 2002. – 270 с.], Олени Стяжкiноi[105 - Буряк Л. Жiнка в украiнському iсторичному наративi: автори, iдеi, образи. – К., 2010. – 368 с.], Лариси Буряк[106 - Орлова Т. В. Жiнка в iсторii Украiни (вiтчизняна iсторiографiя ХХ – початку ХХІ ст.). – К., 2009. – 584 с.], Тетяни Орловоi[107 - Петренко І. Шлюбно-сiмейнi вiдносини в повсякденному життi мирян Росiйськоi держави XVIIІ ст.: в 2 ч. – Ч.1. – П., 2010. – 276 с.; Петренко І. Шлюбно-сiмейнi вiдносини в повсякденному життi мирян Росiйськоi держави XVIIІ ст.: в 2 ч. – Ч.2. – П., 2010. – 305 с.; Петренко І. Шлюбно-сiмейнi вiдносини украiнцiв у другiй половинi XVIIІ ст. – П., 2009. – 119 с.], Ірини Петренко[108 - Красиков М. «Ой дам тобi водицi живоi…»: Заметки собирателя укр. эрот. фольклора // Живой журн. (Киев) – 2005. – № 2. – С. 52–53; Красиков М. Таемничий дивосвiт украiнського еросу // Украiнськi соромiцькi пiснi / Упоряд. М. Красиков. – Х., 2003. – 287 с.; Красиков М. Украiнський традицiйний «соромiцький» фольклор у сучасному суспiльствi: Проблема рецепцii // Традицiйна культура в умовах глобалiзацii: проблема наслiдування культурного коду нацii: Матерiали Мiжнар. наук-практ. конф. 21–22 груд. 2006 р. – Х., 2006. – С. 116–122.] та багатьох iнших. Хоча об’ектом вивчення у згаданих працях не е жiноча тiлеснiсть, фiзiологiя та сексуальнiсть, вони певним чином можуть стати у пригодi для iсторичного екскурсу або мати довiдковий характер. Певну iнформацiю про жiноче тiло можемо почерпнути i в украiнському фольклорi. Тут допоможуть роботи Михайла Красикова[109 - Лесюк М. П. Еротизм в украiнському пiсенному фольклорi: Наук. вид. – Івано-Франкiвськ, 2010. – 244 с.] та Миколи Лесюка[110 - Сулима М. Грiхи розмаiтi: епитимiйнi справи XVII–XVIIІ ст. – К., 2005. – 256 с.]. Варто згадати й працю Миколи Сулими, який зiбрав i впорядкував архiвнi матерiали XVII–XVIII столiть, пов’язанi iз сiмейними та статевими злочинами. Серед них – справи про позашлюбних дiтей i дiтовбивство[111 - Бандурка: украiнськi соромiцькi пiснi / Упоряд. М. Сулима. – К., 2001. – 280 с.]. Окремий iнтерес становлять соромiцькi пiснi у записах Зорiана Доленги-Ходакiвського, Максима Максимовича, Тараса Шевченка, Івана Франка та iн., якi були впорядкованi та виданi Миколою Сулимою[112 - Тiло чи особистiсть? Жiноча тiлеснiсть у вибранiй малiй украiнськiй прозi та графiцi кiнця ХІХ – початку ХХ столiття. – К., 2007. – 192 с.]. Глибше зрозумiти жiночу тiлеснiсть i сексуальнiсть допоможуть i твори класикiв украiнськоi лiтератури. У пригодi стане збiрник «Тiло чи особистiсть?», упорядкований письменницею Людмилою Таран i мистецтвознавцем Ольгою Лагутенко. Упорядницi спробували реконструювати ставлення до жiночоi сексуальностi украiнських письменникiв i графiкiв кiнця ХІХ – початку ХХ столiття, простежити, як змiнювалися трактування образу жiнки в новелах – вiд Івана Нечуя-Левицького до Володимира Винниченка[113 - Украiнське тiло: Збiрник статей / Ред. С. Климко, Л. Кульчицька, В. Черепанiн. – К., 2012. – 96 с.]. Поглянути на сучасне украiнське суспiльство з тiлесноi точки зору, з усiма його чутливостями, афектами та потребами, а в такий спосiб простежити трансформацii й iнновацii, що вiдбулися з уявленням про жiноче тiло протягом столiть, допоможе iлюстрований збiрник «Украiнське тiло», виданий пiсля однойменноi скандальноi виставки, органiзованоi Центром вiзуальноi культури в галереi Староакадемiчного корпусу Киево-Могилянськоi академii 7 лютого 2012 року[114 - Колодюк І. Традицiйнi уявлення украiнцiв про Божу кару за грiх «витравлювання плоду» // Етнiчна iсторiя народiв Європи. – К., 2007. – Вип. 22. – С. 34–40; Колодюк І. Концепт зачаття та його вiдображення в традицiйнiй культурi украiнцiв // Етнiчна iсторiя народiв Європи: Зб. наук. пр. – К., 2007. – Вип. 23. – С. 39–45; Ігнатенко (Колодюк) Ірина. Народнi ембрiологiчнi уявлення украiнцiв // Народна культура украiнцiв. – Т. 1: Дiти. Дитинство. Дитяча субкультура. – К., 2008. – С. 3–12; Ігнатенко І. Деякi аспекти антропологii жiночого тiла в украiнськiй традицiйнiй культурi // Народна культура украiнцiв. – Т. 2: Молодь. Молодiсть. Молодiжна субкультура. – К., 2010. – С. 5–19; Ігнатенко І. Дошлюбне спiлкування украiнськоi молодi // Народна культура украiнцiв. – Т. 2: Молодь. Молодiсть. Молодiжна субкультура. – К., 2010. – С. 40–55; Ігнатенко І. З дiвчини – в жiнку: обряд «комори» та символiка дiвочоi цноти в украiнському весiльному ритуалi // Народна культура украiнцiв. – Т. 3: Зрiлiсть: Жiноцтво, жiноча субкультура. – К., 2012. – С. 192–20; Ігнатенко І. Жiнка та ii ненародженi дiти: традицiйнi вiрування й уявлення украiнцiв про контрацептиви та аборти // Народна культура украiнцiв. – Т. 3: Зрiлiсть: Жiноцтво, жiноча субкультура. К., 2012. – С. 244–257; Ігнатенко І. Роль та функцii жiнок похилого вiку в традицiйнiй культурi украiнцiв: соцiобiологiчний пiдхiд // Етнiчна iсторiя народiв Європи. – К., 2012. – Вип. № 38. – С. 37–40; Ignatenko I. Woman’s body in the Ukrainian tradition // Warsaw East European Conference 2012: Old and new past, present and future of the post-communism world. – Warsaw’s, 2012. – P. 26; Игнатенко И. Женское тело как объект социального контроля (на примере украинской традиционной культуры) // Женщины и мужчины в контексте исторических перемен: материалы Пятой международной научной конференции Российской ассоциации исследователей женской истории и Института этнологии и антропологии им. Н.Н. Миклухо-Маклая РАН (4-7 октября 2012 года, Тверь). – Т. 2. – М., 2012. – С. 159–160; Ігнатенко І. Жiноче тiло у традицiйнiй культурi украiнцiв. – Киiв, 2013. – 228 с.; 2-е вид. – Киiв, 2013. – 224 с.]. На жаль, огляд вiтчизняних культурологiчних наукових праць, у яких прямо чи опосередковано придiлялася увага жiночому тiлу, на цьому закiнчуеться, що свiдчить про дуже слабку розробленiсть окресленоi проблематики у вiтчизнянiй етнологii. Саме цим i зумовленi моi намагання здiйснити у пропонованому дослiдженнi внесок у наукову концепцiю жiночого тiла в украiнськiй традицii. Певнi здобутки у розробцi зазначеноi проблеми вiдображено у низцi авторських розвiдок, що з’явилися на сторiнках наукових журналiв та iнших видань[115 - Пушкарева Н. Л. Семья, женщина, сексуальная этика в православии и католицизме: перспективы сравнительного подхода // Этнографическое обозрение. – 1996. – № 6. – С. 55–64; Пушкарева Н. Л. Мир чувств русской женщины в XVIII столетии // Этнографическое обозрение. – 1996. – № 4. – С. 17–31; Пушкарева Н. Л. Частная жизнь русской женщины: невеста, жена, любовница (Х – начало ХІХ в.) – М., 1997. – 381 с.; Пушкарева Н. Л. Интимная жизнь русских женщин в Х – ХV вв. // Этнографическое обозрение. – № 1. – 1998. – С. 93–103; Пушкарева Н. Л. «Како ся разгоре сердце мое и тело мое до тебе…»: Любовь в частной жизни человека средневековой Руси по ненормативным источникам // «А се грехи злые, смертные…»: Любовь, эротика и сексуальная этика в доиндустриальной России (Х – первая половина ХIХ в.) / Под ред. Н. Л. Пушкаревой. – М., 1999. – С. 507–515; Пушкарева Н. Л. «Мед и млеко под языком твоим» // Этнографическое обозрение. – 2004. – № 1. – С. 61–76.]. Чимало матерiалiв, пiсля доповнення i доопрацювання, увiйшли до пропонованоi монографii у ii третьому перевиданнi. Як видно з iсторiографii, робiт з окресленоi теми у вiтчизнянiй етнологii обмаль. Утiм буде доречним скористатися здобутками зарубiжних колег, якi мають дещо солiднiшi напрацювання з названоi проблематики. Хоча iх працi прямо не стосуються украiнського етносу, в них мiститься порiвняльний матерiал щодо iнших схiдних слов’ян, а також цiкавi iдеi та концепцii, якi були використанi тут при аналiзi украiнського матерiалу. Серед найгрунтовнiших дослiджень iз жiночоi проблематики в Росiйськiй Федерацii, у рiзних аспектах ii виявлення, – роботи московськоi дослiдницi Наталii Пушкарьовоi. Помiж рiзноманiтних гендерних питань вчена не оминула увагою жiночу сексуальнiсть та тiлеснiсть[116 - Топорков А. Л. Заговоры в русской рукописной традиции XV–XIX вв.: история, символика, поэтика. – М., 2005. – 480 с.]. У своiх працях дослiдниця намагалася показати жiнку, ii внутрiшню та зовнiшню красу, а також суспiльнi стереотипи, якi доводиться долати жiнкам протягом багатьох столiть. Солiдний науковий доробок з етносексологii мае вiдомий росiйський вчений Андрiй Топорков. Зокрема, аналiзуючи рiзнi види замовлянь, особливу увагу вiн придiляе любовним замовлянням та замовлянням вiд iмпотенцii[117 - Топорков А. Л. Символика тела в русских заговорах XVII–XVIII вв. // Тело в русской культуре: Сб. ст. / Сост.: Г. Кабакова и Ф. Конт. – М., 2005. – С. 131–146.], а також символiцi тiла у традицii замовлянь росiйського народу[118 - Секс и эротика в русской традиционной культуре / Сост. А. Л. Топорков. – М., 1996. – 534 с.; Эрос и порнография в русской культуре / Сб. ст. под ред. М. Левитта и А. Л. Топоркова. – М., 1999. – 700 с.]. Окрiм того, за редакцiею дослiдника вийшли два академiчнi збiрники, присвяченi феномену еросу в народнiй культурi[119 - Агапкина Т. А. Славянские обряды и верования, касающиеся менструации. – С. 103–150.]. На цих збiрниках ми зупинимося детальнiше. Так, у збiрнику «Секс и эротика в русской традиционной культуре» в рубрицi «Женщина и ее мир» росiйська дослiдниця Тетяна Агапкiна опублiкувала докладну статтю «Славянские обряды и верования, касающиеся менструации». У нiй авторка придiлила увагу мiфологii мiсячних, яка iснувала у схiдних слов’ян, проаналiзувала народнi вiрування, перестороги, заборони тощо, пов’язанi з «жiночою» кров’ю, а також класифiкувала народнi назви на означення мiсячних[120 - Листова Т. А. «Нечистота» женщины (родильная и месячная) в обычаях и представлениях русского народа // Секс и эротика в русской традиционной культуре. – С. 151–175.]. Ще одна стаття, присвячена особливостям фiзiологii жiночого органiзму, належить Тетянi Лiстовiй, яка торкнулася проблеми народних вiрувань, пов’язаних iз жiнкою пiд час мiсячних та кров’ю пiсляродових очищень. Упереджене та марновiрне ставлення до «жiночоi» кровi дослiдниця пояснюе острахом та надiленням ii негативним потенцiалом[121 - Толстая С. Символика девственности в полесском свадебном обряде // Секс и эротика в русской традиционной культуре. – С. 192–206.]. Також у згаданому збiрнику варто звернути увагу на цiкаву та змiстовну статтю вiдомоi московськоi дослiдницi Свiтлани Толстоi «Символика девственности в полесском свадебном обряде». Авторка аналiзуе весiльний обряд на Полiссi та символiку дiвочоi цноти у структурi обрядовостi. Зокрема, нею виокремлено рослиннi, твариннi, природнi символи, а також предметнi та речовi знаки[122 - Баранов Д. А. Образ ребенка в представлении русских о зачатии и рождении (по этнографическим, фольклорным и лингвистическим материалам): Автореф. … канд. ист. наук. – СПб., 2000; Баранов Д. «Незнакомые» дети (к характеристике образа новорожденного в русской традиционной культуре // Этнографическое обозрение. – 1998. – № 4. – С. 110–121; Баранов Д. Образ ребенка в народной эмбриологии // Материалы по этнографии. – Т. 1. – СПб., 2002. – С. 11–52.]. Цiкавими й оригiнальними е напрацювання петербурзького вченого Дмитра Баранова, зосередженi на вивченнi народноi концепцii зачаття дитини та ембрiологiчних уявлень у народнiй культурi росiян.[123 - Гура А. В. Коитус // Славянские древности. – М., 1999. – Т. 2. – С. 524–527; Гура А. В. Брачная ночь // Славянские древности. – М., 1995. – Т. 1. – С. 257–261; Gura Aleksandr V. Coitus in the symbolic language of Slavic culture // www.folklore.ee/folklore/vol30/gura.pdf.] У науковому доробку Олександра Гури особливе мiсце посiдають публiкацii, присвяченi народним поглядам слов’ян на статеве життя i свiтогляднi уявлення, пов’язанi з цим[124 - Гура А. В. Брак и свадьба в славянской народной культуре: Семантика и символика. – М., 2012. – С. 507–530.]. У 2012 роцi побачила свiт грунтовна монографiя вченого «Брак и свадьба в славянской народной культуре», де, помiж iншого, докладно аналiзуються й символiчнi коди шлюбноi ночi[125 - Кабакова Г. И. Антропология женского тела в славянской традиции. – М., 2001. – 334 с.]. Однiею з важливих праць в окресленiй проблематицi е монографiя росiйськоi дослiдницi Галини Кабаковоi «Антропология женского тела в славянской традиции», де показано всi життевi етапи соцiалiзацii жiнки i те, як вони позначаються на ритуалах сiмейного циклу. Не обiйшла вчена увагою й народнi погляди на жiночу тiлеснiсть i фiзiологiю[126 - Тело в русской культуре: Сб. ст. / Сост.: Г. Кабакова и Ф. Конт. – М., 2005. – 400 с.: ил.]. Важливо, що значна частина матерiалу зiбрана на Украiнському Полiссi. Галина Кабакова, разом з Ф. Контом, е упорядницею збiрки наукових статей, присвячених проблемi тiлесностi в росiйськiй культурi[127 - Кабакова Г. И. Девственность // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: В 5 т. / РАН; Ин-т славяноведения и балканистики / Отв. ред. Н. И. Толстой. – Т. 2: Д – К. – М., 1999. – С. 35–36; Кабакова Г. И. Девушка // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: В 5 т. / РАН; Ин-т славяноведения и балканистики / Отв. ред. Н. И. Толстой. – Т. 2: Д – К. – М., 1999. – С. 36–39; Кабакова Г. И. Женщина // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: В 5 т. / РАН; Ин-т славяноведения и балканистики / Отв. ред. Н. И. Толстой. – Т. 2: Д – К. – М., 1999. – С. 205–208.; Кабакова Г. И. О сладких поцелуях и горьких слезах: заметки о гастрономии тела // Тело в русской культуре. – С. 69–72.], а також автором низки статей на тему жiночоi тiлесностi та сексуальностi[128 - Мазалова Н. Е. Состав человеческий: человек в традиционных представлениях русских. – СПб., 2001. – 192 с.]. Ще одна цiкава монографiя – «Состав человеческий: человек в традиционных представлениях русских» належить Наталii Мазаловiй; робота присвячена народнiй концепцii людського тiла, його будови та життедiяльностi у традицii росiян. Особлива увага придiляеться мiсцю людського тiла (насамперед жiночого) в картинi свiту[129 - Шангина И. Русские девушки. – СПб., 2007. – 352 с.: ил.]. У монографii росiйського етнографа Ізабелли Шангiноi «Русские девушки» йдеться про життя сiльських дiвчат з часу дорослiшання до перших рокiв замiжжя. Особлива увага вченоi сконцентрована на «неправильних» жiночих долях «старих дiвок», матерiв-покриток, дiвчат, якi втратили цноту до шлюбу. Дослiдниця придiлила увагу й «любам» – еротичним iграм та забавам молодi, а також традицii спiльноi ночiвлi[130 - Мороз Е. Веселая Эрата: секс и любовь в мире русского Средневековья. – М., 2011. – 176 с.]. Згадаемо й книжку Євгена Мороза «Веселая Эрата: секс и любовь в мире русского Средневековья»[131 - Валодзiна Т. Цела чалавека: слова, мiф, рытуал. – Минск, 2009. – 423 с.], де автор аналiзуе тематичний першоджерельний матерiал: епiтимiйники, берестянi грамоти, графiтi, фольклорнi та лiтературнi тексти тощо – з метою дослiдити секс та еротику в повсякденному життi Киiвськоi Русi. Заслуговуе на увагу фундаментальна монографiя бiлоруськоi вченоi Татьяни Володiноi, яка дослiджуе мiфопоетичний образ людини у традицiйному фольклорi бiлорусiв[132 - Валодзiна Т. Жаночы нiз у традыцыйнай культуры // Сексуальная прастора беларускай культур: зб. навук. арт. i мат. – М., 2001. – С. 30–44.; Володина Т. В. Женские болезни в народных представлениях белорусов // Српска академиjа наука и уметности. Од-не jезика и книжевности. Српски jезик у светлу савремених лингвистичких теориjа. – Б., 2008. – К. 3. – С. 129–138.; Володина Т. В. «Няхрышчанае мясца»: женская грудь и грудное вскармливание в белорусских традиционных представлениях и языке (на общеславянском фоне) // Антропологический форум. – СПб., 2006. – № 4. – С. 264–285.; Володина Т. В. Телесный низ в традиционных представлениях белорусов // Белорусский эротический фольклор / изд. под. Т.В. Володина, А.С. Федосик. – М., 2006. – С. 8–52.]. Вчена не обiйшла увагою й уявлення бiлорусiв про жiночу тiлеснiсть та пов’язанi з нею народнi вiрування i свiтогляднi уявлення[133 - История тела: В 3-х т. / Под редакцией Алена Корбена, Жан-Жака Куртина, Жоржа Вигарелло. – Т.І: От Ренессанса до Эпохи Просвещения / Перевод с французского М. С. Неклюдовой, А. В. Стоговой. – М.: Новое литературное обозрение, 2012. – 480 с.: ил.]. Неможливо оминути увагою грунтовне дослiдження «Історiя тiла», написане французькими, британськими й американськими антропологами та iсториками культури i перекладене росiйською[134 - Mead M. Sex and Temperament in Three Primitive Societies. – New York, 1935. – 335 p.; Mead M. Male and Female: A Study of the Sexes in a Changing World. – New York, 1949. – 477 p.; Мид М. Культура и мир детства. Избр. произведения: пер. с анг. – М., 1988. – 429 с.]. Авторський колектив всебiчно розглядае тiлеснi практики Європи – вiд Ренесансу до нашого часу. Поза сумнiвом, це видання е цiнним для порiвняльного аналiзу украiнськоi культури та культури iнших народiв Європи. Дослiдження жiночого тiла i сексуальностi вiддавна становлять невiд’емну частину соцiальноi та культурноi антропологii у краiнах Європи та Пiвнiчноi Америки. Найбiльш потужний масив академiчних праць iз антропологii жiночого тiла належить дослiдникам американськоi та захiдноевропейськоi фемiнiстськоi антропологii. Серед класичних робiт, перекладених багатьма мовами свiту, – доробки Маргарет Мiд[135 - Бовуар, Сiмона де. Друга стать. Т. 1. – К.:, 1994. – 390 с.;. Т. 2. – К., 1995. – 392 с.], Сiмони де Бовуар[136 - Фуко М. История сексуальности – III: Забота о себе/Пер, с фр. Т. Н. Титовой, О. И. Хомы под общ. ред. А. Б. Мокроусова. – Киев, 1998. – 288 с.; Фуко М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Работы разных лет. Пер. с франц. – М., 1996. – 448 с.], Мiшеля Фуко[137 - Blackman Lisa. The Body: The Key Concepts. – Oxford and New York, 2008.] тощо; серед сучасних – дослiдження Лiзи Блекмeн[138 - Brown P. Eve: Sex, Childbirth and Motherhood through the Ages. – UK, 2005. – 272 p.], Петрiни Браун[139 - Clark Anna. Desire: A History of European Sexuality. New York: Routledge, 2008.], Анни Клерк[140 - Wolf N.Vagina: a new biography. – New York, 2012. – 384 р.; Вульф Н. Миф о красоте: Стереотипы против женщин / Пер. с англ. – М., 2013. – 445 с.], Наомi Вульф[141 - Levin E. Sex and Society in the World of Orthodox Slavs, 900 – 1700. – Ithaca, 1989; Левина Е. Секс и общество в мире православных славян 900 – 1700 // «А се грехи злые, смертные…»: Любовь, эротика и сексуальная этика в доиндустриальной России: Док. и исслед. / Под ред. Н. Л. Пушкаревой. – М., 1999. – С. 239–490.] та iн. Хоча до iхнiх дослiджень не залучений украiнський матерiал i предметом дослiдження не ставала украiнська жiнка, у цих працях – теоретичному доробку свiтовоi фiлософськоi думки та фемiнiстськоi антропологii – iснують концепцii унiверсальностi негативноi настанови щодо жiночоi фiзiологii, суспiльного контролю над жiночим тiлом i сексуальною поведiнкою. Все це е надзвичайно важливим для розумiння прихованих механiзмiв пiдтримання гендерноi нерiвностi в патрiархальнiй культурi. До того ж залучення праць американських i европейських учених у перспективi дасть можливiсть окреслити органiчний зв’язок украiнських традицiйних уявлень щодо жiночоi тiлесностi та сексуальностi iз загальноевропейськими та свiтовими тенденцiями. Що стосуеться безпосередньо украiнського, а ширше – слов’янського матерiалу, то необхiдно виокремити роботу американськоi дослiдницi Єви Левiн «Секс i суспiльство у свiтi православних слов’ян». Дослiдниця вперше у свiтовiй науцi звернулася до проблеми сексуальноi культури православних слов’ян, розкривши ii в досить широкому хронологiчному дiапазонi – вiсiм столiть (900–1700). Прагнучи дослiдити потаемний, прихований бiк життя людей того перiоду, вона намагалася показати, що у статевому життi вважалося нормою, а що – девiантною поведiнкою та за допомогою яких засобiв i механiзмiв забезпечувалося дотримання правил у тодiшньому суспiльствi. Зазначена монографiя, що вперше вийшла у 1989 роцi, згодом була перекладена росiйською мовою та частково видана у Москвi[142 - Воробець Крiстiн Д. Спокусниця чи цнотлива? Непевне статеве становище жiнок у пореформенiй украiнськiй селянськiй громадi // Гендерний пiдхiд: iсторiя, культура, суспiльство / За ред. Л. Гентош та О. Кiсь. – Л., 2003. – С. 62–73.; Worobec C. Possessed: Women, Witches, and Demons in Imperial Russia. Illinois, 2001. – 302 р.]. Цiнними для нас е напрацювання Крiстiн Воробець, насамперед тi, що стосуються пореформеноi украiнськоi селянськоi громади[143 - Никончук М. В., Никончук О. М., Мойсiенко В. М. Полiська лексика народноi медицини та лiкувальноi магii. – Житомир, 2001. – С. 33.]. Дослiдження вченоi направленi на пошуки причин жорсткого контролю жiночоi сексуальностi та вiдповiдi, чому в багатьох культурах жiнка i зло досить часто були тотожними й розцiнювалися як джерело людських страждань, чому жiнка сприймалася як мстива, манiпулятивна та злонравна iстота. Отже, пiдбиваючи загальнi пiдсумки, зазначимо, що дуже довгий час окреслена тема фактично не привертала уваги вiтчизняних етнологiв, а в науковiй лiтературi можна знайти хiба що кiлька побiжних рядкiв, хоч якось пов’язаних iз жiночою фiзiологiею, i такий напрям, як антропологiя жiночого тiла (у його широкому, культурному значеннi), тривалий час залишився зiгнорованим та невивченим. У роки незалежностi Украiни демократизацiя, змiна науковоi парадигми, посилення дослiдницькоi уваги до рiзних аспектiв повсякденного життя сприяли тому, що украiнськi етнологи та iсторики звернули увагу на маловивченi аспекти народноi культури. Зокрема, з’являються публiкацii та розвiдки, присвяченi вивченню жiночоi тiлесностi та фiзiологii в народнiй культурi, а дослiдження зарубiжних колег, якi мають дещо солiднiшi напрацювання в цiй царинi, стають важливим теоретико-методологiчним iнструментарiем i посилюють аналiтичний вимiр вiтчизняних дослiджень. Сподiваюся, що пропонована праця прислужиться у вивченнi такого важливого дослiдницького напрямку, як антропологiя людського тiла, а дослiдження рiзноманiтних аспектiв людськоi тiлесностi (як жiночоi, так i чоловiчоi) i пов’язаних iз нею народних уявлень та практик дасть змогу дослiдникам краще зрозумiти внутрiшнi механiзми iснування традицiйноi культури, свiтогляднi уявлення людей, що жили в минулi столiття, iхнi моральнi та релiгiйнi настанови. Цi знання, поза сумнiвом, мають практичне застосування й неабияку актуальнiсть сьогоднi, бо серед широкого загалу досi популярне бачення давньоi сiльськоi культури як асексуальноi. Це уявлення е патрiархальним i, власне, нав’язуе сучасним жiнкам моделi поведiнки й цiнностi, базованi на хибному баченнi минувшини. Деконструювання цього неотрадицiйного мiфу допоможе вирiшити низку гострих i важливих проблем, серед яких криза сiм’i, демографiчний спад, заборона абортiв, суспiльна панiка щодо занепаду моралi тощо. Отже, Шановний Читачу, щиро запрошую перейти до основного роздiлу книжки й наблизитися до розумiння механiзмiв, якi регулювали i контролювали iнтимне життя жiнки позаминулого столiття. Цикл І. Стаючи дiвчиною: уявлення про деякi аспекти жiночоi фiзiологii в украiнськiй традицiйнiй культурi З фiзiологiчною особливiстю жiночого органiзму, яка е маркером перетворення дiвчинки на дiвчину, – появою менструацii – було пов’язано багато народних уявлень, вiрувань, пересторог i заборон. Досить рiзноманiтною е й народна термiнологiя. Так, на означення мiсячних дослiдники фiксували такi назви: «на сорочцi», «свiй час», «мiсячка», «цигани», «кошуля», «рубашне», «переться», «жiноче», «цвiт», «пола» (в гуцулiв), «приiхали гостi», «прийшли краски», «червоний Іван» (у бойкiв), «мае на собi», «кров» або «той час» (на Подiллi), «сорочка», «регули», «мiсяшне»[144 - За основу подiлу взято класифiкацiю, запропоновану росiйською дослiдницею Т. А. Агапкiною (Агапкина Т. А. Славянские обряды и верования, касающиеся менструации. – С. 104–110).] тощо. Розглянемо принципи мотивацii цих назв[145 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 7.]. Однiею iз найпоширенiших, яку донинi можна зафiксувати в украiнських селах, е «рубашка» та похiднi вiд неi назви («на сорочцi», «рубашне», «сорочка напала», «сорочане лихо», «на одеже», «на беллi»; «а дехто-то рубашне каже на iх, бо його видно на сорочцi. Як дехто, то каже, щоб усе не однаково було, сорочане лихо»[146 - Маерчик М. Одяговий метамовний код в обрядах родинного циклу (семiотичний аналiз традицii оголення лiмiнальних осiб) // Народознавчi зошити. – Л., 2000. – № 6. – С. 1027–1037.]. Як вiдомо, у традицiйнiй украiнськiй культурi одяг виконував не лише функцiю прикриття тiла[147 - Агапкина Т. А. Славянские обряды и верования, касающиеся менструации. – С. 105.]. Жiноча сорочка певною мiрою символiзувала тiло жiнки, вона була нiби ii символiчним двiйником, адже цей вид одягу безпосередньо торкався тiла й тому, як уявлялося, копiював усi його властивостi[148 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 71.]. Отже, можна припустити, що з огляду на це вiрування й виникла одна з найпоширенiших назв на означення мiсячних. Другу групу становлять назви, якi вказують на те, що «це» (тобто згадана особливiсть жiночоi фiзiологii) належить лише жiнцi: «бабське», «бабське на одежi»; «кажуть також «женське» тим, що iх у чоловiкiв нема»[149 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 71.]. Надягають вiнок. К. О. Трутовський До третьоi належать назви, що походять вiд слiв «мити», «прасувати»: «переться», «прання ся iме», «переца», «стiраецца». Водночас цi назви вказують на те, що жiнка у такий перiод очищаеться внутрiшньо. Четверта група назв мае в основi циклiчну природу мiсячних – «мiсячка», «мiсяшне»; «бо воно ото що мiсяця, та й е»[150 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 71.]. Деякi термiни вказують на те, що мiсячнi вiдбуваються у певний час i виникають раптово: «той час», «свiй час», «у етой девкi время». Є назви, якi безпосередньо означають те, що жiнка, у якоi мiсячнi, перебувае у фiзiологiчному розквiтi, готова до шлюбу та дiтонародження, вона «цвiте» («цвiт», «квiтки на рубашцi» «вже цвiт прийшов»); «коли жiнка носить iх (плями. – І. І.), то вона мае красу i приваблюе до себе чоловiкiв, якi почувають у них жiнок»[151 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 70.]. Частина термiнiв стосуються червоного кольору мiсячних – «червони днi», «краски iдуть». Народну етимологiю назви «цигани» у народi пояснювали так: «цигани – се слово вiдоме усякому, звичайно старшим, а всi його мають за стидне, не кажуть його при других, бо й не вштиво таке слово казать при других, особливе при старших або при чужих. Жiнки, то ще сяка-така одна однiй скаже, хоч i з нишка таки, а при чоловiках стережуться казать. Через те ото, що воно таке «стидне», видумали замiсть його казать «шарiвськi»… Чого то вже оте, що сходить що мiсяць у дiвчат та у жiнок, зветь ся циганами або й шарiвськими, то хто його зна. Так почало одно щось казать, а за ним i всi. Мабуть се видумано через те, що воно, як i тi цигани, що просять милостинi та неждано i непрошено з’являються по слободах. Нарошне спитать кого в слободi, то нiхто не скаже, звiдки i з чого взяло ся те слово. А що «шарiвськими» iх називають, то це, як мати кажуть, через те, що оцi живi цигани, що ходять по слободах, дуже скрiзь шарять за всiм, коли б де i виворожить i вибрехать i виканючить i вкрасти, та щоб зарвать де що. Або й ще через те, що як нападуть жiночi або дiвочi цигани, то зараз зашарiеться сорочка, зачервонiе. «Ось як зашарiлась» кажуть, як хто зачервонить ся. – А мiсцевий дiякон пояснював се так, що у Полтавськiй Губернii був помiщик Шарий, чи пiп, та переховував циган злодiiв i з того багатiв»[152 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 71.]. «Називають через те, що пiд час мiсячного жiнка робиться негарною, нездатною, як циган», або через те що «мiсячнi невiдомо звiдки приходять i зникають, як на селах цигани»[153 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 71.]. Дiвчинка в хустинцi. Невiдомий художник Цiкавим е народне розумiння причини виникнення мiсячних. Лiкар С. Верхратський у своiй рукописнiй роботi зазначав, що «рiдко по селах давали вiдповiдi, що жiнки завжди носили мiсячнi. Бiльшiсть притримувались погляду, що мiсячнi з’явилися в жiнок тiльки з часом»[154 - Талько-Грынцевич Ю. Народное акушерство в Южной Руси. – С. 18.]. Фактично змiст усiх переказiв про те, звiдки й чому жiнки мають мiсячнi, зводяться до того, що це кара за непослух. Наведемо деякi з них. Згiдно з легендою, зафiксованою на Звенигородщинi Т. Гринцевичем, «народ полагает, что до времени рожденiя Іисуса Христа женщины не имели месячнаго очищения, а только послеродовое. Перемена в этом отношении наступила только с того времени, когда Богородица родила Іисуса и приказала своей служанке вынести и бросить в воду свою окровавленную рубаху. Служанка не послушалась и была причиной тому, что Богородица в сердцах повелела, чтобы весь женский пол с тех пор ежемесячно имели свои очищения, которыя получили названiе «сорочки»[155 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 79.]. Так само в легендi, записанiй на Галичинi, йдеться про те, «що до Христа не було мiсячки, тiльки породовi очищеня. Спала вона на жiнок за кару. Коли Мати Божа породила Христа, казала слузi винести на воду обкровавлену сорочку i попросила не розвивати i не оглядати ii. Одначе слуга не могла здержатися з цiкавостi, i за ii провину Мати Божа покарала усiх»[156 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 71.]. Схожа за сюжетом легенда зафiксована на Подiллi: згiдно з нею, усi жiнки були покаранi Богородицею мiсячними через непослух дiвчини-служницi, яку Дiва Марiя попросила випрати свою скривавлену сорочку. Дiвчина не послухалася, розгорнула i струснула сорочку, вiд чого трава забризкалася кров’ю. «За неслухнянiсть увесь рiд жiночий покарано Дiвою Марiею мiсячними. На пам’ять про це ще й досi росте трава в полi з хлiбом, що мае на довгих зелених листях червонi краплинки»[157 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 77.]. Ще один варiант легенди про етимологiю мiсячних: «Єва, як прогрiшила, то Бог дав iй те, щоб i всi жiнки тее знали»[158 - Верхратський С.А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 71.]; «коли Єва з Адамом жили в раю, вона не мала мiсячних i через це не знала сорому. Тiльки за спокусу людей змiем Бог покарав Єву тяжкими пологами i мiсячними»[159 - Шухевич В. Гуцульщина. – С. 255.]. За гуцульською легендою, мiсячнi були й у чоловiка, «та як вiн почав робити по церквах, будинках, то йому було видко поли (кров); Матка Божа вiпросила у Бога: Най маю полу, а чоловiк нi! Вiд того часу нема у чоловiка поли, тому у него i сорочка коротка, а у челядини довга, аби закривала полу»[160 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 73.]. Щодо вiку, в якому починалися мiсячнi, iснували такi мiркування: «У скiко год воно настае, то не однаково: по людинi дiеться i по порiддi. Оце, як здоровенька дiвчина та порiднi такоi здоровоi, i що рано виростае, та так i в роду було у ii, що рано починали дiвувать, то й у неi буде ранiш ця справа. Або i вдасть ся таки таке дорiдне. Часом i батьки i матерi не такi були, а дiвчина буде iнакша. Так то знають, що i не на однiй порi стають у дiвчат цигани: у одноi в стiко год, а у другоi в стiко. За те вже кожна знае, що як почались вони уже у неi, то через мiсяць, як раз у тi самi порi будуть знов i так усю жизнь, поки зiстарiеться людина… Як у якоi, то за день або ближче перед циганами болить живiт. Це вже знають. А ще молоде яке воно, само не вгадав i по-жалуеться матери на живiт, то мати зараз каже: «Та то воно у всякоi людини, дочко!»[161 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 71.]. Дiвчина з Малоросii. М. К. Бодаревський Оскiльки досить часто мiсячнi вважалися за щось непристойне i соромiцьке, у народi вiрили, що святi жiнки не мають мiсячних. Саме тому клiмактерiй досить часто сприймався селянками як бажаний[162 - Талько-Грынцевич Ю. Д. Народное акушерство в Южной Руси. – С. 18–19.], адже вони нiби поверталися у стан, у якому перебували до прокляття Богородицею[163 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 83.]. У такому разi казали, що «помили руки», адже пiсля клiмактерiю мати стосунки з чоловiком вважалося непристойним[164 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 74–75.]. Цiкаву iнформацiю знаходимо у матерiалах Марка Грушевського, де йдеться про народне переконання, нiби у «чесноi» дiвчини влiтку мiсячних не бувае, а е вони тiльки у жiнок: «жнивами мiсяцiв з три нема циганiв у дiвок; а у котороi е i жнивами, так це погане зiлля, то то така вже вона и дiвка. Тiко звання, що дiвка, а вона вже пряма молодиця, тiко не пов’язана ще. От дурить! А чого-ж то воно, Що у чесноi, доброi ще дiвки та в жнива не бувае, а вже аж пiд осiнь одкриваеться! На що вже Настя яка була, а i в неi не було в жнива. Бог уже так устроiв. Кажуть ще, що е i такi, що i не «прогулянi» (з «калиною»), а перуть ся i в жнива, але я таких не знаю i менi здаеться, що то тiко дурять, що то дiвки, а воно вже казна що не дiвка. Та i мати таке було кажуть, що то вже не дiвка, як жнивами в неi е. Хай i важко робить, хай хоч i як, а влiтку не бувае у дiвчат цього лиха. І в нас i в усiх то так було: як жнива, то ми i не перемось жадна з нас. І в наймичок моiх цiлi жнива бува чисто. Так само бувае i у великий мороз»[165 - Кабакова Г. И. Антропология женского тела в славянской традиции. – С. 194.]. Імовiрно, таке вiрування виникло через уявлення про мiсячнi як ознаку, притаманну лише «нечистим» жiнкам, а «чистими» вважалися малi дiвчатка, незайманi дiвчата та старi жiнки. Мiж тим замiжнi жiнки не приховували свого стану й досить часто ходили з плямами на сорочцi[166 - Спр. Колодюк-1. Матерiали, записанi в с. Бовсуни Лугинського р-ну Житомирськоi обл. // ДНЦЗКСТК, ф. Лугини-2005: Матерiали комплексноi iсторико-етнографiчноi експедицii до Лугинського району Житомирськоi областi (листопад 2005 р.). – Арк. 8.]. Цей факт широко пiдтверджуеться i сучасними iнформаторами: «Ще й моя мати, як ходила, то я дiвилася, шо вона, де врезалас?! Оце ходить, а штанов не було, а та сорочка заляпана, а я знаю, так як заре, побачила, та й думаю: «Ото мати шось урiзала, в кров’е, ногу врезала чи стегно». – А не соромились, так ходить? Тож видно! – Не, текло, куди бачило»[167 - Спр. Колодюк-5. Матерiали, записанi в с. Червона Волока Лугинського р-ну Житомирськоi обл. // ДНЦЗКСТК, ф. Лугини-2005. – Арк. 13.]; «Так i ходили. В полотнянiй сорочцi. (А не соромились?) Господь його знае! Як була така житка. Таке врем’я було»[168 - Спр. Колодюк-8. Матерiали, записанi в с. Млини Овруцького р-ну Житомирськоi обл. // ДНЦЗКСТК, ф. Лугини-2005. – Арк. 34.]; «Да, ото так i ходили без трусов, без нiчого, не було трусов, ото сорочечку зашпилиш, так щоб воно не капало кругом. Протiкае, ходили такi задрипанi. Зараз, бачите, всякi е, а тодi якось i не було, шмаття якесь подложеш i всьо»[169 - Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 43.]; «Колись не окуратно було – тепер окуратней. І з за`аду, i з переду захвойдана сорочка… До це добре, як ти в споднiце, а бувае – як не в споднiце, да сяде да промокне. Але колись, як iде, да це iй залило сорочку, дак поднiме [споднiцу] i – гоп! [Пiднiмала спiдницю i так сiдала]»[170 - Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 106.]; «Колi же ж бабi носiлi штани? – в помiне не було! Да, на сорочцi все! Хiба ж носiлi отакiе сорочкi? Не! Полотняну таку, шо й не гнется. Так йона шо, – йона ж дубляна. А то – сорочкою тiею пудтерется да й усьо. Оце так – усе так хадiлi»[171 - Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 43.]. Натомiсть дiвчата все ж таки намагалися не афiшувати свого стану, тому на час мiсячних перебували вдома: «Девка не йде гулять. А як же вона пойде, шо вона може там сестi, а тутейка замарае – тут i хлопци, а тут i женiх… А-о-о! Шоб хлопец i не побачив. Цього вже не – вже вона дома. Даже, думають: «А чого ти, там – чи Галя, чи Мар’я, чи Степо, чи Горпино, чи Марино, чого ти не приходила?» – «Ой, не питай – мене не можна було». – «А чого?» – «У мене рубашне було». Шо вже було – то було. Оце вже як немае которой – це вже знать, шо вона засрана вже i дома сидить»[172 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 75.]. Хоча мiсячнi i вважалися «нечистим дiлом», люди розумiли, що це нормальний вияв жiночоi фiзiологii, а iх затримка викликала занепокоення: «Яке ото воно не гарне дiло тi «цигани», а лишенько i без iх. Кажуть, i це воно таки так i е, що i жить не буде довго отака людина, що нема iх у неi. Така вже стать природня у жiнок, що без них i життя не вiрне»[173 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 77.]. «Кажуть також, що без iх та дiтей не мали-б жiнки i миру хрещеного-б не стало. Бо то-ж запримiтили усi, що немае цих циган, то й життя доброго немае i дитини не буде. А чого воно, так нiхто не скаже»[174 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 74–75.]. За спостереженнями лiкаря С. Верхратського, якщо пiсля шiстнадцяти рокiв у дiвчини ще не було мiсячних, це викликало занепокоення близьких, адже вiдсутнiсть менструацiй могла означати захворювання[175 - Детальнiше див.: Колодюк І. Концепт зачаття та його вiдображення в традицiйнiй культурi. – С. 39–45; Ігнатенко (Колодюк) І. Народнi ембрiологiчнi уявлення украiнцiв. – С. 3–12.]. Затримку в дiвчини iнколи пояснювали Божою карою за «п’ятничний» грiх батькiв, тобто за те, що тi мали статевi зносини перед п’ятницею[176 - Ставлення сучасноi офiцiйноi медицини до лiкування народними методами порушення менструального циклу, буде розглянуто у роздiлi VII.]. Коли у дiвчат затримувалися мiсячнi, iх намагалися викликати, зазвичай за допомогою народних засобiв[177 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 74–75.]. Так, радили вживати вивар першого цвiту пiвонii, гiлочок вишнi, калини, мальви, материнки, червоних троянд, волошок, пролiскiв, кореню бiлоi водяноi лiлеi, кривавника, м’яти, рум’янку, хмелю, споришу, червоного проса, цвiту жовтоi акацii, Петрового хреста, сокирок[178 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 73.]. Так само викликало занепокоення порушення циклу мiсячних: «Часом перемiнюеть ся время, що iх гляди, не мае, то ото вже й треба i боять ся лиха якогось: або дуже потрудилась, або застудилась або злякалась, борони Боже; тодi вже й треба, старать ся людей. А як благополушно, то кожного мiсяця пiд один час i ждуть iх i через те ото i надiвають другi сорочки i лягають на такому, щоб не шкiдне було»[179 - Маркович В. В. Знахарки нового типа. – С. 425.]. У таких випадках радили вживати вiдвар розмарину (Rosmarinus officinalis)[180 - Коваленко Г. И., Манжура И. К народной медицине малоруссов. – С. 184.], бузкового та липового цвiту[181 - Коваленко Г. И., Манжура И. К народной медицине малоруссов. – С. 175; Гринченко Б. Д. Материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губернях. – С. 320.], квiток пiвонii, потовчене коралове намисто з водою[182 - Шухевич В. Гуцульщина. – С. 255.], настоянку кривого зiлля (гiрчак змiiний, Polygonum bistorta), натиннику (паслiн, Solanum dulcamare)[183 - Талько-Грынцевич Ю. Д. Народное акушерство в Южной Руси. – С. 19–20.]. Рiзними способами лiкували й сильнi кровотечi. Народнi засоби можна подiлити на рацiональнi (вживання виварiв iз трав) та магiчнi. Дiвчина-украiнка. Х. П. Платонов Перший спосiб лiкування включав вивари з таких трав, як материнка (Origanum vulgare L.), валерiана (Valeriana officinalis L.), паслiн (Solanum dulcamare), шафран з вiдваром вишневоi кори, знятоi iз семи молодих гiлочок. Кора мала знiматися згори донизу, iнакше напiй мiг набути зворотноi дii[184 - Милорадович В. П. Народная медицина в Лубенском уезде Полтавской губернии. – С. 89.]. Проти надмiрних кровотеч уживали вiдвар деревiю з дерезою та клали на живiт холоднi компреси[185 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 76.]. Припиняли кровотечу й пiдкурюванням: «Частiше для цього вживали блекоту, порхавку, що святили на Маковiя. Кропили зiлля на покутi свяченою водою, кидали в жаровню, яку клали на землi, жiнка ставала над жаровнею i обкутувалась рядном»[186 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 75.]. Магiчнi засоби лiкування були не менш популярними: «На лотоки хвора жiнка йшла з бабою до схiд сонця. Баба брала з собою цiлушку хлiба, краще з першого хлiба, спеченого в «новий понедiлок». Цiлушку хлiба баба пускала на воду з звичайною примовою до води. Повертаючись з лотокiв, суворо заборонялося оглядатись (Вiнницька обл.). Інший спосiб: хвора жiнка брала двi крашанки. Випускала iх, сидячи на порозi, на сорочку, що носила в час мiсячних. В одну з крашанок наливала «непочатоi води» (першоi набраноi з криницi до пiвночi), переливала в другу дев’ять раз, примовляючи за кожним разом: «Це тобi, це менi», Потiм крашанки й сорочку несла на бiжучу воду й кидала ii через голову в воду; поверталась додому не оглядаючись»[187 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 76.]. «На Подiллi при сильних мiсячних кровотечах примовляли звичайною примовою при кровотечах: «Стiй, кров, в ранi, як вода в Йорданi. Третину випускаю, двi третини залишаю рабi божiй (iм’я)»; «Вирiзували з мiсячноi сорочки кусочок, забруднений кров’ю, видовблювали внизу дверей дiрочку i в цю дiрочку вкладали кусочок з сорочки й заклинювали кiлком з осики – ув’язнювали недугу… Як прали сорочку пiсля мiсячки, розстелювали ii на водi, жменею брали воду з сорочки, зливали праворуч i лiворуч, приказуючи: «Це менi, це тобi»[188 - Талько-Грынцевич Ю. Д. Народное акушерство в Южной Руси. – С. 20.]. На Полiссi лiкували й у такий спосiб: «При более значительных маточных кровотечениях женщины вырезаютъ небольшой кусок снизу из рубашки, которую носили во время месячного, провинчиваютъ отверстие внизу дверей, вкладывают там кусочек вырезанной рубахи и забиваютъ деревянным колочком»[189 - Талько-Грынцевич Ю. Д. Народное акушерство в Южной Руси. – С. 20.]; «Больная женщина сама полощет в воде свою окровавленную рубаху и эту воду по очередно ложкою мужа, отца и брата выливает в две приготовленная посуды, из которых одна стоит в комнате, а другая в сенях за порогом. Причем, переливая в первый, говорит: то мое, а во второй: то «чуже». После того обе посуды выносит на двор, одну из них выливает на воду, т. е., «свое», а «чуже» закапывает в землю»[190 - Тарас Я. Золiння бiлизни, деякi аспекти гiгiени та пов’язанi з нею уявлення. – С. 182.]. Досить часто причину того, що у жiнки порушувався мiсячний цикл або збiльшувалися втрати кровi, вбачали у «зопраннi», пiд цим розумiли прання кiлькома жiнками своiх мiсячних сорочок в одних ночвах[191 - Милорадович В. П. Народная медицина в Лубенском уезде… – С. 89.]. Вважалося, що пiсля цього в однiеi жiнки пiд час мiсячних кровi буде вдвiчi бiльше, а в iншоi вони можуть припинитися зовсiм[192 - Талько-Грынцевич Ю. Д. Народное акушерство в Южной Руси. – С. 21.]. Щоправда, бiльшiсть селян вважали, що «зопранне» шкодить лише однiй жiнцi: у неi кровi буде бiльше, нiж до цього[193 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 75.]. Причому вважалося, що «зопреться» та жiнка, чия сорочка лежатиме найнижче[194 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 75.]. «Воно так i не було в мене, та в отого попа дiвка була i тiтка його. Та в усiх трех у нас було. Я не знала того, що воно треба iх стерегтись. Посолили сорочки ув однiм жлуктi, а вони й зопрались. У теi дiвки нiчого не стало того. Чорт його знав, чи воно iй вредiло, чи нi, а вона з мене усе смiеть ся. Може воно так i е, що не богато того стане, як зопереться з ким. Але оця того нiчого не знала – одначе смiялась. Чорт ii знае, може i примовляла що, а сорочки, то знаю добре, що склала усi з нас трех одну на другу. І од того й стало. І ото в мене добре, як з недiлю тiко пiйде, а то й бiльше. Уже й сама не знаю де-б i дiть ся i що робити»[195 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 75–76.]. Оксана. Х. П. Платонов Селянська дiвчинка. К. О. Трутовський При «зопраннi» радили жiнцi таке: «хай заполоще, що скине з одного мiсяця, та воду цю вилле на чорну свиню i скаже: «Ти дiти водиш, i чиста ходиш» (себто, хай на тебе переходить). А то е, що замiсть цього пiзнають по своему, iнакше, не на свиню виливають, а на чисту, бiгучу воду несуть, на рiчку, тай пустять за водою»[196 - Талько-Грынцевич Ю. Д. Народное акушерство в Южной Руси. – С. 21.], або «воду влить в какую нибудь посуду, поставивши ее на пороге; с двух сторон от ее ставят два горшка, при чем сама больная садится на пороги таким образом, чтобы ее правая нога была в «хате», и вливает одну ложку воды в горшок, который стоит в хате, а две ложки в тот, который стоит снаружи ея, говоря за каждым разом, «оце тоби, а оце мени». Всего вливается в горшок, в хате стоящий, 9, а в горшок за хатой – 18 ложек. Первый горшок закапывается с водою под порогом хаты, а другой несут в сад и закапывают под вишневым деревом, говоря: “тоди до тебе другий раз нести, коли будеш цвiсти”»[197 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 76.]. Для лiкування використовували й такi способи: «Узять три пригорщi глини губою та внести в хату у тряпцi, а глиняник поставить у глухiм кiнцi порога. Пригорщами i треба вкинуть сю глину, росколотить i поставить на день чи на три днi i дать тодi тоi води, що останеться в глинянику, випити, то й минеться, якщо вона тiко од зопрання бiдуе»[198 - Милорадович В. П. Народная медицина в Лубенском уезде… – С. 89.]; «Женщина, отжав рубашку в негодном горшке или казанке, идет с ним на речку и, набрав в него воды, дважды выливает обратно, а третий раз льет 9 ложек на рубашку, приговаривая: «мое пры мени, чуже хай иде за водою». Горшок забрасывает в воду, а рубашку, отзолив, носит, или идет к реке в грязной рубашке и, набирая воду мужской ложкой, дважды льет на речку со словами, «оце чуже и це чуже», третий-же раз, сказав: «а це мое» – себе на пелену (подол)»[199 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 76.]. Вiдповiдно, коли жiнки разом прали мiсячнi сорочки, то намагалися класти iх не шарами, а в рядок: «i вже як у жлукто складали, то хоч з чотирьох зберуться було нечистi сорочки, то вже одну коло одноi складаем у рядок, у в один шнур i в один шар, хоч i як уже зажмякаються дуже сорочки, а вже боiмось, щоб не зопралась котора з которою i щоб не перейшло з одноi до другоi»[200 - Талько-Грынцевич Ю. Д. Народное акушерство в Южной Руси. – С. 22.], або перекладали жiночi сорочки чоловiчими штанями[201 - Беньковский Ив. Народный взгляд на «нечистую» женщину. – С. 131.]. Отже, основним сенсом у цих магiчних обрядах е символiчний передiл мiсячних, позбавлення надлишку кровi. Жiнка у той чи iнший спосiб «дiлила» свою кров, частину якоi залишала собi, а iншу пускала на воду, закопувала у землю або забивала кiлком в отвiр дверей, тобто знищувала. Зважаючи на те, що жiнка в цей перiод вважалася нечистою i це начебто передавалося на все, з чим вона контактувала, у традицiйнiй культурi було вироблено низку заборон щодо життя й дiяльностi пiд час мiсячних. Їх можна розподiлити на двi групи: церковнi й народнi. До церковних – варто зарахувати заборону йти до церкви i торкатися священних релiквiй, цiлувати Євангелiе, хрест, iкони, пекти просфори. Усi вони були на певному iсторичному етапi сприйнятi народною культурою та введенi у вжиток: «нечистая» женщина не должна ходить в церковь, целовать иконы, ходить за крестным ходом, а тем паче, приобщаться или венчаться, – т. к. это тяжкий, непростительный грех»[202 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 72.]. Звернiмо увагу на мотивування заборон та покарання за iх порушення: «Якась жiнка з мiсячкою пiшла до церкви, i кров ii всю церкву залила, а на образах, особливо на Марii Магдалинi та Варварi, виступили кривавi плями»[203 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 71.](Вiнницька обл.); «борода у теi виросте, що пiде з циганами до церкви»[204 - Кабакова Г. И. Антропология женского тела в славянской традиции. – С. 196.]. До того ж вiрили, що у жiнки, яка порушила цю заборону, на всi свята будуть мiсячнi й, не маючи можливостi ходити з ними до церкви, вона буде виключена з громадського життя. Їi також буде покарано тривалими мiсячними i важкими пологами[205 - Агапкина Т. А. Славянские обряды и верования, касающиеся менструации. – С. 119.]. Жителi Бiлоруського Полiсся вiрили, що жiнку, яка зайшла у церкву пiд час мiсячних, буде покарано гнiвом Божоi Матерi посиленням кровотечi й важкими пологами: «Кажны празник у ей буде на рубашце, и много того буде»; «буде тяжэло радить, када вона ражать будэт»; «Як зайдэ жэнщина, як на рубашке у цэркву, то Божа матэрь у лицэ мэняеця»[206 - Колодюк І. Канiвська польова практика 2007 р. Запис. у с. Гамарня Канiвського р-ну Черкаськоi обл. // КЕКІФ, ф. 18, папка 3, од. зб. 3., арк. 3.]. Заборони для жiнки йти до церкви у такому фiзiологiчному станi досить поширенi й сьогоднi: «В церкву не можна йти нiяк»[207 - Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 33.]; «І в церкву – не, в церкву – Боронь Боже! В церкву не можна ходити…»[208 - Спр. Колодюк-8. Матерiали, записанi в с. Млини Овруцького р-ну Житомирськоi обл. – Арк. 10.]; «У церкву не можна йти, а якщо в церкву йшли, то в карман ложили гвоздiк чи камiнець, але далеко не йди, тако ззадi стой, а вообще-то не положено»[209 - Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 43.]; «як до церкви йтi, дак треба (еслi так чуствуеш) – як уже первий день напало – не йди, а як уже другий-третiй – бери замка, кладi за пазуху, замкнi, i тоди йди до церкви. – І только так, шоб оно не капнуло, бо дуже грех великий, як воно капне на пудлогу у церквi. Дуже грех великий!»[210 - Манжура И. Сказки, пословицы и т. п., записанныя в Екатеринославской и Харьковской губ. – Харьков, 1890. – С. 155.]. Дiвчина зi снопами. К. О. Трутовський Заборонялося йти до церкви та брати участь у церковних ритуалах i породiллi, яка протягом сорока днiв пiсля пологiв вважалася «нечистою». Бiльше того, iнколи породiллю взагалi застерiгали проти того, щоб вона виходила зi своеi хати[211 - Левицький М. Селянськи знахари и бабы-шептухи. – К., 1901. – С. 2.]. Траплялося, що це ставало причиною смертi немовляти, бо жiнка не наважувалася йти до лiкаря через свою «нечистоту»[212 - Спр. Колодюк-12. Матерiали, записанi в с. Кам’яне Рокитнiвського р-ну Рiвненськоi обл. // ДНЦЗКСТК, ф. Рокитне-2006: Матерiали комплексноi iсторико-етнографiчноi експедицii до Рокитнiвського району Рiвненськоi областi (серпень 2006 р.). – Арк. 17.]. Пiсля сорока днiв священик читав над нею «очисну» молитву i в такий спосiб «уводив» до церкви та повноцiнного суспiльного житя: «Роде дiтя вона, 6 недель не йде до церкви. Дiтя понеслi хрестiть, а вона не йде. 6 недель мiнуло, она йде до вводу, приходiт i стоiть прi двору. Батюшка виходiт i вводiть»[213 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 78.]. Загалом жiнка пiд час мiсячних не мала права не тiльки йти до церкви, а й брати участь у релiгiйних ритуалах. Зокрема, як зазначалося вище, iй заборонялося цiлувати хрест чи iкону при обходi села з молебнем: «А як пiп чи дяк ходить по слободi з молитвою або з христом та й трапиться у котрiй хатi така людина, що з циганами, то певне не поцiлуе христа чи iкони. Хоч i пiднесе iй пiп, то вона скаже «менi не можна», а як така, що не осмiлить ся прямо сказать у вiчi, то вийде собi на той час iз хати. То вже ii не питають, чого вийшла i втiкла вiд хреста, бо знають, яке iй лихо, i знають, що як нечисте виходить, то до святого тодi не приторкаться»[214 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 78.]. Пiд час мiсячних жiнка мала обмежувати себе i в родинних обрядах. Зокрема, iй заборонялося бути хресною матiр’ю: «Не можна тодi брати у куми або йти, коли просять, бо треба цiлувать хрест, а до святощiв не можна приторкаться. Через те нiхто тодi анi в куми не пiде, анi на присягу не стане»[215 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 72.]; «Кумою пiд час мiсячного бути не дозволялось: дитина вся буде в болячках»[216 - Гр[рушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 79.] Жiнок взагалi застерiгали вiд того, щоб iти на хрестини, бо це могло зашкодити дитинi: «Гулять з циганами скрiзь можна йти, лиш на христини не можна, бо це i безсовiсно дуже було б i шкiдливо. Кажуть, як втерпить отака людина та пiде погулять на христини, то на дитинi пороблять ся струпи. То краще не йти, як мае таке од того»[217 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 79.]. Проте якщо жiнка таки йшла на родини, коли мала «на рубашцi», то вона повинна була убезпечити дитину вiд свого начебто шкiдливого впливу. Для цього використовувалися рiзнi обереги: «Щоб не завадили дитинi цii цигани, то та, шо йде з ними, бере у пазуху трiшки проса. Та й баби, шо пупа рiжуть, стережуть ся цього лиха, бо бувае впорядиться яка не знае, що за лихо буде од цього i проса не бере з собою, через те то вони самi вивiшують на жердцi на перед що небудь чирвоне на всякий случай. Часом котора i втаскаеться нарошне або ще дурна i не знае цього – то не пошкодить тодi. Забачить можна на христинах часто або окрайку або пояса чирвоного або китайку, оте все проти цього лиха, циган»[218 - Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 28.]; «Не можна дiтятi йти хрестить. Напрiмер, от я – нада мене [до] дiтя взять, кого я хочу, да як у ее месячное е, вона й каже: шо «мене не можна йтi». А котрие бралi замочкi – замикалi i кiдалi за пазуху. Замочок – такий, шо замикати, но – замочок обикновенний. Ну так – шоб на дитятi нiчого не оказалось. Бо кажуть, як нечиста кума, дак ото на дитятi буде – чи на головцi, чи шось отаке во буде – якiесь нарiви чи шо… Як замочок беруть у пазуху i вже не буде»[219 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 32.]. На Подiллi вiрили: «щоб дитинi не вадило, треба щоб кума призналась i своею сорочкою обтерла лоба дитинi, або кинула собi в пазуху проса»[220 - Кабакова Г. И. Антропология женского тела в славянской традиции. – С. 86.]. Саме з огляду на вiрування про жiночу нечистоту пiд час мiсячних однiею з головних вимог до жiнки, яка йшла у баби-повитухи, була вiдсутнiсть мiсячних[221 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 32.]. Така вимога була пов’язана з народним переконанням про те, що дiти, яких прийняла «нечиста» баба, будуть золотушними[222 - Кабакова Г. Антропология женского тела в славянской традиции. – С. 70.], а в дiвчаток довго не буде мiсячних[223 - Боряк О. Постать баби-повитухи крiзь символiку обряду очищення: пiсляпологовi «зливки» // Етнiчна iсторiя народiв Європи. – К., 2007. – Вип. 22. – С. 5–11.]. До того ж вiрили, що баба-повитуха, яка прийняла пологи, теж перебирала на себе нечистоту породiллi i для того, щоб очиститись, обов’язково мала здiйснити обряд пiсляпологового очищення – «зливки»[224 - Памятная книжка Черниговской губернии. – Чернигов, 1862. – С. 277.]. Цiкаво, що традицiйна вимога вiдсутностi мiсячних висувалася i до знахарок. За народними переконаннями, знахарство не було благословенне Богом. Вони могли займатися цiею справою лише тодi, коли у них «припинились регули, тодi iм Бог прощае»[225 - Агапкина Т. А. Славянские обряды и верования, касающиеся менструации. – С. 121.]. Дiвчинка з сапою. К. О. Трутовський Запобiжнi засоби на пологах та в родильнiй обрядовостi, подiбнi до украiнських, вiдомi й iншим народам. Зокрема, болгари закопували пiд порiг житла металевий предмет, через який переступали всi жiнки, у тому числi тi, що мали мiсячнi[226 - Агапкина Т. А. Славянские обряды и верования, касающиеся менструации. – С. 121.]. У Бiлорусi жiнки затикали який-небудь металевий предмет (нiж, ложку) за пояс, у Схiднiй Сербii – самi розповiдали породiллi про свiй стан, болгарки прикрiплювали до пояса червону квiтку. Поляки вiрили, що присутнiсть такоi жiнки спричиниться до шкiрних захворювань у дитини; бiлоруси – що дитина виросте неповноцiнною, у неi (навiть у хлопчика) будуть сильнi кровотечi, а похресна дiвчинка буде безплiдною: «Хрэстыты нэ можно за куму, як на рубашкэ е, кажут, малоумный будэ, дурной»; «Хрэстить не можна, а то у хрэщэной дочкы не будэ детей»[227 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 78.]. Заборонялося жiнкам репродуктивного вiку йти в такому фiзiологiчному станi й до вiнчання: «i вiнчання тодi не буде, бо замiчають, що як iй тодi принада, то життя буде якесь неладне i тому вже наперед питають ея пра це у неi»[228 - Агапкина Т. А. Славянские обряды и верования, касающиеся менструации. – С. 119.]. Полiщуки Берестейщини мотивували це загрозою смертi молодих, а нареченiй – iще й мiсячними на смертному одрi: «венчацца нэ можно, як на рубашке е, бо калы умрэш, то можа гэта показатыся»[229 - Спр. Колодюк-5. Матерiали, записанi в с. Блажове Рокитнiвського р-ну Рiвненськоi обл. // Ф. Рокитне-2006: Матерiали комплексноi iсторико-етнографiчноi експедицii до Рокитнiвського району Рiвненськоi областi (серпень 2006 р.). – Арк. 32.]. Хоч жiнцi й дозволялося йти на похорон, iй, однак, не слiд було цiлувати мерця: «як iдеш до покойнiка, то не треба подходить його цiлувать. Прийшла собi – постiй, подивись»[230 - Кабакова Г. И. Антропология женского тела в славянской традиции. – С. 199.]. Вiрили: це загрожувало тим, що мiсячнi не припиняться до кiнця життя. Щоб запобiгти цьому, радили покласти в кишеню мiдяки, пiдв’язатися червоним поясом або взяти iз собою металеву рiч[231 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 72.], а також насипати в черевики пiд п’яти жита[232 - Колодюк І. Канiвська польова практика 2007 р. Запис. у с. Гамарня Канiвського р-ну Черкаськоi обл. – Арк. 8.]. І сьогоднi деякi iнформаторки розповiдають про те, що жiнки «беруть жито в пазуху, або житнiй хлiб ото кидають шматочок, або жито, як раньше було жито, зерно, то було кидаем пучечок зав’язаний»[233 - Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 72.]; «на могилки нельзя iти – Низя! А йдуть – так беруть шо небудь, цепь яку… Ну, береш шо небудь у кишеню – або замочка якого, або там гвоздiчка якого – шоб шо небудь у кишенi було. Железне»[234 - Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 138.]; «до покойнiка тоже не можна йтi, на гробкi тоже не можна йтi (менструацiя як е – не йдуть). Красною лентою више колена перев’язують i йдуть, тодi можна i до покойнiка […] женщина нечиста…»[235 - Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 147.]; «Нада ниткаю пудвезатьсе, нитка iз льону (когда на похорон iти i менструацiя) – ниткою пудвезаться сирою на голому тiлу [по поясу] – одевайся i йди»[236 - Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 106.]. Цiкавою видаеться така мотивацiя заборони йти на похорон: «На похорон нельзя йтi. Того, шо нельзя. Ти ж гразна, а то, щитай, [мрець] – шо вже ангел…»[237 - Принагiдно зазначимо, що сучасна офiцiйна медицина пiдтверджуе небажанiсть iнтимних стосункiв пiд час мiсячних у жiнки через багаторазове збiльшення ризикiв зараження статевими та венеричними хворобами у разi iнфiкування одного з партнерiв (З iнтерв’ю практикуючого лiкаря М. Л. Грабовецького, запис. Ігнатенко І. 11 грудня 2010 р. в м. Нью-Йорк, США, на тему «Народнi методи лiкування в iнтерпретацii сучасноi офiцiйноi медицини» // Архiв КЕКІФ ф. 24, папка 27, од. зб. 190, Арк. 2.]. Отже, пiд час мiсячних жiнка обмежувалася у родинних обрядах, але, якщо не було можливостi iх оминути, вона мала використовувати обереги, щоб убезпечити навколишнiй свiт вiд свого «згубного» впливу. Помiж iншими, можна видiлити такi найпопулярнiшi обереги: матерiя червоного кольору, залiзнi речi, жито або вироби з нього. Вiдомо, що червоний колiр надiлявся цiлющими та обереговими властивостями. Залiзнi речi, завдяки iхнiй мiцностi, теж надiляли властивостями оберегу, а жито символiзувало життя й добробут. Пiд час мiсячних заборонялося мати статевi стосунки[238 - Онищук А. З народного життя гуцулiв. – С. 227.]. Традицiйне мотивування заборони зводилося до того, що наслiдком могло стати народження вiдьми чи вовкулаки[239 - Иванов П. Этнографические материалы, собранные в Купянском уезде Харьковской губернии. Приметы и поверья, относящиеся к беременности и к рождению детей // Этнографическое обозрение. – 1897. – № 1. – С. 23.]. Щоправда, е й поодинокi твердження про те, що «зачатый «пид краску», во время месячных очищений, будет красив»[240 - Спр. Колодюк-5. Матерiали, записанi в с. Блажове Рокитнiвського р-ну Рiвненськоi обл. – Арк.11.], однак це е радше винятком з правила. Сучаснi iнформаторки також пiдтверджують цю заборону, проте мотивацiя зводиться переважно до того, що це «грiх», i до необхiдностi дотримання гiгiени пiд час статевого акту, яку унеможливлювали мiсячнi: «не мона, не положено – грiх»[241 - Спр. Колодюк-1. Матерiали, записанi в с. Бовсуни Лугинського р-ну Житомирськоi обл. – Арк.16.]; «не можна було, не, не»[242 - Спр. Колодюк-8. Матерiали, записанi в с. Млини Овруцького р-ну Житомирськоi обл. – Арк. 23.]; «з чоловiком спати теж, спати не можна було – запрещали»[243 - Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 33.]; «У нас незя, й не принято. Таки й незя, це ж i неприятно, i самому недобре… І вобше це негарно. Це негарно, й не добре – i боронь Боже, спати – не спали»[244 - Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 72.]. «Я нi знаю, як люди, но ми не спалi! Но так i люди: це ж гидко, де ж це воно таке? Це ж гидко»[245 - Беньковский Ив. Народный взгляд на «нечистую» женщину. – С. 130; Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 72.]. Традицiйно вiрили, що статевi стосунки пiд час мiсячних могли призвести до хвороб (шкiрних i венеричних)[246 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 82.]. Щоправда, цих заборон не завжди дотримувалися: «Не добре тодi тертися з чоловiками, а то-б вона усе з ним, як-би люди не говорили, iй того хочеться, а нiяково якось iй. Та е такi, що не цураються i мають iх та не бояться. Одначе це вже безсовiснi – як же це можна»[247 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 71.]. За спостереженнями С. Верхратського, «жiнки часами скаржились» на те, що чоловiки часто не залишають iх у спокоi i в «нечистi» днi[248 - Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 147.]. Сучаснi iнформаторки також акцентують увагу на цьому аспектi: «це так: як який чоловек. Культурний – он не пойдет [до жiнки], а нахал – то йому все – одно..».[249 - Кiсь О. Полтавщина 1997. – Арк. 29.]; «не лiз до грязноi, воно ж не можна. Як дурак, то може i полiзти, а як совiсний, то таки ж не полiзе в отаку грязь»[250 - Агапкина Т. А. Славянские обряды и верования, касающиеся менструации. – С. 118–119.]. Вiрування про нечистоту статевих стосункiв у такий перiод i про кару за це були поширенi серед усiх слов’ян. Так, болгари вiрили, що наслiдком нехтування такоi заборони стане поява екзем та iнших захворювань шкiри у майбутнiх дiтей, поляки – що це спричинить хворобу чоловiка, а коли в цей час буде зачата дитина, то вона виросте сексуально нестриманою; жителi Герцеговини – що така дитина пiсля смертi стане вампiром[251 - Беньковский Ив. Народный взгляд на «нечистую» женщину. – С. 129.]. До окремоi групи менструальних заборон належать тi, що стосувалися господарськоi дiяльностi. Так, жiнцi, яка мала мiсячнi, заборонялося виходити в сад, адже це могло призвести до всихання дерев: «Если «нечистая» женщина влезет на фруктовое дерево, то фрукты после этого с дерева осыплются, их поточат черви и они быстро погниют, само дерево усохнет»[252 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 72.]. Бажаючи комусь зашкодити, жiнка могла використати воду вiд прання своеi мiсячноi сорочки. Так само вона виливала таку воду пiд дерево, яке начебто обов’язково мало всохнути[253 - Милорадович В. П. Народная медицина в Лубенском уезде… – С. 89.]. Зазвичай же воду пiсля прання виливали пiд «глухий» дуб (який не скидае на зиму листя)[254 - Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 79.]. «У садок з циганами нiяк не годиться ходить, а на дерево лiзти прямо грiх, бо, кажуть, i дерево те всхне, що на його полiзе така людина, i садок буде неродючий… На пакiсть бувае нарошне йдуть через садок, як злобу мають на кого, нiби за дiлом за яким. Одначе iм i не вдаеться, бо тi, що садки мають, то тi i од лиха знають. Є таке лихо, що на злобу та оджимають ту сорочку i пiд найкращу деревину i виллють: кажуть, усохне зараз, як не доглянеться хазяiн. А щоб не пошкодило, треба жаром посипать на тiм мiсцi i примовить – люде знають, що й казать – i так i спасають деревину»[255 - Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор.]. Купiть ягiд. Х. П. Платонов Пiд час мiсячних жiнцi заборонялося сiяти городину, сапати огiрки, капусту, баштаннi культури, адже користi з цiеi роботи не буде, все виросте несмачним i з дефектами: городина буде у плямах, огiрки поскручуються й на них не зав’яжуться плоди[256 - Беньковский Ив. Народный взгляд на «нечистую» женщину. – С. 129.]. «Нечистой» женщине нельзя рвать фрукты, овощи, растения, а равно нельзя садить растения, цветы, овощи; вырванное – сгниет, а посаженное и посеянное не будет расти и посохнет»[257 - Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 56.]. Такi вiрування досить поширенi й сьогоднi: «Як оце месячка е, анiчого не надо: нi закриват, нi в банки, не в дежки, нi в каструлi, нiщо»[258 - Колодюк І. Канiвська польова практика 2007 р. Запис. у с. Гамарня Канiвського р-ну Черкаськоi обл. – Арк. 7.]; «Не можна оце не можна ж нiчого: нi капусти садовить нi, бо я колись i сама на собi. Саме було мiсячне, а я капусту садовить, а тодi забула, посадила половину теi капусти, а тодi кажу: «Менi ж не можна садить», то ту половинку дiд, ото ше був молодий, дiд посадив. Та погнила до грами, а та осталась. Це я заповнила на собi таке було. І шаткувать не шаткую, не закручую нiчого, як е»[259 - Кабакова Г. И. Антропология женского тела в славянской традиции. – С. 198.]. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=23286685&lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом. notes Сноски 1 Докладнiше див. додаток. 2 Гримич М. В. Звичаеве цивiльне право украiнцiв ХІХ – початку ХХ столiття. – К., 2006. – С. 7. 3 Щиро дякую панi Оксанi Кiсь за те, що звернула мою увагу на проблематику джерел, та надану можливiсть скористатися ii польовими матерiалами. 4 Брiцина О. Украiнська усна традицiйна проза: питання текстологii та виконавства. – К., 2006. – С. 146–153; Брiцина О., Головаха І. Прозовий фольклор села Плоске на Чернiгiвщинi: Тексти та розвiдки. – К., 2004. – С. 38–56. 5 Насамперед, завдяки створенню у Киевi Пiвденно-Захiдного вiддiлу Росiйського географiчного товариства (1873-1876 рр.) та наполегливiй працi вчених, якi увiйшли до нього: В. Антонович, П. Чубинський, Ф. Вовк, М. Драгоманов та iн. Дет. див: Горленко В., Кирчiв Р. Історiя украiнськоi етнографii. – К., 2005. – С. 317–334; Капелюшний В. П., Казакевич Г. М., Чернищук Н.В. Украiнська етнологiя у европейському контекстi (друга половина ХІХ – 20-тi рр. ХХ ст.). – Вiнниця, 2013. – С. 26–46. 6 Горленко В., Кирчiв Р. Історiя украiнськоi етнографii. – С. 111–112. 7 Докладнiше про Марка Грушевського див., примiром: Левчук Я. Про книжку та ii автора. Пiслямова до перевидання «Дитина у звичаях i вiруваннях украiнського народу» // Грушевський Марко. Дитина у звичаях i вiруваннях украiнського народу. – К, 2006. – С. 216–231.; Кучеренко М. Життепис Марка Грушевського // Грушевський Марко. Дитина у звичаях i вiруваннях украiнського народу. – 232–246. 8 Важливо пiдкреслити, що зiбранi Марком Грушевським етнографiчнi матерiали не тiльки детально прокоментованi Зеноном Кузелею, але ще й супроводжуються викладом iсторiографii проблеми. Докладнiше про життя й творчiсть Зенона Кузелi: Пацай Т. Зенон Кузеля: життя i народознавча дiяльнiсть. – Львiв, 2013. – 252 с.: iл. 9 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народа. Матерiали з полудневоi Киiвщини / Обробив З. Кузеля // Матерiали до украiно-руськоi етнологii. – Т. 8. – Л., 1906. – 220 с. 10 Талько-Грынцевич Ю. Д. Народное акушерство в Южной Руси. – Чернигов, 1889. – С. 18–23. 11 Беньковский Ив. Народный взгляд на «нечистую» женщину // Киевская старина. – 1899. – № 6. – С. 128–131. 12 Докладнiше про народознавчу дiяльнiсть вченого: Мандебура О. С. Проблеми украiнськоi етнографii в науковiй спадщинi Миколи Сумцова: автореф. дис… канд. iст. наук. – К., 1997. – 24 с. 13 Сумцов Н. Досветки и посиделки. – К., 1886. – С. 1–24; Сумцов М. Ф. Слобожане. Історико-етнографiчна розвiдка. – Х., 2002. – С. 91. 14 Боржковський В. «Парубоцтво» как особая группа в малорусском сельском обществе // Киевская старина. – 1887. – № 18. – С. 765–776. 15 Ястребов В. Новые данные о союзах неженатой молодежи на юге России // Киевская старина. – 1896. – № 10-12. – С. 110–128. 16 Див.: Маерчик М. Дошлюбнi iнтимнi стосунки серед молодi в селах i мiстах Схiдноi та Центральноi Украiни на початку ХХ ст. // Украiна Модерна. – 2010. – № 6 (17). – С. 10. 17 Боряк О. Маерчик М. До iсторii етнографii статевого життя та записiв соромiцького фольклору (замiсть вступного слова) // Етнографiя статевого життя й тiлесностi: Збiрник статей / Уклад., наук. ред. О. Боряк, М. Маерчик. – К., 2013. – С. 10. 18 Милорадович В.П. Народные обряды и песни Лубенского уезда Полтавской губернии, записанные в 1888–1895 г. – Харьков, 1897. – С. 59–62. 19 Рiпецький Олекса. Парубочi й дiвочi звичаi в с. Андрiяшiвцi на Полтавщинi // Матерiали до украiнськоi етнологii. – Л., 1918. – Т. 28. – С. 158. 20 Боплан, Гiйом Левассер де. Опис Украiни, кiлькох провiнцiй Королiвства Польського, що тягнуться вiд кордонiв Московii до границь Трансiльванii, разом з iхнiми звичаями, способом життя i ведення воен. Переклад з руанського видання 1660 року. – К., 2012. – 168 с. 21 Макарчук С. Писемнi джерела з iсторii Украiни: Курс лекцiй. – Львiв, 1999. – С. 152. 22 Боплан, Гiйом Левассер де. Опис Украiни. – С. 101–109. 23 Франко О.О. Наукова та суспiльнополiтична дiяльнiсть Федора Кiндратовича Вовка: автореф. дис… д-ра iст. наук. – Львiв, 2000. – 33 с. 24 Вовк Ф. К. Студii з украiнськоi етнографii та антропологii. – К., 1995. – С. 276–307. 25 Соромiцькi весiльнi пiснi, записанi М. О. Максимовичем / Подав Ф. Вовк // Матерiали до украiнсько-руськоi етнологii. – Львiв, 1889. – Т.1. – С. 157–168. 26 Боряк О. Маерчик М. До iсторii етнографii статевого життя та записiв соромiцького фольклору. – С. 10. 27 Кравченко В. Г. Свадьба в селе Курзованах. – Житомир, 1902. – 34 с.; Кравченко В. Звичаi в с. Забрiддi та по деяких iнших, недалеких вiд цього села мiсцевостях Житомирського повiту на Волинi: Етнографiчнi матерiали. – Житомир, 1920. – 158 с.; Кравченко В. Пiснi, хрестини та весiлля: Етнографiчнi матерiали / зiбранi В.Кравченком, з передмовою М.Гладкого. – Житомир, 1920.– 200 с. 28 Кравченко В. Зiбрання творiв та матерiали з архiвноi спадщини / Упоряд. О.Рубан; Наук. ред. Г. Довженок. – Т. 2. – К., 2009. – 640 с. 29 Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским Русским географическим обществом. Юго-западный отдел: Материалы и исследования, собранные П. П. Чубинским в 7 томах. (Далi – Труды этнографическо-статистической экспедиции…). – Т. IV: Обряды: родины, крестины, похороны. – СПб., 1877. – 713 с. 30 Про народознавчу дiяльнiсть дослiдницi див.: Борисенко В. Пелагея Литвинова-Бартош: доля народознавця // Украiнки в iсторii / за ред. В.К.Борисенко. – К, 2004. – С.62–66. 31 Литвинова-Бартош П. Весiльнi обряди i звичаi у Чернiгiвщинi // Матерiали до украiно-руськоi етнологii. – Л., 1900. – Т. 3. – С. 70–173. 32 Данильченко И. Этнографические сведения о Подольской губернии. – Каменец-Подольск, 1869. – С. 33; Милорадович В.П. Народные обряды и песни Лубенского уезда Полтавской губернии, записанные в 1888–1895 г. – Харьков, 1897. – С. 124. 33 Описи iноземцiв про Украiну див.: Сiчинський В. Чужинцi про Украiну: вибiр з описiв подорожей по Украiнi та iнших писань чужинцiв про Украiну за десять столiть. – К., 1992. – 256 с. 34 Весiлля. У 2 кн. – Кн. 1. – К., 1970. – 456 с.; Кн. 2. – К., 1970. – 481 с. 35 Онищук А. З народного життя гуцулiв // Матерiали до украiнськоi етнологii. – Л., 1912. – Т. 15. – С. 91–96. 36 Шухевич В. Гуцульщина. – Верховина, 2000. – Ч. 5. – С. 255. 37 Труды этнографическо-статистической экспедиции… – С. 18; 206. 38 Бабенко В. А. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края. – Екатеринослав, 1905. – С. 142. 39 Малинка А. Н. Сборник материалов по малорусскому фольклору. – Чернигов, 1902. – С. 251. 40 Шекерик-Доникiв П. Родини i хрестини на Гуцульщинi. Записав П. Шекерик-Доникiв в с. Головах i Красносiли Косiвського повiту // Матерiали до украiнськоi етнологii. – Л., 1918. – Т. 18. – С. 88. 41 Гринченко Б. Д. Материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. – С. 320. 42 Коваленко Г., Манжура И. К народной медицине малоруссов // Этнографическое обозрение. – 1891. – № 4. – С. 175. 43 Сумцов Н. Очерки народного быта. – Харьков, 1902. – С. 52. 44 Милорадович В. П. Народная медицина в Лубенском уезде Полтавской губернии. – К., 1902. – С. 89. 45 Маркович В. В. Знахарки нового типа // Киевская старина. – 1891. – Т. 35. – С. 425. 46 Шухевич В. Гуцульщина. – С. 255. 47 Трусевич И. Зилле: Предания, поверья, пословицы и песни жителей Полесья //Киевлянин. – 1865. – № 107. – С. 423. 48 Труды этнографическо-статистической экспедиции… – С. 141. 49 Демич В. Сифилис, венерические и кожные болезни и их лечение у русского народа // Русский архив патологии, клинич. медицины и бактериологии. – СПб., 1901.– С. 337–455. 50 Грушевський М. Історiя украiнськоi лiтератури. – К., 1925. – Т. 4. – С. 628– 635. 51 Яворский Ю. Духовный стих о грешной деве и легенда о нерожденных детях // Изборник киевский. – К., 1901. – С. 287–352. 52 Квiтка К. Украiнськi пiснi про дiтозгубницю. – К., 1928. – 61 с. 53 Докладнiше про наукову дiяльнiсть вченого див.: Шеремета О. М. Володимир Гнатюк i украiнська етнографiчна наука кiнця XIX – початку XX столiття: Автореф. дис… канд. iст. наук. – Львiв, 2003. – 16 с. 54 Бiлий В. До характеристики акад. В. Гнатюка як збирача й дописувача. – С. 239. 55 Цит. за Боряк О. Маерчик М. До iсторii етнографii статевого життя та записiв соромiцького фольклору. – С. 11. 56 Гнатюк В. Про студii «Антропофiтеi». Переклад з нiмецькоi Василя Балушка // Етнографiя статевого життя й тiлесностi. – С. 32–39. 57 Детальнiше про це видання див. у працi: Топорков А. Л. Малоизвестные источники по славянской этносексологии // Этнические стереотипы мужского и женского поведения. – СПб., 1991. – С. 307–318. 58 Боряк О., Маерчик М. До питання етнографii статевого життя та записiв соромiцького фольклору. – С. 11. 59 Боряк О., Маерчик М. До питання етнографii статевого життя та записiв соромiцького фольклору. – С. 12. 60 Боряк О., Маерчик М. До питання етнографii статевого життя та записiв соромiцького фольклору. – С. 13–14. 61 Цитата за Боряк О., Маерчик М. До питання етнографii статевого життя та записiв соромiцького фольклору. – С. 11. 62 Гнатюк В. Пiсня про покритку, що втопила дитину // Матерiали до украiнськоi етнологii. – Л., 1919. – Т. 19–20. – С. 249–389; Гнатюк В. Пiсня про неплiдну матiр i ненародженi дiти // Записки Наукового товариства iменi Шевченка. – Л., 1922. – Т. 133. – С. 173–224. 63 Про життя на наукову дiяльнiсть вченоi див.: Матяш І. Б. «Зiрка першоi величини». Життепис К. М. Грушевськоi. – К., 2002. – 231 с.: iл. 64 Грушевська К. З примiтивного господарства. Кiлька завважень про засоби жiночоi господарськоi магii у зв’язку з найстаршими формами жiночого господарства // Первiсне громадянство та його пережитки на Украiнi. – Вип. 1-3. – К., 1927. – С. 9–44. 65 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор (Побутова медицина украiнського села до колгоспних часiв)» 1964 р. Машинопис. // Архiвнi науковi фонди рукописiв та фонозаписiв Ін-ту мистецтвознавства, фольклористики та етнологii iм. М. Т. Рильського НАН Украiни (далi РФ ІМФЕ), ф. 14–3, од. зб. 452.– 187 арк. 66 Петров В. Украiнськi варiанти легенди про неплiдну матiр та ненародженi дiти (Записи В.С. Виноградського та С.М. Терещенковоi). // РФ ІМФЕ, ф. 1, од. зб. 309, 10 арк.; Завмирання (перекази) // РФ ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 471, 90 арк.; Дмитрук Н. Завмирання в с. Дiдковичах Народицького р-ну // РФ ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 469, 62 арк; Терещенко С. М. Перекази про завмирання // РФ ІМФЕ, ф. 1-4, од. зб. 312, 43 арк.; Виноградський Ю. С. Вiдомостi по анкетi Етнографiчноi Комiсii Украiнськоi Академii Наук за ненародженi дiти // РФ ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 377, 24 арк. 67 Малинка О. Народна медицина, повiр’я, прикмети, звичаi, обряди // РФ ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 431, 26 арк. Бiлозерський М. Гигиена и медицина. Замiтки, виписки з друкованих джерел про медичнi записи вiд хвороб // РФ ІМФЕ, ф. 3-7, од. зб. 590, 64 арк.; Бiлозерський М. Лiкування. Нотатки про народну медицину // РФ ІМФЕ, ф. 3-7, од. зб. 1009, 10 арк.; Бiлозерський М. Медицинские средства. Замiтки, виписки з друкованих джерел, друкованi матерiали // РФ ІМФЕ, ф. 3-7, од. зб. 589, 75 арк.; Бiлозерський М. Народна медицина. Замiтки, записи, виписки з друкованих джерел. // РФ ІМФЕ, ф. 3-7, од. зб. 591, 30 арк.; Бiлозерський М. Народна медицина (лiкарськi рослини i вживання iх при захворюваннях) // РФ ІМФЕ, ф. 3-7, од. зб. 593, 72 арк.; Бiлозерський М. Народна медицина. Нотатки про народнi засоби лiкування. Записи на Чернiгiвщинi // РФ ІМФЕ, ф. 3-7, од. зб. 588, 44 арк.; Бiлозерський М. Растения: Бiблiографiчний покажчик видiв рослин // РФ ІМФЕ, ф. 3-7, од. зб. 974, 34 арк.; Гурiн І. І. Постiйнi народнi порiвняння. Народна медицина. 1958 р. // РФ ІМФЕ, ф.14-3, од. зб. 210, 129 арк.; Корзонюк М. М. Волинське надбужжя (фольклорно-етнографiчний збiрник) в 2-х томах, 1986-1988 рр. // РФ ІМФЕ, ф. 14-3, од. зб. 1194, ч. 1, 491 арк.; Михайлюк В. К. Збiрник фольклорних та етнографiчних матерiалiв // РФ ІМФЕ, ф. 14-3, од. зб. 71, арк. 125 – 131. 68 Весiльний обряд i весiльнi пiснi записанi в рiзних мiсцевостях у 1861-1929 рр.// РФ ІМФЕ, ф. 1-дод., од. зб. 510, 209 арк.; Рудницький Є. Украiнське весiлля на Пiдляшьi // РФ ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 483, 161 арк; Павловський І. Весiльнi обряди Нiжинщини та iх змiни в ХХ ст. // РФ ІМФЕ, ф. 1-4, од. зб. 245, 43 арк.; Кравченко В. Г. Етнографiчнi матерiали. Сватання в с. Старий Дорогинь Христинiвськоi волостi, Овруцького пов. (1903 р.) // РФ ІМФЕ, ф. 1-4, од. зб. 325, 12 арк.; Михайлик Ф. Весiлля в Кобеляцькому р-нi Полтавськоi окр. // РФ ІМФЕ, ф. 1-4, од. зб. 328, 50 арк.; Етнографiчнi матерiали, зiбранi Гавриленко в с. Глiбовцi, Димерського р-ну на Киiвщинi // РФ ІМФЕ, ф. 1-2-дод., од. зб. 293, 17 арк; Весiльний обряд i весiльнi пiснi, записанi в рiзних мiсцевостях у 1861–1929 рр. // РФ ІМФЕ, ф. 1-дод., од. зб. 510, 209 арк.; Кудрицька А. Весiлля в с. Рогах Гуманськоi окр. // РФ ІМФЕ, ф. 1-4, од. зб. 323, 7 арк.; Мельничук М. Весiлля в с. Чаговi Оратiвського р-ну Гуманськоi окр. // РФ ІМФЕ, ф. 1-4, од. зб. 327, 21+7 арк.; Олексiева О. В. «Весилье» (свадебный обряд у крестьян). Записано на Чернiгiвщинi 1921 р. // РФ ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 392, 38 арк.; Парсунько В. До весiлля. Обряд та звичаi. Запис на Кiровоградщинi. 1927 р. // РФ ІМФЕ, ф. 1-дод., од. зб. 510; Постольнiков Х. В. Весiлля в м. Вовчi Харкiвськоi окр. // РФ ІМФЕ, ф. 1-4, од. зб. 328, 16 арк.; Ромашкевич Ф.К. Весiлля в с. Британах Борзенського п. Чернiгiвського г. // РФ ІМФЕ, ф. 1-4, од. зб. 324, 22 арк.; Рудницький Є. Украiнське весiлля на Пiдляшьi // РФ ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 483, 161 арк. 69 Савченко Ф. Родини, хрестини й вивiд в с. Карабiiвцi. Записано вiд Домочки Михальчуковоi, 1897 р. // Архiвнi матерiали Інституту рукопису Нацiональноi бiблiотеки Украiни iм. В. Вернадського (Далi ІР НБУВ), ф. 10: Етнографiчна комiсiя, од. зб. 15256-15257, 7 арк; Доброчаев И. О народных обычаях при рождении и крестинах в селе Сачковичах, 1883 г. // ІР НБУВ, ф. 61: Фонд О. Ф. Кiстякiвський, од. зб. 542, 6 арк; Етнографiчнi записи, зробленi в рiзних мiсцевостях, рiзними особами // ІР НБУВ, ф. 1: Лiтературнi матерiали, од. зб. 1511, арк. 55; Милорадович В. П. Родины в Лубенском уезде, Полтавской губернии. Этнографический очерк. // ІР НБУВ, ф.1: Лiтературнi матерiали, од. зб. 1440, 10 арк. 70 Докладнiше про напрацювання вченого у царинi звичаевого права див.: Гримич М. Звичаеве право у дослiдженнях Олександра Кiстякiвського // Етнiчна iсторiя народiв Європи: Збiрник наукових праць. – Киiв, 2001. – Вип. 9. – С. 28–33. 71 Белогриц-Котляревский А. Юридические обычаи и воззрения, записанные в м. Камышине Миргородского уезда 1878-1879 гг. // ІР НБУВ, ф. 61: О.Ф.Кiстякiвський. – Од. зб. 227–229, 20 арк.; Рутковский И.М. Ответы на вопросы изложенные в программе для собирания юридических обычаев и народных воззрений по уголовному праву // ІР НБУВ, Ф.61: Фонд О.Ф.Кiстякiвського, од. зб. 317-318, 10 арк. 72 Кистякивский А. Ф. К вопросу о цензуре нравов у народа. Статья кон. 70х гг. ХІХ ст. // ІР НБУВ, ф. 61: Фонд О. Ф. Кiстякiвський, од. зб. 96. – 20 арк. 73 Кистякивский А. Ф. К вопросу о цензуре нравов у народа. – Арк. 11. 74 Перерва у експедицiйних пошуках (2008-2010 рр.) пов’язана з народженням у 2009 роцi доньки Марii. 75 Глушко М. Етнографiчне районування Украiни: стан, проблеми, завдання (за матерiалами наукових дослiджень другоi половини XX – початку XXI ст.) // Вiсн. Львiв. ун-ту. – Л., 2009. – Вип. 44. – С. 179–214. – (Сер. «Історична»). 76 Записи здiйснювалися пiд дiвочим прiзвищем авторки – Колодюк. 77 Колодюк І. Рiвненщина 2003: Етнографiчнi матерiали з Рiвненщини (Зарiчнецький та Дубровицький р-ни), записанi у червнi 2003 р. // Архiв кафедри етнологii та краезнавства iсторичного факультету Киiвського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка (КЕКІФ). ф. 4, папка 6, од. зб. 105, 25 арк.; Колодюк І. Черкащина 2007: Канiвська польова практика 2007 р. // КЕКІФ. ф. 18, папка 3, од. зб. 3., 15 арк; Ігнатенко І. АР Крим 2012: Етнографiчна польова практика 2012 р. у с. Берегове Бахчисарайського р-ну АР Крим. // Архiв КЕКІФ ф. 16, папка 2, од. зб. 1- 10, 30 арк. 78 Правдюк О.А. Народне весiлля на Украiнi // Весiлля. У 2 кн. – Кн. 1. – К., 1970. – С. 29–31; Здоровега Н. І. Нариси народноi весiльноi обрядовостi на Украiнi. – К., 1974. – 160 с.; Борисенко В. Весiльнi обряди та звичаi на Украiнi: iсторико-етнографiчне дослiдження. – К., 1988. – 188 с. 79 Борисенко В. Весiльнi обряди та звичаi на Украiнi: iсторико-етнографiчне дослiдження. – С. 18–19. 80 Борисенко В. Весiльнi обряди та звичаi на Украiнi: iсторико-етнографiчне дослiдження. – С. 120. 81 Тiло в текстах культур / О. Боряк (упоряд.), М. Маерчик (упоряд.). – К., 2003. – 222 с. 82 Етнографiя статевого життя й тiлесностi: Збiрник статей / Уклад., наук. ред. О. Боряк, М. Маерчик. – К., 2013. – 288 с.; 10 iл. 83 Боряк О., Маерчик М. Тiло в контекстi культурно-антропологiчних студiй: ретроспекцiя та сучаснi пiдходи // Тiло в текстах культур. – с. 7–18; Боряк О. Матка i плацента: жiноче тiло як вiдкрита емнiсть // Тiло в текстах культур. – С. 19–31; Боряк О., Маерчик М. До питання етнографii статевого життя та записiв соромiцького фольклору (замiсть вступного слова) // Етнографiя статевого життя й тiлесностi. – С. 9–16. 84 Боряк О. Баба-повитуха в культурно-iсторичнiй традицii украiнцiв: мiж профанним i сакральним. – К., 2009. – С. 159–179. 85 Маерчик М. «Як яка дiвчина з хлопцем не спить, то вона й не дiвчина зовсiм» (секс до шлюбу в украiнськiй традицii): до постановки проблеми // http://abyss111.livejournal.com/3431.html#cutid1; Маерчик М. Дошлюбнi iнтимнi стосунки серед молодi в селах i мiстах Схiдноi та Центральноi Украiни на початку ХХ ст. // Украiна Модерна. – 2010. – № 6 (17). – С. 101–112. 86 Маерчик М. Ритуал i тiло: структурно-семантичний аналiз обрядiв украiнського родинного циклу. – К., 2011. – 328 с. 87 Кiсь О. Дiвчина-покритка в украiнському селi кiнця ХІХ – початку ХХ ст. // Народозн. зошити. – 1998. – № 6. – С. 684–692; Кiсь О. Украiнська сiльська молодь у дзеркалi гендерних вiдмiнностей // Ї.??? – № 24 «Поколiння i субкультури». – Л., 2002. – С. 183–201; Кiсь О. Жiнка в традицiйнiй украiнськiй культурi. – Л., 2008. – С. 108–120; 88 Гримич М. В. З дiвчини – в жiнку: перша шлюбна нiч украiнцiв // Народна культура украiнцiв: життевий цикл людини: iсторико-етнологiчне дослiдження у 5 т. / Наук. ред. М. Гримич. – Т. 3: Зрiлiсть: Жiноцтво. Жiноча субкультура. – К., 2012. – С. 176–191. 89 Народна культура украiнцiв: життевий цикл людини: iсторико-етнологiчне дослiдження у 5 т. / Наук. ред. М. Гримич. – Т. 3: Зрiлiсть: Жiноцтво. Жiноча субкультура. – К., 2012. – 480 с. 90 Несен І.І. Весiльний ритуал Центрального Полiсся: традицiйна структура та релiктовi форми (середина ХІХ – ХХ ст.). – К.,2004. – 280 с. 91 Гаврилюк Н. К. Мiфологiчнi формули на тему «походження» дiтей (досвiд систематизацii украiнських текстiв та iнослов’янськi паралелi) // Мистецтво, фольклор та етнографiя слов’янських народiв. – К., 1993. – С. 176–195. 92 Тарас Я. Золiння бiлизни, деякi аспекти гiгiени та пов’язанi з нею уявлення // Полiсся Украiни: Матерiали iсторико-етнографiчне дослiдження. Овруччина. – 1995. – Вип. 2. – Л., 1999. – С. 182. 93 Чучко М. К. «И възят Бога на помощь»: соцiально-релiгiйний чинник в життi православного населення пiвнiчних волостей Молдавського воеводства та австрiйськоi Буковини (епоха пiзнього середньовiччя та нового часу). – Чернiвцi, 2008. – С. 171–180. 94 Забловський А. В. Соцiалiзацiя статево-вiкових груп у традицiйнiй культурi украiнцiв другоi половини ХІХ – початку ХХ ст.: Дис. … канд. iст. наук. – К., 2005. – С. 59–61. 95 Маслiйчук В. Дiтозгубництво на Лiвобережнiй та Слобiдськiй Украiнi у другiй половинi XVIII cт. – Х., 2008. – С. 63. 96 Маслiйчук В. Девiантна поведiнка жiноцтва у 80–90-х рр. XVIII cт. (за матерiалами повiтових судiв Харкiвського намiсництва) // Провiнцiя на перехрестi культур: Дослiдження з iсторii Слобiдськоi Украiни XVII–XIX ст. – Х., 2007. – С. 304–338. 97 Диса К. Історiя сексуальностi ранньомодерноi доби: уявлення i дискусii на зламi ХХ i ХХІ столiть // СОЦІУМ. Альманах соцiальноi iсторii. – К., 2010. – Вип. 9. – С. 392–401;Диса К. Прихована частина айсбергу: «грiх бестiальний» у Ковелi XVIII ст. в контекстi iсторii сексуальностi // Повсякдення ранньомодерноi Украiни. Історичнi студii в 2-х томах. Т.1: Практики, казуси та девiацii повсякдення / Вiд. ред. В. Горобець. – К., 2012. – С.245–252. 98 Горинь Г. Громадський побут сiльського населення Украiнських Карпат (XIX – 30-тi роки XX ст.). – К., 1993. – 199 с. 99 Гошко Ю. Г. Звичаеве право населення Украiнських Карпат та Прикарпаття XIV–XІХ ст. / НАН Украiни: Ін-т народознав. – Л., 1999. – 336 с. 100 Чмелик Р. Мала украiнська селянська сiм’я другоi половини XIX – поч. XX ст. – Л., 1999. – 143 с. 101 Кривоший О. П. Жiнка в суспiльному життi Украiни за часiв козаччини: Історичнi розвiдки. – З., 1998. – 67 с.; Кривоший О. П. Материзна. Жiнка в правовiй культурi украiнського народу (Х – пер. пол. XVII ст.). – З., 2001. – 95 с. 102 Маланчук-Рибак О. Украiнськi жiночi студii: iсторiографiя та iсторiософiя. – Л., 1999. – 54 с. 103 Старченко Н. П. Становище жiнки-шляхтянки на Волинi другоi половини XVI – початку XVII ст.: майновий та правовий аспекти: Автореф. дис…канд. iст. наук. – Львiв, 2002. – 19 с. 104 Стяжкiна О. В. Жiнки в iсторii украiнськоi культури другоi половини ХХ столiття. – Донецьк, 2002. – 270 с. 105 Буряк Л. Жiнка в украiнському iсторичному наративi: автори, iдеi, образи. – К., 2010. – 368 с. 106 Орлова Т. В. Жiнка в iсторii Украiни (вiтчизняна iсторiографiя ХХ – початку ХХІ ст.). – К., 2009. – 584 с. 107 Петренко І. Шлюбно-сiмейнi вiдносини в повсякденному життi мирян Росiйськоi держави XVIIІ ст.: в 2 ч. – Ч.1. – П., 2010. – 276 с.; Петренко І. Шлюбно-сiмейнi вiдносини в повсякденному життi мирян Росiйськоi держави XVIIІ ст.: в 2 ч. – Ч.2. – П., 2010. – 305 с.; Петренко І. Шлюбно-сiмейнi вiдносини украiнцiв у другiй половинi XVIIІ ст. – П., 2009. – 119 с. 108 Красиков М. «Ой дам тобi водицi живоi…»: Заметки собирателя укр. эрот. фольклора // Живой журн. (Киев) – 2005. – № 2. – С. 52–53; Красиков М. Таемничий дивосвiт украiнського еросу // Украiнськi соромiцькi пiснi / Упоряд. М. Красиков. – Х., 2003. – 287 с.; Красиков М. Украiнський традицiйний «соромiцький» фольклор у сучасному суспiльствi: Проблема рецепцii // Традицiйна культура в умовах глобалiзацii: проблема наслiдування культурного коду нацii: Матерiали Мiжнар. наук-практ. конф. 21–22 груд. 2006 р. – Х., 2006. – С. 116–122. 109 Лесюк М. П. Еротизм в украiнському пiсенному фольклорi: Наук. вид. – Івано-Франкiвськ, 2010. – 244 с. 110 Сулима М. Грiхи розмаiтi: епитимiйнi справи XVII–XVIIІ ст. – К., 2005. – 256 с. 111 Бандурка: украiнськi соромiцькi пiснi / Упоряд. М. Сулима. – К., 2001. – 280 с. 112 Тiло чи особистiсть? Жiноча тiлеснiсть у вибранiй малiй украiнськiй прозi та графiцi кiнця ХІХ – початку ХХ столiття. – К., 2007. – 192 с. 113 Украiнське тiло: Збiрник статей / Ред. С. Климко, Л. Кульчицька, В. Черепанiн. – К., 2012. – 96 с. 114 Колодюк І. Традицiйнi уявлення украiнцiв про Божу кару за грiх «витравлювання плоду» // Етнiчна iсторiя народiв Європи. – К., 2007. – Вип. 22. – С. 34–40; Колодюк І. Концепт зачаття та його вiдображення в традицiйнiй культурi украiнцiв // Етнiчна iсторiя народiв Європи: Зб. наук. пр. – К., 2007. – Вип. 23. – С. 39–45; Ігнатенко (Колодюк) Ірина. Народнi ембрiологiчнi уявлення украiнцiв // Народна культура украiнцiв. – Т. 1: Дiти. Дитинство. Дитяча субкультура. – К., 2008. – С. 3–12; Ігнатенко І. Деякi аспекти антропологii жiночого тiла в украiнськiй традицiйнiй культурi // Народна культура украiнцiв. – Т. 2: Молодь. Молодiсть. Молодiжна субкультура. – К., 2010. – С. 5–19; Ігнатенко І. Дошлюбне спiлкування украiнськоi молодi // Народна культура украiнцiв. – Т. 2: Молодь. Молодiсть. Молодiжна субкультура. – К., 2010. – С. 40–55; Ігнатенко І. З дiвчини – в жiнку: обряд «комори» та символiка дiвочоi цноти в украiнському весiльному ритуалi // Народна культура украiнцiв. – Т. 3: Зрiлiсть: Жiноцтво, жiноча субкультура. – К., 2012. – С. 192–20; Ігнатенко І. Жiнка та ii ненародженi дiти: традицiйнi вiрування й уявлення украiнцiв про контрацептиви та аборти // Народна культура украiнцiв. – Т. 3: Зрiлiсть: Жiноцтво, жiноча субкультура. К., 2012. – С. 244–257; Ігнатенко І. Роль та функцii жiнок похилого вiку в традицiйнiй культурi украiнцiв: соцiобiологiчний пiдхiд // Етнiчна iсторiя народiв Європи. – К., 2012. – Вип. № 38. – С. 37–40; Ignatenko I. Woman’s body in the Ukrainian tradition // Warsaw East European Conference 2012: Old and new past, present and future of the post-communism world. – Warsaw’s, 2012. – P. 26; Игнатенко И. Женское тело как объект социального контроля (на примере украинской традиционной культуры) // Женщины и мужчины в контексте исторических перемен: материалы Пятой международной научной конференции Российской ассоциации исследователей женской истории и Института этнологии и антропологии им. Н.Н. Миклухо-Маклая РАН (4-7 октября 2012 года, Тверь). – Т. 2. – М., 2012. – С. 159–160; Ігнатенко І. Жiноче тiло у традицiйнiй культурi украiнцiв. – Киiв, 2013. – 228 с.; 2-е вид. – Киiв, 2013. – 224 с. 115 Пушкарева Н. Л. Семья, женщина, сексуальная этика в православии и католицизме: перспективы сравнительного подхода // Этнографическое обозрение. – 1996. – № 6. – С. 55–64; Пушкарева Н. Л. Мир чувств русской женщины в XVIII столетии // Этнографическое обозрение. – 1996. – № 4. – С. 17–31; Пушкарева Н. Л. Частная жизнь русской женщины: невеста, жена, любовница (Х – начало ХІХ в.) – М., 1997. – 381 с.; Пушкарева Н. Л. Интимная жизнь русских женщин в Х – ХV вв. // Этнографическое обозрение. – № 1. – 1998. – С. 93–103; Пушкарева Н. Л. «Како ся разгоре сердце мое и тело мое до тебе…»: Любовь в частной жизни человека средневековой Руси по ненормативным источникам // «А се грехи злые, смертные…»: Любовь, эротика и сексуальная этика в доиндустриальной России (Х – первая половина ХIХ в.) / Под ред. Н. Л. Пушкаревой. – М., 1999. – С. 507–515; Пушкарева Н. Л. «Мед и млеко под языком твоим» // Этнографическое обозрение. – 2004. – № 1. – С. 61–76. 116 Топорков А. Л. Заговоры в русской рукописной традиции XV–XIX вв.: история, символика, поэтика. – М., 2005. – 480 с. 117 Топорков А. Л. Символика тела в русских заговорах XVII–XVIII вв. // Тело в русской культуре: Сб. ст. / Сост.: Г. Кабакова и Ф. Конт. – М., 2005. – С. 131–146. 118 Секс и эротика в русской традиционной культуре / Сост. А. Л. Топорков. – М., 1996. – 534 с.; Эрос и порнография в русской культуре / Сб. ст. под ред. М. Левитта и А. Л. Топоркова. – М., 1999. – 700 с. 119 Агапкина Т. А. Славянские обряды и верования, касающиеся менструации. – С. 103–150. 120 Листова Т. А. «Нечистота» женщины (родильная и месячная) в обычаях и представлениях русского народа // Секс и эротика в русской традиционной культуре. – С. 151–175. 121 Толстая С. Символика девственности в полесском свадебном обряде // Секс и эротика в русской традиционной культуре. – С. 192–206. 122 Баранов Д. А. Образ ребенка в представлении русских о зачатии и рождении (по этнографическим, фольклорным и лингвистическим материалам): Автореф. … канд. ист. наук. – СПб., 2000; Баранов Д. «Незнакомые» дети (к характеристике образа новорожденного в русской традиционной культуре // Этнографическое обозрение. – 1998. – № 4. – С. 110–121; Баранов Д. Образ ребенка в народной эмбриологии // Материалы по этнографии. – Т. 1. – СПб., 2002. – С. 11–52. 123 Гура А. В. Коитус // Славянские древности. – М., 1999. – Т. 2. – С. 524–527; Гура А. В. Брачная ночь // Славянские древности. – М., 1995. – Т. 1. – С. 257–261; Gura Aleksandr V. Coitus in the symbolic language of Slavic culture // www.folklore.ee/folklore/vol30/gura.pdf. 124 Гура А. В. Брак и свадьба в славянской народной культуре: Семантика и символика. – М., 2012. – С. 507–530. 125 Кабакова Г. И. Антропология женского тела в славянской традиции. – М., 2001. – 334 с. 126 Тело в русской культуре: Сб. ст. / Сост.: Г. Кабакова и Ф. Конт. – М., 2005. – 400 с.: ил. 127 Кабакова Г. И. Девственность // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: В 5 т. / РАН; Ин-т славяноведения и балканистики / Отв. ред. Н. И. Толстой. – Т. 2: Д – К. – М., 1999. – С. 35–36; Кабакова Г. И. Девушка // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: В 5 т. / РАН; Ин-т славяноведения и балканистики / Отв. ред. Н. И. Толстой. – Т. 2: Д – К. – М., 1999. – С. 36–39; Кабакова Г. И. Женщина // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: В 5 т. / РАН; Ин-т славяноведения и балканистики / Отв. ред. Н. И. Толстой. – Т. 2: Д – К. – М., 1999. – С. 205–208.; Кабакова Г. И. О сладких поцелуях и горьких слезах: заметки о гастрономии тела // Тело в русской культуре. – С. 69–72. 128 Мазалова Н. Е. Состав человеческий: человек в традиционных представлениях русских. – СПб., 2001. – 192 с. 129 Шангина И. Русские девушки. – СПб., 2007. – 352 с.: ил. 130 Мороз Е. Веселая Эрата: секс и любовь в мире русского Средневековья. – М., 2011. – 176 с. 131 Валодзiна Т. Цела чалавека: слова, мiф, рытуал. – Минск, 2009. – 423 с. 132 Валодзiна Т. Жаночы нiз у традыцыйнай культуры // Сексуальная прастора беларускай культур: зб. навук. арт. i мат. – М., 2001. – С. 30–44.; Володина Т. В. Женские болезни в народных представлениях белорусов // Српска академиjа наука и уметности. Од-не jезика и книжевности. Српски jезик у светлу савремених лингвистичких теориjа. – Б., 2008. – К. 3. – С. 129–138.; Володина Т. В. «Няхрышчанае мясца»: женская грудь и грудное вскармливание в белорусских традиционных представлениях и языке (на общеславянском фоне) // Антропологический форум. – СПб., 2006. – № 4. – С. 264–285.; Володина Т. В. Телесный низ в традиционных представлениях белорусов // Белорусский эротический фольклор / изд. под. Т.В. Володина, А.С. Федосик. – М., 2006. – С. 8–52. 133 История тела: В 3-х т. / Под редакцией Алена Корбена, Жан-Жака Куртина, Жоржа Вигарелло. – Т.І: От Ренессанса до Эпохи Просвещения / Перевод с французского М. С. Неклюдовой, А. В. Стоговой. – М.: Новое литературное обозрение, 2012. – 480 с.: ил. 134 Mead M. Sex and Temperament in Three Primitive Societies. – New York, 1935. – 335 p.; Mead M. Male and Female: A Study of the Sexes in a Changing World. – New York, 1949. – 477 p.; Мид М. Культура и мир детства. Избр. произведения: пер. с анг. – М., 1988. – 429 с. 135 Бовуар, Сiмона де. Друга стать. Т. 1. – К.:, 1994. – 390 с.;. Т. 2. – К., 1995. – 392 с. 136 Фуко М. История сексуальности – III: Забота о себе/Пер, с фр. Т. Н. Титовой, О. И. Хомы под общ. ред. А. Б. Мокроусова. – Киев, 1998. – 288 с.; Фуко М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Работы разных лет. Пер. с франц. – М., 1996. – 448 с. 137 Blackman Lisa. The Body: The Key Concepts. – Oxford and New York, 2008. 138 Brown P. Eve: Sex, Childbirth and Motherhood through the Ages. – UK, 2005. – 272 p. 139 Clark Anna. Desire: A History of European Sexuality. New York: Routledge, 2008. 140 Wolf N.Vagina: a new biography. – New York, 2012. – 384 р.; Вульф Н. Миф о красоте: Стереотипы против женщин / Пер. с англ. – М., 2013. – 445 с. 141 Levin E. Sex and Society in the World of Orthodox Slavs, 900 – 1700. – Ithaca, 1989; Левина Е. Секс и общество в мире православных славян 900 – 1700 // «А се грехи злые, смертные…»: Любовь, эротика и сексуальная этика в доиндустриальной России: Док. и исслед. / Под ред. Н. Л. Пушкаревой. – М., 1999. – С. 239–490. 142 Воробець Крiстiн Д. Спокусниця чи цнотлива? Непевне статеве становище жiнок у пореформенiй украiнськiй селянськiй громадi // Гендерний пiдхiд: iсторiя, культура, суспiльство / За ред. Л. Гентош та О. Кiсь. – Л., 2003. – С. 62–73.; Worobec C. Possessed: Women, Witches, and Demons in Imperial Russia. Illinois, 2001. – 302 р. 143 Никончук М. В., Никончук О. М., Мойсiенко В. М. Полiська лексика народноi медицини та лiкувальноi магii. – Житомир, 2001. – С. 33. 144 За основу подiлу взято класифiкацiю, запропоновану росiйською дослiдницею Т. А. Агапкiною (Агапкина Т. А. Славянские обряды и верования, касающиеся менструации. – С. 104–110). 145 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 7. 146 Маерчик М. Одяговий метамовний код в обрядах родинного циклу (семiотичний аналiз традицii оголення лiмiнальних осiб) // Народознавчi зошити. – Л., 2000. – № 6. – С. 1027–1037. 147 Агапкина Т. А. Славянские обряды и верования, касающиеся менструации. – С. 105. 148 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 71. 149 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 71. 150 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 71. 151 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 70. 152 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 71. 153 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 71. 154 Талько-Грынцевич Ю. Народное акушерство в Южной Руси. – С. 18. 155 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 79. 156 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 71. 157 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 77. 158 Верхратський С.А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 71. 159 Шухевич В. Гуцульщина. – С. 255. 160 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 73. 161 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 71. 162 Талько-Грынцевич Ю. Д. Народное акушерство в Южной Руси. – С. 18–19. 163 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 83. 164 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 74–75. 165 Кабакова Г. И. Антропология женского тела в славянской традиции. – С. 194. 166 Спр. Колодюк-1. Матерiали, записанi в с. Бовсуни Лугинського р-ну Житомирськоi обл. // ДНЦЗКСТК, ф. Лугини-2005: Матерiали комплексноi iсторико-етнографiчноi експедицii до Лугинського району Житомирськоi областi (листопад 2005 р.). – Арк. 8. 167 Спр. Колодюк-5. Матерiали, записанi в с. Червона Волока Лугинського р-ну Житомирськоi обл. // ДНЦЗКСТК, ф. Лугини-2005. – Арк. 13. 168 Спр. Колодюк-8. Матерiали, записанi в с. Млини Овруцького р-ну Житомирськоi обл. // ДНЦЗКСТК, ф. Лугини-2005. – Арк. 34. 169 Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 43. 170 Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 106. 171 Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 43. 172 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 75. 173 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 77. 174 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 74–75. 175 Детальнiше див.: Колодюк І. Концепт зачаття та його вiдображення в традицiйнiй культурi. – С. 39–45; Ігнатенко (Колодюк) І. Народнi ембрiологiчнi уявлення украiнцiв. – С. 3–12. 176 Ставлення сучасноi офiцiйноi медицини до лiкування народними методами порушення менструального циклу, буде розглянуто у роздiлi VII. 177 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 74–75. 178 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 73. 179 Маркович В. В. Знахарки нового типа. – С. 425. 180 Коваленко Г. И., Манжура И. К народной медицине малоруссов. – С. 184. 181 Коваленко Г. И., Манжура И. К народной медицине малоруссов. – С. 175; Гринченко Б. Д. Материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губернях. – С. 320. 182 Шухевич В. Гуцульщина. – С. 255. 183 Талько-Грынцевич Ю. Д. Народное акушерство в Южной Руси. – С. 19–20. 184 Милорадович В. П. Народная медицина в Лубенском уезде Полтавской губернии. – С. 89. 185 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 76. 186 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 75. 187 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 76. 188 Талько-Грынцевич Ю. Д. Народное акушерство в Южной Руси. – С. 20. 189 Талько-Грынцевич Ю. Д. Народное акушерство в Южной Руси. – С. 20. 190 Тарас Я. Золiння бiлизни, деякi аспекти гiгiени та пов’язанi з нею уявлення. – С. 182. 191 Милорадович В. П. Народная медицина в Лубенском уезде… – С. 89. 192 Талько-Грынцевич Ю. Д. Народное акушерство в Южной Руси. – С. 21. 193 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 75. 194 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 75. 195 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 75–76. 196 Талько-Грынцевич Ю. Д. Народное акушерство в Южной Руси. – С. 21. 197 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 76. 198 Милорадович В. П. Народная медицина в Лубенском уезде… – С. 89. 199 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 76. 200 Талько-Грынцевич Ю. Д. Народное акушерство в Южной Руси. – С. 22. 201 Беньковский Ив. Народный взгляд на «нечистую» женщину. – С. 131. 202 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 72. 203 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 71. 204 Кабакова Г. И. Антропология женского тела в славянской традиции. – С. 196. 205 Агапкина Т. А. Славянские обряды и верования, касающиеся менструации. – С. 119. 206 Колодюк І. Канiвська польова практика 2007 р. Запис. у с. Гамарня Канiвського р-ну Черкаськоi обл. // КЕКІФ, ф. 18, папка 3, од. зб. 3., арк. 3. 207 Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 33. 208 Спр. Колодюк-8. Матерiали, записанi в с. Млини Овруцького р-ну Житомирськоi обл. – Арк. 10. 209 Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 43. 210 Манжура И. Сказки, пословицы и т. п., записанныя в Екатеринославской и Харьковской губ. – Харьков, 1890. – С. 155. 211 Левицький М. Селянськи знахари и бабы-шептухи. – К., 1901. – С. 2. 212 Спр. Колодюк-12. Матерiали, записанi в с. Кам’яне Рокитнiвського р-ну Рiвненськоi обл. // ДНЦЗКСТК, ф. Рокитне-2006: Матерiали комплексноi iсторико-етнографiчноi експедицii до Рокитнiвського району Рiвненськоi областi (серпень 2006 р.). – Арк. 17. 213 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 78. 214 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 78. 215 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 72. 216 Гр[рушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 79. 217 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 79. 218 Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 28. 219 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 32. 220 Кабакова Г. И. Антропология женского тела в славянской традиции. – С. 86. 221 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 32. 222 Кабакова Г. Антропология женского тела в славянской традиции. – С. 70. 223 Боряк О. Постать баби-повитухи крiзь символiку обряду очищення: пiсляпологовi «зливки» // Етнiчна iсторiя народiв Європи. – К., 2007. – Вип. 22. – С. 5–11. 224 Памятная книжка Черниговской губернии. – Чернигов, 1862. – С. 277. 225 Агапкина Т. А. Славянские обряды и верования, касающиеся менструации. – С. 121. 226 Агапкина Т. А. Славянские обряды и верования, касающиеся менструации. – С. 121. 227 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 78. 228 Агапкина Т. А. Славянские обряды и верования, касающиеся менструации. – С. 119. 229 Спр. Колодюк-5. Матерiали, записанi в с. Блажове Рокитнiвського р-ну Рiвненськоi обл. // Ф. Рокитне-2006: Матерiали комплексноi iсторико-етнографiчноi експедицii до Рокитнiвського району Рiвненськоi областi (серпень 2006 р.). – Арк. 32. 230 Кабакова Г. И. Антропология женского тела в славянской традиции. – С. 199. 231 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 72. 232 Колодюк І. Канiвська польова практика 2007 р. Запис. у с. Гамарня Канiвського р-ну Черкаськоi обл. – Арк. 8. 233 Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 72. 234 Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 138. 235 Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 147. 236 Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 106. 237 Принагiдно зазначимо, що сучасна офiцiйна медицина пiдтверджуе небажанiсть iнтимних стосункiв пiд час мiсячних у жiнки через багаторазове збiльшення ризикiв зараження статевими та венеричними хворобами у разi iнфiкування одного з партнерiв (З iнтерв’ю практикуючого лiкаря М. Л. Грабовецького, запис. Ігнатенко І. 11 грудня 2010 р. в м. Нью-Йорк, США, на тему «Народнi методи лiкування в iнтерпретацii сучасноi офiцiйноi медицини» // Архiв КЕКІФ ф. 24, папка 27, од. зб. 190, Арк. 2. 238 Онищук А. З народного життя гуцулiв. – С. 227. 239 Иванов П. Этнографические материалы, собранные в Купянском уезде Харьковской губернии. Приметы и поверья, относящиеся к беременности и к рождению детей // Этнографическое обозрение. – 1897. – № 1. – С. 23. 240 Спр. Колодюк-5. Матерiали, записанi в с. Блажове Рокитнiвського р-ну Рiвненськоi обл. – Арк.11. 241 Спр. Колодюк-1. Матерiали, записанi в с. Бовсуни Лугинського р-ну Житомирськоi обл. – Арк.16. 242 Спр. Колодюк-8. Матерiали, записанi в с. Млини Овруцького р-ну Житомирськоi обл. – Арк. 23. 243 Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 33. 244 Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 72. 245 Беньковский Ив. Народный взгляд на «нечистую» женщину. – С. 130; Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 72. 246 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 82. 247 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 71. 248 Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 147. 249 Кiсь О. Полтавщина 1997. – Арк. 29. 250 Агапкина Т. А. Славянские обряды и верования, касающиеся менструации. – С. 118–119. 251 Беньковский Ив. Народный взгляд на «нечистую» женщину. – С. 129. 252 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. – Арк. 72. 253 Милорадович В. П. Народная медицина в Лубенском уезде… – С. 89. 254 Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях i вiруваннях украiнського народу. – С. 79. 255 Верхратський С. А. Украiнський медичний фольклор. 256 Беньковский Ив. Народный взгляд на «нечистую» женщину. – С. 129. 257 Кiсь О. Полiсся 1998. – Арк. 56. 258 Колодюк І. Канiвська польова практика 2007 р. Запис. у с. Гамарня Канiвського р-ну Черкаськоi обл. – Арк. 7. 259 Кабакова Г. И. Антропология женского тела в славянской традиции. – С. 198.