Джерело. Вiдкрий свiй розум та змiни життя Тара Сворт Чого прагнеш ти? Рiдше звертатися до лiкарiв, мати грошi на те, що треба, i те, що хочеться, кохати i бути коханим, отримувати задоволення вiд роботи. Чому цього мiнiмуму так важко досягти? Вiдповiдь – у твоему мозку. Адже науково доведено, що сила Джерела криеться в розумiннi й контролi свого мозку. На основi власноi 26-рiчноi психiатричноi практики Тара Сворт розробила дiеву концепцiю змiн. Тепер ти маеш доступ до життя своеi мрii. Тара Суорт Джерело. Вiдкрий свiй розум та змiни життя Жодну з частин цього видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва Електронна версiя зроблена за виданням: First published in 2019 by Vermilion. Vermilion is a part of the Penguin Random House group of companies Перекладено за виданням: Swart T. The Source. Open Your Mind, Change Your Life / Tara Swart. – London: Vermilion, 2019. – 288 p. Переклад з англiйськоi Тараса Фролова Дизайнер обкладинки Петро Вихорь © Dr Tara Swart, 2019 © Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2020 © Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2020 * * * Робiну – чоловiку, найкращому другу, моiй половинцi. І Тому – моему синовi та несподiваному подарунку! Здаеться, деякi люди приваблюють до себе успiх, владу, багатство й досягнення, докладаючи зовсiм небагато свiдомих зусиль, тодi як iншi досягають того самого величезною працею, а дехто взагалi не може реалiзувати своi амбiцii, прагнення та iдеали. Чому так вiдбуваеться? Причина не може бути фiзичною… Отже, розум мусить бути тiею творчою силою, единою вiдмiннiстю, що вирiзняе людей. Саме розум долае середовище та будь-якi перешкоди…     Чарльз Енел. Система «Майстер-ключ» (1919) Передмова. Повернення до Джерела І все ж прийдешнього загрозам себе злякати я не дам…Господар я своеi долi, душi своеi капiтан.     Нескорений. Вiльям Ернест Генлi Можливостi змiнити життя трапляються нам щодня. Випадкова зустрiч iз можливим партнером, зауваження, з якого може початися нова кар’ера, – у нашому стрiмкому життi ми часто-густо не помiчаемо або вiдвертаемося вiд цих моментiв. Але за умови певноi допомоги можемо навчити наш розум звертати увагу на цi можливостi та використовувати iх – i перетворювати частку секунди на тривалi змiни. Бо речами, яких ми прагнемо в життi найбiльше – здоров’ям, щастям, багатством, коханням, – керуе наша здатнiсть мислити, вiдчувати та дiяти. Іншими словами, цим керуе наш мозок. Свiтогляд руху нью-ейдж давно вже подарував надiю на те, що, змiнивши свое мислення, можна контролювати власну долю. Попри скептицизм, мiльйони людей протягом тривалого часу зверталися до систем на кшталт «Секрету» («The Secret») та ранiших. Чому? Бо якщо ми вiдкинемо мiстику, деякi iдеi, на яких грунтуються цi системи, виглядають надзвичайно потужними. А головне – останнi вiдкриття в нейронауцi та психологii поведiнки пiдтвердили iх. Я – лiкарка, спецiалiзуюся у психiатрii, нейронауковиця, яка почала працювати коучем для керiвникiв, та спiкер на тему здатностей розуму. Всi моi дослiдження та практичний досвiд переконали мене в одному: ми здатнi активно змiнювати те, як працюе наш розум. Наука та експериментальна психологiя доводять, що всi ми маемо силу реалiзувати те життя, якого прагнемо. З особистого: власна подорож привела мене до розумiння, що ключем до життя, про яке я мрiяла, е мiй мозок – те, що я називаю «Джерелом». У цiй книзi я розповiм про пiдхiд i технiки, що допомогли менi й моiм клiентам, а також про новiтнi дослiдження в галузi психологii та нейронауки – i все це зведено до набору перевiрених iнструментiв, за допомогою яких ви звiльните свiй розум. Якщо ви готовi змiнитися i слiдувати цим простим крокам, то будете готовi отримати бiльше можливостей, що змiнюють життя, та досягти свого максимального потенцiалу. Я була найстаршою дитиною в родинi першого поколiння iндiйських емiгрантiв, виросла в пiвнiчно-захiднiй частинi Лондона 1970–1980-х рокiв у дивнiй сумiшi культур, мов i страв. Я швидко навчилася пристосовуватися до рiзноманiтних iдей, що кружляли навколо мене, але глибоко всерединi вiдчувала суперечнiсть. Удома йога та медитацiя були частиною буденного життя, ми дотримувалися сувороi вегетарiанськоi дiети аюрведи (у якiй куркуму вважали унiверсальними лiками), i перш нiж почати iсти, ми мали запропонувати iжу Богу. Моi батьки намагалися пояснити переваги цих практик, та iхнi пояснення здавалися надуманими, а я просто хотiла «вписатися» до кола своiх друзiв. Я мрiяла про звичайне, просте життя, в якому те, що вiдбувалося вдома, було в гармонii зi свiтом навколо мене. У школi ми з молодшим братом нiколи не говорили про реiнкарнацiю, але вдома нам доводилося поклонятися нашим предкам, спiвати молитви перед пахощами та жертовною iжею, i ми були переконанi в тому, що нашi предки перебувають в iншому вимiрi та можуть впливати на наше життя. Я дуже здивувалася, що для моеi великоi родини було очевидно: я – реiнкарнацiя покiйноi бабусi. Те, що вона нiби шкодувала з приводу вiдсутностi формальноi освiти (бабуся виросла у селищi в Індii), привело до того, що вiд мене очiкували, як я стану лiкаркою, – отримаю найбiльш поважну у своiй культурi професiю, що межуе з божественним, бо мае справу з питаннями життя i смертi. Я покiрливо навчалася у школi та унiверситетi й без нарiкань iшла тим шляхом, який менi визначили. Гадаю, мiй iнтерес до психiатрii та нейронаук у першi унiверситетськi роки пояснюеться пошуками себе – хто я насправдi та яка була б моя мета, якби я могла обирати. Коли менi було за двадцять, я вiдмовилася вiд власноi культурноi спадщини, намагаючись звiльнитися вiд колосальних очiкувань, якi були покладенi на мене в дитинствi. Я полишила дiм та стала жити з унiверситетськими друзями, почала цiкавитися модою та самовиражатися через одяг, подорожувати Європою, а згодом – i Пiвденною Африкою. І вiдважилася на те, щоб мати бойфренда. Коли я зустрiла майбутнього чоловiка, ми обое працювали у психiатрii. Переiхали до Австралii, пiзнiше жили на Бермудах, i це розширило мiй свiтогляд та мое розумiння людей i культур. Але справжнiй вирiшальний момент настав, коли менi було за тридцять, – тодi я одночасно пережила великi кризи в особистому та професiйному життi. Я ставала дедалi нещаснiшою, працюючи психiатринею, мене вкрай виснажувала понаднормова робота, навантаження та вiдчуття, що не можу по-справжньому допомогти своiм клiентам. Я була свiдком людського страждання – i бачила, яким жорстоким i несправедливим було життя до розумово вразливих. Я глибоко переживала за своiх пацiентiв i постiйно вiдчувала, що вони заслуговують на щось бiльше, нiж лiки та госпiталiзацiя, – бiльш здоровий режим та вiдчуття добробуту можуть стати вирiшальними чинниками в iхньому одужаннi. Зосередження лише на хворобi, коли щонайкращою метою лiкування ставало повернення до нормальностi, було для мене чимось негативним. Я знала, що е свiт, у якому добрий результат лiкування мiг бути ще кращим. І я вiдчувала, що бiльше допоможу свiту, якщо працюватиму так, щоб намагатися оптимiзувати сили органiзму, а не просто лiкувати гострi симптоми пiсля того, як усе сталося. Зрештою, я вирiшила пiти з роботи i спробувати зробити щось для цього. Водночас мiй шлюб розпався, i це катастрофiчно вплинуло на мое сприйняття власноi iдентичностi та впевненостi. Я вiдчувала, наче потопаю, неначе менi нема за що триматися – i цьому немае краю. Я мала навчитися психiчноi стiйкостi заради себе та iнших. Я намагалася зрозумiти, хто я, що буду робити з власним майбутнiм та що стало причиною руйнування мого шлюбу. Я мала дiзнатися, ким я була поза межами партнерства, яке лежало в основi становлення мого дорослого життя. Я пережила те, що не можна описати словами, – тiльки первiсне завивання вiд вiдчаю i втрати могло передати мiй стан. Однак досягнення дна дало менi чiткiше бачення – у цей момент народилася рiшучiсть, про яку я навiть не знала, що маю, та вiдчуття подорожi, в яку я маю вирушити сама, щоб реалiзувати власний потенцiал по-справжньому. За кiлька рокiв до цього, перебуваючи в прекрасному мiсцi, я натрапила на поняття «позитивне мислення» та «вiзуалiзацiя». Я ще була лiкаркою, менi було майже тридцять рокiв, я почувалася щасливою у шлюбi i здiйснювала навколосвiтню подорож. Почувалася досить безтурботно. Читала багато книг з особистiсного розвитку, бо мене цiкавив буддизм та юнгiанська психологiя. Моi колеги з медичною освiтою вважали такий пiдхiд «доволi альтернативним», але я гадала, що для всiх iдеологiй е свiй час та мiсце. Я прочитала книгу, що була вiдома як «бiблiя позитивного мислення». Це була певною мiрою езотерична книга, яка називалася «Система “Майстер-ключ”», ii написав Чарльз Енел, i вона вперше вийшла друком 1916 року. У книзi поеднувалися такi речi, як «закон притягнення» (law of attraction), сила вiзуалiзацii та медитацiя. Я не виконувала жодних покрокових вправ, що були описанi, але книга виявилася для мене близькою, i я вирiшила повернутися до неi, «якщо вона менi знадобиться». Я забула про неi на багато рокiв. Аж поки життя, яке я вибудовувала з такою любов’ю, не було зруйновано – з кiнцем мого шлюбу, карколомними змiнами в кар’ерi та з початком новоi справи. Тодi я знову повернулася до цiеi книги. Я була приголомшена тим, якими потужними виявилися вправи, викладенi в цiй книзi. Кожен тиждень приводив до бiльших та глибших усвiдомлень щодо патернiв мислення, якi призвели до того, що мое життя вийшло з-пiд контролю. Щотижня я розумiла, що вiдповiдь полягала в умiннi керувати емоцiями, щоб вони працювали на мене, а не вели за собою. Це був вибiр! Вiзуалiзацiя, зокрема, стала потужним вiдкриттям – порiвняно зi спробами надмiрного аналiзу кожноi ситуацii. Вiд вiдчуття, наче я потопаю, я перейшла до образу маленького плоту, за який я можу триматися, скiльки буде потрiбно. Передi мною був острiв, i я бачила, як стою на золотому пiску, з мене стiкае вода, сонце зiгрiвае мене, я уявляла, як одного дня буду в безпецi, стану сильною. Я також виробила звичку створювати щорiчнi «дошки дiй». Як ви дiзнаетеся згодом iз цiеi книги, «дошки дiй» – це колажi, що символiзують цiлi та прагнення й пiдтримують у вас мотивацiю досягнути iх. Моi дошки почалися з маленьких перемог та завершилися чимось бiльш потужним, нiж я коли-небудь могла уявити. І досi, хоч i минуло багато рокiв, я зберiгаю цi дошки – дивовижно, скiльки з того, що було на них зафiксовано, справдилося у найменших деталях. Я вiдчуваю велику владу над власним життям, а також вплив, який можу мати на життя iнших людей чи навiть свiту, одночасно дотримуючись своiх пристрастей та навчаючи людей. Я завжди вiрила у важливiсть достатку та щедростi – для мене вони е потужними самоцiнностями – i несподiвано виявилося, що давати це знання свiту (чи то друзям, чи родинi або пацiентам) стало для мене бiльш важливим, нiж боротьба за те, що необхiдно менi для виживання. Я побачила, як я розвинулася та докорiнно змiнилася, i, що найважливiше, моi знання прийшли до мене у формi, яку було надзвичайно цiкаво розшифровувати за допомогою моiх знань у нейронауцi та психiатрii – я була здатна навчити власний мозок працювати по-iншому, щоб пiдтримати свiй новий спосiб життя. Поки я з боями прокладала новий шлях, переключаючи свою увагу на нейронауку, я повнiстю осягнула те, як ми можемо використати силу нашого мозку, щоб жити тим життям, якого прагнемо. Я створила i вдосконалила власну iнтерпретацiю та вчення тодi, як у мене змiцнiла думка присвятити свое життя розкриттю секретiв мозку. Нейронаука надзвичайно розвинулася протягом мого дорослого життя – здебiльшого завдяки технологii сканування мозку. Дослiдження в цiй сферi пiдтвердили те, що я iнтуiтивно вiдчувала, але у що не поспiшала вiрити, так само, як i в мудрiсть давнини, яка була знайома менi завдяки походженню, але ранiше не поеднувалася iз сучасним захiдним життям. Сканування мозку змiнило наш погляд на вплив мозку й важливiсть розумового здоров’я (mental health) та сили розуму, вiдкрило надзвичайнi можливостi пластичностi мозку i показало, що все це для нас означае. Завдяки глибоким паралелям iз власним розвитком та емоцiйними змiнами я була здатна мiцно пов’язати те, хто я е, iз тим, що я роблю, i я вважала, що зможу допомогти iншим досягти таких само результатiв. Мене вразило те, що я зрозумiла причину, через яку була на цiй планетi. Для того щоб зреалiзувати це в життi, треба лише працювати над тим, на чому я розумiлася, знайти позитивнi риси у своему життi, а не зациклюватися на тому, що щось пiшло не так, – i це вплине на все, до чого я доторкнуся. Мое знання нейронауки та пошуки в езотеричнiй фiлософii почали сприйматися не як шизоiднi полюси думки, а як два основнi елементи, що притягували один одного, щоб створити новий заряд. Досвiд моiх друзiв, родини, пацiентiв та клiентiв пiдживлював моi iдеi, знову i знову вказував на iстину, на якiй грунтувалося мое вчення. Нарештi я виконувала ту роботу, якоi прагнула, i це мало позитивний вплив на всi царини мого життя. Я оточила себе людьми, якi, як я знала, пiдтримають мое прагнення досягнути того, чого прагнула. Щороку я створювала «дошку дiй». Вела записник, у якому занотовувала думки та емоцiйнi вiдгуки на все, що вiдбувалося зi мною, поступово переконуючи себе довiряти та бути вдячною, а не звинувачувати й тiкати вiд справжньоi вiдповiдальностi. Я була абсолютно незалежною i могла покладатися на своi внутрiшнi ресурси навiть у тих ситуацiях, у яких, як менi здавалося ранiше, я б зламалася. Поеднавши знання схiдноi фiлософii та когнiтивних наук у новий манiфест життя, я пережила кумулятивнi осяяння. Із часом змiни спричинили гiгантськi стрибки в обсягах i масштабах моеi роботи, i я знайшла власну реалiзацiю та безпеку в той спосiб, який досi нiколи не розглядала як можливий. Ось що я пропоную в сучасний, науково обгрунтований, свiтський спосiб: моi знання та досвiд разом iз наукою; мiй спосiб перенавчання мозку, щоб вiн спрямовував нашi дii та емоцii на реалiзацiю наших найпотаемнiших мрiй. Розумiння та контроль власного мозку е ключем, i в цьому таiться сила Джерела. Менi знадобилося дев’ять рокiв в унiверситетi, сiм рокiв роботи у психiатрii та десять рокiв коучингу керiвникiв, щоб дiстатися цiеi точки. Але в цiй книзi я подiлюся з вами секретом того, як навчити ваш мозок змiнити ваше життя.     Доктор Тара Сворт, Лондон Вступ Ви маете рацiю i коли думаете, що зможете, i коли думаете, що не зможете.     Генрi Форд Колись ми, люди, блукали поверхнею Землi разом з iншими приматами та навiть iз бiльшими, сильнiшими та розумнiшими тваринами. Ми не були чимось вiдмiннi вiд тих iстот, що iснували на цiй планетi, чи кращi за них. У нас був менший, нiж зараз, череп, бiльшу частину якого займав лiмбiчний мозок (глибинна, давня, емоцiйна, iнтуiтивна частина мозку), оточений тонкою плiвкою зовнiшньоi кори. А потiм… ми вiдкрили для себе вогонь1. Ми не знаемо, чи розвиток бiльшоi кори головного мозку був природним процесом (i з ним з’явилася здатнiсть використовувати iнструменти та видобувати вогонь); чи все почалося з маленькоi випадковоi iскри, що змiнила свiт. Але ми пiдживлювали цей вогонь не лише для того, щоб залишатися у теплi, але й для того, щоб готувати м’ясо, а отже, бiльш ефективно перетравлювати протеiн. Наш травний тракт скоротився, i ми почали спрямовувати ресурси на збiльшення зовнiшньоi кори головного мозку, що з часом стала такою самою щiльною, як i лiмбiчний мозок, який вона оточувала. Цей швидкий розвиток кори головного мозку був единим найбiльш важливим моментом у когнiтивнiй еволюцii людства. І вiн зробив нас найуспiшнiшою твариною на планетi. Зi збiльшенням сучасноi рацiональноi частки мозку з’явилося артикульоване мовлення i здатнiсть передбачати та планувати майбутне. Із плином часу ми ставали бiльш логiчними i здатними спiлкуватися та спiвiснувати у великих зграях, почали говорити бiльше та вiдчувати менше. Ми перейшли вiд емоцiй до логiки й фактiв, i виживання в умовах конкуренцii стало нашою самоцiллю. Ми втратили вiдчуття добробуту, що так далеко нас завело, та вiдчуття, що всiм усього вистачить. Ми втратили нашi вiдносини з долею: нам потрiбно було контролювати долю та мати бiльше, нiж усi iншi. Ми поклали край простим контактам iз життям – як, наприклад, сидiнню поблизу багаття та розповiданню iсторiй, розгляданню зiрок або прогулянкам босонiж на природi – щоб розвивати сiльське господарство i створювати промисловiсть, у якiй влада та статус переважували спiвробiтництво та мирне спiвжиття. Ми припинили бути та почали робити багато речей, перебуваючи на своерiдному «автопiлотi», який ми не можемо вимкнути. Тисячолiття потому ми живемо у свiтi, де логiка занадто переоцiнена, емоцii вважають слабкiстю, а ухваленню рiшень на основi iнтуiцii майже немае мiсця. Ми забули, звiдки ми прийшли. Із часом ми занедбали лiмбiчний мозок, який привiв нас до ключового моменту еволюцii, i натомiсть поставили на п’едестал кору головного мозку. Ми зруйнували глибину, пристрасть та iнстинкт, щоб покладатися лише на поверхневi здiбностi – екзамени, зазубрювання i транзакцiйнi вiдносини, бiльше пов’язанi з отриманням матерiальноi вигоди, а не справжньоi радостi. Ми живемо життям, у якому пануе стрес, i надто зайнятi, щоб помiтити, хто ми е, куди прямуемо i чого хочемо вiд життя. Ми живемо в час, коли технологii вiдвертають увагу наших розуму й тiла бiльше, нiж ми можемо уявити. Ми на порозi величезних змiн. Вiра в науку Що вiдбуваеться з нашим мозком зараз, пiд час цих змiн? Коли я була дитиною, навiть не iснувало сканерiв мозку. Зараз завдяки складнiй томографii здорового мозку ми можемо побачити, як «виглядають» думки, у який спосiб у мозку з’являються гнiв, сум та радiсть. Завдяки скануванню та iншим дослiдам ми можемо побачити вплив поведiнки батькiв та iхнiх взаемин на мозок дiтей. Також зараз ми розумiемо, що в дорослих усе – вiд фiзичних вправ до медитацii, вiд соцiальних вiдносин до стресу, – постiйно моделюе i формуе мозок. Це дае нам новий контекст, у якому можна зрозумiти давнi iдеi. Досi найвiдомiшi прихильники iдеi того, що ми можемо змiнити життя, змiнивши спосiб мислення, стикалися з абсолютним несприйняттям з боку науковцiв, оскiльки заявляли, що думки е «магнiтами», якi мають частоту вiбрацii, котра спрямована на зовнiшнiй свiт, – i зустрiчаються там iз результатом. Твердження про «вiбрацii» та «резонанс» не грунтувалися на емпiричнiй науцi. Отже, щоб пристати на такi iдеi, до цього часу був потрiбен «стрибок» вiри. Ми мали обрати вiру в те, що коли будемо мислити позитивно, то залучимо у свое життя багато того, чого бажаемо. Може скластися враження, нiби це пасивний процес, коли ми сидимо вдома чи на безлюдному островi й одним рухом пальця змiнюемо свiт. Звiсно, це неможливо, i, на думку скептикiв, пропаганда «закону притягнення», «проявлення» та «повноти» здаеться схожою на заклик повернутися до магiчного мислення. Однак сучасна наука показала наочнi, пiдтвердженi дослiдами переваги таких стародавнiх практик, як медитацiя чи медичнi принципи аюрведи, тому наше розумiння нейропластичностi (здатностi мозку бути гнучким та змiнюватися) свiдчить, що, спрямувавши нашi думки, ми можемо вплинути не лише на наше сприйняття «реальностi», але й на обставини матерiального життя, нашi стосунки та ситуацii, до яких ми притягуемося чи якi дозволяемо у своему життi. Те, як ми мислимо, визначае наше життя. Це проста, але потужна iдея. Наш мозок активно розвиваеться та змiнюеться протягом дитинства. З другого боку, будучи дорослими, ми маемо свiдомо спрямовувати себе до розвитку та зростання. Неймовiрно, як ми можемо використовувати притаманну мозку гнучкiсть для того, щоб покращити життя, i саме цей концепт покладено в основу теорii i практики, що описана в Еммелiн Панкхерст. На вiдмiну вiд псевдонауки, що пояснюе багато що «законом притягнення», я як нейровчена та лiкарка зi значним досвiдом у практичнiй психiатрii, роблю цi заяви свiдомо. Мiй пiдхiд грунтуеться на науково доведеному зв’язку мозку й тiла – на уявленнi про те, що мозок i тiло нерозривно пов’язанi мiж собою й опосередковано впливають один на одного, здебiльшого через нейроендокринну систему (до якоi належать залози й гормони) та вегетативну нервову систему (до якоi належать усi нерви, за винятком головного та спинного мозку). Нашою здатнiстю до процвiтання керуе фiзичний стан (емоцiйний i логiчний) мозку та якiсть думок, яким ми дозволяемо в ньому виникати. Якими б не були сьогоднi умови та стан, пластичнiсть нашого мозку означае, що ми здатнi змiнювати нейроннi шляхи, якi використовуе мозок, а отже, змiнювати життя заради кращого майбутнього. Інодi нам доведеться ставити пiд сумнiв власну еволюцiйну «прошивку» та навчати себе мислити у бiльш гнучкий та позитивний спосiб. Але зараз настав час перейти до справ. Це не слiпа вiра, а вiра, грунтована на науцi. Наш мозок на «автопiлотi» Почнiмо з того, як ми ставимося до нашого мозку. Перший етап вивiльнення сили мозку полягае в тому, щоб припинити сприймати його як належне. Наш мозок – наше найбiльше надбання. Зрештою, вiн керуе нашим життям: нашою впевненiстю, стосунками, творчiстю, самооцiнкою, метою життя, життестiйкiстю i багато чим iншим. Щомiлiсекунди 86 млрд нейронiв нашого мозку (клiтин мозку) аналiзують та реагують на надлишок сенсорного зворотного зв’язку, який вони отримують вiд тiла та середовища, вони опрацьовують та зберiгають iнформацiю вiдповiдно до того, як мозок сприймае ii значення. Цi нейрони постiйно рухаються, створюють зв’язки та вибудовують «шляхи», збирають разом емоцii та дii, спогади та зв’язки. Це все вiдбуваеться переважно на пiдсвiдомому рiвнi, i ми постiйно дiемо вiдповiдно до так званого «циклу зворотного зв’язку», пiдлаштовуючи та перелаштовуючи нашу реакцiю на наявний подразник у реальному часi. Інформацiя надходить iз зовнiшнього свiту, i ми реагуемо на неi вiдповiдно до системи розпiзнавання образiв, що з дорослiшанням вкорiнюеться, а ми стаемося рабами своiх звичок. Значну частину свого життя ми живемо на цьому «автопiлотi» – вiд щоденноi поiздки на роботу одним i тим самим шляхом (здебiльшого навiть не помiчаючи пейзаж за вiкном чи дорогу, якою ми iдемо) до наслiдування знайомих (i незадовiльних) моделей вiдносин. Здебiльшого ми робимо це не замислюючись, i щоразу така поведiнка стае основним маршрутом дiй для нашого мозку – що бiльше ми щось робимо, то менше шансiв, що ми поставимо це пiд сумнiв. І немае значення, про що йдеться, – вибiр улюбленого кольору чи супутника життя. Перебування на «автопiлотi» означае, що життя слiдуе дуже знайомим патернам. Насправдi, життя на «автопiлотi» дуже економне для мозку, оскiльки йому потрiбно витрачати менше енергii. Також мозок «запрограмований» уникати змiн, якi вiн сприймае як «загрозу» – i у вiдповiдь на якi створюе стрес, що убезпечуе нас вiд ризикованоi поведiнки, а також задля нашоi безпеки знижуе рiвень нашого мислення (йдеться про виконавчi функцii нашого мозку – регуляцiя емоцiй, основнi упередження, розв’язання складних проблем та гнучке i творче мислення). Мозок постiйно вимагае негайноi винагороди та шукае шлях найменшого опору, незалежно до того, чи в наших це iнтересах. У режимi «автопiлоту» ми не питаемо, звiдки з’явилися звички, що лежать в основi нашоi поведiнки, i чи досi вони допомагають нам; ми вимикаемося та даемо волю життю, вважаючи, що переважну його частину ми контролювати не можемо. Але кожна дiя, яку ми виконуемо, пiдсилюе патерн або нейронний шлях та закрiплюе нашу поведiнку на «автопiлотi». Отже, уявлення про те, що речi е такими, якими вони е, змушуе нас повiрити, що життя трапляеться з нами – i ми здебiльшого безсилi його контролювати. Однак данi нейронауки свiдчать, що ми можемо вiдновити контроль над своiм розумом для того, щоб досягти тривалих, позитивних змiн у власному життi, створивши новi нейрошляхи в мозку. Джерело Джерело – це неймовiрна, складна й витончена рiч, якою е весь наш мозок, а не лише кора та нашi здiбностi до схвалення рiшень, що грунтуються на даних. Справжня сила мозку полягае в тому, що вiн здатний iнтегрувати те, що ми думаемо, з тим, як ми почуваемося, – кору та лiмбiчну систему – з тим, що говорить нам наше нутро, i тим, що ми вiдчуваемо всiм тiлом. Це створюе досвiд життя, яким ми володiемо по-справжньому, досвiд, повний довiри до нашоi власноi здатностi орiентуватися в обставинах, коли кожна наша частинка е на своему мiсцi та, до того ж, повнiстю задiяна в цiлому. Життя не мае складатися зi страху, напiвзаходiв, «що було б…» та жалю. Кожен iз нас мае у своему мозку здатнiсть прожити життя на повну, вiдважно, без сорому й суму. Менi випало дiзнатися завдяки поеднанню моеi культурноi спадщини iз сучасною медициною та нейронауками, що якщо ми досягнемо повного потенцiалу нашого мозку, то зможемо жити таким життям, що надзвичайно вiдрiзняеться вiд того, яким воно було до сьогоднi. В основi Джерела – розвиток усвiдомлення нейронних шляхiв та закономiрностей у iхнiй дiяльностi, що керуе тим, як ми несвiдомо реагуемо на стимули та подii: втрачаемо терпець чи емоцiйно закриваемося, заiдаемо стрес або просимо про допомогу. Якщо ми краще знатимемо нашi реакцii та поведiнку, то зможемо сформувати власнi реакцii, щоб вони вiдповiдали викликам, якi нам трапляються в життi. Подiбне усвiдомлення стану нашого розуму та розуму iнших керуе нашими найскладнiшими та найважливiшими соцiальними взаемодiями. Розумiння того, як вiдбуваеться процес пiзнання в iнших, вiдоме як «теорiя розуму». Ми використовуемо цю теорiю для того, щоб витлумачити, зрозумiти та передбачити дii тих, хто нас оточуе. Умiння розумiти, який мотив лежить в основi дiй iнших, мае очевиднi переваги. Яскравий приклад нерозумiння мотивiв iнших ми можемо побачити за розладiв аутистичного спектра. Ми можемо покращити нашу здатнiсть розумiти мотиви iнших, використовуючи силу нейропластичностi (здатностi навчатися i змiнюватися) мозку та його жвавiсть, щоб цiлiсно мислити в рiзноманiтних ситуацiях та у взаемодii з рiзними типами людей. Не функцiонування на «автопiлотi», а розвиток метапiзнання, або «думання про мислення», та набуття «усвiдомлення про власне усвiдомлення» е головною метою Джерела. (Термiн походить вiд частки «мета», що в перекладi з грецькоi означае «за межами».) Префронтальна кора (ПФК) вiдстежуе сенсорнi сигнали з iнших частин та використовуе цикл зворотного зв’язку, щоб спрямовувати наше мислення, постiйно повiдомляючи мозок про те, що вiдбуваеться в навколишньому свiтi. Метапiзнання вмикае перевiрку пам’ятi та саморегуляцiю, свiдомiсть та самосвiдомiсть – критично важливi якостi, що регулюють наше мислення та пiдвищують поiнформованiсть i потенцiал пiзнавати та змiнюватися. Моя чотириетапна програма, спрямована на те, щоб повнiстю розбудити мозок та опанувати власний потенцiал, е наслiдком глибокого нейронаукового та психiатричного розумiння мозку. Вона поеднуеться з найновiтнiшими досягненнями науки про пiзнання. Я додаю до цього здорову частку езотерики та духовних практик. Ми уважно поглянемо на те, як нейронаука пояснюе вашу здатнiсть «створювати» власне майбутне – закон притягнення. І як можна навчити ваш мозок «проявляти» вашi мрii. Ми побачимо силу вiзуалiзацii, що пiдкрiплена наукою ХХІ столiття, i дiзнаемося, чому вона працюе, а також про те, що вiдбуваеться в мозку, коли ви свiдомо транслюете позитивнi думки. Ми заглибимося в те, як, використовуючи «дошки дiй», зосередити вашу увагу на власних намiрах – i як це дозволить вам створити життя, що вiдповiдае вашим найглибшим внутрiшнiм потребам та прагненням. Унаслiдок цього ми отримаемо потужну сумiш, що перезавантажить ваше мислення й мотивацiю та зупинить негатив. Джерело i ви Ця книга – путiвник шляхами життя, у нiй наука i духовнiсть поеднуються у вiдкритий практичний спосiб. Я хочу, щоб ви могли розбудити власний мозок, повнiстю розкрити його потенцiал, щоб ви мали змогу створити життя, якого справдi хочете, щоб вимкнули «автопiлот» i ухвалювали рiшення, необхiднi для руху вперед. Ми всi страждаемо вiд шаблонних негативних думок та поведiнки – вiд звичок, що роблять життя простiшим, але не допомагають досягнути щастя, до емоцiй, якi обмежують наш життевий вибiр. Але якщо вони визначають, як ви живете, вам необхiдно вiднайти спосiб подолати iх. Це ваш шанс повнiстю возз’еднатися iз вашими потребами та бажаннями, зробити так, щоб життя траплялося для вас, а не з вами. Прочитайте твердження на цiй та наступнiй сторiнцi й помiркуйте, чи вони близькi вам. Якщо помiтите, що ствердно киваете головою, – ця книга для вас. Вiдносини • Я бiльше турбуюся про всiх iнших, нiж про себе саму(ого). • Я намагаюся знайти та побудувати здоровi вiдносини i припускаю, що е певний патерн проблем, який постiйно проникае в моi стосунки та загрожуе моему довготривалому щастю. • Мене скривдили в минулому, i я не вiрю, що зустрiну ту особливу едину людину. • Я краще погоджуся на будь-якi стосунки чи ходитиму на побачення, нiж буду самотньою (самотнiм). • Я вiдчайдушно прагну зустрiти когось, щоб не бути останньою людиною, яка не мае дiтей, в колi моiх знайомих. • Я вiдчуваю, що застрягла / застряг у нещасливих довготривалих вiдносинах, i не бачу виходу. • Я не можу знайти нових друзiв i не вiдчуваю зв’язку з уже наявними друзями. Я не знаю, як «рухатися далi». • Я хочу мати партнера та родину, але не вiдчуваю, що маю хоч якийсь контроль над тим, що вiдбуваеться. Робота • Я страждаю через те, що не знаю, яке рiшення ухвалити. • Я знаю, що можу бути найкращим у чомусь, але не певна (не певен), що роблю правильнi речi для того, щоб розкрити свiй потенцiал. • Я нiколи не просив про пiдвищення зарплати чи просування службовими сходами. • Моя робота – нудна, але вона дозволяе сплачувати рахунки. • У мене е сталi погляди на те, що я можу i чого не можу зробити, i я з цим змирився. • Інколи я так втомлююся та перегораю на роботi, що не можу вилiзти з лiжка. • У мене багато думок про те, чого я хочу вiд своеi кар’ери, але я не знаю, як усе це втiлити в життя. Особистий розвиток • У моiх думках панують «нiколи», «завжди» та «мусиш / повинна(нен)». • Я хочу мати бiльше контролю над власним життям. • Я вiдчуваю, що втратила(в) напрям та вiдчуваю неспокiй через те, що життя проходить повз мене. • Те, як я ставлюся до свого тiла й зовнiшнього вигляду, сильно залежить вiд мого настрою. • Інколи я ображаюся на людей (навiть власних друзiв), у яких кращий спосiб життя, нiж у мене. • Я пригнiчена/ий сильними емоцiями. • Бiльшостi людей я надаю «редагований» опис власного життя, бо насправдi я не вважаю, що воно вдалося. • Я хотiв би розпочати нову справу або вирушити у подорож – зробити щось незвичне / неочiкуване / дивне / iнше зi своiм життям, – але продовжую вiдкладати це на потiм. Якщо будь-якi з цих тверджень вам знайомi, тодi розумiння того, як працюе нейропластичнiсть, дозволить вам мислити iнакше, змiнити старi погляди та глибоко вкорiненi переконання. Ця книга дасть вам змогу визначити намiр, поставити мету чи створити мрiю свого майбутнього та покаже вам, як проявити iдеальне бачення того, як ви хочете, щоб виглядало ваше життя. Ведення записника Перед тим як ми розпочнемо, саме час для започаткування новоi важливоi звички – ведення записника. Ми ставитимемо собi багато запитань, розкриватимемо руйнiвнi закономiрностi i звички та створюватимемо кроки до можливого кращого майбутнього. Тому знайдiть час для записника, який змусить вас почуватися щасливими та повноцiнними. Щоб отримати найбiльшу користь вiд цiеi вправи, вам доведеться щоденно писати нотатки в записнику про вашi думки, реакцiю на подii та людей. Вам не треба робити розлогi записи – натомiсть намагайтеся бути чесними та вiдкритими, коли йтиметься про власнi емоцii, мотивацii та поведiнку. Тара: Розкриваючи власну правду На початку кар’ери, коли справа стосувалася мого особистого життя, я була нiби паралiзована вiд страху. Я уникала близьких стосункiв, наче чуми. Кiлька рокiв ходила на побачення без зобов’язань. А потiм взагалi нi з ким не зустрiчалася протягом двох рокiв. Аж поки не зрозумiла пiсля руйнування власного шлюбу, що мене стримують нестача довiри та страх знову вiдчути бiль. Я повнiстю переконала себе, що найкращим i найправильнiшим для мене буде нiколи бiльше не розглядати можливiсть одруження. А отже, вiдкритiсть до вiдповiдальних стосункiв ставала порожнiм витрачанням мого часу та енергii. Менi довелося важко попрацювати, щоб спростувати це переконання – моi емоцii були найбiльшою перешкодою на шляху змiн. Ведення записника допомогло менi усвiдомити, що недовiра спонукала мене до утримання вiд близькостi або уникання ii, що неминуче приводило до пророцтва, яке самосправджувалося. Я вирiшила дiяти так, наче минуле не мало надi мною влади, – i просто спробувала мислити та поводитися iнакше, щоб дiзнатися, чи справдяться моi найгiршi страхи. Цього не сталося. Я набила кiлька «гуль», але також дiзналася, що це нормально, що я можу рухатися далi з довiрою. А потiм все спрацювало. Уникання, напевне, не привело б мене до такого результату. Дотик до Джерела Існуе нейромiф (який нiкуди не зникне), що ми начебто використовуемо лише 10 % нашого мозку. Насправдi це не так. Але наше захоплення цiею статистикою виставляе в хибному свiтлi наукову iстину про те, що можливостi розвивати та змiнювати наш мозок i його засоби керування нашим життям, значно бiльшi, нiж нам здавалося. У цiй книзi не буде гучних заяв чи розмов про квантову фiзику. У нiй завжди знайдуться сухi факти на пiдтвердження теорii. Я подiлюся з вами чотирикроковим планом, який застосовували моi пацiенти та люди, яким я надавала послуги з коучингу, а також такими вправами, як вiзуалiзацiя, ведення щоденника та створення потужних «дощок дiй», що стали в пригодi особисто менi. У частинi 1 «Наука i духовнiсть» ви дiзнаетеся про наукове обгрунтування закону притягнення та сили вiзуалiзацii. Частина 2 «Еластичний мозок» – розповiсть про нейропластичнiсть та про те, як наш мозок може змiнити спосiб, у який вiн функцiонуе. Частина 3 «Жвавий мозок» розкрие вплив, який здiйснюе на наше життя активний та урiвноважений мозок. Я закликатиму вас спробувати виконати вправи, наведенi в книзi та в завершальному практичному роздiлi – частинi 4 «Вiдкрийте Джерело» – надам покроковий план того, як доторкнутися до Джерела. Ця книга вiдправить вас у подорож, поеднае науку i духовнiсть та допоможе перетворити осяяння на мотивацiю, а «автопiлот» – на дiю. Сила Джерела таiться в розумiннi того, що ви контролюете власну долю. Вiд створення новоi/го впевненоi/го себе та нового чарiвного життя вас вiддiляють лише чотири кроки. Частина 1. Наука й духовнiсть Роздiл 1. Закон притягнення Притягуй те, на що чекаеш, Вiдображай, чого бажаеш, Стань тим, кого ти поважаеш,І вiддзеркалюй, що вражае.     Невiдомий Чи був у вашому життi день, коли все складалося якнайкраще: у вас несподiвано з’явився час на те, щоб неквапом поснiдати, бо ви прокинулися до того, як просигналив будильник, – i почувалися розслаблено та бадьоро? Може, у вас вийшло придбати щось за вигiдною цiною чи ви знайшли те, що шукали роками? Або ви отримали чудову пропозицiю на роботi? Коли таке вiдбуваеться, ми кажемо: «Напевно, це мiй день». Чи вирiшуемо, що в нас почалася «смуга везiння». Такi ситуацii здаються випадковими й такими, на якi ми не можемо впливати. Чи можливо, ви знаете когось, кому завжди «щастить». Це та сама особа, у якоi друг мае зайвий квиток на концерт, вона завжди отримуе найкраще мiсце в лiтаку. І вона у щасливих стосунках iз партнером, який iй добре пiдходить. Але я зрозумiла, наскiльки цi «щасливi» ситуацii далекi вiд суто щасливоi випадковостi: вони просто е проявом закону притягнення у дii. Помiркуйте про особливо «щасливi» чи гарнi речi, якi трапилися iз вами нещодавно. Гарна пропозицiя на роботi здаеться удачею, але чому не вважати ii результатом вашоi успiшноi дiяльностi? Випадкова зустрiч iз новим партнером може здаватися «щасливим квитком», а не результатом свiдомих зусиль, яких ви докладаете, щоб познайомитися з людьми та бути в потрiбному мiсцi в потрiбний час. Життя не просто з нами трапляеться: ми створюемо його всiм тим, що ми робимо. Закон притягнення лежить у серцi Джерела. Якщо коротко, вiн описуе те, як ми можемо створювати вiдносини, ситуацii та матерiальнi речi, поява яких у нашому життi е прямим наслiдком того, як ми мислимо. Ми «проявляемо» цi речi, зосереджуючись на них, вiзуалiзуючи iх та спрямовуючи на них енергiю через дii. Ідея полягае в тому, що, обравши собi дещо, на чому ви зосередите енергiю та увагу, можна проявити це щось у вашому життi. Ідея «проявлення» е неоднозначною – i часто вiд неi вiдмовляються, через що люди взагалi вiдкидають iдею закону притягнення. Але менi здаеться, що проблема частково полягае в тому, як розумiти слова. Успiх таких книг, як «Секрет» чи «Система “Майстер-ключ”», основанi на «вiбрацiях думки» та «вищих силах». А отже, слово «проявляти» набуло зв’язкiв iз релiгiею та слiпою вiрою, але «проявити» – це просто iнший спосiб сказати, що ми «щось створюемо». Це слово бiльше стосуеться дii, а не намiру. Замiсть того, щоб навантажувати «проявлення» очiкуванням дивовижноi та неочiкуваноi подii, ми маемо сприймати його як свiдомий та цiлеспрямований зв’язок мiж намiром та дiею. Так ми пiдкрiплюемо iдеологiю названих книг, здатних надихати, сучасним науковим пiдгрунтям. У межах експериментальноi науки я окреслю шiсть принципiв, що лежать в основi закону притягнення (с. 41–72), покажу процеси, якi вiдбуваються в мозку i пiдтверджують цi принципи, а також розповiм про практичнi вправи, якi дозволять вам використати цi принципи на власну користь, потужно зарядити Джерело, щоб воно допомогло вам сконструювати ваше iдеальне життя. Рiзнi комбiнацii з цих шести принципiв наявнi в популярних книгах про закон притягнення i, напевно, вас здивуе, скiльки науковоi iстини в них мiститься. Формуемо намiр Перед тим як ми розглянемо по черзi кожен iз шести принципiв, я хочу звернути увагу на те, що прихильники закону притягнення називають «точкою намiру». Вони визначають ii як мiсце, де «серце» зустрiчаеться з «розумом», i наука доводить, що це твердження може бути пiдкрiплено чимось бiльшим, нiж просто слiпою вiрою. Коли ми ставимо мету, перебуваючи в «точцi намiру», то науковою мовою це означае, що наша iнтуiцiя, нашi найглибшi емоцii та рацiональне мислення збiгаються й починають працювати в гармонii, а не в конфлiктi. Майже неможливо досягнути своiх цiлей, коли щось негаразд у цих трьох вимiрах. Цiкаво, що коли ми робимо життевий вибiр, то схильнi розглядати голову, серце та нутро (gut) як окремi речi, якi зазвичай тягнуть нас у рiзних напрямках. Ми нацьковуемо логiчнi процеси в мозку на бiльш iнстинктивнi вiдповiдi тiла та потяг наших емоцiй. Це стосуеться i важливих рiшень – таких, як вибiр мiж роботою, якоi ми прагнемо, та реалiями кар’ерного зростання, та менш значущих виборiв – наприклад, купити чи нi дорогий пiджак пiд час розпродажу. Новi науковi данi дедалi бiльше пiдтверджують взаемозв’язок мiж нашим тiлом та розумом, дають бiльше iнформацii про зв’язок «мозок – тiло». Знаючи про двосторонню природу взаемодii нервiв iз гормонами, ми тепер бiльш чiтко розумiемо, чому, наприклад, голод чи втома впливають на наш настрiй та здатнiсть до ухвалення рiшень. І краще осягаемо той факт, що коли ми пригнiченi чи перебуваемо у станi стресу, то можемо переживати порушення сну, апетиту, коливання ваги i спостерiгати змiну купи iнших фiзичних показникiв. Якщо це визнати, то з наукового погляду е сенс прагнути до намiрiв, що е прийнятними на рiвнi цiлiсного-мозку та цiлiсного-тiла. Пiппа: Складний вибiр Коли я почала займатися коучингом Пiппи, ii шлюб розпадався. Вона почувалася глибоко нещасною в парi з юристом, який багато ночей проводив в офiсi – й фактично десять рокiв iхнього шлюбу був трудоголiком. Вони мали двох малих дiтей, i бiльшiсть вихiдних, коли чоловiк був на роботi чи у вiдрядженнях, Пiппа залишалася з ними сама. Вона розповiла менi, що багаторазово обмiрковувала те, щоб пiти вiд чоловiка, бо почувалася неначе у «фiктивному шлюбi». І сказала, що була глибоко самотньою. Родина Пiппи та родичi ii чоловiка закликали ii терпiти, говорили, що все налагодиться, коли чоловiк отримае пiдвищення, а дiти стануть старшими. На практичному рiвнi Пiппа знала, що не зможе дозволити собi залишитися в родинному будинку, якщо розлучиться з чоловiком, i переймалася через великi змiни в життi ii дiтей i у ii власному, спричиненi таким кроком. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=65296371&lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.