Літературний рід: драма
Жанр: соціально-побутова трагікомедія
Напрям : критичний реалізм
Тема: сатиричне зображення заможної верхівки села, що в гонитві за дворянськими привілеями ігнорує здорові моральні норми
Ідея: утвердження думки, що гідність людини визначає не належність до привілейованого соціального стану, а чесна праця, простота і щирість у стосунках з людьми; смішна та людина, яка соромиться бути собою, захоплюється фальшивими цінностями, з усіх сил намагається пристосуватися до швидкоплинної моди
Композиція, композиційно-стильові особливості: (експозиція) приїзд Степана додому на гостювання — відрядження Степана на службу з вимогою знайти “достойного жениха” Марисі — (зав’язка) приїзд повіреного Трандалєва, який доповідає про стан справ щодо набуття Борулею дворянського титулу — (розвиток дії) повернення з міста наймита Омелька, який повідомляє про втрату майна (“перший знак не-щастя”) — сватання до Марисі здрібнілого шляхтича й відмова з боку Мартина Борулі, який бачить себе вже дворянином — приїзд панка Націєвського, якого приймають як велике цабе — утеча жениха Націєвського через непорозуміння (“другий знак нещастя”) — “муштрування” Мартином рідних, щоб все робили по-панськи — (кульмінація) відмова Мартину Борулі в наданні статусу дворянина у зв’язку з помилковим написанням прізвища в документах (Боруля — Беру-ля) — (розв’язка) приїзд сина, якого звільнили зі служби — умовляння сусідами Мартина Борулі спалити папери, які той збирав як докази, і видати Марисю за сусідського сина, здрібнілого шляхтича — спалення Мартином документів як знак повного звільнення від нав’язливої хворобливої ідеї й повернення до гармонійного, нормального життя за природженістю (“Усе згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала”)
Головні герої та їх образи: Мартин Боруля — батько сімейства, який хоче отримати дворянський титул, імпульсивний, фанатично відданий мрії; Палажка Боруля — дружина, не підтримує ідею чоловіка, бо дворянство чуже їй і непотрібне, але чоловіка слухає; Марися Боруля — донька, слухняна, покірна, працьовита; Степан Боруля — син, який іде за велінням батька на посаду чиновника, не розуміючи й сам навіщо; Трандалєв — повірений, який махінує з документами, пройдисвіт, нечесна людина; Гервасій Гуляницький — багатий шляхтич, його син Микола — наречений Марисі; Націевський — “призначений жених” Марисі, пустопорожній панок; Матвій Дульський і Протасій Пеньонжка — умовляють Мартина відмовитися від ідеї “стати другим Красовським”; Красовський — шляхтич-кривдник (за кадром); Омелько — наймит, вайлуватий і незворушний, який відкрито висміює прагнення Мартина Борулі
Художні засоби виразності: широке використання засобів творення комічного (сатира, іронія, сарказм); “оксиморонність” ситуації
Проблематика:
людської гідності, усвідомлення того, що щастя не в чині або посаді;
праці як духовної потреби і джерела матеріального статку;
батьків і дітей;
меншовартості;
кохання і сімейного щастя.
Примітки та корисна інформація: Образ Мартина Борулі суголосний образу Журдена з комедії Ж.-Б. Мольєра “Міщанин-шляхтич”; образ наймита Омелька суголосний створеному набагато пізніше образу “бравого солдата” Швейка з роману “Пригоди бравого солдата Швейка” Я. Гашека; мотив “негативних метаморфоз (трансформацій) українців” під впливом різних чинників суголосний подібній проблематиці, актуалізованій І. Котляревським в образі Тетерваковського (“Наталка Полтавка”), Т. Шевченком в образі “землячків” (“Сон (У всякого своя доля)”, “І мертвим, і живим…”); П. Кулішем в образі Гвинтовки (“Чорна рада”), І. Нечуєм-Левицьким в образі Марусі Кайдашихи (“Кайдашева сім’я”), М. Кулішем в образі Мини Мазайла (“Мина Мазайло”)
Сюжет : трагікомедії письменник побудував на реальних фактах із життя родини Тобілевичів: батько драматурга, який тривалий час служив управителем поміщицьких маєтків, вирішив домогтися визнання свого роду дворянським. Драму було надруковано у львівському журналі “Зоря” 1891 року.
Тематично й ідейно твір І. Карпенка-Карого перегукується із комедією Мольєра “Міщанин-шляхтич”.
Висміявши поведінку свого героя, Карпенко-Карий утвердив здорову народну мораль щодо родинних традицій, ставленні людини до рідної землі, свого родоводу, прадідівських коренів, праці, народних звичаїв. Головне — не титул, а вміння залишатися порядною, високоморальною людиною в усіх життєвих ситуаціях. Завдяки добродушному народному гумору, упізнаваності, психологічній переконливості образів, гострій злободенності проблематики п’єса ось уже понад сто років з успіхом іде на сценах вітчизняних театрів
Аналіз твору Іван Карпенко-Карий «Мартин Боруля» від UA-Book
“Мартин Боруля” – це видатний твір Івана Карпенка-Карого, одного з найвизначніших драматургів української літератури. П’єса, написана в 1904 році, висвітлює гострі соціальні проблеми того часу та протиставлення духовності народу та його зовнішнім обмеженням.
Паспорт твору:
Назва: “Мартин Боруля”
Автор: Іван Карпенко-Карий
Рік написання: 1904
Жанр: драма
Тема: протиставлення духовності та зовнішніх обмежень, боротьба за національну свободу, соціальні нерівності та проблеми селянського життя
Ідея: необхідність самовизначення, визволення від зовнішніх тиску та національна самосвідомість
Проблематика твору:
П’єса “Мартин Боруля” ставить насамперед проблему соціальної нерівності та зневажливого ставлення до селянського становища. Карпенко-Карий показує, як система феодальних зв’язків тисне на селян та обмежує їх можливості розвитку. Водночас, твір пропонує шлях визволення через збагачення духовними цінностями, піднесення самосвідомості та національного гордості.
Сюжет та композиція:
П’єса “Мартин Боруля” розповідає про життя селянської родини, що опиняється в скрутній ситуації через володіння землею і поміщиками. Головний герой, Мартин Боруля, виступає символом національної гідності і протиставиться соціальнній несправедливості. Він бореться за свої права, за визнання своєї гідності та за волю свого народу.
Композиція твору побудована на розвитку сюжету, який проходить через ряд епізодів та драматичних подій. Поступово розкриваються характери героїв, їхні мотиви та причини їхніх дій. Зіткнення Мартина Борулі з поміщиками та його боротьба за справедливість створюють напружену атмосферу та піднесеність драми.
Твір “Мартин Боруля” Івана Карпенка-Карого є актуальним і сьогодні, оскільки він піднімає важливі теми соціальної справедливості, національного гордості та самовизначення. Він змушує читача задуматися над проблемами суспільства та викликає почуття солідарності з тими, хто бореться за свої права і гідність.
Таким чином, “Мартин Боруля” – це твір, який викликає в читача глибокі емоції та роздуми. Він став символом національної боротьби та протиставлення соціальній несправедливості. Ця драма залишає важливе слід у літературі, нагадуючи нам про важливість боротьби за свободу, гідність та справедливість.
На нашому літературному сайті UA-Book Ви можете читати онлайн українською та скачати безкоштовно Іван Карпенко-Карий «Мартин Боруля» аналіз твору у відповідному форматі: epub, fb2, txt, rtf, pdf на телефон, андроїд, айфон, ipad без реєстрації та sms (смс). Книга – найкращий вчитель, друг та компаньйон. У ній зберігаються таємниці Всесвіту, загадки людини та відповіді на будь-які питання. У нас зібрані найкращі представники як зарубіжної, так і вітчизняної літератури, класичні та сучасні книги, видання з психології та саморозвитку, казки для дітей та роботи виключно для дорослих. Кожен знайде тут саме те, що подарує безліч приємних моментів.
