«Лихі люди» Панас Мирний читати онлайн українською та скачати книгу безкоштовно

«Лихі люди» Панас Мирний

Назва: Лихі люди
Автор: Панас Мирний
Жанри: Українська класика
Фрагмент
Читати книгу Скачати книгу

Про книгу «Лихі люди» Панас Мирний

«Лихі люди» Панаса Мирного — повість, присвячена темі боротьби кращих верств населення за інтереси народу. Для твору характерна контрастність образів: чесні інтелігенти Петро Телепень і Тимофій Жук протиставляються підступним і лицемірним Шестірному і Григорію Попенку. Перу автора належать й інші прозові твори, зокрема, роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні», повісті «Голодна воля», «Лихо давнє й сьогочасне» тощо.

На нашому літературному сайті UA-Book Ви можете читати онлайн українською та скачати безкоштовно книгу «Лихі люди» Панас Мирний у відповідному форматі: epub, fb2, txt, rtf, pdf на телефон, андроїд, айфон, ipad без реєстрації та sms (смс). Книга – найкращий вчитель, друг та компаньйон. У ній зберігаються таємниці Всесвіту, загадки людини та відповіді на будь-які питання. У нас зібрані найкращі представники як зарубіжної, так і вітчизняної літератури, класичні та сучасні книги, видання з психології та саморозвитку, казки для дітей та роботи виключно для дорослих. Кожен знайде тут саме те, що подарує безліч приємних моментів.

Цитати з книги «Лихі люди» Панас Мирний

Коли вода камінь пробиває, а то б живе слово не дійшло до душі.

“Чому я довіку, довіку не зостався тим малим хлопчиком, тією невеличкою дитиною, котру так пестили материні руки і доглядав її добрий погляд? Тепер інша доля – холодна і хмура, заступила матір; своїми холодними руками обгортає мою шию… Трудно мені дихати од її обіймів. Своїм темним і злим поглядом заглядає у вічі – і стигне, холоне кров у моєму серці!”

Мир утихав після денної праці: згорталися його натружені руки – одпочивали; німіли важкі болі у серці – затихали; закривалися натомлені очі – засинали.

Сон, як добра мати, чарував усе чарівничим спокоєм, прикривав стиха темним пологом. Все заснуло під його добрим поглядом; заснуло, щоб на завтра прокинутися знову, з ясним сонцем проснутися на нове змагання з життям, з новими окріплими силами, і знову оголосити світ своїм гуком, своїми слізьми і радістю, котрі, як і кожен день, зіллються у один гомін, у один голос, і понесуться над розбуженою землею.