«Залізний острів» Олесь Гончар читати онлайн українською та скачати книгу безкоштовно

«Залізний острів» Олесь Гончар

Назва: Залізний острів
Автор: Олесь Гончар
Рік видання 2021
Жанри: Сучасна українська література
ISBN: 978-617-07-0827-4
Фрагмент
Yakaboo

Читати книгу Скачати книгу

Про книгу «Залізний острів» Олесь Гончар

Крім епохальних романів видатний український письменник, лауреат Шевченківської премії Олесь Гончар (1918—1995) подарував читачам багато інших творів, сповнених глибокого змісту, і довів, що для майстра слова не буває “малих жанрів”.

До пропонованої збірки увійшли повість “Спогад про океан” та низка оповідань, серед яких і “Залізний острів” — новела з роману “Тронка”. Це захоплива історія про небезпечну пригоду юних закоханих у відкритому морі, сповнена пересторог, символів та глибоких думок. Твір застерігає від необдуманих вчинків і закликає берегти природу та світ, у якому ми живемо.

На нашому літературному сайті UA-Book Ви можете читати онлайн українською та скачати безкоштовно книгу «Залізний острів» Олесь Гончар у відповідному форматі: epub, fb2, txt, rtf, pdf на телефон, андроїд, айфон, ipad без реєстрації та sms (смс). Книга – найкращий вчитель, друг та компаньйон. У ній зберігаються таємниці Всесвіту, загадки людини та відповіді на будь-які питання. У нас зібрані найкращі представники як зарубіжної, так і вітчизняної літератури, класичні та сучасні книги, видання з психології та саморозвитку, казки для дітей та роботи виключно для дорослих. Кожен знайде тут саме те, що подарує безліч приємних моментів.

Цитати з книги «Залізний острів» Олесь Гончар

Хіба ж не дивна ця їхня планета Земля, на якій є десь і міста мільйоннолюдні з університетами, з хмарочосами, з підземними палацами метро і спортивними аренами, де шаленіють зараз десятки тисяч болільників, і водночас є таке тихе узбережжя, де дрімає собі під козирком черепиці одна рибальська хатина, та первісне простори моря синіють, та чайка сидить, куняє коло води, біла, непорушна, мов з алебастру.

— Може тебе змінити, Віталику?

— Сиди, — відказує він,.— Я вгощаю.

Кажуть, що є люди, яким важко перебороти в собі бажання кинутись з висоти — безодня їх втягує, заманює, кличе, щоб кинутись, щоб спробувати ніколи не пробуваного…

А ці двійко, що на судні, забравшись на бак, сидітимуть на своєму залізному острові, ждучи нічного удару, сидітимуть, мовчазно зіщулені, мов останні діти землі, мов сироти людства.