Тiнi забутих предкiв Михайло Михайлович Коцюбинський Сюжет, iдею й мистецьку форму класик та iнтелiгент украiнськоi лiтератури – Михайло Коцюбинський – знайшов на вершинах гуцульских Карпат, у нетрях iхнiх лiсiв, на чорногiрських полонинах. На тлi кривавого протиборства двох ворогуючих родiв – Гутенюкiв i Палiйчукiв – зароджуеться кохання Івана i Марiчки. Цей твiр ошелешуе трагiзмом подiй та доль. Екранiзацiя С. Параджановим допомогла отримати Украiнi понад сто мiжнародних кiнопремiй. Михайло Коцюбинський Тiнi забутих предкiв Іван був дев'ятнадцятою дитиною в гуцульськiй родинi Палiйчукiв. Двадцятою i останньою була Анничка. Не знати, чи то вiчний шум Черемошу i скарги гiрських потокiв, що сповняли самотню хату на високiй кичерi([1 - Безлiсна гора]), чи сум чорних смерекових лiсiв лякав дитину, тiльки Іван все плакав, кричав по ночах, погано рiс i дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозi одвертала од нього очi. Не раз вона з ляком думала навiть, що то не од неi дитина. Не "сокотилася" баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвiтила свiчки – i хитра бiсиця встигла обмiняти ii дитину на свое бiсеня. Туго росла дитина, а все ж пiдростала, i не стямились навiть, як довелося шить iй штани. Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке i не вiдоме нiкому або без причини кричить. Гачi([2 - Штани]) на йому спадають, а воно стоiть серед хати, заплющило очi, роззявило рота i верещить. Тодi мати виймала люльку з зубiв i, замахнувшись на нього, люто гукала: – Ігi на тебе! Ти, обмiнiннику. Щез би у озеро та в трiски!.. І вiн щезав. Котивсь зеленими царинками([3 - Обгороджений сiнокiс близько од оселi]), маленький i бiлий, наче банька кульбаби, безстрашно забирався у темний лiс, де гаджуги([4 - Смереки, рiд наших ялинок]) кивали над ним галузками, як ведмiдь лабами. Звiдси дивився на гори, близькi й далекi верхи, що голубiли на небi, на смерековi чорнi лiси з iх синiм диханням, на ясну зелень царинок, що, мов дзеркала, блищали в рамах дерев. Пiд ним, в долинi, кипiв холодний Черемош. По далеких горбах дрiмали на сонцi самотнi оселi. Були так тихо i сумно, чорнi смереки безперестанку спускали сум свiй в Черемош, а вiн нiс його долом й оповiдав. – Іва!.. Мо-ой! – гукали на Івана од хати, але вiн того не слухав, збирав малини, пукав з листочкiв, робив свистiлку або пищав у травинку, намагаючись вдати голоси птахiв та всi тi згуки, що чув у лiсi. Ледве помiтний в лiсовiм зелi, збирав квiтки i косичив ними свою кресаню (бриль), а утомившись, лягав десь пiд сiном, що сохло на остривах([5 - Суха смерека з галузками, на якiй сушиться сiно]), i спiвали йому до сну та й будили його своiм дзвоном гiрськi потоки. Коли Івановi минуло сiм лiт, вiн уже дивився на свiт iнакше. Вiн знав вже багато. Умiв знаходити помiчне зiлля – одален, матриган i пiдойму, розумiв, про що канькае каня, з чого повстала зозуля, i коли оповiдав про все те вдома, мати непевно позирала на нього: може, воно до нього говорить? Знав, що на свiтi пануе нечиста сила, що арiдник (злий дух) править усiм; що в лiсах повно лiсовикiв, якi пасуть там свою маржинку([6 - Худоба]): оленiв, зайцiв i серн; що там блукае веселий чугайстир, який зараз просить стрiчного в танець та роздирае нявки; що живе в лiсi голос сокири. Вище, по безводних далеких недеях([7 - Дикi верхи гiр]), нявки розводять своi безконечнi танки, а по скелях ховаеться щезник. Мiг би розказати i про русалок, що гарноi днини виходять з води на берег, щоб спiвати пiсень, вигадувать байки i молитви, про потопельникiв, якi по заходi сонця сушать блiде тiло свое на каменях в рiчцi. Всякi злi духи заповнюють скелi, лiси, провалля, хати й загороди та чигають на християнина або на маржину, щоб зробити iм шкоду. Не раз, прокинувшись уночi, серед ворожоi тишi, вiн тремтiв, сповнений жахом. Весь свiт був як казка, повна чудес, таемнича, цiкава й страшна. Тепер вiн вже мав обов'язки – його посилали пасти корови. Гнав в лiс своiх жовтаню та голубаню, i коли вони потопали в хвилях лiсових трав та молодих смеречок i вже звiдти обзивались до нього, як з-пiд води, тужливим дзвоном своiх дзвiнкiв, вiн сiдав десь на узбiччi гори, виймав денцiвку (сопiлку) i вигравав немудрi пiснi, яких навчився од старших. Однак та музика не вдовольняла його. З досадою кидав денцiвку i слухав iнших мелодiй, що жили в ньому, неяснi i невловимi. Знизу пiдiймавсь до Івана i затоплював гори глухий гомiн рiки, а в нього капав од часу до часу прозорий дзвiн колокiльця. З-за галузки смереки виглядали зажуренi гори, напоенi сумом тiней од хмар, що все стирали блiду усмiшку царинок. Гори щохвилини мiняли свiй настрiй: коли смiялась царинка, хмурився лiс. І як трудно було вдивитись в те рухливе обличчя гiр, так трудно було дитинi спiймати химерну мелодiю пiснi, що вилась, трiпала крильцями коло самого вуха i не давалась. Одного разу вiн покинув своi корови i подряпавсь на самий грунь (верх). Ледве помiтною стежкою пiдiймавсь вище i вище, помiж густi зарослi блiдоi папоротi, колючоi ожини й малини. Легко перескакував з камiнця на камiнчик, перелазив через поваленi дерева, продирався крiзь гiллячки кущiв. За ним пiдiймався з долини вiчний шум рiчки, росли гори, i вже вставав на крайнебi блакитний привид Чорногори. Довгi плакучi трави крили тепер боки гори, дзвiнки корiв обзивались, як далеке зiтхання, все частiше попадалось велике камiння, що далi, на самiм вершку, творило хаос поламаних скель, списаних лишаями, здушених у гадючих обiймах корiнням смерек. Пiд ногами в Івана кождий камiнь вкривали рудавi мхи, грубi м'якi, шовковi. Теплi i нiжнi, вони ховали у собi позолочену сонцем воду лiтнiх дощiв, м'яко вгинались i обiймали ногу, як пухова подушка. Кучерява зелень гогозiв i афин([8 - Лiсовi ягоди]) запустила свое корiння у глибiнь моху, а зверху сипнула росою червоних та синiх ягiд. Тут Іван сiв одпочити. Нiжно дзвенiла над ним хвоя смерек, змiшавшись з шумом рiки, сонце налляло злотом глибоку долину, зазеленило трави, десь курився синiй димок од ватри([9 - Вогнище]), з-за Ігриця оксамитовим гулом котився грiм. Іван сидiв i слухав, забувши зовсiм, що мае доглядати корови. І ось раптом в сiй дзвiнкiй тишi почув вiн тиху музику, яка так довго i невловимо вилась круг його вуха, що навiть справляла муку! Застиглий i нерухомий, витягнув шию i з радiсним напруженням ловив дивну мелодiю пiснi. Так люди не грали, вiн принаймнi нiколи не чув. Але хто грав? Навкруги була пустка, самотнiй лiс i не видно було живоi душi. Іван озирнувся назад, на скелi, – i скаменiв. На каменi, верхи, сидiв "той", щезник, скривив гостру борiдку, нагнув рiжки i, заплющивши очi, дув у флояру. "Нема моiх кiз… Нема моiх кiз…" – розливалась жалем флояра. Та ось рiжки пiднялись вгору, щоки надулись i розплющились очi. "Є моi кози… Є моi кози…" – заскакали радiсно згуки, i Іван з жахом побачив, як, виткнувшись з-за галузок, затрясли головами бородатi цапи. Вiн хтiв тiкати – й не мiг. Сидiв прикутий на мiсцi i нiмо кричав од холодного жаху, а коли врештi видобув голос, щезник звинувся i пропав раптом у скелi, а цапи обернулись в корiння дерев, повалених вiтром. Іван гнав тепер вниз, без тями, наослiп, рвав зрадливi обiйми ожин, ламав сухi гiллячки, котився по слизьких мхах i з жахом чув, що за ним щось женеться. Нарештi впав. Скiльки лежав, не пам'ятае. Прийшовши до себе i вздрiвши знайомi мiсця, вiн заспокоiвся трохи. Здивований, наслухав якийсь час. Пiсня, здавалось, бринiла вже в ньому. Вiн вийняв денцiвку. Зразу йому не йшло, мелодiя не давалась. Починав грати спочатку, напружував пам'ять, ловив якiсь згуки, i коли врештi знайшов, що вiддавна шукав, що не давало йому спокою, i лiсом поплила чудна, не вiдома ще пiсня, радiсть вступила у його серце, залляла сонцем гори, лiс i траву, заклекотiла в потоках, пiдняла ноги в Івана, i вiн, пожбурнувши денцiвку в траву та взявшись у боки, закрутився в танцi. Перебирав ногами, ставав легко на пальцi, бив босими п'ятами в землю, щiбав голубцi, крутився i присiдав. "Є моi кози… Є моi кози…" – щось спiвало у ньому. На сонячнiй плямi полянки, що закралась в похмуре царство смерек, скакав бiленький хлопчик, немов метелик пурхав зi стебла на стеблину, а обидвi корови – жовтаня i голубаня, просунувши голови межи галузки, привiтно дивились на нього, жуючи жуйку, та зрiдка дзвонили йому до танцю. Так знайшов вiн у лiсi те, чого шукав. Вдома, в родинi, Іван часто був свiдком неспокою i горя. За його пам'ятi вже двiчi коло iх хати трембiтала трембiта([10 - Довга на сажень сурма з дерева i з кори (народний музичний iнструмент)]), оповiщаючи горам i долам про смерть: раз, коли брата Олексу роздушило дерево в лiсi, а вдруге, коли браччiк Василь, файний веселий леЄiнь, загинув у бiйцi з ворожим родом, посiчений топiрцями. Се була стара ворожнеча мiж iхнiм родом i родом Гутенюкiв. Хоч всi в родинi кипiли злiстю й завзяттям на той диявольський рiд, але нiхто не мiг докладно розказати Івановi, звiдки пiшла ворожнеча. Вiн теж горiв бажанням помститись i хапавсь за татову бартку, важку ще для нього, готовий кинутись в бiй. То байка, що Іван був дев'ятнадцятий в батька, а Анничка двадцята. Їхня родина була невелика: старинi двое та п'ятеро дiтей. Решта п'ятнадцять спочило на цвинтарi бiля церковцi. Всi вони були богомiльнi, любили ходити до церкви, i особливо на храм. Там можна побачитись було з далеким родом, що осiвся по околишнiх селах, та й траплялась нагода оддячить Гутенюкам за смерть Василеву та за ту кров, що не раз чюрила з Палiйчукiв. Витягалось найкраще лудiння (одежа), новi крашеницi, писанi кептарi, череси i табiвки, багато набиванi цвяхом, дротянi запаски, черленi хустки шовковi i навiть пишна та бiлоснiжна гугля, яку мати обережно несла на цiпку через плече. Іван теж дiстав нову кресаню i довгу дзьобню, що била його по ногах. Сiдлались конi, i суточками([11 - Обгороджена гiрська стежка]) зеленим верхом iшов пишний похiд та закосичував плай гейби червоним маком. По горах, долами й верхами, тяглися святочно прибранi люди. Зелена отава царинок розцвiталася раптом, вздовж Черемошу плив рiзнобарвний потiк, а десь високо, на чорному запиналi смерекових лiсiв, жаром горiв пiд ранiшнiм сонцем червоний дашок гуцульського парасоля. Незабаром Іван побачив стрiчу ворожих родiв. Вони вже вертали з храму, тато був трохи напитий. Раптом на вузенькiй дорозi, мiж скелею i Черемошем, зробився тиск. Вози, кiннi i пiшi, чоловiки й жiнки – спинились i збились в купу. В лютому Євалтi, що звiявсь одразу, як вихор, невiдомо од чого, заблищали залiзнi бартки та заскакали перед самим обличчям. Як кремiнь i криця, стялись роди– Гутенюки з Палiйчуками, i перше нiж Іван встиг розiбрати, про що iм йдеться, тато розмахнув бартку i вдарив плазом комусь по чолi, з якого бризнула кров, залляла лице, сорочку та пишний кептар. Йойкнула челядь([12 - Жiнота]), кинулась одтягати. а вже людина з лицем червоним, як його гачi, тяла барткою ворога в голову, i похитнувся Іванiв тато, як пiдтята смерека. Іван кинувся в бiйку. Не пам'ятав, що робить. Щось пiдняло його. Але дорослi потолочили йому ноги, i вiн не мiг протиснутись туди, де бились. Все ще гарячий, роз'юшений злiстю, вiн наскочив з розгону на маленьке дiвча, що тряслось з жаху бiля самого воза. Ага! Се, певно, Гутенюкова дiвка! І, не думавши довго, ударив ii в лице. Вона скривилась, притулила руками до грудей сорочку i почала тiкати. Іван зловив ii коло рiки, шарпнув за пазуху i роздер. Звiдти впали на землю новi кiсники, а дiвчинка з криком кинулась iх захищати. Але вiн видер i кинув у воду. Тодi дiвчинка, зiгнута вся, подивилась на нього спiдлоба якимсь глибоким зором чорних матових очей i спокiйно сказала: – Нiчьо… В мене е другi… май лiпшi. Вона наче його потiшала. Здивований лагiдним тоном, хлопець мовчав. – Менi неня купила нову запаску… i постоли… i мережанi капчурi… i… Вiн все ще не знав, що сказати. – Я си обую файно та й буду дiвка… Тодi йому заздрiсне стало. – А я вже вмiю грати в денцiвку. – Наш Федiр зробив си таку файну флояру… та й як зайграе… Іван надувся. – Я вже щезника бачив. Вона неймовiрно подивилась на нього. – А наш о ж ти б'еш си? – А ти нашо коло воза стояла? Вона подумала трохи, не знаючи, що одповiсти, i почала шукать щось за пазухою. Витягла врештi довгий цукерок. – Ади! Половину вкусила, а другу поважним, повним довiр'я рухом подала йому. – На! Вiн завагався, але узяв. Тепер вони вже сидiли рядочком, забувши про вереск бiйки й сердитий шум рiчки, а вона оповiдала йому, що зветься Марiчка, що пасе вже дроб'ета (вiвцi), що якась Марцинова – слiпа на одно око – покрала у них муку… i таке iнше, обом цiкаве, близьке i зрозумiле, а погляд ii чорних матових очей м'яко поринав у Іваново серце… І втрете затрембiтала трембiта про смерть в самотнiй хатi на високiй кичерi: другого дня по бiйцi помер старий Палiйчук. Тяжкi часи настали в родинi Івана по смертi Єазди. Загнiздилось безладдя, спливали гаразди, продавались царинки одна по однiй, i маржина десь танула так, як по горах весною снiги. Але в Івановiй пам'ятi татова смерть не так довго жила, як знайомiсть з дiвчам, що, скривджене ним безневинно, повним довiр'я рухом подало йому половину цукерка. В його давнiй i безпричинний смуток влилась нова течiйка. Вона несвiдомо тягла його в гори, носила по сусiднiх кичерах, лiсах i долинах, де б вiн мiг стрiти Марiчку. І вiн стрiвся нарештi з нею: пасла ягнята. Марiчка його прийняла, як би давно сподiвалась: вiн буде з нею пасти овечки. А й справдi! Нехай жовтаня та голубаня для себе б'ють в колокiльцi та вирiкують в лiсi, а вiн йме пасти ii ягнята. І як вони пасли! Бiлi ярки, забившись у холодок пiд смереку, дивились дурними очима, як качались по мхах двое дiтей, дзвонячи в тишi молодим смiхом. Втомившись, вони забирались на бiле камiння i лячно зазирали звiдти у прiрву, з якоi стрiмко пiдiймався у небо чорний привид гори i дихав синню, що не хтiла тануть на сонцi. В щiлинi помiж горами летiв в долину потiк i тряс по камiннях сивою бородою. Так було тепло, самотньо i лячно у вiковiчнiй тишi, яку берiг лiс, що дiти чули власне дихання. Але вухо уперто ловило i побiльшало до найбiльших розмiрiв усякий згук, що мусив жить в лiсi, i iм часом здавалось, що вони чують чийсь хiд потайний, глухе гупання барди, хекання втомлених грудей. – Чуеш, Іва? – шепотiла Марiчка. – Чому б не мав чути? А чую. Вони обое знали, що то бродить по лiсi невидима сокира, гупа об дерева i хека з втомлених грудей. Ляк проганяв iх звiдти в долину, де потiк плив спокiйнiше. Вони робили собi курбало у потоцi, глибоке мiсце, i, роздягшись, бовтались в нiм, як двое лiсних звiрят, що не знають, що таке сором. Сонце спочивало на iх яснiм волоссi i било в очi, а льодова вода потоку щипала тiло. Марiчка перша змерзала i пускалася бiгти. – Стiй, – гукав на неi Іван, – звiдки ти? – З Я-вор-рова, – цокотiла зубами синя Марiчка. – А чия ти? – Ковальова. – Бувай здорова, ковальова! – щипав ii Іван i пускавсь доганяти, аж поки потомленi, але загрiтi, не падали на траву. В тихiм плесi потiчка, над яким горiв царiвник сонячним свiтом та синiв лабуштан низкою черевичкiв, жалiбно кумкали жаби. Іван нахилявся понад потоком i питав жабу: – Кума-кума, шо-с варила? – Бурак – борщ. Бурак – борщ. Бурак – борщ… – кректала Марiчка… – Бураки-ки-ки! Бураки-ки-ки! Бураки-ки-ки! – верещали обое, заплющивши очi, аж жаби здивовано мовкли. І так вони пасли, що не раз розгубили овечки. Коли вони старшими стали, забави були вже iншi. Тепер Іван був уже леЄiнь, стрункий i мiцний, як смерiчка, мастив кучерi маслом, носив широкий черес i пишну кресаню. Марiчка теж вже ходила в заплiтках, а се значити мало, що вона вже готова й вiддатись. Не пасли бiльше вкупi ягнята i стрiчались лиш в свято або в недiлю. Сходились коло церкви або десь в лiсi, щоб стариня не знала, як кохаються дiти. ворожих родiв. Марiчка любила, коли вiн грав на флояру. Задуманий все, встромляв очi кудись поза гори, неначе видiв, чого не бачили другi, прикладав мережану дудку до повних уст, i чудна пiсня, якоi нiхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигiдно послали своi тiнi смереки. Холодно було i мороз йшов поза шкуру, коли вилiтали першi свистячi згуки. Наче зими лежали по мертвих горах. Та ось з-за гори встае вже бог-сонце i вкладае свою голову в землю. Зрушились зими, збудились води, i задзвенiла земля од спiву потокiв. Розсипалось сонце пилом квiток, легким ходом iдуть по царинках нявки, а пiд ногами у них зеленiе перша трава. Зеленим духом дихнули смереки, зеленим смiхом засмiялися трави, на всьому свiтi тiльки двi барви: в зеленiй – земля, в блакитнiй – небо… А долом Черемош мчить, жене зелену кров гiр, неспокiйну й шумливу… Трембiта!.. Туру-рай-ра… Туру-рай-ра… Заграло серце у вiвчарiв, заблеяли вiвцi, учувши пашу… Шумить шваром полонина холодна, а з диких ломiв, з гайна, встае на заднi лаби ведмiдь, пробуе голос i вже бачить заспаним оком свою поживу. Б'ють плови([13 - Негода, дощi]) веснянi, ричать громом гiрськi верхи – i дух злого холодом вiе од Чорногори… а тут раптом з'являеться сонце – праве боже лице – i вже дзвенить у коси, що кладуть сiно в полiг. З гори на гору, з поточка в поточок пурха коломийка, така легенька, прозора, що чуеш, як од неi за плечима трiпають крильця… Ой прибiгла з полонинки Бiлая овечка — Люблю тебе, файла любко, Та й твоi словечка… Тихо дзвонить хвоя смерек, тихо шепчуть лiси холоднi сни лiтньоi ночi, плачуть дзвiнки коров, i гори безперестанку спускають сум свiй в потоки. З лускотом й зойком летить десь в долину зрубане дерево в лiсi, аж гори одвiтно зiтхають, – i знову плаче трембiта. Тепер вже на смерть… Спочив хтось навiки по тяжкiй працi. Закувала зозуленька та й коло Менчила… от тепер вже спiваночка комусь си скiнчила… Марiчка обзивалась на гру флояри, як самичка до дикого голуба, – спiванками. Вона iх знала безлiч. Звiдки вони з'являлись – не могла б розказати. Вони, здаеться, гойдалися з нею ще у колисцi, хлюпались у купелi, родились у ii грудях, як сходять квiтки самосiйнi по сiножатях, як смереки ростуть по горах. На що б око не впало, що б не сталось на свiтi: чи пропала овечка, полюбив леЄiнь, зрадила дiвка, заслабла корова, зашумiла смерека – все виливалось у пiсню, легку i просту, як тi гори в iх давнiм, первiснiм життi. Марiчка i сама вмiла складати пiснi. Сидячи на землi, поруч з Іваном, вона обiймала своi колiна i потиху гойдалася в такт. ii круглi литки, опаленi сонцем i од колiн голi до червоних онучiв, чорнiли пiд полою сорочки, а повнi губи мило ламались, коли вона починала: Зозулька ми закувала сива та маленька. На все село iскладена пiсенька новенька… Марiччина пiсня оповiдала всiм добре знайому подiю, ще свiжу: як зчарувала Андрiя Параска, як вiн вмирав од того та навчав не любити чужi молодицi. Або про горе матерi, якоi син загинув у лiсi, придушений деревом. Пiснi були сумнi, простi i ревнi, аж краяли серце. Вона iх звичайно кiнчала: Ой кувала ми зозулька та й коло потiчка. А хто iсклав спiваночку? Йванкова Марiчка. Вона давно вже була Іванкова, ще з тринадцяти лiт. Що ж в тому дивного було? Пасучи вiвцi, бачила часто, як цап перчить козу або баран валуе вiвцi,– все було так просто, природно, вiдколи свiт свiтом, що жадна нечиста думка не засмiтила iй серця. Правда, кози та вiвцi стають од того кiтнi, але людям помагае ворожка. Марiчка не боялась нiчого. За поясом, на голiм тiлi, вона носила часник, над яким пошептала ворожка, iй нiщо тепер не зашкодить. На згадку про се Марiчка лукаво осмiхалась до себе i обiймала Івана за шию. – Любчику Іванку! Ци будемо в парi усе? – Єк бог даст, мое солодашко. – Ой, нi! Велику пiзьму мае у серцi стариня наша. Не набутися нам. Тодi його очi темнiли i груз топiрець в землю. – Я не требую iхнею згодою. Най що хоте роб'е, а ти будеш моею. – Ой мой-мой! Шо ти говориш… – Шо чуеш, душко. І наче на злiсть старинi вiн на танцях вимахував дiвкою так, що аж постоли розсiдались. Однак не все так складалось, як думав Іван. Газдiвство його руйнувалось, вже не було коло чого усiм робити i треба було йти в найми. Жура гризла Івана. – Мушу йти в полонину, Марiчко, – сумував, вiн заздалегiдь. – Шо ж, йди, Іванку, – покiрно обзивалась Марiчка. – Така нам доля судилась… І вона спiванками косичила iх розлучення, Їй було жалко, що надовго перервуться iхнi стрiчi в тихому лiсi. Обiймала за шию Івана та, тулячи до його лиця бiляву головку, стиха спiвала йому над вухом: Ізгадай мнi, мiй миленький, Два рази на днину, А я тебе iзгадаю Сiм раз на годину. – Ізгадаеш? – Ізгадаю, Марiчко. – Нiчьо! – потiшала вона його. – Ти меш, сарако, вiвчарити, я му сiно робити. Вилiзу на копицу та й си подивлю в гори на полонинку, а ти менi затрембiтай… Може, почую. Як муть мряки сiдати на гори, я сяду та й си заплачу, що не видно, де пробувае милий. А як в погожу нiчку зазорiе небо, я му дивитись, котра зiрка над полонинков – тоту бачить Іванко… Тiльки спiвати залишу… – Чьому? Спiвай, Марiчко, не втрачай веселостi своi, я си хутко поверну. Але вона тiльки сумно головою хитала. Спiваночки моi милi, Де я вас подiю? Хiба я вас, спiваночки, Горами посiю, — стиха обiзвалась до нього Марiчка. Гой ви мете, спiваночки, Горами спiвати, Я си буду, молоденька, Сльозами вмивати. Марiчка зiтхнула i ще сумнiше додала: Ой як буде добра доля, Я вас позбираю, А як буде лиха доля, Я вас занехаю… – Отак i менi… Може, i занехаю… Іван слухав тоненький дiвочий голос i думав, що вона давно вже засiяла гори спiванками своiми, що iх спiвають лiси й сiножатi, грунi й полонини, дзвонять потоки i виспiвуе сонце… Але прийде пора, вiн поверне до неi, i вона знов позбирае спiванки, щоб було одбуть чим весiлля… x x x Теплим весняним ранком Іван iшов в полонину. Лiси ще дихали холодками, гiрськi води шумiли на скоках, а плай([14 - Гiрська стежка]) радiсно пiдiймався угору помiж воринням([15 - Огорожа з дерев'яних лат]). Хоч йому тяжко було покидати Марiчку, а проте сонце i та шумлива зелена воля, що пiдпирала верхами небо, вливали в нього бадьорiсть. Вiн легко стрибав з каменя на камiнь, наче гiрський потiк, i вiтав стрiчних, аби тiльки почути свiй голос: – Слава Ісусу! – Навiки слава. По далеких горбах самотiли тихi гуцульськi оседки, вишневi од смерекового диму, яким прокурились, гострi дашки оборогiв([16 - Повiтка на сiно]) з запашним сiном, а в долинi кучерявий Черемош сердито поблискував сивиною та свiтив попiд скелi недобрим зеленим вогнем. Переходячи потiк за потоком, минаючи хмурi лiси, де озивалась часом дзвiнком корова або бiлиця сипала вниз пiд смереку об'iдки шишок, Іван пiднiмався все вище. Сонце починало пекти, i кам'яниста дорiжка мулила ноги. Тепер вже хати попадалися рiдше. Черемош простягся в долинi, як срiбна нитка, i шум його сюди не доходив. Лiси уступали мiсце гiрським сiножатям, м'яким i повним. Іван брiв серед них, як по озерах квiток, нагинаючись часом, щоб закосичить кресаню жмутком червоноi гранi або блiдим вiнком невiстульки. Вниз западалися боки гори у глибокi чорнi iзвори, звiдки родились холоднi потоки, куди не ступала людська нога, де плекався тiльки бурий ведмiдь, страшний ворог маржини – "вуйко". Вода попадалася рiдше. Зате як припадав вiн до неi, коли знаходив потiк, той холодний кришталь, що омивав десь жовтi корнi смерек i аж сюди приносив гомiн лiсiв! Коло такого поточна якась добра душа лишала горнятко або коновочку гуслянки. А стежка вела все далi, кудись у ломи, де гнили одна на однiй голi колючi смереки, без кори й хвоi, як кiстяки. Пусто i дико було на тих лiсових кладовищах, забутих богом й людьми, де лиш готури гутiли та вились гадюки. Тут була тиша, великий спокiй природи, строгiсть i сум. За плечима в Івана росли вже гори i голубiли удалинi. Орел здiймався з кам'яних шпиць, благословляючи iх широким розмахом крил, чулось холодне полонинське дихання, i розросталось небо. Замiсть лiсiв тепер слався землею жереп, чорний килим повзучих смерек, в якому плутались ноги, i мхи одягали камiнь зеленим шовком. Далекi гори одкривали один за одним своi верхи, вигинали хребти, вставали, як хвилi в синьому морi. Здавалось, морськi буруни застигли саме в ту мить, коли буря пiдняла iх з дна, щоб кинуть на землю та заллять свiт. Вже синiми хмарами пiдпирали крайнебо буковинськi верхи, оповились блакиттю близькi Синицi, Дземброня i Бiла Кобила, курився Ігрець, колола небо гострим шпилем Говерля, i Чорногора важким своiм тiлом давила землю. Полонина! Вiн вже стояв на нiй, на сiй високiй луцi, вкритiй густою травою. Блакитне море збурених гiр обляло Івана широким колом, i здавалось, що тi безконечнi синi вали таки iдуть на нього, готовi впасти до нiг. Вiтер, гострий, як наточена бартка, бив йому в груди, його дихання в одно зливалось iз диханням гiр, i гордiсть обняла Іванову душу. Вiн хотiв крикнуть на всi легенi, щоб луна покотилась з гори на гору, аж до крайнеба, щоб захитати море верхiв, але раптом почув, що його голос пропав би у сих просторах, як комариний писк… Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (http://www.litres.ru/mihaylo-kocubinskiy/t-n-zabutih-predk-v/?lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом. notes Примiтки 1 Безлiсна гора 2 Штани 3 Обгороджений сiнокiс близько од оселi 4 Смереки, рiд наших ялинок 5 Суха смерека з галузками, на якiй сушиться сiно 6 Худоба 7 Дикi верхи гiр 8 Лiсовi ягоди 9 Вогнище 10 Довга на сажень сурма з дерева i з кори (народний музичний iнструмент) 11 Обгороджена гiрська стежка 12 Жiнота 13 Негода, дощi 14 Гiрська стежка 15 Огорожа з дерев'яних лат 16 Повiтка на сiно